Комплексний фінансовий аналіз прибутковості (рентабельності) підприємства

При вивченні цієї теми студенти повинні:

— отримати уявлення про те, які показники використо­
вують у процесі аналізу та оцінки прибутковості підприєм­
ства;

— опрацювати літературні джерела та оволодіти мето­
дикою розрахунку показників прибутковості (рентабельно-
сті)підприємства;

— навчитись проводити обчислення фінансових показни­
ків та розуміти їх економічну сутність;

— вміти застосовувати отримані результати аналізу
для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Ключові слова: валовий прибуток, чистий прибуток, збиток, фінансовий результат від операційної діяльності, фінансовий результат від звичайної діяльності, рентабельність, збитковість.

14.1. Сутність прибутку як економічної категорії

 

Прибуток являє собою грошову форму чистого доходу суспі­льства. Як економічна категорія він відображає сукупність еко­номічних відносин, пов'язаних з утворенням національного до­ходу і його розподілом. Термін «прибуток «має різне тлумачення у практиці фінансового та економічного аналізу. Його сутність змінювалась, доповнювалась і оновлювалась відповідно до тен­денцій розвитку економічної теорії.

Представники французької школи фізіократів (XVIII ст.) стве­рджували, що прибуток утворюється у виробничій сфері, проте вони помилково вважали єдиною продуктивною галуззю сільське господарство. Єдиною формою додаткового продукту у них ви­ступала земельна рента, а прибуток і процент розглядалися лише як її частини [94].

Засновник неокласичної буржуазної економічної теорії Ж. Б. Сей вважав капітал продуктивним: кожний із факторів виробництва (капітал, праця та земля) створює свою частину доходу — капі­тал приносить прибуток капіталісту, земля приносить ренту зем­левласнику, а праця — заробітну плату робітникові [ЗО].

Американський вчений Шумістер у роботі «Теорія економіч­ного розвитку» розробив теорію підприємницького прибутку. Підприємницька діяльність, на його думку, полягає у викорис­танні підприємцем нових комбінацій виробництва. Це породжує різницю між діючими цінами і витратами, що знижуються (вна­слідок нових комбінацій). Ця різниця становить підприємниць­кий прибуток, який виражає цінність підприємницького внеску у виробництво, є показником і умовою економічного розвит­ку [133].

Шотландський економіст Адам Сміт був першим, хто оха­рактеризував прибуток як суму, яка може бути витрачена без вилучень капіталу. Англійський економіст Дж. Хікс уточнив це визначення, стверджуючи, що прибуток — це сума, яку під­приємство може витратити протягом певного проміжку часу і в кінці цього проміжку мати той же рівень матеріального добро­буту. Е. С. Хендріксен та М. В. Ван Бреда вказують на те, що прибуток — це надлишок після підтримки матеріального доб­робуту фірми на досягнутому рівні, визначеному на початок і кінець звітного періоду, до його використання чи розподі-лу[133].

Існує також інше трактування прибутку, згідно з яким прибу­ток визначається як потенційна можливість підприємства розши­рювати свій бізнес без залучення зовнішніх джерел фінансуван­ня. Прибуток у цьому розумінні відповідає сумі, яку підпри­ємство протягом звітного періоду може витратити, не зменшую­чи свого матеріального добробуту, або не погіршуючи свій фі­нансовий стан. Отже, і це визначення прибутку також пов'язане із поняттям матеріального добробуту, а, значить, і для нього ха­рактерна така ж неоднозначність, як і для наведених вище. Зага­лом же прибуток — це сума зростання власного капіталу за звіт­ний період [144].

Економісти нашої країни тривалий час визнавали лише марк­систську теорію і керувалися нею в економічній і політичній практиці. К. Маркс і Ф. Енгельс створили власну теорію, у тому числі прибутку, аналізуючи процес капіталістичного відтворення в його чистому вигляді. За Марксом прибуток у торгівлі — це ча­стина додаткової вартості, створеної в процесі виробництва, яку промисловець оплачує персоналу за те, що він реалізує виробле­ний товар.

