Сторони, зміст і форми кредитного договору

Сторонами кредитного договору є позикодавець та пози­чальник, однак вживають також такі терміни: банк і клієнт та кредитор і позичальник.

Кредитні договори повинні укладатися тільки на підставі вільного волевиявлення сторін. Кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укла­даються між кредитором і позичальником тільки в письмо­вій формі, які визначають взаємні зобов'язання та відпові­дальність сторін і не можуть змінюватися в односторонньо­му порядку без згоди обох сторін.

Кредитний договір може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного кредитором та позичальником, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами, підписаними стороною, яка їх надсилає.

Основними джерелами формування банківських кредит­них ресурсів є власні кошти банків, залишки на поточних (валютних) рахунках, залучені кошти юридичних та фізич­них осіб на депозитні рахунки, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів.

Кредитні операції здійснюються банками тільки у межах кредитних ресурсів.

Комерційні банки можуть надавати кредити всім суб'єк­там господарської діяльності незалежно від їх галузевої

приналежності, статусу, форм власності у разі наявності у них реальних можливостей та правових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків (комі­сійних) за користування кредитом.

Для отримання кредиту позичальник повинен звернути­ся в банк. Форма звернення може бути у вигляді листа, кло­потання, заяви. В документах зазначається необхідна сума кредиту, його мета, строки погашення та форми забезпечення.

Розмір відсоткових ставок та порядок їх сплати встанов­люються банком і визначаються в кредитному договорі в за­лежності від кредитного ризику, наданого забезпечення, по­питу і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, стро­ку користування кредитом, облікової ставки та інших фак­торів.

Слід зазначити, що у разі зміни облікової ставки умови договору можуть переглядатися і змінюватися тільки на підставі взаємної згоди кредитора та позичальника. Для кредитів, що надаються в іноземній валюті, необхідно вра­ховувати також відсоткові ставки, які діють на міжнародних ринках капіталів.

Перед тим, як прийняти рішення про надання кредиту, комерційний банк аналізує, вивчає діяльність потенційного позичальника, визначає його кредитоспроможність, прогно­зує ризик неповернення кредиту і тільки потім приймає рі­шення про надання або відмову у наданні кредиту.

Основними критеріями оцінки кредитоспроможності по­зичальника можуть бути:

1) забезпеченість власними коштами не менш як 50 від­
сотків усіх його видатків;

2)репутація позичальника (кваліфікація, здібності керів­
ника, дотримання ділової етики, договірної платіжної дис­
ципліни);

3)оцінка продукції, що випускається, наявність замов­
лення на її реалізацію, характер послуг, які надаються (кон-
курентоздатність на внутрішньому та зовнішньому ринках,
попит на продукцію, послуги, обсяги експорту);

4)економічна кон'юнктура (перспективи розвитку пози­
чальника, наявність джерел коштів для капіталовкладень
тощо).

Необхідні відомості про позичальника та інформація, яка отримана банком при оформленні кредиту, систематизуєть­ся у кредитній справі позичальника.

Документи, що зберігаються у цій справі, групуються так:

—матеріали з надання кредиту (кредитний договір, бор­
гові зобов'язання, гарантійні листи тощо);

—фінансово-економічна інформація (бухгалтерські ба­
ланси, звіти про прибутки та збитки, бізнес-плани тощо);

— матеріали про кредитоспроможність позичальника
(довідки, отримані від інших банків, запити, листування,
звіти аудиторських фірм тощо).

Після підбору майбутнього позичальника, попередньої бесіди з ним керівника кредитного підрозділу комерційного банку документи передаються в службу економічної безпе­ки банку для перевірки достовірності наданих відомостей. Залежно від реальності угоди, що фінансується, іміджу по­зичальника, переконливості положень бізнес-плану та інших документів перевірка може бути суцільною або ви­бірковою, з виїздом на місце або без такого.

Слід зазначити, що необхідні відомості стосовно прохо­дження фірми-позичальника по обліках банкротів, лже-банкротів, підприємств, які мають опротестовані векселі, непогашені кредити або що знаходяться серед небажаних партнерів по інших ознаках, зібрати досить важко. Міжна­родна практика свідчить, що найбільш повною та ефектив­ною базою даних володіють інформаційні служби, які по­повнюють свої банки даних на обов'язковій основі у вигляді відповідних форм звітів усіх учасників економічних відт носин.

