Організація роздачі ліків у відділенні

Роздає медикаменти палатна медична сестра відповідно до листків лікарських призначень. Лікарські призначення в листку мають бути підписані лікарем з позначкою дати призначення. Перед роздаванням ліків медична сестра миє руки. Перед тим, як дати хворому лікарський препарат, необхідно ретельно звірити призначення в листку з аптечною етикеткою на упаковці та уточнити прізвище пацієнта. Перед роздачею ліків у перший раз медична сестра збирає у пацієнта алергологічний анамнез щодо перенесення лікарських за­собів. Спочатку видає пацієнтові половину призначеної дози і через ЗО хв перевіряє самопочуття пацієнта. Якщо пацієнтові одночасно призначено декілька препаратів, то через кожні півгодини перевіряє чутливість організму пацієнта до цих препаратів. У разі погіршен­ня самопочуття пацієнта зразу доповідає лікареві. Якщо на перше вживання лікарського препарату в пацієнта адекватна реакція, то в подальшому медична сестра видає пацієнтові повну призначену ліка­рем дозу препарату.

Медична сестра повинна чітко знати інструкції-анотації (листки-вкладки) усіх препаратів, які застосовуються у даному відді­ленні. В інструкціях вказано: склад лікарського засобу; лікарська форма; фармакотерапевтична група; показання; протипоказання; застереження при застосуванні; взаємодія з лікарськими засоба­ми; особливі вказівки; спосіб застосування та дози; побічні ефекти; термін придатності; правила відпуску; упаковка. Таким чином, з листка-вкладки можна отримати повну інформацію про той чи ін­ший лікарський засіб.

Запивають ліки в основному перевареною водою із розрахунку 100 мл води на 1 таблетку. Препарати ацетилсаліцилової кислоти, йодумісні препарати запивають молоком. Калійумісні препарати до­цільніше запивати томатним соком.

Є кілька способів роздачі ліків хворим. На пересувний столик медична сестра складає лікарські препарати, мензурки, ножиці піпетки, посуд з холодною перевареною водою, листки призначень Ідучи від ліжка до ліжка, вона безпосередньо з аптечної упаковки дає хворому ліки відповідно до з листка призначень, контролює її вживання.

Іноді хворі, які ходять, вживають медикаменти біля столика медичної сестри, а хворим, які лежать, вона розносить. Про виконані призначення медична сестра робить позначку в листку лікарських призначень.

Ліки, залишені медичною сестрою біля хворого на тумбочці, хворі часто вживають із запізненням, а іноді й зовсім не вживають.

Не можна видавати хворому ліки на 2—3 вживання. Хворий може їх вжити одночасно, що може стати причиною отруєння лікарськими препаратами.

Якщо медична сестра помилково дала пацієнтові не ті ліки, пот­рібно негайно повідомити лікаря. Всі скарги хворого на неприємні відчуття при вживанні лікарських препаратів або інші причини від­мови від вживання необхідно негайно довести до відома лікаря.

Якщо ліки мають неприємний смак або запах, хворого треба попе­редити про це та вказати на відповідний спосіб вживання таких ліків.

Запомните! Прежде чем дать пациенту лекарственное средство:

1. внимательно прочитайте лист назначения;

2. убедитесь, что перед вами тот пациент, фамилия которого ука­зана в листе назначения;

3. проверьте название лекарственного средства, его дозу и способ применения;

4. проверьте на упаковке соответствие этикетки назначению врача;

5. будьте особенно внимательны в случае пациентов с одинаковыми фамилиями и/или получающими одинаковые лекарственные сред­ства.

· никогда не давайте лекарственное средство без упаковки;

За помните! Не прикасайтесь к таблеткам руками, т. к. это небезопасно для вашего здоровья.

· упаковку с таблетками из фольги или бумаги отрезайте ножницами; таблетки из флакона аккуратно вытряхните в ложку;

· пациент должен принять лекарственное средство в вашем присутствии, а также обсудить с вами любые свои сомнения;

· жидкие лекарственные средства следует тщательно перемешивать;

· флаконы с белковыми препаратами при перемешивании нужно осторожно вращать, чтобы не произошла денатурация белка и образование пены; убедитесь, что препарат не изменил цвет; обратите внимание на его срок годности.

Преимущества такой раздачи лекарственных средств очевидны. Во-первых, ме­дицинская сестра контролирует, принял ли пациент препарат. Во-вторых, она мо­жет ответить на его вопросы. В-третьих, исключены ошибки при раздаче лекарст­венных средств. Давая их пациенту, следует предупредить его об особенностях того или иного средства: горьком вкусе, резком запахе, продолжительности действия, изменении цвета мочи или кала после его приема.

Запомните!

1. Пациент имеет право знать название, назначение и дозу лекар­ственного средства.

2. Пациенту нужно сообщить, чем запивать лекарственное средство.

3. Пациент должен быть поставлен в известность об особенностях взаимодействия применяемого им лекарственного средства с пищей.

Правила раздачи лекарственных средств:

1. Внимательно прочитайте этикетку на упаковке и запись в листке назначений.

