Сутність та характеристика показників ділової активності

Аналіз

ТЕМА

ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ

\ З ПІДПРИЄМСТВА

При вивченні цієї теми студенти повинні:

— розуміти доцільність та необхідність аналізу показни­
ків ділової активності підприємства в умовах формування
ринкової економіки;

— опрацювати літературні джерела та оволодіти мето­
дикою розрахунку показників ділової активності підприємс­
тва;

— навчитись проводити обчислення фінансових показни­
ків та розуміти їх економічну сутність;

— вміти застосовувати отримані результати аналізу
для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Ключові слова: ділова активність, оборотність, тривалість операційного циклу, тривалість фінансового циклу.

ПОКАЗНИКИ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА, тис. грн

 

 

 

Показники	2004 рік	2005 рік	2006 рік	Відхилення (+, -) 2006 року від:	2006 рік у % до:
2004 року	2005 року	2004 року	2005 року
Чистий дохід (вируч­ка) від реалізації	328,8	272,8	227,1	-101,7	-45,7	69,1	83,2
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування	(51,5)	(31,5)	(37,3)	(-14,2)	(+5,8)	(72,4)	(118,4)
Середній розмір капі­талу	245,2	222,2	204,2	-41,0	-18,0	83,3	91,9

З цих позицій можна стверджувати про неефективність госпо­дарювання на підприємстві протягом останніх років. Так, у 2006 ро­ці відносно 2004 року спостерігаємо зниження виручки від реалі­зації на 30,9 % та середньої вартості капіталу — на 16,7 %. До то­го ж збиток від звичайної діяльності до оподаткування за цей же період скоротився на 27,6 %.. Все це є наслідком значного спаду виробництва у 2006 році

Порівняно з 2005 роком середній розмір капіталу підприємст­ва скоротився на 8,1 %, однак темп його зміни є нижчим за темп зниження виручки від реалізації (16,8 %). Внаслідок неефектив­ного управління структурою витрат розмір збитку за вказаний період підвищився на 18,4 %.

Отже, співвідношення між вищезазначеними показниками ді­яльності підприємства матимуть наступний вигляд:

у 2004 році - (72,4) > 69,1 > 83,3 > 100.0 у 2005 році - (118,4) > 83,2 > 91,9 > 100.0

Можемо констатувати їх невиконання, що вказує на досить низький рівень ділової активності аналізованого підприємства.

13.3. Розрахунок та аналіз системи показників,

які характеризують ефективність використання

ресурсів підприємства

Другий напрямок аналізу ділової активності підприємства по­лягає у розрахунку показників, які характеризують ефективність використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Ме­тодику їх розрахунку наведено в таблиці 13.2.

Таблиця 13.2

ТЕМА

ОСНОВНІ ФОРМИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПІДПРИЄМСТВА

 

Ознака	Форми аналізу
За об'єктами дослі­дження	♦ аналіз формування прибутку; ♦ аналіз розподілу і використання прибутку
За субектами дослидження	♦ зовнишний внутришний
За ступенем деталізації	♦ аналіз прибутку по підприємству; ♦ аналіз прибутку за центрами відповідальності; ♦ аналіз прибутку окремої операції
За обсягом дослідження	повний аналіз прибутку тематичний аналіз прибутку
За періодами прове­дення	♦ попередній аналіз прибутку; ♦ оперативний аналіз прибутку; ♦ ретроспективний аналіз прибутку; ♦ прогнозний аналіз прибутку

Таблиця 14.3

Аналіз

ТЕМА

ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ

\ З ПІДПРИЄМСТВА

При вивченні цієї теми студенти повинні:

— розуміти доцільність та необхідність аналізу показни­
ків ділової активності підприємства в умовах формування
ринкової економіки;

— опрацювати літературні джерела та оволодіти мето­
дикою розрахунку показників ділової активності підприємс­
тва;

— навчитись проводити обчислення фінансових показни­
ків та розуміти їх економічну сутність;

— вміти застосовувати отримані результати аналізу
для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Ключові слова: ділова активність, оборотність, тривалість операційного циклу, тривалість фінансового циклу.

