Організація обслуговуючих і допоміжних виробництв

 

Результативність господарської діяльності підприємства визначається рівнем організації не тільки основних виробничих процесів. За умов постійного вдосконалення технічної бази виробництва все більшого значення набувають проблеми раціональної організації допоміжних та обслуговуючих процесів, тобто розвитку інфраструктури підприємства.

Інфраструктура – це сукупність складових частин будь-якого об'єкта, що мають підпорядкований (допоміжний) характер і забезпечують умови для нормальної роботи об'єкта в цілому.

Інфраструктура підприємства – це комплекс цехів, господарств і служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства в цілому [21, с. 277]. Інфраструктура – це своєрідний "тил виробництва", без якого неможлива його нормальна робота. Розрізняють виробничу та соціальну інфраструктури.

До виробничої інфраструктури підприємства належать підрозділи, які не беруть безпосередньої участі у створенні профільної продукції, але своєю діяльністю створюють умови, необхідні для роботи основних виробничих цехів. Соціальна інфраструктура забезпечує задоволення соціально-побутових і культурних потреб працівників підприємства.

Виробнича інфраструктура суттєво впливає на економіку підприємства. За сучасних умов господарювання у сфері технічного обслуговування виробництва на різногалузевих підприємствах працює 45 – 50 % загальної кількості персоналу. Це зумовлено не тільки великими обсягами робіт із обслуговування основного виробництва: багато допоміжних та обслуговуючих операцій мають такий характер, що їх дуже складно механізувати.

Зростання ролі та значення виробничої інфраструктури пояснюється тим, що:

1) підвищення рівня механізації та автоматизації виробничих процесів збільшує обсяги і складність робіт із ремонту й налагоджування устаткування, потребує розширення номенклатури інструменту, оснастки та пристосувань;

2) перехід до нових технологій та інтенсифікація технологічних режимів роботи устаткування підвищують вимоги до якості та збільшують потребу в різних видах енергії;

3) ускладнення виробничих процесів і поглиблення внутрішньо-виробничих зв'язків між підрозділами збільшують обсяги робіт із транспортування вантажів;

4) навантаження на комунікаційні мережі та природоохоронні споруди постійно зростають [21, с. 277].

Для досягнення високих виробничо-господарських результатів важливо створити комфортне соціальне середовище, сприятливий психологічний клімат у трудовому колективі й соціальну мотивацію праці, тобто сформувати активно функціонуючу соціальну інфраструктуру. Усе це безпосередньо впливає на рівень продуктивності праці та кінцеві результати діяльності підприємства.

У цілому успішне господарювання в ринкових умовах неможливе без збалансованого розвитку як основного виробництва, так і виробничої та соціальної інфраструктур підприємства.

Необхідними умовами нормального перебігу виробничих процесів на підприємстві є ефективна організація обслуговуючих та допоміжних господарств.

До допоміжних і обслуговувальних підрозділів підприємства належать ремонтне, інструментальне, транспортне, енергетичне, складське господарство тощо.

Основним завданням ремонтного господарства є підтримка устаткування в працездатному стані і запобігання його передчасному зносу. Організація та порядок проведення ремонтних робіт регламентуються типовим положенням. Система планово-запобіжного ремонту охоплює комплекс заходів, які включають догляд за устаткуванням, міжремонтне обслуговування, періодичні профілактичні операції (огляди, перевірка на точність, заміна мастила, промивання), а також планово-запобіжний ремонт (поточний і капітальний). Основним нормативом системи планово-запобіжного ремонту є ремонтний цикл – проміжок часу між двома черговими капітальними ремонтами, який вимірюють в роках. Кількість і послідовність вхідних у нього ремонтів та оглядів становлять структуру ремонтного циклу.

