Уведення крапель у зовнішній слуховий хід.

Цей метод застосовують при запаленні середнього вуха. При наяв­ності виділень вухо прочищають. Лікарську речовину у вигляді вод­ного або олійного розчину підігрівають до температури тіла. Голову хворого нахиляють у бік здорового вуха так, щоб хворе вухо опини­лося зверху. Лівою рукою відтягують вушну раковину вгору і назад. При цьому зовнішній слуховий хід випростується і краплі потрап­ляють у його глибину. Уводять 5—8 крапель. Краплі пацієнт тримає у вусі 10—15 хв. Після цього нахиляє голову, щоб залишок крапель витік, і прикладає стерильний ватний тампон.

Введение капель в ухо

Оснащение: пипетка, лекарственное средство, емкость с горячей (60 °С) во­дой, водный термометр.

I. Подготовка к процедуре

1. Уточнить у пациента информированность о лекарственном средстве, ходе процедуры и согласие.

2. Прочитать название лекарственного препарата.

3. Подогреть лекарственный раствор до температуры тела на водяной бане (пос­тавить флакон в емкость с горячей водой, температуру контролировать водным тер­мометром).

4. Вымыть руки.

5. Помочь (при необходимости) пациенту лечь набок, или сидя наклонить го­лову в сторону.

1. Выполнение процедуры

6. Набрать в пипетку 6—8 капель лекарственного средства (если нужно зака­пывать капли в одно ухо). Убедиться, что они теплые (а не горячие!):капнуть 1 каплю себе на кисть.

7. Оттянуть ушную раковину назад и вверх и закапать капли ухо.

8. Спросить пациента о его самочувствии.

Скончанье процедуры

1. Помочь пациенту занять удобное положение.

2. Вымыть руки.

3. Сделать запись о процедуре и реакции на нее пациента в «Медицинской карте».

 

Інгаляції

При інгаляції лікарські препарати вводять в організм У дрібно розсіяному аерозолі, пароподібному або газоподібному ста­нах. Аерозолі бувають високо- та низько дисперсні. Аерозолі високої дисперсності при вдиханні проникають в альвеоли, низько дисперсні фіксуються у верхніх дихальних шляхах.

Інгаляції застосовують при гострих і хронічних захворюваннях слизової оболонки носа, глотки, гортані, трахеї та бронхів, які су­проводжуються утворенням великої кількості густого мокротиння, яке важко відкашлювати, а також при бронхіальній астмі, хронічній пневмонії, пневмосклерозі, після операцій на легенях.

Протипоказаннями для інгаляцій є схильність до легеневих кровотеч, гіпертонічна хвороба II Б і III стадій, порушення гемодинаміки II—III ступеня, підвищена чутливість до препарату.

хильність до легеневих й, порушення гемодина- до препарату.

Переваги методу інгаляції полягають у тому, що лікарські засо­би, обминаючи печінку, у незміненому вигляді потрапляють безпосе­редньо в ділянку патологічного процесу.

Недоліки методу такі: неточність дозування, можливі подразнен­ня слизової оболонки дихальних шляхів, недостатнє проникнення в ділянку патологічного процесу в разі порушення прохідності дихаль­них шляхів.

Хворі на бронхіальну астму часто користуються інгаляторами для домашнього вживання. Лікарська речовина знаходиться у плас­тмасовій трубці, на яку надягають гумовий балон. Хворий натискує на останній і силою повітря виштовхує ліки в дихальні шляхи.

Найзручніше користуватись індивідуальним кишеньковим аеро­зольним інгалятором промислового виробництва.

Балончик потрібно повернути догори дном і зняти захисний ков­пачок, тоді добре струсити. Хворий тримає балончик у руці, а мунд­штук охоплює губами. Після глибокого видиху хворий робить гли­бокий вдих і одночасно натискає на дно балончика: у цей момент видається доза аерозолю. Хворий має затримати дихання на кілька секунд, потім витягнути мундштук з рота і зробити повільний видих. Після інгаляції захисний ковпачок надягають на балончик.

