Персонал і організація праці 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Персонал і організація праці



 

Персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності і забезпечують господарську діяльність суб'єкта господарювання [29, с. 126].

Відповідно до Положення про ВП "Шахта "Червоноградська" ДП "Львіввугілля" (Додаток А) у сфері кадрів шахта:

1) приймає на роботу і звільняє в установленому порядку працівників шахти;

2) вживає заходів щодо заохочення і накладає стягнення на працівників шахти відповідно до чинного законодавства;

3) вносить ДП "Львіввугілля" за узгодженням з профспілкою пропозиції про нагородження державними, урядовими та відомчими нагородами працівників шахти;

4) вживає заходів щодо перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників шахти;

5) затверджує у встановленому порядку Правила внутрішнього трудового розпорядку;

6) надає ДП "Львіввугілля" інформацію та звіти про наявність і використання трудових ресурсів;

7) здійснює інші заходи в межах повноважень шахти та відповідно до чинного законодавства.

В залежності від функцій, які виконують працівники на підприємстві, вони поділяються на дві групи: персонал основної діяльності та персонал неосновної діяльності. Так у промисловості до першої групи (промислово-виробничого персоналу) відносять працівників основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-дослідних структурних підрозділів та лабораторій, заводоуправління, складів, охорони – тобто всіх зайнятих у виробництві або його безпосередньому обслуговуванні. До другої групи персоналу відносять працівників структур, які належать підприємству, але нс пов'язані безпосередньо із процесами промислового виробництва, тобто житлово-комунального господарства, навчальних та медичних закладів, дитячих садків та ясел, культурно-побутових установ тощо.

Залежно від характеру функцій, що виконуються, персонал підприємства поділяється на наступні категорії: робітники, керівники, спеціалісти, службовці, охорона та учні.

Керівники – це працівники, що займають керівні посади на підприємствах та їх структурних підрозділах, а також їх заступники.

До спеціалістів відносяться працівники, що виконують спеціальні інженерно-технічні, економічні та інші роботи, зокрема: інженери, економісти, бухгалтери, інспектори, психологи, соціологи, фізіологи, техніки, нормувальники, юрисконсульти тощо.

Службовці – це працівники, що виконують суто технічну роботу і займаються діловодством, обліком, контролем, господарським і технічним обслуговуванням, зокрема: діловоди, обліковці, секретарі-друкарки, креслярі, стенографісти, касири тощо.

До складу охорони включаються працівники сторожової та пожежної служби підприємств.

Учнями вважаються особи, що проходять професійну підготовку на підприємстві за системою бригадного та індивідуального навчання.

Робітники – це категорія персоналу, яка безпосередньо зайнята у процесі створення матеріальних цінностей, виконання робіт та надання послуг. До робітників відносяться також двірники, прибиральниці, охоронці, кур'єри, гардеробники.

Робітники поділяються на основних, тобто безпосередньо зайнятих виконанням технологічних операцій із виготовлення продукції, і допоміжних, які виконують різноманітні допоміжні або підсобні операції.

При здійсненні господарської діяльності важливе значення має розподіл персоналу підприємства за професіями та спеціальностями.

Професія – це особливий вид трудової діяльності, здійснення якої потребує певних теоретичних знань та практичних навичок.

Спеціальність – це різновид трудової діяльності в межах даної професії, який мас специфічні особливості та потребує від працівника додаткових (спеціальних) знань та навичок.

Так, професія слюсаря охоплює спеціальності слюсаря-ремонтника, слюсаря-інструментальника, слюсаря-збирача; професія токаря охоплює спеціальності токаря-карусельника, токаря-револьверника, токаря-розточувальника.

Працівники кожної професії та спеціальності розрізняються рівнем кваліфікації.

Кваліфікація – це рівень знань та трудових навичок, необхідний для виконання робіт певної складності за відповідною професією чи спеціальністю.