Радянський вчений С. Б. Барнгольц вважає, що прибуток — це грошова винагорода, яку отримують підприємства після реаліза­ції продукції та покриття затрат на виробництво [139].

Змістовним є визначення прибутку І. О. Бланка, який ствер­джує, що прибуток — це втілення у грошовій формі чистого до­ходу підприємства на вкладений капітал, який характеризує його винагороду за здійснення підприємницької діяльності та є різни­цею між сукупними доходами та сукупними витратами у процесі здійснення цієї діяльності [38].

Ним зазначено, що в умовах ринкової економіки прибуток є:

> головною метою підприємницької діяльності;

> базою економічного розвитку держави;

> критерієм ефективності фінансово-господарської діяльності;

> основним внутрішнім джерелом формування фінансових
ресурсів, які забезпечують розвиток підприємства;

> головним джерелом зростання ринкової вартості підприєм­
ства;

> важливим джерелом задоволення соціальних потреб суспі­
льства;

> основним захисним механізмом від загрози банкрутства
підприємства.

Інші визначення поняття «прибуток» у сучасній економічній літературі подано у таблиці 14.1.

Таблиця 14.1

ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ПРИБУТОК» У СУЧАСНІЙ ЕКОНОМІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ

 

Автор	Визначення	Джерело
Бьїкова А.	Прибуток— це частина доходу підпри­ємства, кінцевий фінансовий результат його господарської діяльності, одне з джерел засобів на підприємстві	[45, С. 44]
Мочерний С. В.	Прибуток— одна з форм чистого дохо­ду в умовах розвинутих товарно-гро­шових відносин, що виражає вартість додаткового і частково необхідного про­дукту, за своєю величиною — це різниця між продажною ціною товару і витрата­ми на його виробництво	[142, С. 270]
Золотогоров В. Г.	Прибуток— це сума коштів, на яку до­хід підприємства перевищує витрати	[61, С. 338]
Бандурко О. М., Коробов М. Я., Орлов П. І., Петрова К. Я.	Прибутокпідприємства— це переви­щення доходів від його діяльності над сумою видатків, він являє собою єдину форму його власних нагромаджень	[31, С. 57]

Продовження табл. 14.1

 

Автор	Визначення	Джерело
Грузинов В. П., Грибов В. Д.	Прибуток— це економічна катего­рія, яка відображає чистий дохід, ство­рений у сфері матеріального виробницт­ва у процесі підприємницької діяльності	[56, С. 258]
Абалкин Л. И.	Прибуток— це перевага від продажу товарів та послуг над витратами на ви­робництво і продаж цих товарів	[140, С. 641]
Бойчук І. М.	Прибуток— це частина доходу, яка за­лишається підприємству після відшко-дувань усіх витрат, пов'язаних з вироб­ництвом, реалізацією продукції та іншими видами діяльності	[41, С. 132]
Покропивний С. В.	Прибуток— це частина виручки, яка залишається після відшкодування усіх витрат на операційну та комерцій­ну діяльність підприємства. Однак та­кий підхід обмежується лише кількіс­ною величиною прибутку, при цьому ігнорується економічний зміст цієї ка­тегорії	[141, С. 131]
Завгородній В. П.	Прибуток— це економічна категорія, різниця між валовим виторгом (без по­датку на додану вартість і акцизного збору) та витратами на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг)	[60, С. 154]
Грязнова А. Г.	Прибуток— це різниця між доходами, отриманими від реалізації продукції, ос­новних засобів та іншого майна, викона­них робіт, надання послуг, здійснення позареалізаційної діяльності та нарахо­ваною сумою витратна виробництво, ре­алізацію продукції та здійснення інших видів діяльності	[127, С. 774]
Менкью Н.	Прибуток— це різниця між валовими доходами і сукупними витратами	[88, С. 216]
П(С)БО 3 «Звіт про фінансові ре­зультати»	Прибуток— це сума, на яку доходи пе­ревищують пов'язані з ними витрати	[17, С. 9]

Закінчення табл. 14.1

 

