Невірне використання прийменників

Частою помилкою в юридичному усному й пи­семному мовленні є неправильне вживання прийменників: по наказу (слід за наказом), по вказівці ректора (слід за вказівкою ректора), це трапилося по вині водія (слід це сталося з вини во­дія), підготовка пропозиції по удосконаленню структури... (слід підготовка про­позицій з удосконалення структури), по юридичних влас­тивостях (слід за юридичними властивостями), по формі документи бувають (слід за формою документи бувають).

Прийменник виражає відношення між словами; разом з від­мін­ковою формою іменника (займенника, числівника) він вказує на об'єкт дії, на місце, напрям, час, причину й інші обставини дії. Прий­менники не вживаються окремо від інших слів, а лише уточнюють відмінкові форми самостійних слів і вносять у них додаткові смислові відтінки. Кожний прийменник уживається з пев­ним відмінком: до - з родовим (працювати з ранку до вечора, прагнути до...); зі, з, за – з орудним (зняти з обліку, виконувати за роз­по­рядженням); над, під - із знахідним та орудним (над землею, бути під захистом, перебувати під вартою); на – з місцевим і знахідним (замах на життя, переходити на утримання, сподіватися на зустріч); у, в – з родовим, знахідним, місцевим (жив у батьків, постанова про відмову в клопотанні, перебувати в стані сп'яніння, перейти у влас­ність); завдяки – з давальним (завдяки швидкому втручанню органів міліції); всупереч – з давальним (всупереч наказу); по – з давальним, місцевим, знахідним (йти по слідах, агент у справах по продажу, автомобіль мчав по вулиці).

Прийменники разом із відмінковими формами іменників виражають просторові відношення (вийти з квартири), часові (відпочити після робочого дня), об'єктні (сподіватися на зустріч), відношення мети (приготував для розваги), причинові (учинення злочину через необережність, злякатися з неспо­ді­ванки) тощо.

До прийменника, що закінчується на приголосний, перед словом із декількома приголосними для полегшеної вимови додаються голосні і або о (із(зі), перед(о), наді(о): зі світу, пере­ді(о) мною, наді(о) мною, піді(о) мною.

Прийменники для – до синонімічні при позначенні мети, спонукання до якої-небудь дії. Відрізняються відтінками у зна­ченні: для – вносить відтінок зосередженості на меті дії, до – на кінцевому пункті руху, наприклад: Перші кроки до роззброєння – Перші кроки для роззброєння.

Прийменники для – на синонімічні при позначенні мети, до якої спрямована дія, але конструкції з на – розмовні: Гроші для придбання машини – Гроші на придбання машини.

Прийменники до – близько – з синонімічні при позначенні приблизної величини. Відрізняються вживанням: близько – стилістично нейтральний, до, з – розмовні: Близько семи осіб – До семи осіб – З сім осіб.

Прийменники до – в синонімічні: 1) при позначенні предмета, місця, простору, куди спрямована дія. Відрізняються у значенні: в вказує, що дія спрямована всередину предмета, простору, до – що дія відбувається в напрямі до нього і може не закінчуватися проникненням усередину предмета чи простору: йти в школу – йти до школи; 2) при вираженні об'єктивних відношень, зокрема при позначенні дії, в яку хто-небудь включається, втручається, при позначенні сфери діяльності, середовища тощо, до якого хтось переходить, вступає і т. п.: Втрутився до бійки – Втрутився в(у) бійку.

Прийменники в – на синонімічні: 1) при вираженні об'єкт­них відношень, при позначенні істоти (предмета, стану), в яку перетворюється, переходить хто-, що-небудь. При цьому перевагу слід надавати конструкціям з на: Перетворити в попіл – Перетворити на попіл; 2) при вираженні обставинних відношень: при позначенні обставин, умов, у яких хтось перебуває; мети, з якою здійснюється або існує що-небудь; схожості, подібності кого-, чого-небудь до когось, чогось. На при цьому точніше передає відтінки обставинності, в їх згладжує: На самоті – У самоті, На поміч – У поміч. В і на не бувають синонімічними при вираженні числових від­но­шень: Збільшити в (у) три рази – Збільшити на три рази.