У стаціонарних умовах для утворення аерозолів використовують апарати (інгалятори) закритого та відкритого типів. За допомогою апаратів відкритого типу насичують аерозолями повітря приміщень для групового лікування.

Апарати закритого типу призначаються для аерозоль-терапії рідкими речовинами, маслами, порошками, а також використову­ють для утворення високодисперсних аерозолів масел, основ, анти­біотиків.

Інгаляцію проводять натще або через 2 год після споживання їжі. Перед процедурою хворий повинен очистити ніс, прополоскати рот і зів, розстібнути комірець сорочки, пояс, тобто створити умови для вільних рухів грудної клітки та живота. Перед відпуском проце­дури заповнюють розпилювач приладу лікарськими речовинами, які зберігаються в шафі під замком. Перевіряють справність апарата, хворий сідає на стілець з трохи відкинутою спинкою, підлокітника­ми і головотримачем. Стілець повинен опускатися і підніматися. Для визначення тривалості процедури вмикають годинник. Перед почат­ком інгаляції груди хворого накривають серветкою.

Необхідно пояснити пацієнтові, як правильно робити вдих і видих.

При захворюваннях носа і додаткових пазух рекомендується вди­хати і видихати через ніс. Для цього користуються спеціальною мас­кою. При ураженні порожнини рота, зіва і нижніх дихальних шляхів потрібно дихати через відкритий рот. Дихання має бути глибокимрівним. Тривалість процедури 15—20 хв. Процедури проводять ко>ю ний день, курс лікування — 10—20 сеансів.

Тепловологі інгаляції проводять при температурі 38—40 °С. Ц_е інгаляції водорозчинних лікарських засобів і мінеральних вод, особ­ливо основних. Тепло стимулює приплив крові до слизової оболонки. Такі інгаляції справляють знеболювальну дію, підвищують секрецію, сприяють розрідженню мокротиння і прискоренню його евакуації.

Для олійних інгаляцій використовують різні олії (камфорну, миг­далеву, персикову, соняшникову та ін.). Олійні інгаляції зменшують сухість слизових оболонок. їх рекомендують при гострих запальних процесах.

Із високодисперсних аерозольних препаратів найчастіше застосо­вують ферменти (трипсин, хімотрипсин). Вони розріджують мокро­тиння, поліпшуючи дренаж бронхів. Трипсин, хімотрипсин призна­чають по 5 мг на 5 мл 0,5 % розчину новокаїну. Оскільки ферменти можуть спричинити алергійну реакцію, перед першою інгаляцією призначають кальцію хлорид або димедрол. Перед першою інгаля­цією розчином антибіотиків здійснюють під'язичну пробу на індиві­дуальну чутливість до антибіотика. У кожному інгаляційному ка­бінеті повинен бути набір медикаментів для надання невідклад­ної допомоги в разі виникнення алергійної реакції (набряк Квінке, анафілактичний шок).

Під час процедури потрібно стежити за станом хворого, його ди­ханням, пульсом. При появі будь-яких порушень процедуру припи­няють. Після інгаляції хворий має відпочити 10—15 хв, а в холодну пору року — ЗО—40 хв. Протягом 1 год хворим не рекомендують спі­вати, розмовляти, палити, їсти.

Особливу увагу звертають на санітарно-гігієнічний стан інгаля­торію, стерильність розчинів і апаратів для розпилювання, оскіль­ки під час інгаляції хворі видихають у навколишнє середовище і в інгаляційні прилади велику кількість патогенних мікроорганізмів. Тому через кожні 3 год роботи в інгаляторії здійснюють вологе при­бирання з дезінфекційними розчинами і кварцуванням приміщення протягом ЗО хв, потім провітрюють його.