Обсяг ремонтних робіт у цеху в фізичних одиницях устаткування визначається згідно зі структурою ремонтного циклу і дати останнього ремонту за кожним видом устаткування та видом ремонту (поточний, капітальний). Усі нормативи витрат часу розроблені з розрахунку на одиницю ремонтоскладності кожного виду ремонтних робіт незалежно від типу ремонтованого устаткування. Планування ремонтних робіт включає такі розрахунки:

1) види ремонтних робіт на кожному верстаті й агрегаті та терміни їхнього виконання;

2) трудомісткість ремонтних робіт, продуктивність праці, чисельність і фонд оплати праці ремонтного персоналу;

3) кількість і вартість необхідних для ремонту матеріалів та запчастин;

4) плановий простій устаткування в ремонті;

5) собівартість ремонтних робіт;

6) обсяг ремонтних робіт у цехах і підприємстві в цілому та з розбивкою на квартали і місяці.

Виробнича програма ремонтного цеху визначається множенням норм трудомісткості ремонтних операцій на обсяг ремонтних робіт за відповідними видами ремонту в одиницях ремонтоскладності. Розрахунок потреби в матеріалах, запчастинах і напівфабрикатах проводиться на підставі норм витрат матеріалів на одиницю ремонтоскладності і обсягу ремонтних робіт. Відношення загального часу простою устаткування в ремонті до річного фонду часу роботи устаткування становить відсоток простою устаткування в ремонті.

Інструментальне господарство має вирішувати такі завдання:

- безперебійне постачання інструментом усіх виробничих підрозділів підприємства;

- організація раціональної експлуатації інструменту і приладів;

- скорочення запасів інструменту без втрати нормального ходу виробничого процесу;

- зниження витрат на утримання інструментального господарства.

Інструментальне господарство становлять підрозділи з постачання інструментом, його відновлення, ремонт, регулювання, центральний склад, який займається складуванням, комплектацією і видачею інструменту. Інструмент можна класифікувати за рядом ознак. За роллю в процесі виробництва розрізняють робочий, допоміжний, контрольно-вимірювальний інструмент, пристосування, штампи, прес-форми. За характером використання інструмент буває спеціальним та універсальним (нормальним).

Залежно від галузевої належності і масштабу виробництва до складу транспортного господарства можуть входити різні підрозділи: транспортний відділ, цехи і дільниці залізнично-дорожнього, автомобільного, електротокарного та конвеєрного транспорту тощо. На окремих підприємствах, особливо малих, усі функції, пов'язані з внутрішньозаводським переміщенням вантажів, може виконувати транспортний цех (дільниця) або окремий робітник. Масштаби і структура транспортного господарства підприємства оцінюються за вантажообігом, тобто кількістю вантажів, які прибувають, відвантажуються та переміщуються всередині підприємства. Обсяг і характер вантажообігу визначає обсяг навантажувально-розвантажувальних робіт, способи їхньої механізації.

До складу енергетичного господарства входять енергомережі, засоби і точки споживання енергії. На великих диверсифікованих підприємствах енергетичним господарством охоплюються тепло- й енергостанції, компресорні, насосні станції, зовнішні енергомережі й інші енергоструктури. Основним завданням організації енергетичного господарства є:

– безперебійне забезпечення підприємства всіма видами енергії;

– раціональна експлуатація енергоустаткування, його обслуговування та ремонт;

– економія паливно-енергетичних ресурсів.

Призначення складського господарства полягає в зберіганні необхідних запасів матеріалів, сировини, палива, напівфабрикатів і готової продукції, які забезпечують безперебійну та ритмічну роботу підприємства, збереження матеріалів.

При чому, на ВП "Шахта "Червоноградська" діяльність допоміжних та обслуговуючих дільниць є надзвичайно важливою для ефективної діяльності шахти, адже, наприклад, дільниця шахтного та конвеєрного транспорту дозволяє видобуте вугілля транспортувати та доставляти на поверхню; дільниця з ремонту дає можливість підтримувати обладнання в робочому стані; дільниця вентиляції забезпечує повітрям підземні виробки; котельня виробляє пару для обігріву шахтних стволів, підігріву води для використання в лазнях та опалення приміщень тощо.