Прийменники до – по синонімічні: 1) при позначенні часової межі, стану. Але по переважно розмовне: З першого до п'ятого кур­сів – З першого по п'ятий курси; 2) при позначенні міри довжини, поширення чого-небудь: Вода до колін – Вода по коліна.

Прийменники з – зі – із. Прийменники із, зі вживаються перед словами, які починаються на з, с, шиплячі, зі – вжи­вається тоді, коли наступне слово починається двома при­голосними (боротьба зі злочинністю, зі школи, зі зброєю, зі сходом сонця); в усіх інших випадках вживається з: станція з високим пероном.

Найбільше помилок виникає при використанні прийменника по. Особливо багато їх виникає при перекладі усталених прийменникових словосполучень з російської мови на українську. Часто забувають, що національні особливості кожної мови позначаються на прийменниковому керуванні цих слів. І тому прий­менникові словосполучення буквально перекладають з росій­сь­кої на українську, не дивлячись на те, що в українській мові існують інші словосполучення, наприклад: рос. по многим причинам перекладають по багатьом причинам, а слід – з бага­тьох причин, рос. по инициативе перекладають по ініціативі, а треба з ініціативи, за ініціативою, рос. по рабочим дням перекладають по робочим дням, а слід – у робочі дні тощо.

З давальним відмінком прийменник по вживається при позначенні напрямку (пливти по морю, по обидві сторони), при позначенні об'єкту дії (стріляти по ворогові), при позначенні роду діяльності (інспектор по кадрах, черговий по поверху).

Прийменник по з місцевим відмінком вживається при вказуванні на предмет, місце і т. ін., на поверхні яких відбувається дія, рух або хто-, що-небудь перебуває й розташовується (Підлітки піднімались по горі); при вказуванні на предмет, місце тощо, вздовж якого відбувається дія чи хто-, що-небудь перебуває й розташовується (Злочинці на автомобілі мчали по вулиці); при вказуванні на місце чи простір, у межах якого відбувається дія, рух або хто-, що-небудь перебуває чи розташовується (Слідчий стурбовано ходив по кабінету).

З іменником у множині прийменник по вживається при вказуванні на декілька однорідних місць, стосовно яких відбувається дія, чи при вказуванні на осіб, місця, що неодноразово хто-небудь відвідує: шукати по кишенях; постійно їздив по містах і селах України.

В українській мові до російського по є багато прийменникових і безприйменникових відповідників, наприклад:

По делам службы	У службових справах
По июль включительно	До липня включно По липень включно
По доверенности	За дорученням
По подозрению в чем-либо	Підозріваючи в чому За підозрінням у чому За підозрою в чому
По просьбе	На прохання
По заказу	На замовлення
По истечении срока	Після закінчення строку
По некоторым причинам	З деяких причин
По их инициативе	З їх ініціативи За їх ініціативою
По образованию юрист	За освітою юрист
По образцу	За зразком
По окончании срока полномочий	Після закінчення строку повноважень
По описи	За описом
По ошибке	Помилково
По получении документа	Після одержання документа
По субботам	Щосуботи, кожної суботи
По поручению начальника	За дорученням начальника
По предложению	За пропозицією
По приказу командира	За наказом командира
По принуждению	З примусу
По причинам, не зависящим от...	З причин, що не залежать від...
По свидетельству очевидцев	За свідченням очевидців
По семейным обстоятельствам	За сімейними обставинами Через сімейні обставини
По совокупности преступлений	За сукупністю злочинів
По частному делу	У приватній справі
Прием по личным вопросам	Прийом з особистих питань
Призыв по мобилизации	Призов по мобілізації
По отношению к кому-чему	Щодо (відносно) кого-чого У відношенні до кого-чого
Передать по наследсту	Передати у спадщину
Преступление совершено по вине	Злочин вчинено з вини (кого?)
По железной дороге	Залізницею
По праздникам преступлений меньше	У свята злочинів менше
По целым дням	Цілими днями
По утрам, вечерам, ночам	Щоранку, щовечора, щоночі Ранками, вечорами, ночами
Комиссия по приему экзаменов	Комісія для приймання екзаменів
Рекомендации по уходу за больным	Рекомендації щодо догляду за хворим
По истечении срока	Після закінчення строку
По прибытии	Після прибуття
Называть по имени и отчеству	Називати на ім'я та по батькові
Сообщить по телефону	Повідомити телефоном
Старший по званию	Старший званням
Стрелять по противнику	Стріляти в противника
По обыкновению	Як звичайно Як завжди