Автор	Визначення	Джерело
Райзберг Б. А., Лозовский Л. Ш., Стародубцева Е. Б.	Прибуток— це перевищення доходів від продажу товарів та послуг над затратами на виробництво та продаж цих товарів	[101, С. 302]
Савицкая Г. В.	Прибуток— це та частина чистого до­ходу, створеного в процесі виробництва та реалізованого в сфері обігу, який без­посередньо отримують підприємства	[105, С. 225]

14.2. Показники прибутку та рентабельності, що використовуються у фінансовому аналізі

Основними функціями прибутку в ринковому середовищі є:

? оціночна, тобто, прибуток є критерієм і показником ефек­
тивності діяльності підприємства. Сам факт наявності прибутку
вже свідчить про ефективну діяльність, проте, крім цього, його
розмір має бути достатнім для задоволення потреб всіх зацікав­
лених осіб: власників підприємства, його працівників, кредито­
рів. Виконання цієї функції можливо в повній мірі тільки в умо­
вах ринкових відносин, які передбачають свободу встановлення
цін, вибору постачальників, замовників;

? розподільча. її зміст полягає в тому, що прибуток викорис­
товується як інструмент розподілу доходу суспільства. Він є од­
ним з джерел формування доходів бюджетів різних рівнів. При­
буток надходить до бюджетів у вигляді податку на прибуток і
економічних санкцій та використовується у відповідності із стат­
тями їх витратної частини;

? стимулююча. Виконання цієї функції визначається тим, що
виступаючи кінцевим фінансово-економічним результатом дія­
льності підприємства, він відіграє ключову роль в ринковому го­
сподарстві. За ним закріплюється статус мети, що обумовлює
економічну поведінку господарюючих суб'єктів, стабільний фі­
нансовий стан яких залежить як від розміру прибутку, так і від
прийнятого в національній економіці механізму його розподілу.
Прибуток — це основне джерело приросту власного капіталу,
джерело відтворення виробничих фондів, збільшення обсягів ви­
робленої продукції і, безумовно, джерело соціального розвитку.

Класифікація видів прибутку підприємства та основні алгори­тми їх розрахунку наведено на рис. 14.1 та рис. 14.2.

 

При проведенні аналітичних досліджень застосовують також наступні показники:

> прибуток {збиток) від реалізації продукції{товарів, по­слуг) — може розраховуватися двома способами:

> нерозподілений прибуток {непокриті збитки) — це величи­
на, на яку чистий прибуток перевищує його використання у звіт­
ному періоді (рис. 14.2);

> номінальний прибуток {збиток) — характеризує фактично
одержану величину прибутку (збитку) підприємством;

> реальний прибуток {збиток) — це номінальний прибуток
(збиток) перерахований з урахуванням інфляції. Він характеризує
реальну купівельну спроможність підприємства;

> економічний прибуток — це різниця між доходами від реа­
лізації та витратами втрачених можливостей. Витратами втраче­
них можливостей (альтернативними) прийнято називати витрати
на споживання певного ресурсу, які виміряні з точки зору вигоди,
втраченої через невикористання цього ресурсу найкращим альте­
ративним шляхом.

Зазначимо, що показники прибутку не відображають ступеню ефективності господарювання, так як сума прибутку може зрос­тати і при недостатньому використанні матеріальних, трудових, фінансових ресурсів, порушенні вимог режиму економії. Тому для характеристики ефективності фінансово-господарської дія­льності підприємства, раціональності здійснених операцій вико­ристовують показники прибутковості або рентабельності. Рента­бельність господарювання характеризується системою показ­ників, які доцільно об'єднати у наступні групи:

• показники, що характеризують окупність витрат, інвести­
ційних проектів;

• показники, що характеризують рентабельність реалізації;

• показники, що характеризують доходність капіталу та йо­
го частин.

 

Рентабельність(окупність) витрат. Цей показник обчис­люють шляхом ділення прибутку на величину собівартості реалі­зованої продукції і використовують при оцінці ефективності по­точних витрат, їх окупності. Показує розмір прибутку на 100 грн витрат реалізованої продукції чи виконаних робіт.

