Внутрішньошкірні ін'єкції. Проведення проб

При внутрішьошкірних ін'єкціях лікарську речовину вво­дять у товщу шкіри, не доходячи до підшкірної жирової клітковини. Застосовують такі ін'єкції при виконанні алергійних проб (виявлення різних природних та штучних алергенів), імунологічних проб на ту­беркульоз (Манту), бруцельоз (Бюрне), проб на переносність антибіо­тиків, на (приховані) набряки (Мак-Клюра—Олдрича), для місцевого знеболювання. Використовують найтоншу (діаметром 0,3—0,4 мм) та найкоротшу (завдовжки 1,2—1,5 см) голку із зрізом під кутом 45° та шприц ємністю 1 мл. Ін'єкції виконують на внутрішній (медіаль­ній) поверхні передпліччя, дотримуючись правил асептики. Після гігієнічного миття рук медичний працівник обробляє руки стериль­ним ватним тампоном, зволоженим 70 % етиловим спиртом, надягає стерильні гумові рукавички. Уточнює прізвище пацієнта, здійснює психологічну його підготовку, тобто пояснює суть і хід процедури та як належить пацієнтові поводити себе під час процедури. Шкіру на місці ін'єкції протирають двічі стерильним ватним тампоном, зволоженим 70 % етиловим спиртом (перший раз ділянку розміром 10x10 см, дру­гий — 5x5 см), висушують сухим стерильним тампоном.

Рука пацієнта повинна лежати долонею догори. Шприц беруть у праву руку так, щоб другий палець утримував муфту голки, кінчики решти пальців підтримували циліндр шприца з боків. Лівою рукою обхоплюють передпліччя хворого знизу і злегка розтягують шкіру або зверху розтягують шкіру І і II пальцями лівої кисті. Тримаючи шприц з голкою зрізом догори і майже паралельно до поверхні шкі­ри, уколюють голку на незначну глибину в товщу шкіри так, щоб занурився її зріз. Лівою рукою, повільно натискаючи на поршень, Уводять вміст шприца. При правильно виконаній ін'єкції утвориться біляве підвищення — так звана лимонна кірочка. Голку витягують, стерильним ватним тампоном злегка протирають місце ін'єкції, щоб не витиснути рідину, що введена близько до поверхні.

Щоб виконати пробу на індивідуальну чутливість організму до антибіотика, розводять антибіотик ізотонічним розчином на­трію хлориду:

1) перше розведення здійснюють у флаконі, в який уводять ізо­тонічний розчин натрію хлориду із розрахунку в 1 мл розчинника 100 000 ОД, або 0,1 г, антибіотика;

2) друге розведення здійснюють у шприці ємністю 2 мл. У шприц набирають 0,1 мл першого розведення і додають 0,9 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. У такому розведенні внутрішньошкірно вводять 0,1 мл, тобто 1000 ОД, або 0,01 г. Результат проби перевіряють через 20 хв. Позитивною вважають пробу, коли на місці уведення розчину антибіотика з'являється почервоніння та набряк. Це озна­чає, що уведення даного антибіотика хворому суворо протипоказане. Ні в якому разі не можна використовувати як розчинник антибіоти­ків для проведення діагностичної проби на індивідуальну чутливість 0,25—0,5 % розчин новокаїну, тому що новокаїн сам по собі може призвести до розвитку алергійної реакції.

Воду для ін'єкцій у цьому випадку також не можна використову­вати, тому що утворений гіпотонічний розчин може дати помилкову реакцію і тоді результат проби буде невірогідним.

За призначенням лікаря за 20 хв до внутрішньошкірної проби здійснюють скарифікаційну пробу. Для цього із заповненого розчи­ном антибіотика шприца через голку на оброблену шкіру передпліч­чя наносять кілька крапель і за допомогою стерильної голки роблять навхрест або паралельно 2 подряпини-скарифікації так, щоб не виді­лилась кров. Реакцію оцінюють через 20 хв.

Більш чутливою вважають внутрішньоиікірну пробу. При цьому вводять 0,1 мл (1000 ОД) другого розведення антибіотика. При від'ємних пробах перший раз антибіотики вводять 1/3 дози внутрішньом'язово в стегно, при відсутності реакції всі наступні ін'єкції зазвичай здійснюють у сідничний м'яз.

Також виконують сублінгвальну пробу. Зволожений розчином антибіотика ватний тампон чи марлевий тупферок пацієнт тримає під язиком 2—3 хв, потім спльовує і прополіскує ротову порожни­ну. При наявності дертя, кашлю, гіперемії і набряку вуздечки язика проба вважається позитивною.

Для проведення кон'юнктивальної проби в око закрапують 1—2 краплі розчину антибіотика другого розведення. При позитивній реакції спостерігається гіперемія кон'юнктиви, світлобоязнь, сльо­зотеча. Вид алергійних проб визначає завідувач відділення або голо­вний спеціаліст (терапевт, офтальмолог, хірург та ін.).

Щоб виконати пробу Мак-Клюра—Олдрича (на гідрофільність шкіри), внутрішньошкірно вводять 0,2 мл ізотонічного розчину на­трію хлориду. Стежать за терміном розсмоктування папули. У нор­мальному стані він становить 50—90 хв. Зменшення цього терміну свідчить про підвищення гідрофільності та схильність до утворення набряків.

Усе використане оснащення після ін'єкції підлягає дезінфекції