2. Раздавайте лекарственные средства только у постели пациента.

3. Пациент должен принять лекарство в вашем присутствии (за исключением средств, применяемых во время еды).

4. Средства с пометкой «до еды» пациент принимает за 15 мин до приема пищи, (с пометкой «после еды» — через 15 мин после него); средства, предназначенные для приема натощак (противоглистные, слабительные и др.), пациент принимает утром за 20—60 мин до завтрака.

5. Снотворные пациентом принимается за 30 мин до сна (если одновременно назначено обезболивающее, его дают за 15—20 мин до снотворного средства).

6. Нитроглицерин и валидол должны находиться у пациента в тумбочке постоянно.

7. Предупредите пациента о возможных побочных действиях лекарственного средства, если они существуют.

Таблетки, драже, капсулы, пилюли пациент помещает на корень языка и запивает небольшим количеством (не менее 50 мл) воды (в некоторых случаях — кисе­лем или молоком). Если пациент не может проглотить таблетку целиком, можно предложить ему предварительно разжевать ее (если это разрешено в аннотации к лекарственному средству). Драже, капсулы, пилюли принимают в неизмененном виде.

Запомните! Разжевывание таблеток и других твердых лекарственных форм часто значительно изменяет действие лекарственного препарата

Порошок высыпают пациенту на корень языка, дают запить водой или предва­рительно разводят в воде (если это разрешено в аннотации).

Настои, растворы, микстуры, отвары чаще всего назначают по столовой ложке (15 мл). При раздаче этих лекарственных форм удобнее пользоваться градуированной мензуркой.

Спиртовые настойки, экстракты и некоторые растворы (например 0,1-процентный раствор атропина сульфата) назначают в каплях.

Во флаконах со спиртовьми настойками капельница вмонтирована в пробку. Если ее нет, то пипеткой (отдельной для каждого флакона!) отмеривают в мензур­ку нужное количество капель, добавляют немного веды и дают выпить пациенту. Жидкость, оставшуюся в пипетке выливают.

В амбулаторных условиях и дома пациент принимает лекарственное средство самостоятельно. Для того, чтобы лекарственная терапия была успешной, сестра обучает пациента и/или членов его семьи. Перед обучением, нужно определить: |

· способность к обучению;

· желание обучаться.

Кроме техники приема (введения), необходимо уточнить, знает ли пациент:

· цель приема назначенного лекарственного средства;

· ожидаемый эффект и возможные побочные действия;

· как поступить при наступлении побочных явлений;

· способ и время приема;;

· чем запивать лекарственное средство;

· о необходимости исключить из рациона какие-нибудь продукты на время ле­чения;

· о необходимости исключить алкоголь;

· предполагаемую продолжительность лечения;

· последствия несоблюдения схемы лечения;

· о влиянии дополнительных лекарственных средств к существующей схеме (осо­бенно важно при самостоятельном добавлении пациентом лекарств, которые ему не были назначены).

Если пациент не имеет всей необходимой информации, это может привести к несоблюдению режима приема (введения) лекарственного средства. Люди, страдаю­щие хроническими заболеваниями, часто забывают постоянно принимать одно или несколько лекарственных средств, или боятся их принимать. Для этого необходим контроль эффективности лекарственной терапии со стороны медицинской сестры.

 

ВЗАЄМОДІЯ МІЖ ЛІКАРСЬКИМИ ПРЕПАРАТАМИ І ЇЖЕЮ

• Препарати, які потрібно вживати натще, за 1 год або через 2—3 год після вживання їжі: протимікробні (антигельмінтні, протитуберкульозні, цефалоспорини, еритроміцини, пеніцилінові, сульфаніламіди); бронходилататори; холінергічні; діуретики; залі­зо; вазодилататори.

Примітка. Сульфаніламідні препарати та вазодилататори потрібно запива­ти повною склянкою води. У разі виникнення подразнення слизової оболонки травного тракту (нудота, печія, пронос) слід припинити вживання.

• Препарати, які не слід вживати з певними речовинами:

1) протимікробні препарати не можна запивати кислими фрукто­вими соками або напоями;

2) анальгетики, залізо, проносні, тетрацикліни не можна запива­ти молоком;

3) анальгетики, антиаритмічні, антиконвульсанти, антидіабетичні, антигістамінні, гіпотензивні, протизапальні (індометацин), протимікробні (метронідазол), антинеопластичні, для лікування хвороби Паркінсона, нейролептики, серцеві глікозиди, діуретики, вазодилататори вживають з їжею. Ці препарати вживають безпосе­редньо перед, під час або зразу після вживання їжі, оскільки їжа за­хищає слизову оболонку шлунка від подразнення лікарськими пре­паратами.

У розпорядженні системи охорони здоров'я постійно з'являються нові препарати. Перш за все необхідно з'ясувати, до якої групи нале­жить препарат. Знаючи загальну дію препаратів відповідної групи, Медичний працівник почуває себе більш впевнено і безпечно при ви­користанні того чи іншого препарату.