В Україні максимально наблизилась до такого стандарту роботи з інформацією Міжбанківська служба безпеки «СКІФ». її засновники, основні постачальники та користу­вачі накопиченої інформації є великі українські банки, зокрема Промінвестбанк, Укрексімбанк, Ощадбанк. Ство­рена розпорядженням Кабінету Міністрів України від ЗО лип­ня 1993 р., ця служба володіє розгалуженою мережею філій практично у всіх регіонах України. Користувачам — комер­ційним банкам, фінансовим установам, страховим компані­ям, державним та комерційним підприємствам — надаються довідки щодо кредитної біографії того чи іншого підприєм­ства, про наявність претензій до нього зі сторони конт­ролюючих органів, про участь в арбітражних процесах, про заборгованість, яка має місце по кредитах та поставках сто­совно відповідності здійснюваної діяльності статуту та отриманим ліцензіям, загальної ділової репутації та інші ві-

домості, які впливають на рівень безпеки учасників фінан­сових та майнових угод. Така інформація відіграє важливу роль у мінімізації ризиків фінансово-господарської діяль­ності суб'єктів кредитних правовідносин.

Кредити надаються суб'єктам господарювання переваж­но у безготівковій формі шляхом сплати платіжних доку­ментів з позичкового рахунку як у національній, так і в іно­земній валюті, у порядку, визначеному чинним законодав­ством та нормативними актами Національного банку, або шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника, якщо інше не передбачено кредитним договором, а також у готівковій формі для розрахунків із здавачами сільськогос-111 ідарської продукції.

Кредитний договір передбачає, зокрема, виконання таких ((бов'язків:

1.Обов'язок повернути у строк отриманий кредит. Строк
повернення отриманого кредиту визначається або безпосе­
редньо у кредитному договорі, або у терміновому зобов'я-
;пінні — документі, яким оформлюється отримання клієн­
том кожної суми в межах загальної суми кредитного дого­
вору. Факт погашення кредиту на практиці пов'язується з
моментом списання грошей з поточного або інших рахунків
клієнта. Повернення наданого кредиту може бути здійснено
позичальником добровільно або примусово — за рішенням
суду або арбітражного суду.

2.Обов'язок сплатити банку відсотки (звичайні або під-
ишцені) за користування кредитом. Звичайні відсотки спла­
чуються в межах строку користування кредитом, підвищені
иідсотки стягуються при порушенні строку повернення по-
;шки. Розмір відсоткової ставки визначається сторонами у
кредитному договорі самостійно.

 

3. Обов'язок не ухилятися від банківського контролю
иои'язаний з тим, що, надаючи клієнту кредит, комерційний
ґіапк несе певний ризик. Клієнт може не повернути отри­
мані кошти через погіршення свого фінансово-господар­
ського стану. Чим більший строк користування кредитом,
тим більший ризик банку, тому вартість кредиту безпосе­
редньо залежить від строку, на який він наданий.

4. Обов'язок дотримуватися цільового призначення кре­
диту. Банк має право надати кредит без зазначення мети
кредитування, однак на практиці це зустрічається досить
рідко. Якщо мета кредитування зазначена у кредитному до-

говорі, клієнт зобов'язаний використовувати отримані кош­ти для фінансування тих затрат, для яких вони надані.

5. Обов'язок надавати та гарантувати наявність забезпе­чення протягом усього строку кредитування. Такий обов'я­зок клієнта передбачається у переважній більшості догово­рів, хоча кредит може бути наданий і без забезпечення. Як­що в якості забезпечення по кредитному договору викорис­товується застава товарно-матеріальних цінностей, то необ­хідно забезпечити їх зберігання. Наявність і зберігання за­ставленого майна та дійсність заставного права перевіря­ються банком у процесі кредитування.

Погашення кредиту і нарахованих за ним відсотків здій­снюється позичальником з поточного (валютного) рахунку. Якщо поточний рахунок позичальника відкритий в іншому банку, погашення боргу за кредитом та сплата відсотків здійснюються платіжними дорученнями позичальника, а за умови визнання боргу позичальником — платіжною вимо­гою банку у встановленому чинним законодавством поряд­ку. У разі неможливості позичальником сплатити борг ос­танній стягується з гарантів (поручителів) у встановленому чинним законодавством порядку.

Погашення заборгованості за кредитом та відсотків за йо­го користування здійснюється у черговості, яка встановлю­ється сторонами при укладенні угоди про надання кредиту.

Комерційний банк може прийняти рішення про пролон­гацію, тобто відстрочення погашення кредиту з підвищен­ням відсоткової ставки. Пролонгація здійснюється банком у виняткових випадках, у разі виникнення у позичальника тимчасових фінансових ускладнень через непередбачені об­ставини за умови прийняття позичальником відповідних заходів щодо їх усунення. Це відстрочення має бути оформ­лене додатковим договором між позичальником та банком, який є невід'ємною частиною кредитного договору.

У разі несвоєчасного погашення боргу за кредитом та сплати відсотків, при відсутності домовленості про відстро­чення погашення кредиту, банк має право на застосування штрафних санкцій у розмірах, передбачених договором (див. додатки 6, 7).