Сутність та характеристика показників ділової активності

Світова практика господарювання пов'язує поняття ділової активності з поняттям інвестиційної привабливості підприємства. В усіх економічно розвинутих країнах, де знаходяться світові фі­нансові центри, рівень ділової активності визначається за допо­могою спеціальних агрегованих статистичних показників — так званих індексів ділової активності. В їх основу покладені варію­вання курсів акцій компанії, рівень яких і є кінцевим виразником її інвестиційної привабливості на ринку. Це пояснюється тим, що більшість наймогутніших світових корпорацій створені на основі акціонерного капіталу, швидкість руху якого і відбивається на курсах акцій таких компаній. Показники курсу акцій є свідчен­ням ділової активності, стабільності економіки. У США, напри­клад, використовується такий агрегований статистичний показ­ник ділової активності та оцінки економічної кон'юнктури, як Dow-Jones index. Він ґрунтується на динаміці середніх курсів ак­цій 65 наймогутніших корпорацій, у тому числі ЗО промислових, 20 транспортних і 15 із сфери комунально-побутрвого обслугову­вання, а також на даних про ціну акцій на Нью-Йоркській фондо-

вій біржі. На Токійській фондовій біржі (Японія) для оцінки рівня ділової активності вітчизняних корпорацій користуються агрего-ваним показником Nikkei-Dow index. Спеціалісти Лондонської фондової біржі (Велика Британія) використовують FT (FTSE-footsie) index.

З переходом на міжнародні стандарти обліку та звітності українські підприємства, засновані на акціонерному капіталі, у своїх річних звітах також стали визначати прибутковість власних акцій (розділ III форми № 2 «Звіт про фінансові результати»). У ході корпоратизації вітчизняної економіки почали з'являтися окремі методики розрахунку інтегральних індексів ділової актив­ності, прийнятних для визначення економічної потужності украї­нських підприємств та стабільності національної економіки в ці­лому. Проте, через недостатню розвиненість корпоративного бізнесу в Україні ці показники не мають такого значення, як ін­декси ділової активності світових фінансових лідерів, оскільки вони поки що не здатні точно визначити рівень активності вітчи­зняної економіки.

Розрахунок інтегральних агрегованих індексів ділової актив­ності доволі складний, тому вони використовуються, здебільшо­го, для оцінки ринкової кон'юнктури в цілому.

На рівні ж окремого підприємства ступінь його ділової актив­ності визначається за допомогою цілої системи показників еко­номічної ефективності господарювання та вимірюється одним з двох способів, які відображають результативність роботи підпри­ємства відносно або розміру авансованих ресурсів, або розміру їх споживання (витрат) у процесі виробництва, а саме:

1. Забезпечення запланованих темпів росту та динаміки
основних показників діяльності підприємства.

2. Розрахунку системи показників, які характеризують ефек­
тивність використання ресурсів підприємства.

Співвідношення між динамікою обсягів продукції та ресурсів (витрат) визначає характер економічного зростання. Економічне зростання виробництва може бути досягнуто як екстенсивним, так й інтенсивним способом. Перевищення темпів росту продук­ції над темпами росту ресурсів або витрат свідчить про наявність інтенсивності в економічному зростанні. Прерогатива показників ділової активності полягає саме у визначенні інтенсивності еко­номічного зростання.

Отже, показники ділової активності — це, перш за все, показ­ники ефективності використання фінансових ресурсів підприємс­тва, що автоматично відносить їх до системи показників еконо-

мічної ефективності. Проте, фінансовий стан підприємства, його платоспроможність та ліквідність, також безпосередньо залежать від того, як швидко кошти, вкладені в активи, знову перетворять­ся в реальні гроші. Такий вплив пояснюється тим, що зі швидкіс­тю оборотності активів підприємства тісно пов'язані мінімально необхідна величина авансованого капіталу та пов'язані з ним ви­плати грошових коштів (проценти за кредит, дивіденди), визна­чення потреби в додаткових джерелах фінансування, сума витрат на утримання товарно-матеріальних цінностей, а також величина сплачених податків.

До показників ділової активності, у першу чергу, слід віднес­ти: швидкість обороту матеріальних та фінансових ресурсів під­приємства за відповідний період, а також швидкість обороту вкладеного в них капіталу. Аналіз стану оборотних активів, а та­кож названих вище показників оборотності, дозволяє:

? оцінити ефективність використання ресурсів підприємства;

? з'ясувати, у що вкладаються кошти підприємства протягом
фінансового циклу;

? визначити наявні можливості та реально вжити необхідних
заходів щодо зміцнення фінансового стану підприємства.