 

 

Інновації

 

Значення терміну "інновація" залежить від конкретної мети дослідження, вимірювання або аналізу об'єкта. У зв'язку з цим розрізняють такі основні типи інновацій.

- товарна інновація – введення нового продукту;

- технологічна інновація – введення нового методу виробництва;

- ринкова інновація – створення нового ринку товарів або послуг;

- маркетингова інновація – освоєння нового джерела постачання сировини або напівфабрикатів;

- управлінська інновація – реорганізація структури управління;

- соціальна інновація – впровадження заходів для поліпшення життя населення;

- екологічна інновація – впровадження заходів для охорони навколишнього середовища [22, с. 386].

Інновацій також можна розглядати як вкладення інвестиційного капіталу в нововведення, що приводять до кількісних або якісних змін у підприємницькій діяльності. Підготовка, обґрунтування, освоєння та контроль за впровадженням нововведення є інноваційною діяльністю.

Згідно із законодавством України, інноваційна діяльність – це діяльність, що спрямована на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів та послуг.

Інноваційна діяльність підприємства – це процес, який здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою впровадження технологічних, технічних, організаторських та управлінських інновацій, розробки принципово нових продуктів чи послуг.

Основними напрямами інноваційної діяльності є:

- реалізація науково-технічних розробок і випробувань;

- ефективна технологічна і конструкторська діяльність;

- впровадження технічних, організаційних та інших нововведень;

- розробка нових систем організації, управління і регулювання діяльності підприємства;

- формування ефективної інноваційно-інвестиційної політики підприємства.

Враховуючи збитковість діяльності ВП "Шахта "Червоноградська", на ній рідко впроваджуються інноваційне обладнання, а власної інноваційної діяльності шахта не веде.

 

 

РОЗДІЛ 7

Доходи і витрати

 

Валові доходи

 

Під валовим доходом розуміють загальну суму доходу підприємства від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах [22, с. 630].

Дохід – це збільшення економічних вигод підприємства у вигляді надходження активів (коштів, інших матеріальних або нематеріальних активів), або зменшення зобов'язань підприємства перед його діловими партнерами, що забезпечують зростання власного капіталу підприємства.

Доходи підприємства класифікують за видами діяльності, що здійснює це підприємство. Доходами підприємства визнають:

- дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

- інші операційні доходи;

- фінансові доходи;

- інші доходи;

- надзвичайні доходи.

Доходи підприємства мають склад, який наведений у табл. 7.1.

Основну питому вагу валових доходів складає виручка від реалізації продукції, а також іншої реалізації.

Виручка від реалізації продукції, робіт, послуг є основним джерелом відшкодування засобів на виробництво і реалізацію продукції, утворення доходів і формування фінансових ресурсів. її величина впливає не тільки на виробниче відшкодування витрат і формування прибутку, але і на своєчасне і повне виконання фінансових зобов'язань.

До складу валових доходів не включають суми непрямих податків, які складають частину відпускної ціни товарів, робіт, послуг (ПДВ, акцизний збір).

 

Таблиця 7.1

Бухгалтерська класифікація доходів відповідно до П(С)БО 15 "Дохід" [35, с. 151]