Синтаксичні помилки

10.4.5.1. Помилки, пов'язані
з неправильним порядком слів у реченні

Прочитавши речення: "Намагаючись втекти, Вакуленко і Ан­тонов були затримані нарядом міліції з викраденими речами", ви побачите двозначність, яка виникла через неточно вислов­лену думку. Велику роль у точному й логічному вираженні думки, в орга­нізації юридичного тексту взагалі грає порядок слів.

Порядок слів – це послідовне розташування синтаксичних компонентів речення. Українська мова належить до мов з віль­ним і незакріпленим порядком слів. Але вільність порядку слів не виключає правил, що регулюють розташування членів речення. Кожне переставлення пов'язане з більшою чи меншою зміною зна­чення. Порядок слів виконує синтаксичну, граматико-семан­тичну й сти­ліс­тичну функцію. Стилістична функція порядку слів полягає в тому, що переставлення членів речення викликає додат­кові виразові відтінки, змінює експресивну роль того чи іншого компонента. Якщо порядок слів має синтаксичне значення, тоді він є одним із засобів з'ясування синтаксичних стосунків між словами. Граматико-семантичне значення по­рядку слів виявляється, наприклад, у сло­во­сполученнях кількісних числівників з іме­н­­никами: препозитивний (постановка одного з двох мовних елементів, які взаємозв'язані між собою, перед іншим) числівник у таких словосполученнях вказує на точну кількість, а в постпозиції (по­становка одного з двох мовних елементів, які взаємозв'язані між собою, після іншого) той же числівник означає приблизну кількість: Назустріч вибіг хлопчик п'яти років і Назустріч вибіг хлоп­чик років п'яти.

Усі повнозначні слова, що входять до складу речення, на­зиваються членами речення. Це підмет, присудок, означення, обставини, додаток. Члени речення знаходяться між собою у під­рядному зв'язку й утворюють словосполучення. Для того, щоб спо­лучення слів стали реченням, необхідно, щоб вони були роз­ташовані у певному порядку.

Як бачимо, обов'язковою умовою ясності та зрозумілості юридичних документів є правильний порядок слів у реченні. Він підпорядковується логічним закономірностям: спочатку слід назвати вже відоме, а потім нову інформацію. В усіх реченнях за змістом виділяються дві частини: будь-які первинні відомості та нова інформація, що доповнює ці відомості: Федосов М. М. (первинні відомості) був затриманий за підозрою у вбивстві (нова інформація).

Як відомо, розрізняють прямий порядок слів і зворотний.

При прямому порядку слів група підмета, як правило, стоїть перед групою присудка (Юровський скоїв наїзд на Гриценка; Прокурор порушив кримінальну справу за статтею 302 КК Ук­раїни), узгоджене означення – перед означуваним словом (дер­жавний обвинувач, матеріальні цінності, висновок експерта, тілесні пошкодження, недійсний шлюб), неузгоджене означення – після означуваного слова (протокол огляду місця події; обставини, що мають значення для кримінальної справи; суперечка, що виникла під час розпиття спиртних напоїв); вставні слова – на початку речення (Відомо, що…; По-перше,…).

При прямому порядку слів первинні відомості передують новій інформації. Прямий порядок слів позбавлений експресії, сприймається як стилістично нейтральний. Його ще називають логічним або об'єктивним порядком слів. Він допомагає юристові передавати думки ясно, однозначно, логічно, офіційно та без будь-яких додаткових відтінків. Прямий порядок слів характерний для офіційно-ділового, наукового та публіцистичного стилів.

Порядок слів у конструкціях з декількома узгодженими означеннями залежить від морфологічної природи цих означень.