У ринковій економіці поняття «капітал» завжди асоціюється з поняттям «власність». Тому, капітал підприємства визначає зага­льну вартість засобів у грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, інвестованих власниками в формування його активів на момент створення. До того ж, власний капітал є гарантією орга­нізації бізнесу — це та частина в активах підприємства, що зали­шається після вирахування його зобов'язань. Динаміка капіталу підприємства є найважливішим барометром рівня ефективності його господарської діяльності (ділової активності). Функціону­вання капіталу підприємства в процесі його виробничого викори­стання характеризується постійним кругообігом. Швидкість обо­ротності капіталу визначається за допомогою таких показників: коефіцієнта оборотності капіталу (показує кількість його обертів за відповідний період) та терміну обороту капіталу (показує три­валість одного обороту). Для оцінки рівня ділової активності під­приємства особливо важливого значення набувають показники, що характеризують швидкість оборотності капіталу підприємства в цілому, швидкість оборотності власного капіталу підприємства, а також швидкість оборотності його кредиторської заборгованос­ті — поточної заборгованості підприємства перед кредиторами.

Коефіцієнт оборотності капіталу відображає швидкість обо­роту капіталу підприємства в цілому. Зростання значення даного

показника свідчить про прискорення оборотності засобів підпри­ємства або інфляційне зростання цін (у разі зниження рентабель­ності). Коефіцієнт оборотності власного капіталу визначає швид­кість обороту власного капіталу підприємства, що для акціонер­них товариств означає активність засобів, якими ризикують акці­онери. Різке зростання значення показника вказує на підвищення рівня продажу, що має в значній мірі забезпечуватись кредитами банків і, як наслідок, знизити частку власників у загальному капі­талі підприємства. Суттєве його зниження відображає тенденцію до бездіяльності частини власного капіталу суб'єкта господарю­вання.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості відо­бражає розширення або, навпаки, зниження обсягів комерційного кредиту, що надається підприємству. Зростання значення коефі­цієнта засвідчує прискорення сплати підприємством власної по­точної заборгованості, а його зниження — додаткове залучення комерційного кредиту. Тривалість обороту кредиторської забо­ргованості визначає середній термін повернення підприємством власних боргів (за виключенням зобов'язань перед банками та за іншими позиками), Поряд з показниками, що визначають швид­кість обороту заборгованості, у фінансовому аналізі застосову­ються показники оборотності кредиторської заборгованості, які є індикаторами стану платіжної дисципліни, а також ефективності національної системи розрахунків. їх оцінка є неодмінною і до­сить важливою складовою аналізу ділової активності підприємства.

Однак, виготовлення продукції здійснюється у процесі безпо­середньої взаємодії людини та відповідних засобів виробництва, які за своїм матеріально-речовим складом становлять виробничі фонди підприємства. Формою матеріального забезпечення виро­бничих оборотних фондів підприємства виступають оборотні ак­тиви. Характерна особливість оборотних активів полягає в тому, що вони, на відміну від інших ресурсів підприємства, обслуго­вують повний оборот капіталу, а тим самим і весь процес суспі­льного виробництва та відтворення, одночасно на всіх його ста­діях, що й забезпечує безперервність цього процесу. Необхідно враховувати, що активи підприємства, вкладені у виробничі запа­си, малоцінні та швидкозношувані предмети, які беруть безпосе­редню участь у виробничому процесі, незавершене виробництво, готова, але ще не реалізована продукція, а також аванси, видані постачальникам, представляють собою активи виробництва при­бутку. Активами виробництва прибутку є кошти, направлені на матеріальне та фінансове забезпечення виробничого процесу.

Значення активів виробництва прибутку полягає у тому, що це та частина оборотних активів, яка «робить гроші». Інша частина оборотних активів (поза активів виробництва прибутку) предста­вляє собою кошти, які вилучені і на даний момент не працюють.

Від оптимального розміру та структури оборотних активів підприємства, ступеня забезпечення їх власними джерелами фо­рмування та ефективності використання залежить і рівень ділової активності суб'єкта господарювання, ефективність та кінцевий результат його діяльності, що є особливо актуальним саме зараз, коли в Україні на більшості підприємств досі остаточно не вирі­шена проблема оптимізації розміру оборотних активів. Тому, управління оборотними активами полягає саме в забезпеченні вмілого балансування між ризиками, пов'язаними з їх нестачею або надлишком. У першій ситуації має місце загроза зриву виро­бничих планів через нестачу сировини, матеріалів або відсутність можливості задовольняти попит споживачів. У випадку надлиш­ку оборотних активів відбувається «замороження» грошових ко­штів у запасах сировини та готової продукції, а також у дебітор­ській заборгованості. Оптимальний рівень оборотних активів є головною умовою максимізації прибутку за сприятливого рівня ліквідності та комерційного ризику.