Рентабельність інвестиційних проектів. її обчислюють як відношення отриманого чи очікуваного прибутку від проекту до суми інвестицій у даний проект.

Рентабельність реалізації (продажу). Цей показник розра­ховують діленням прибутку на суму отриманої виручки. Він ха­рактеризує ефективність підприємницької діяльності: скільки прибутку отримало підприємство з 1 гривні продаж.

Рентабельність основних засобів рахують шляхом ділення прибутку на середню вартість основних засобів і вона показує розмір прибутку, який одержано на одиницю основних засобів.

Рентабельність оборотних активів визначають як відно­шення прибутку до середньої вартості матеріальних оборотних активів. Цей показник показує скільки прибутку одержано з оди­ниці оборотних активів.

Рентабельність виробничої діяльності визначають шляхом співвідношення прибутку та обсягу виконаних робіт (наданих послуг). Цей показник використовують при оцінці результатів господарської діяльності. Він показує розмір прибутку, що при­падає на 100 грн виконаних робіт (наданих послуг). Основним недоліком коефіцієнту є те, що він не відображає економічної ефективності використання ресурсів підприємства. Показники абсолютної суми прибутку і його рівня до обсягу робіт можуть бути високими навіть при недостатньо ефективному використан­ні основних засобів, оборотних активів. Тому в процесі аналізу обчислюють рентабельність основних засобів, оборотних активів, господарських ресурсів.

Рентабельність виробничих ресурсів визначають шляхом співставлення обсягу прибутку із середньою вартістю основних засобів і матеріальних оборотних активів. Цей показник викорис­товують для оцінки ефективності використання господарських ресурсів і показує розмір прибутку в розрахунку на одиницю ос­новних засобів і оборотних активів.

Рентабельність трудових ресурсів характеризується двома показниками:

♦ прибутком у розрахунку на одного робітника підприємства, який обчислений як відношення суми прибутку до середньооблі-кової чисельності робітників;

 

♦ прибутком у розрахунку на 1 грн витрат на оплату праці, який визначений шляхом ділення суми прибутку на витрати на оплату праці і показує розмір прибутку в розрахунку на 1 грн ви­трат, що пов'язані з утриманням трудових ресурсів.

Рентабельність всіх ресурсів визначають як відношення прибутку до середньої вартості основних засобів, оборотних ак­тивів, витрат на оплату праці.

Рентабельність капіталу (майна). Даний показник визна­чають як відношення прибутку до середньої вартості капіталу (майна), який знаходиться у розпорядженні підприємства і харак­теризує прибуток у розрахунку на 100 грн вартості усього майна.

Рентабельність власного капіталу. Цей показник характе­ризує розмір прибутку, одержаний на кожну гривню власних ко­штів і визначається як відношення прибутку до середнього роз­міру власного капіталу підприємства.

Рентабельність власного оборотного капіталу характери­зує розмір прибутку в розрахунку на 100 грн власного оборотно­го капіталу.

Рентабельність перманентного капіталу характеризує при­бутковість використання капіталу, який знаходиться у тривалому розпорядженні. Величина перманентного капіталу— це сума вла­сного капіталу підприємства і довгострокових позикових коштів.

Рентабельність авансованого капіталу визначають шляхом ділення прибутку на середній розмір авансованого капіталу, під яким розуміють різницю між інвестованим капіталом та креди­торською заборгованістю.

Залежно від мети аналізу показники рентабельності розрахо­вують відносно валового прибутку, прибутку від звичайної дія­льності до оподаткування, чистого прибутку підприємства.

14.3. Аналіз фінансових результатів підприємства

14.3.1. Аналіз динаміки фінансових результатів підприємства

Залежно від мети проведення та виділених кваліфікаційних ознак розрізняють наступні форми аналізу фінансових результа­тів (таблиця 14.2).

Перелік основних напрямків аналізу фінансових результатів подано у таблиці 14.3.

Таблиця 14.2