Означення, виражені займенниками, передують означуваним словам: інші слідчі дії, їх необережне поводження з вогнем, її неповнолітні діти.

Означення, виражене дієприкметниковим зворотом в офі­ційно-діловому стилі уточнює якесь значення: Коваль І. обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого статтею... Кримінального кодексу України.

Якщо означення виражені якісними й відносними прикметниками, якісний прикметник треба ставити перед відносним, тому що відносні прикметники позначають постійну ознаку й по­винні ближче стояти до означуваного слова: легкі тілесні ушко­дження, певні процесуальні дії, нова кримінальна справа.

Неоднорідні означення, виражені відносними прикметниками, слід розташувати залежно від логічної градації – більш вузькі поняття передують більш широким: Одеська міська рада, Вінницьке обласне управління торгівлі.

Також важливо дотримуватися порядку слів у дієприк­мет­никових і дієприслівникових зворотах: спочатку йде дієприкметник/дієприслівник, а за ними – всі залежні від них слова: керуючись статтею 186 Кримінально-процесуального кодексу України, постановив...; проникнувши до службового приміщення, злочинці…

У реченнях з розщепленим присудком (наприклад, наніс удар) додаток, що означає особу, необхідно ставити після дієслів­ної частини присудка: Лаптєв наніс своєму 14-річному сину тяж­кі тілесні пошкодження (неправильно: Лаптєв наніс тяжкі тілесні пошкодження своєму 14-річному сину); Іванченко нанесла Омель­я­ненку удар по голові (неправильно: Іванченко нанесла удар по голові Омельяненку).

Додаток ставиться після того слова, яке ним керує: зупинити машину, присвоїти гроші, викрадення автомобіля, підписати постанову.

Обставини розташовуються у реченні перед словом, від якого залежать, і після нього, залежно від їх значення й форми вираження та від того, до яких слів вони належать.

Обставини способу дії, виражені прислівниками на - о, -е при прямому порядку слів виступають перед присудком: Чередніченко публічно образив працівника міліції; Шостка неодноразово розпивав спиртні напої на робочому місці.

Обставини способу дії, місця, часу стоять перед присудком: Злочин правильно кваліфікований за статтею... Кримінального кодек­су України; У снігу біля тролейбусної зупинки був знайдений труп новонародженого; 13 грудня 1997 року підсудний раптово помер.

Якщо в реченні декілька обставин, вони стоять на початку речення: Вранці 20 лютого 1998 року у квартирі Губіних був проведений повторний обшук.

В анкетних даних підсудних та обвинувачених обставини часу стоять перед обставинами місця: Народився 2 жовтня 1974 року у м. Львові.

Зворотний порядок слів, який ще називають інверсійним порядком слів, або інверсією (лат. inversio – перегортання, перестановка) найчастіше застосовується в художньому та розмовному стилях. При інверсійному порядку слів найбільша увага зосереджується на тому члені речення, який виноситься на його початок або кінець. Часто інверсію використовують як засіб виразнос­ті, експресивності й емоційної напруженості, наприклад: Ясною й легко доступною тут є істина (порівняйте прямий порядок слів – Істина тут є ясною й легко доступною). В усному мовленні юриста, яке має свої правила вираження думки і слово­роз­ташування, використовується зворотний порядок слів, напри­к­лад, у бесідах адвоката зі своїм клієнтом, у промові на суді. У ділових і наукових текстах інверсія виправдана, коли треба наголосити на певному слові.

У судовому мовленні оратори нерідко допускають зміну логічного (прямого) порядку слів, тобто використовують інверсію, для виділення будь-якого слова, для підкреслення своєріднос­ті кримінальної справи: Товариші судді! Незви­чайною є ця справа; Безрадісними були останні, перед зустріччю з Оленою, роки його життя.

В юридичних документах у ряді випадків спостерігається інверсія, головним чином, присудка й додатка, наприклад: Допитаний у справі обвинувачений Щербаков винним себе не визнав.