Ефективність використання оборотних активів оцінюється за допомогою системи показників, що визначають швидкість обо­ротності оборотних активів підприємства, до яких належать кое­фіцієнт оборотності та тривалість обороту оборотних акти­вів. Для всебічного аналізу ефективності використання оборот­ного капіталу застосовують й коефіцієнт закріплення (заванта­ження) оборотних активів, який є зворотнім до коефіцієнта обо­ротності і визначає розмір коштів, необхідних для виробництва та реалізації одиниці продукції. Коефіцієнт оборотності оборот­них активів відображає швидкість обороту усіх мобільних акти­вів підприємства. Його зростання може характеризуватися пози­тивно, за умови прискорення обороту виробничих запасів та незавершеного виробництва (матеріальної частини оборотних ак­тивів), або негативно — у разі уповільнення їх оборотності Пока­зник тривалості обороту оборотних активів важливий тим, що саме він характеризує тривалість операційного циклу підприємс­тва. Деталізувати дані показники, визначити фактори, що зумов­люють швидкість оборотності оборотних активів, можна за до­помогою оцінки оборотності їх окремих елементів, а саме: грошових коштів, виробничих запасів та залишків незавершеного виробництва, дебіторської заборгованості, а також запасів гото-

вої продукції. Коефіцієнт оборотності матеріальних оборотних активів відображає ефективність виробничого процесу. Поряд з тривалістю обороту готової продукції показник тривалості обо­роту матеріальних оборотних активів визначає характер вироб­ничого процесу. Коефіцієнт оборотності готової продукції без­посередньо характеризує швидкість обороту (реалізації) готової продукції. Зростання його значення свідчить про підвищення по­питу на продукцію підприємства, а поступове зниження — про затоварювання складів підприємства власною продукцією через її неконкурентоздатність. Тривалість обороту готової продукції ха­рактеризує термін повної реалізації виготовленої підприємством продукції. Коефіцієнт оборотності грошових коштів характери­зує рухливість вільних коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства. Його зростання свідчить про певну активність в діях підприємства, яка виражається вкладенням тимчасово віль­них коштів у активи, що дають змогу отримати додаткові прибу­тки. Разом з тим, це також може бути свідченням нестачі у під­приємства вільних коштів, що в силу різних причин значно знижує рівень його ліквідності.

Поточні витрати грошових коштів та їх надходження, як пра­вило, не співпадають у часі, в результаті чого на підприємстві виникає потреба в більшому або меншому обсязі фінансування з метою підтримання платоспроможності. Зниження швидкості оборотності поточних активів є безумовною причиною виник­нення потреби у додатковому фінансуванні. Зовнішнє фінансу­вання дорого коштує та має відповідні обмеження. Власні джере­ла збільшення капіталу обмежені, в першу чергу, здатністю отримати необхідний прибуток. Таким чином, покращення ефек­тивності використання поточних активів дає можливість підпри­ємству зменшити залежність від зовнішніх джерел фінансування та підвищити свою ліквідність. Тож, не випадково ефективне управління поточними активами розглядається як один із спосо­бів задоволення потреби в капіталі. Сама ж ефективність управ­ління поточними активами визначається швидкістю оборотності дебіторської заборгованості. Коефіцієнт оборотності дебітор­ської заборгованості визначає швидкість обороту дебіторської заборгованості. Його зростання може відображати скорочення обсягів продажу в кредит, а зниження, навпаки, — збільшення суми комерційного кредиту, що підприємство надає замовникам. Тривалість обороту дебіторської заборгованості характеризує середній термін інкасації (погашення) дебіторської заборгованос­ті, тому позитивно оцінюється його скорочення. Для більш дета-

льного аналізу оборотності поточних активів підприємства важ­ливе значення має детальна оцінка структури його дебіторської заборгованості, а також швидкості обороту заборгованості замо­вників за розрахунками за поставлену їм продукцію.

