Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Утворення кінцевих продуктів білкового обміну
Внаслідок трансамінування і дезамінування із більшості амінокислот утворюються а-кетокислоти й аміак. Подальші шляхи метаболізму утворених безазотистих компонентів амінокислот і аміаку розходяться. Піровиноградна кислота, яка утворилася під час дезамінування аланіну, серину та деяких їх похідних, зазнає складного окислювального декарбоксилювання і перетворюється в ацетил-КоА, котрий далі метаболізується до СО2 і Н2О у циклі Кребса. Щавлевооцтова кислота, яка утворилася під час дезамінування аспарагінової кислоти, після декарбоксилювання також перетворюється в піровиноградну. Зазнаючи також складного окислювального декарбоксилюван-ня, а-кетоглутарова кислота перетворюється в активну форму янтарної кислоти - сукциніл-КоА, котра через ряд проміжних продуктів окислюється до щавлевооцтової, а остання, декарбоксилюючись, перетворюється до піровиноградної і далі - до ацетил-КоА. Утворений як продукт інтеграції обміну а-кетокислот, аце-тил-КоА, поряд з окисленням у циклі трикарбонових кислот до СО2 і Н2О, може використовуватися для біосинтезу вищих жирних кислот, холестерину, стероїдних гормонів, жовчних кислот та інших органічних сполук. За рахунок окислення продуктів обміну амінокислот до СО2 і Н2О вивільняється приблизно 10-15\% енергії, необхідної організму. а-Кетоглутарова, щавлевооцтова і піровиноградна кислоти можуть також включатися в процеси трансамінування як акцептори аміногруп з утворенням відповідних амінокислот і в ряд інших реакцій. Аміак частково використовується для біосинтезу необхідних організму азотистих сполук, таких як пуринові і піримідинові основи нуклеотидів - мономерів нуклеїнових кислот та ряду інших структур. Проте переважна частина аміаку як токсичної речовини зазнає перетворення до сечовини, яка є нетоксичним кінцевим продуктом білкового обміну, і виводиться з організму із сечею. Протягом доби в організмі людини дезамінується 100-120 г амінокислот, що відповідає 16-19,5 г азоту або 18-23,6 г аміаку. Невелика кількість аміаку утворюється також під час розпаду азотистих основ нук-леотидів і деяких інших азотовмісних субстратів небілкової природи. Аміак є токсичною речовиною, і підвищення його вмісту в крові та інших тканинах є особливо небезпечним для мозку. Одне з пояснень високої чутливості мозку до вільного аміаку полягає ось у чому.
Вільний аміак легко проходить через мембрани і проникає в клітини мозку та їх мітохондрії. Тут він взаємодіє з а-кетоглутаровою кислотою, утворюючи глутамат. Це призводить до зменшення кількості а-кетоглутарату як проміжного продукту циклу лимонної кислоти, що супроводжується зниженням швидкості окислення глюкози, яка відіграє провідну роль в енергетичному забезпеченні клітин мозку. Однак у нормі цього не відбувається. Аміак, який утворюється в різних тканинах і органах, у місці його вивільнення зв'язується з моноамінодикарбоновими кислотами, переважно глутаміновою, у меншій мірі аспарагіновою, утворюючи аміди - глутамін та аспарагін. Фіксуючись у формі амідів, аміак тимчасово знешкоджується, переноситься кров'ю до місця свого остаточного знешкодження -у печінку. Особливу роль у переносі аміаку до печінки в нетоксичній формі відіграє амінокислота аланін. Тут він під дією аланін-амінотрансферази передає свою аміногрупу а-кетоглутарату, внаслідок чого утворюється глутамінова кислота. Остання в реакції, що каталізується глутаматдегідрогеназою, дезамінується з утворенням а-кетоглутарату й аміаку, який у печінці перетворюється на сечовину - кінцевий продукт азотистого обміну. Це перетворення відбувається у формі циклу, який був названий циклом сечовини (орнітиновий цикл). Його відкрив Ганс Кребс разом зі студентом-медиком Куртом Хенселайтом у 1932 р. Вони встановили, що синтез сечовини посилюється, якщо до зрізів печінки добавити диаміномонокарбонові кислоти - аргінін та орні-тин, причому при введенні орнітину, міченого дейтерієм, синтезується аргінін, який містить цей дейтерій. Це є прямим доказом утворення аргініну із орнітину.. Окрім того в печінці виявлено фермент аргіназу, який розщеплює аргінін на сечовину й орнітин. Нарешті, було встановлено, що сечовина синтезується в аеробних умовах, коли в найбільших кількостях утворюється АТФ. Усі ці дані дозволили описати наступний циклічний процес, що складається з двох основних етапів: синтезу аргініну і гідролізу аргініну на сечовину й орні-тин.
Цей процес утворення сечовини можна подати схематично у вигляді послідовності NH3 - карбамоїлфосфат- цитрулін -аргінін — сечовина. Внаслідок білкового обміну в людини за добу виділяється в середньому 30 г сечовини, що складає приблизно 90\% всього азоту сечі. Близько 6\% всього азоту сечі виділяється з організму у вигляді солей амонію, утворених у нирках; їх утворення та екскреція забезпечують видалення надлишкових протонів, тобто це вже є функцією з регуляції кислотно-основного балансу. Кількість сечовини може зменшуватися у разі підвищення кислотності в організмі, що спостерігається під час деяких захворювань, наприклад, цукрового діабету. При цьому аміак буде використовуватися для нейтралізації кислот і в більшій кількості виділятися у вигляді солей амонію. У разі позитивного азотистого балансу екскреція сечовини зменшується. Якщо відбувається збільшення екскреції азоту внаслідок підвищення розпаду білків організму, підвищення азоту сечі відбувається за рахунок сечовини. Таким чином, утворення і екскреція сечовини є тим регулюючим механізмом, за допомогою якого підтримується азотиста рівновага.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-25; просмотров: 118; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.143.4.181 (0.006 с.) |