Інверсійний порядок слів виправданий у тих випадках, коли зміст, виражений додатком, важливіше, ніж зміст присудка; часто слідчий хоче підкреслити не стільки те, що обвинувачений визнав або не визнав себе винним, скільки те, в чому, та в яких саме вчинках він зізнався.

Препозиція (постановка одного з двох мовних елементів, які зв'язані між собою, перед іншим) додатку дозволяє посилити значення слова: Настав останній день. До чогось страшного вона готувалася.

Інверсійний порядок слів також може зустрічатися в про­це­суальних документах, наприклад, у протоколі очної ставки та в про­токолі допиту. Це відбувається тому, що показання допитуваних по можливості повинні записуватися дослівно, а в усному мовленні допитуваних, які знаходяться в стані сильного душевного хвилювання, перестановки слів неминучі. Наприклад, на запитання "Що ви побачили, коли повернулися додому з робо­ти?", допитаний відповість: "Я побачив замок зламаний, двері відчинені, підлогу брудну в кімнаті".

Неправильним є порядок слів у таких фразах, де між голов­ним словом і залежними від нього словами багато вставних слів і конструкцій, наприклад: Через декілька хвилин, на підставі сп'яніння, через хуліганські мотиви, використовуючи незначний привід для вбивства, яке полягало в тому, що дружина не дозволила потерпілому розпивати спиртні напої у квартирі з Дмит­рієвим, Чубинський взяв у руки ніж і з метою замаху на потерпілу зайшов у приміщення кухні. Усвідомлюючи особливо жорстокий характер своїх дій, у присутності малолітнього сина Чубинсь­кий наніс потерпілій чотири удари ножем в область серця і грудної клітини, від яких вона померла на місці.

Як бачимо, між головними словами " через декілька хвилин " і "Чубинський взяв у руки ніж" – 27 вставлених слів, а через це до кін­ця речення вже забуваєш те, про що говорилося на початку. Цю помилку можна виправити: На підставі сп'яніння, із хуліганських мотивів Чубинський використав як привід для вбивства те, що дружина не дозволила підсудному розпивати у квартирі спиртні напої з Дмитрієвим. Через декілька хвилин Чубинський взяв у руки ніж і з метою замаху на потерпілу зайшов до кухні. У присутності малолітнього сина, усвідомлюючи жорстокий характер своїх дій, Чубинський наніс потерпілій в область серця і грудної клітини чотири удари ножем, від яких вона померла на місці.

Ще більш складними є речення, в яких мова йде не про одну, а про дві чи декілька осіб, кожна з яких обвинувачується у різних протиправних вчинках, наприклад: Обвинувачені Волков у зловжи­ванні службовим становищем і отриманні хабарів і Петряєв у посе­редництві в хабарництві винними себе визнали і повністю підтвер­дили обставини цього епізоду. Переробивши речення, ми отримаємо: Обвинувачені визнали себе винними: Волков – у зловживанні служ­бовим становищем і в отриманні хабарів, Петряєв – у тому, що був по­середником при даванні хабарів. Обидва повністю підтвердили це.

Дуже багато юридичних документів зустрічається з ус­клад­неним текстом (розгорнуті цитати, складні вставні конст­рукції, дов­гі переліки чогось, багато складнопідрядних речень). Такі текс­ти повинні спрощуватися. Цього можна досягти завдяки скороченню тексту або шляхом його опрацювання, зо­кре­ма, поділити складний текст на окремі, прості за складом і будовою фрази.

10.4.5.2. Помилки, пов'язані з використанням
дієприкметників і дієприкметникових зворотів

Багато недоліків у мовленні юристів трапляється при вживанні дієприкметників і дієприкметникових зворотів.

Відомо, що дієприкметник – це неособова форма дієслова, що поєднує в собі ознаки дієслова й прикметника. Він має здатність керувати іменником і мати при собі пояснювальні якісні прислівники, наприклад: виконувати обов'язки – виконуючий обов'язки [7]; надрукувати наказ – надрукований наказ; про­голосити закон – проголошений закон.

Дієприкметники, що виражають ознаку за дією, яку здійснює сам діяч, є активними. Активні дієприкметники теперішнього часу утворюються від дієслівної основи теперішнього часу за допомогою суфіксів - уч(ий), - юч(ий), - ач(ий), - яч(ий ), наприк­лад: читають – читаючий, бажають – бажаючий, правлять – правлячий, писати – пишучий.