Поряд з наведеними вище показниками ефективність викорис­тання підприємством власних оборотних активів, що, власне, і відо­бражає його ділову активність, визначається також тривалістю опе­раційного, виробничого та фінансового циклів виробничо-госпо­дарського процесу. Операційний цикл підприємства представляє со­бою період повного обороту суми оборотних активів, у ході якого відбувається зміна окремих їх форм, тобто, період часу від моменту витрачання підприємством грошових коштів на придбання матеріа­льних оборотних активів до надходження грошей від дебіторів за реалізовану їм продукцію. Виробничий цикл підприємства характе­ризує період повного обороту матеріальних елементів оборотних активів, що використовуються для обслуговування виробничого процесу, починаючи з моменту надходження сировини, матеріалів та напівфабрикатів на підприємство й закінчуючи моментом відван­таження виготовленої з них готової продукції замовникам. Фінансо­вий цикл підприємства — це період повного обороту грошових ко­штів, інвестованих в оборотні активи, починаючи з моменту пога­шення кредиторської заборгованості за отримані сировину, матеріа­ли та напівфабрикати і закінчуючи повною інкасацією дебіторської заборгованості за поставлену готову продукцію.

Виходячи з цього, суттєвим елементом, який також визначає рівень ділової активності, є аналіз платіжної дисципліни, яка пе­редбачає здійснення підприємствами платежів за своїми фінансо­вими зобов'язаннями в повному обсязі та у встановлені законом або угодою строки. Базується такий аналіз на детальній оцінці стану дебіторської та кредиторської заборгованості.

Оскільки розмір прибутку, отриманого як результат діяльнос­ті, також характеризує ділову активність підприємства, для якіс­ної оцінки її рівня можна використовувати систему показників рентабельності, котрі є узагальнюючими показниками, що всебі­чно характеризують діяльність підприємства. За таких умов по­казники рентабельності розглядаються саме у якості критеріїв ділової активності підприємства і поряд з показниками оборотно­сті активів оцінюють його результативність, тобто, визначають кінцевий результат господарювання (прибуток або виручку) на одиницю залучених ресурсів чи понесених витрат. Разом з тим, рентабельність, як, власне, й інвестиційна привабливість, вира­жає, насамперед, зовнішній прояв ділової активності.

Отже, в цілому аналіз ділової активності підприємства — це системна оцінка ефективності використання суб'єктом господа­рювання своїх ресурсів задля досягнення позитивних результатів та створення сприятливого інвестиційного клімату, а також під­тримання стабільного фінансового стану та забезпечення постій­ного розширення й росту обсягів виробництва, реалізації.

13.2. «Золоте правило розвитку підприємства» — напрямок оцінки ділової активності підприємства

Ділова активність підприємства проявляється у динамічному розвитку підприємства, досягненні ним поставленої мети. Осно­вним свідченням цього є: широта ринків збуту, стабільна репута­ція підприємства, рівень ефективності використання фінансових ресурсів, високий імідж на ринку послуг тощо.

Під час поточного аналізу в якості критеріїв ділової активнос­ті найчастіше використовують такі показники, як обсяг реалізації продукції, товарів, наданих послуг, прибуток, величину капіталу, авансованого в активи підприємства. При цьому, обов'язково враховують, так зване, «золоте правило» економіки підприємст­ва, згідно якого прибуток повинен зростати більш високими тем­пами, ніж обсяг реалізації продукції та вартість майна підприємс­тва. Це означає, що витрати виробництва повинні знижуватись, а ресурси підприємства використовуватись ефективніше.

Оптимальним вважають наступне співвідношення:

Тда > Т_Р > Т_к > 100 %, [13.1]

де Т_Пр — темп росту прибутку до оподаткування, %;

Тр — темп росту обсягу реалізації, %;

Т_к — темп росту авансованого капіталу, %.

Якщо вище зазначені умови виконуються, то це є свідченням того що:

? обсяг реалізації продукції зростає більш високими темпами
ніж вкладений капітал, тобто, ресурси підприємства використо­
вуються більш ефективно;

? прибуток підприємства збільшується більш інтенсивно, ніж
обсяг реалізації, що свідчить про відносне зниження витрат ви­
робництва;

? економічний потенціал підприємства зростає, оскільки всі
темпи зміни показників більші за 100 %.

Розглянемо показники ділової активності аналізованого під­приємства в таблиці 13.1.

Таблиця 13.1