Кваліфікована праця – праця, що потребує спеціальної підготовки працівників, знань, умінь і навичок для виконання певних видів робіт.

За рівнем кваліфікації робітники виконують різні за складністю роботи і мають неоднакову професійну підготовку та поділяються на чотири групи:

– висококваліфіковані – робітники, які виконують особливо складні та відповідальні роботи (наприклад, ремонт і наладка складного обладнання тощо) і мають великий практичний досвід;

– кваліфіковані – робітники, що виконують складні роботи, (наприклад, метало- та деревообробні, ремонтні, будівельні тощо) і мають значний досвід роботи;

– малокваліфіковані – робітники, що виконують нескладні роботи (деякі складальні, технічний нагляд тощо) і мають певний досвід роботи;

– некваліфіковані – робітники, які виконують допоміжні та обслуговуючі роботи (вантажники, прибиральники, гардеробники) і не потребують спеціальної підготовки.

Конкретний рівень кваліфікації робітників визначається за допомогою тарифно-кваліфікаційних довідників (характеристик).

За відношенням працівників підприємства до його власності їх можна поділити на власників і найманих працівників.

Власник – це працівник, який приймає участь у господарській діяльності підприємства особистою працею та власним майном (активами), а також природними ресурсами (земельною ділянкою).

Найманий працівник – працівник, який приймає участь у господарській діяльності підприємства тільки особистою працею.

Так, на ВП "Шахта "Червоноградська" власником є держава. А всі працівники, включаючи директора, є найманими працівниками.

Крім того, в господарській діяльності підприємства можуть брати участь сумісники, а також працівники, які виконують роботи підприємства від імені інших суб'єктів господарювання.

Сумісник – працівник підприємства (власник, найманий), який має місце основної роботи на іншому підприємстві. Сумісництвом вважається виконання працівником, окрім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Конкретний рівень кваліфікації робітників визначається розрядами, які їм присвоюються в залежності від теоретичної та практичної підготовки.

Вказаним категоріям працівників надається відповідна посада згідно штатного розпису.

Штатний розпис – це внутрішній нормативний документ підприємства в якому зазначається перелік посад, що є на даному підприємстві, чисельність працівників за кожною з них ї розміри їх місячних посадових окладів [29, с. 128].

Усі працівники, які своєю працею беруть участь у господарській діяльності підприємства на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством, становлять його трудовий колектив.

Склад і кількісне співвідношення окремих категорій працівників характеризують структуру персоналу.

За даними Пояснюючих записок до річного звіту по ВП "Шахта "Червоноградська" за 2010 – 2012 роки (Додатки Д, Е, Ж) у 2010 році загальна чисельність персоналу шахти складала 1314 осіб (план недовиконано на 94 особи або на 6,68 %; зниження порівняно з попереднім періодом склало 3 особи або 0,23 %), з яких промислово-виробничий персонал складав 1215 осіб, тобто 92,47 % від загальної чисельності. У 2011 році загальна чисельність персоналу шахти складала 1396 осіб (план недовиконано на 76 осіб або на 5,16 %; зростання порівняно з попереднім періодом склало 82 особи або 6,24 %), з яких промислово-виробничий персонал складав 1303 осіб, тобто 93,34 %. У 2012 році загальна чисельність персоналу шахти складала 1330 осіб (план недовиконано на 35 осіб або на 2,56 %; зниження порівняно з попереднім періодом склало 66 осіб або 4,73 %), з яких промислово-виробничий персонал складав 1237 осіб, тобто 93,01 %.

Ефективність використання персоналу підприємства характеризується такими показниками (табл. 5.4).