Архаїчні форми активних дієприкметників із суфіксом
- ш(вш) в офіційно-діловому мовленні не вживаються: побудувавший, перемігший, побігший.

Активні дієприкметники минулого часу утворюються за допо­могою суфікса - л(ий) від інфінітивної основи, наприклад: згоріти – згорілий, почорніти – почорнілий, осісти – осілий, веліти – велений.

Дієприкметники, що виражають ознаку предмета, яка зазнає на собі дії іншого предмета, тобто вони означають, що дія спрямована на той предмет, який названий означуваним іменником – носієм дієслівної ознаки, є пасивними. Пасивні дієприкметники виступають у минулому часі й утворюються за допомогою суфіксів - н(ий, - а, - е), - ен(ий), - єн(ий), - ан(ий), - ян(ий) - т(ий), наприклад: пого­дити – погоджений, створити – створений, оголосити – оголошений, привезти – привезений, попередити – попереджений, побити – побитий, записувати – записуваний, закрити – закритий.

Пасивні дієприкметники теперішнього часу з суфіксом
- м(ий ) вживаються дуже рідко: проходимий, любимий. В україн­ській мові російські пасивні дієприкметники на -м(ый) передаються описово, наприклад: атакуемый – якого атакують, разыскиваемый – якого розшукують.

Помилки в юридичних документах виникають через неправильне утворення дієприкметників.

Часто в українській мові використовуються кальковані1 форми типу: воюючий, стріляючий, судячий, знаючий, підслуховуючий. Для їх заміни використовують іменники, дієслова, іменники з прикметниками, описові звороти. Наведемо відповідники до калькованих форм: діючий закон – чинний закон; гальмуючий пристрій – пристрій для гальмування; знеболюючий засіб – засіб для знеболення, засіб знеболення; підслуховуючий пристрій – пристрій для підслуховування, знешкоджуючий – що знешкоджує, здатний знешкодити; мешкаючий – що мешкає; бажаючий – який бажає, сповнений бажання.

Дієприкметник із залежними словами, які його пояснюють і залежать від нього, утворює дієприкмет­никовий зворот: Наказ, надрукований секретаркою, лежав на столі директора.

Окремі дієприкметникові звороти є клішованими², наприклад: злочин, передбачений статтею... Кримінального кодексу України.

Неправильними є словосполучення й речення:

1) головний бухгалтер, зараз вже не працюючий, притягається до кримінальної відповідальності;

2) закон, регламентуючий процесуальні дії...;

3) свідок, відповідаючий на запитання;

4) пред'явлене обвинувачення Дроздовій за ч. 1 ст. 132 Кри­мі­нального кодексу України знайшло підтвердження;

5) приєднаний матеріал вимагає додаткового розслідування.

Краще написати:

1) головний бухгалтер, який вже не працює, притягається до кримінальної відповідальності;

2) закон, який регламентує процесуальні дії...;

3) свідок, який відповідає на запитання;

4) пред'явлене Дроздовій за ч. 1 ст. 132 Кримінального кодексу України обвинувачення знайшло підтвердження (тут неправильно розташовані слова);

5) приєднаний до справи матеріал вимагає додаткового розслідування (тут пропущені слова, які залежать від дієприкметника).

10.4.5.3. Помилки, пов'язані з уживанням
дієприслівників і дієприслівникових зворотів

В українській мові порівняно з дієприкметниковими більше дієприслівникових форм. Дієприслівники вживаються замість невластивого українській мові активного дієприкметника. Ще час­тіше використовуються в українській мові дієприслівники при заміні віддієслівних іменників з прийменниками по, при, після. Необхідно, наприклад, писати не "Після закінчення постанови, я ще раз перевірив її", а "Закінчивши писати постанову, я ще раз перевірив її"; не "По закінченні роботи слід...", а "Закінчивши роботу, необхідно (слід, треба, потрібно)..." тощо.

