Банків та інших фінансових установ

З метою легалізації (відмивання) доходів,

Одержаних злочинним шляхом

Слід зазначити, що в чинне українське законодавство під настійними рекомендаціями РАТР з метою його удоскона­лення були внесені певні зміни.

Були внесені зміни і до ряду статей Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Так, зокрема, ст. 63 («Запобігання легалізації» (відмиван­ню) доходів, одержаних злочинним шляхом») Закону ви­значає, що банки зобов'язані розробляти, впроваджувати та постійно поновлювати правила внутрішнього фінансового моніторингу та програми його здійснення з урахуванням вимог законодавства про запобігання легалізації (відмиван­ню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Національний банк України при здійсненні нагляду за діяльністю банків не рідше як один раз на рік проводить пе­ревірку банків з питань дотримання ними законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (від­миванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Стаття 64 («Обов'язок щодо ідентифікації клієнтів») За­кону передбачає, що банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки — (дана норма діяла в по­передні роки).

Банкам також забороняється вступати в договірні відно­сини з клієнтами — юридичними чи фізичними особами у разі, якщо виникає сумнів стосовно того, що особа виступає не від власного імені.

Банк зобов'язаний ідентифікувати відповідно до законо­давства України:

—клієнтів, що відкривають рахунки в банку;

—клієнтів, які здійснюють операції, що підлягають фі­
нансовому моніторингу;

—клієнтів, що здійснюють операції з готівкою без від­
криття рахунку на суму, що перевищує еквівалент 50 000
гривень;

—осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів.

Рахунок клієнту відкривається та зазначені операції здій­снюються лише після проведення ідентифікації особи клі­єнтів та вжиття заходів відповідно до законодавства, яке ре-

гулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиван­ню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Банк має право витребувати, а клієнт зобов'язаний нада­ти документи і відомості, необхідні для з'ясування його осо­би, суті діяльності, фінансового стану. У разі ненадання клі­єнтом необхідних документів чи відомостей або умисного подання неправдивих відомостей про себе банк відмовляє клієнту в його обслуговуванні. У разі наявності при здійс­ненні ідентифікації мотивованої підозри щодо надання клі­єнтом недостовірної інформації або навмисного подання ін­формації з метою введення в оману банк має надавати ін­формацію про фінансові операції клієнта спеціально упов­новаженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу.

Для ідентифікації клієнта — юридичної особи банк має ідентифікувати фізичних осіб, які є власниками цієї юри­дичної особи, мають прямий або опосередкований вплив на неї та отримують економічну вигоду від її діяльності. У разі, якщо юридична особа є господарським товариством, банк має ідентифікувати фізичних осіб, які мають істотну участь у цій юридичній особі. Клієнт має надавати передбачені за­конодавством відомості, які витребує банк з метою вико­нання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері лапобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних;ілочинним шляхом. У разі ненадання таких відомостей клі­єнтом рахунок не відкривається, а в разі наявності раніше иідкритих рахунків банк відмовляє в здійсненні обслугову­вання. Для ідентифікації і вжиття заходів, достатніх, на думку банку, для підтвердження особи клієнта — юридич­ної особи та для забезпечення спроможності банку викону­вати правила внутрішнього фінансового моніторингу та програми його здійснення, у тому числі щодо виявлення фі-ііііпсових операцій, що мають сумнівний характер, банк має Право витребувати передбачену законодавством інформа­цію, яка стосується ідентифікації цієї особи та її керівників, у органів державної влади, які здійснюють нагляд та конт­роль за діяльністю цієї юридичної особи, банків, інших юри­дичних осіб, а також здійснювати передбачені законодав­ством заходи щодо збору такої інформації з інших джерел. Вказані органи державної влади, банки, інші юридичні осо­би зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня отриман­ії» запиту безоплатно надати банку таку інформацію.

Для ідентифікації клієнта — фізичної особи та вжиття за­ходів, достатніх, на думку банку, для підтвердження його особи, банк має право витребувати інформацію, яка стосу­ється ідентифікації цієї особи, у органів державної влади, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати заходи щодо збору такої інформації про цю особу, яка є необхідною для виконання правил внутрішнього фінансового моніто­рингу та програм його здійснення, у тому числі щодо ви­явлення фінансових операцій, що мають сумнівний харак­тер. Вказані органи державної влади, банки, інші юридичні особи зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня от­римання запиту безоплатно надати банку таку інформацію.

Ідентифікація клієнта банку не є обов'язковою при здійс­ненні кожної операції, якщо клієнт був раніше ідентифіко­ваний відповідно до вимог законодавства, яке регулює від­носини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) дохо­дів, одержаних злочинним шляхом.

За наявності рішення уповноваженого державного орга­ну про скасування державної реєстрації юридичної особи або державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяль­ності — фізичної особи, визнання в установленому порядку юридичної особи фіктівною або оголошення фізичної особи померлою чи визнання безвісно відсут-ньою банк закриває рахунок такої особи і невідкладно надає інформацію спеці­ально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу щодо такого рахунку та не пере­раховує чи іншим шляхом не розпоряджається коштами на цьому рахунку до отримання розпоряджень зазначеного ор­гану. У випадку ненадходження протягом семи робочих днів зазначених розпоряджень або рішення суду стосовно вжиття чи невжиття заходів щодо цих коштів банк вирішує пов'язані з ними питання відповідно до законодавства Ук­раїни.

Згідно зі ст. 65 («Зберігання документів»), усі документи про здійснення фінансових операцій, що підлягають фінан­совому моніторингу, та результати ідентифікації осіб, які здійснювали такі операції, банк зобов'язаний зберігати про­тягом п'яти років з дня проведення таких операцій.

Результати ідентифікації власника рахунку та особи, уповноваженої діяти від його імені, зберігаються банком протягом п'яти років після закриття рахунку.

Існує думка, що під помилковими записами треба розу­міти будь-яке неправильне списання коштів з вини банку з рахунків або зарахування коштів на рахунки, в тому числі через неправильне застосування діючих правил.

На практиці маємо чимало випадків, коли помилки банку призводять до істотної шкоди інтересам клієнтів. Наприк­лад, склалася така ситуація, що неможливо знайти загублені розрахункові документи, а в результаті — неможливо зара­хувати відповідну суму на рахунок клієнта. Нерідко трап­ляються і прямі зловживання зі сторони працівників банку. Тому у випадку неправильного або несвоєчасного зара­хування коштів на рахунок клієнта необхідно ставити пи­тання про притягнення банку до цивільно-правової відпо­відальності.

Глава 6