Таблиця 5.4

Показники ефективності використання праці (трудових ресурсів) [22, с. 652]

Назва Визначення
Продуктивність праці Відношення вартості або кількості виготовленої продукції до витрат живої праці, що відображається кількістю відпрацьованих людино-годин. Відображає кількість продукції, що виготовляється за одиницю робочого часу
Трудомісткість продукції Обернений до продуктивності праці. Відображає витрати праці на виготовлення одиниці продукції
Фондоозброєність Відношення середньої вартості основних фондів за певний період до середньооблікової чисельності працівників за той самий період
Зарплатомісткість продукції Відношення фонду оплати праці до вартості виготовленої продукції за певний період

 

За даними Балансу шахти (Додатки З, К, Л) та Пояснюючих записок до річного звіту фінансово-господарської діяльності шахти (Додатки Д, Е, Ж) розрахуємо значення наведених у табл. 5.5 показників та проаналізуємо ефективність використання трудових ресурсів (персоналу) на ВП "Шахта "Червоноградська" (табл. 5.5).

За даним табл. 5.6 можна зробити висновки про те, що на ВП "Шахта "Червоноградська" протягом аналізованого періоду найефективніше використовувався персонал шахти у 2011 році, адже в цей період була найвища продуктивність праці, найвища фондоозброєність тощо.

 

Таблиця 5.5

Аналіз ефективності використання персоналу

ВП "Шахта "Червоноградська" за 2010 – 2012 роки

Показники 2010 р. 2011 р. 2012 р. Відхилення (+ / -)
у 2011 р. до 2010 р. у 2012 р. до 2011 р. у 2012 р. до 2010 р.
Продуктивність праці (за місяць) промислово-виробничого персоналу, грн. / чол.       +974 -608 +366
Трудомісткість продукції (за місяць), чол. / млн. грн.       -76 +43 -33
Фондоозброєність, тис. грн. / чол. 42,02 47,75 43,70 +5,73 -4,05 +1,68
Зарплатомісткість продукції, грн. / грн. 1,12 1,13 1,49 +0,01 +0,36 +0,37

 

Хоча, в загальному можна стверджувати, що персонал шахти використовується неефективно, адже зарплатомісткість з кожним роком зростає, тобто на кожну 1 грн. товарної вугільної продукції припадає більше 1 грн. зарплати, що однозначно призведе до збитковості діяльності. Адже витрати на оплату праці є лише однією статтею витрат, а крім цього, для того, щоб видобувати вугілля, необхідні матеріальні витрати, витрати на амортизацію, інші операційні та неопераційні витрати.

 

 

Фінансові ресурси

 

Фінансові ресурси – це кошти, шляхом яких відбувається відділення тієї частини сукупного суспільного продукту, які без порушення об'єктивної пропорційності суспільного виробництва можуть бути спрямовані на розвиток соціально-економічної мети в цілому [22, с. 319].

Отже, фінансові ресурси підприємств – це їх власний, позичений та залучений грошовий капітал, який вони використовують для формування власних активів і здійснення виробничо-фінансової діяльності з метою отримання доходу, прибутку [30, с. 13].

Фінансові ресурси ВП "Шахта "Червоноградська" формуються за підсумками його діяльності згідно з Положенням про внутрішньогосподарські розрахунки, затвердженим ДП "Львіввугілля".

Особливістю є те, що фінансові ресурси шахти формуються майже повністю за рахунок залученого капіталу (поточних зобов’язань), адже розмір власного капіталу, за рахунок значної суми непокритих збитків, що на кінець 2012 року склали 179379 тис. грн., протягом аналізованого періоду був величиною від’ємною.

Фінансовими ресурсами шахта розпоряджається у встановленому порядку, відповідно до Положення про ВП "Шахта "Червоноградська" ДП "Львіввугілля" (Додаток А).

Крім цього, шахта самостійно нараховує та сплачує всі податки та інші обов’язкові платежі до бюджету і фондів відповідно до чинного законодавства, за винятком податку на прибуток, податку на додану вартість, екологічного податку.

 

 

РОЗДІЛ 6

Виробничий процес

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-23; просмотров: 346; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.234.136.147 (0.037 с.)