При утворенні дієприслівників слід пам'ятати, що їм властиві ознаки дієслова та прислівника, а також те, що вони означають не самостійну дію, а вказуючи на додаткову дію, пояснюють у ре­чен­ні основне дієслово, наприклад: Підлітки, розпивши спиртні напої, пішли шукати пригод; Комерційний директор, заплутуючи слідство, подав для перевірки нові документи.

Дієприслівники доконаного виду утворюються від інфінітивної основи за допомогою суфіксів - ши, - вши, наприклад: брав – бравши, виконати – виконавши, збувати – збувши, закрити – закривши, одержати – одержавши, заволодіти – заволодівши, застосувати – застосувавши, приніс – принісши.

Дієприслівники доконаного виду, як правило, характеризують названу ними дію, яка закінчилася до початку головної дії: Нестеренко, отримавши заробітну плату, пішла додому; Не попередивши про небезпеку, Ніконов зник. Інколи дієприслівники доконаного виду можуть позначати дію, що відбувається одночас­но з означуваним: Молодики побили Терещенка, завдавши йому тяж­кі тілесні пошкодження.

Основою для утворення дієприслівників недоконаного виду виступають інфінітив і основи теперішнього часу. Вони утворюються за допомогою суфіксів -учи, -ючи, -ачи, -ячи, наприклад: беруть – беручи, відбувати покарання – відбуваючи покарання, ховати – ховаючи, керувати – керуючи, охороняти – охороняючи, засвідчувати – засвідчуючи, шан­тажувати – шантажуючи, порушувати – порушуючи, переслідувати – переслідуючи, визнати винним – визнаючи винним і т. д.

Як правило, дієприслівники недоконаного виду означають додаткову дію, що відбувається одночасно з дією, вираженою дієсловом-присудком, наприклад: Працюючи в магазині, Кушніренко систематично порушувала правила торгівлі; Погрожуючи касиру ножем, він почав вимагати грошей.

Конструкція, до складу якої входять дієприслівники зі словами, що залежать від нього та пояснюють його, називається дієприслівниковим зворотом. Дієприслівниковий зворот може стояти перед присудком і після нього, може підпорядковувати собі підрядне речення. Якщо дієприслівниковий зворот позначає дію, що передує, а також причину або умову іншої дії, він стоїть перед присудком: Збагачуючись за рахунок держави, він за короткий термін придбав квартиру, імпортні меблі, автомобіль (не зміг би купити, якби не збагачувався за рахунок держави).

Дієприслівниковий зворот стоїть після присудка, якщо позначає подальшу дію чи образ дії: Загиблий лежав обличчям донизу, обіпершись головою в колесо автомобіля (лежав яким чином?); На центральному вокзалі вони сіли в мікроавтобус № 14 і, вийшовши на зупинці "Університетська", пішли по бульвару Т. Шевченка (спочатку сіли в автобус, потім вийшли з нього, а після цього пішли по бульвару).

Дієприслівниковий зворот, виконуючи функцію другорядного присудка чи обставини головної дії, вираженої дієсловом-присудком, вказує на дію, що належить до підмета цього речення, і завжди відокремлюється: Верховна Рада України від імені Українського народу – громадян України всіх національностей, ви­ражаючи суверенну волю народу..., дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя,... приймає цю Конституцію – Основний Закон України.

Перевага дієприслівникових зворотів – у їх стислості й ди­на­міч­ності. Порівняйте: Коли він ознайомився з поданим докумен­том, він дав правдиві показання – Ознайомившись з по­даним документом, він дав правдиві показання.

При невмінні користуватися дієприслівниковими зворотами виникають логічні помилки, порушуються синтаксичні норми, а це заважає сприймати й розуміти текст.