Ингаляции лекарственного средства через рот

Обучение пациента технике ингаляции складывается из 3-х этапов:

• получение информированного согласия на процедуру;

• обучение технике ингаляции;

• контроль (при необходимости) или коррекция действий пациента. -

Обучение пациента ингаляции лекарственного средства через рот (рис. 9.16)

Оснащение: два пустых баллончика из-под аэрозольного лекарственного средства; лекарственный препарат.

I. Подготовка к обучению

1. Уточнить у пациента информированность о лекарственном средстве, ходе процедуры и согласи

2. Прочитать название лекарственного средства.

3. Вымыть руки.

II. Обучение

4. Дать пациенту и взять себе по пустому баллончику.

Запомните! На распыляйте лекарственный препарат в воздух! Это опасно для вашего здоровья.

5. Предложить пациенту на время обучения сесть (если его состояние позво­ляет, лучше выполнять процедуру стоя, так как дыхательная экскурсия легких при этом эффективнее, но можно проводить ингаляцию сидя).

6. Продемонстрировать пациенту выполнение процедуры, используя ингаляци­онный баллончик без лекарственного средства:

а) снять с ингалятора защитный колпачок;

б) перевернуть баллончик с аэрозолем вверх дном и встряхнуть его;

в) сделать глубокий выдох;

г) взять в рот мундштук ингалятора, плотно обхватив его губами; голову при этом слегка запрокинуть назад;

д) сделать глубокий вдох через рот и одновременно нажать на дно баллончика;

е) извлечь мундштук ингалятора изо рта, задержать дыхание на 5—10 с (ак­центировать на этом внимание пациента!);

ж) сделать спокойный выдох

Предложить пациенту самостоятельно выполнить процедуру вначале с пус­тым, затем с действующим ингалятором в вашем присутствии.

Информировать пациента: после каждой ингаляции мундштук промыть во­дой с мылом и вытереть насухо.

Запомните! Количество ингаляций и временной промежуток между ними оп­ределяет врач.

III. Завершение обучения

7. Закрыть защитным колпачком ингалятор после промывания и убрать его.

8. Вымыть руки

9. Сделать запись о результатах обучения, выполненной процедуре и реак­ции на нее пациента в «Медицинской карте».

Ингаляции лекарственного средства через нос

Для ингаляции лекарственных средств выпускают специальные насадки для ис­пользования их как через нос, так и через рот. Они находятся в комплекте с аэро­зольным ингалятором.

Обучение пациента ингаляции лекарственного средства через нос

Оснащение: два пустых баллончика из-под аэрозольного лекарственного средства; лекарственный препарат.

I. Подготовка к обучению

1. Уточнить у пациента информированность о лекарственном средстве, ходе процедуры и согласие.

2. Прочитать название лекарственного средства.

3. Вымыть руки.

II. Обучение

4. Дать пациенту и взять себе по пустому баллончику из-под аэрозольного ле­карственного средства.

5. Помочь пациенту сесть.

6. Продемонстрировать пациенту выполнение процедуры, используя ингаляци­онный баллончик без лекарственного средства:

а) снять с ингалятора защитный колпачок;

б) перевернуть баллончик с аэрозолем вверх дном и встряхнуть его;

в) слегка запрокинуть голову, склонить ее к правому плечу;

г) прижать пальцем правое крыло носа к перегородке;

д) сделать глубокий выдох через рот;

е) ввести кончик мундштука в левую половину носа;

ж) сделать глубокий вдох через нос и одновременно нажать на дно баллончика;

з) извлечь кончик мундштука из носа, задержать дыхание на 5—10с (акценти­ровать на этом внимание пациента!);

и) сделать спокойный выдох;

к) при ингаляции в правую половину носа склонить голову к левому плечу и прижать к носовой перегородке левое крыло носа

 

Предложить пациенту выполнить эту процедуру самостоятель­но вначале с пустым, затем с действующим ингалятором в вашем присутствии.

Информировать пациента: после каждой ингаляции мундштук промыть водой с мылом и вытереть насухо.

Окончание процедуры

Закрыть защитным колпачком ингалятор и убрать его в специально отведенное место.

Вымыть руки