Доходи, за видами діяльності	Структура доходів	Склад доходів
І. Доходи від звичайної діяльності
Доходи від операційної діяльності	Дохід (виручка) від реалізації товарів (робіт, послуг)	- Реалізація товарів - Реалізація готової продукції - Реалізація послуг - Виконання робіт
	Інші операційні доходи	- Дохід від реалізації іноземної валюти - Дохід від реалізації інших оборотних активів (виробничих запасів, малоцінних і швидкозно-шуваних предметів тощо) - Дохід від операційної оренди активів - Дохід від операційної курсової різниці - Пеня, штрафи, неустойки, які визнані боржником або щодо яких отримано рішення судових органів про стягнення - Доходи від відшкодування сум раніше списаних активів - Дохід від списання кредиторської заборгованості, що виникла під час операційного циклу, після закінчення строку позовної давності - Отримані гранти, асигнування і субсидії - Інші доходи від операційної діяльності
Доходи від фінансових операцій	- Дохід від участі в капіталі - Інші фінансові доходи
Доходи від іншої звичайної діяльності	- Дохід від реалізації фінансових інвестицій - Дохід від реалізації основних засобів - Дохід від реалізації нематеріальних активів - Дохід від безкоштовно отриманих активів
II. Доходи від надзвичайних подій

Дохід від діяльності підприємства визнається тоді, коли в результаті господарської операції: збільшуються активи або зменшуються зобов'язання, і внаслідок цього відбувається зростання власного капіталу.

Таким чином, якщо активи збільшуються (або зобов'язання зменшуються), але це не призводить до зростання власного капіталу, дохід не визнається.

Не визнають доходами: суми ПДВ, акцизів та інших податків, що підлягають перерахуванню до бюджету та позабюджетних фондів; суми надходжень за договором комісії, агентським та іншим договором; суми попередньої оплати продукції, товарів, робіт, послуг; суми завдатку під заставу або на погашення позики, якщо це не передбачене відповідним договором; надходження від первинного розміщення цінних паперів; суму авансу в рахунок оплати продукції; інші надходження, що належать іншим особам.

Проаналізуємо структуру доходів ВП "Шахта "Червоноградська" за період 2010 – 2012 роки (табл. 7.2) за даними Звіту про фінансові результати за цей період (Додатки Р, С, Т) та Приміток до річної фінансової звітності (Додатки М, Н, П).

Таблиця 7.2

Структура доходів ВП "Шахта "Червоноградська" протягом 2010 – 2012 років

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Відхилення, пунктів структури
Обсяг, тис. грн.	Струк-тура, %	Обсяг, тис. грн.	Струк-тура, %	Обсяг, тис. грн.	Струк-тура, %	у 2011 р. до 2010р.	у 2012 р. до 2011р.	у 2012 р. до 2010р.
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)		31,43		36,84		28,20	+5,41	-8,64	-3,23
Інші операційні доходи, в т.ч.:		42,34		58,11		65,42	+15,77	+7,31	+23,08
- реалізація інших оборотних активів		1,06		0,71		1,10	-0,35	+0,39	+0,04

 

Продовження табл. 7.2

- утримання об’єктів житлово-комунального та соціально-культурного призначення		0,55		0,48		0,89	-0,07	+0,41	+0,34
- інші операційні доходи		40,73		56,92		63,43	+16,19	+6,51	+22,70
Інші доходи, в т.ч.		4,58		5,05		6,38	+0,47	+1,33	+1,80
- безоплатно одержані активи		4,54		4,26		5,78	-0,28	+1,52	+1,24
- інші доходи		0,04		0,79		0,60	+0,75	-0,19	+0,56
Надзвичайні доходи		21,65					-21,65		-21,65
Валові доходи		100,0		100,0		100,0	–	–	–

 

За даними табл. 7.2 можна зробити висновки про те, що протягом 2010 – 2012 років на ВП "Шахта "Червоноградська" найбільша частка в загальній сумі доходів припадала на інші операційні доходи (42,34 – 65,42 %), при чому, їх частка постійно зростала і загальне зростання склало 23,08 %.

Особливістю шахти є те, що чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) складає близько 1/3 від загальної суми доходів, при чому, протягом аналізованого періоду його частка скоротилася в загальному на 3,23 %.

Крім цього, у 2012 році значно скоротилася загальна сума доходів шахти: на 13,83 % порівняно з 2010 роком і аж на 33,93 % порівняно з 2011 роком.