При вживанні дієприслівників і дієприслівникових зворотів необхідно пам'ятати, що дія, яка позначається дієприслівником, належить до підмета цього речення. Присудок речення і діє­при­слівниковий зворот повинні співвідноситися з підметом. Тому непра­вильними є речення: Проходячи по вулиці Бойченка, на нього на­пали четверо підлітків (проходячи стосується не підлітків, а того, хто говорить); Знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, між ними виникла сварка (знаходячись належить не до сварки, а до тих, хто сварився); Намагаючись захистити чоловіка, її свідчення містять суперечності (намагаючись захистити не належить до свідчення). У цих трьох реченнях, крім того, немає активної дії. Виправити речення можна так: Коли він проходив по вулиці Бойченка, на нього напали четверо підлітків; Між ними виникла сварка, коли вони знаходились у стані алкогольного сп'яніння; Її свідчення містять суперечності, тому що вона намагалася захистити свого чоловіка. Таким чином, обов'язковою умовою використання дієпри­слів­ни­ко­во­го звороту є те, що дві дії, одна з яких виражена дієсловом-при­суд­ком, а друга – дієприслівником, повинні здійснюватись однією особою, наприклад: Керуючись статтею... Кримінально-про­це­суаль­ного кодексу України, слідчий постановив...

Не можна використовувати дієприслівникові звороти у без­особових реченнях, тому що в них немає підмета, наприклад: Даючи пояснення, йому прийшлося розповісти про всі обставини злочину; Прийнявши заходи щодо затримання злочинців, дільничному інспектору вдалося затримати їх. Необхідно: Даючи пояснення, він розповів про всі обставини злочину; Прийнявши необхідні заходи, дільничний інспектор зміг затримати злочинців або У результаті прийнятих заходів дільничному інспектору вдалося затримати злочинців. Проте можна вживати дієприслівникові звороти у безособових реченнях при неозначеній формі дієслова: Вивчаючи деталі злочину, необхідно пам'ятати, що...; Захищаючи підсудного, слід сказати, що...

Недоцільно вживати дієприслівникові звороти у реченнях з пасивною формою вираження, коли присудок переданий дієсловом пасивного стану, наприклад: Підготувавши матеріали для доповіді, доцент був викликаний до начальника кафедри. Слід писати: Підготувавши матеріали для доповіді, доцент зайшов до начальника кафедри або Коли (після того як) доцент підготував матеріали для доповіді, його викликали до начальника кафедри.

Недоречно вживати дієприслівникові звороти зі словом будучи, яке утворює багатослів'я: Іванченко, будучи у нетверезому стані, скоїв наїзд на пішохода; Станкевич, будучи вдома того ран­ку, проводив його на городі; Будучи допитаним як обвинувачений. У цих реченнях слово будучи треба усунути: Іванченко у нетве­резому стані скоїв наїзд на пішохода або Іванченко, перебуваючи у нетверезому стані, скоїв наїзд на пішохода; Станкевич того ранку був вдома на городі; Допитаний як обвинувачений.

Помилки при використанні дієприслівникових зворотів неважко виправити. Необхідно або замінити речення з дієприс­лівниковим зворотом реченням з обставинами, які виражені сполученням слів, або складнопідрядними реченнями з обстави­нни­ми підрядними частинами, а також слід вживати дієслова-присуд­ки в активному стані, наприклад:

 

Неправильно	Правильно
1. Розглянувши матеріали кри­мінальної справи № 191/77 за фак­том розбійного нападу на громадянина Карпенка А. П., стар­шим слідчим було встановлено...	а) Розглянувши матеріали кри­мінальної справи № 191/77 за фактом розбійного нападу на громадянина Кар­пен­ка А. П., старший слідчий встановив...   б) При розгляді матеріалів кримінальної справи № 191/77 за фактом розбійного нападу на гро­мадянина Карпенка А. А., стар­ший слідчий вста­новив...
2. Стеценко неодноразово затримувався працівниками пра­­воохоронних органів, з'являю­­чись у громадських місцях у не­тверезому стані.	Стеценко неодноразово затри­мувався працівниками пра­­во­охоронних органів за появу в громадських місцях у не­тве­резому стані.
3. Підійшовши до перону, громадянкою Яценко був побачений дипломат.	Підійшовши до перону, громадянка Яценко побачила дипломат.

У цих реченнях додаткова дія не співвідноситься з під­метом.

Дієприслівниковими зворотами в юридичних документах слід починати фразу, а не закінчувати, наприклад: Розкаюючись у вчиненні злочину; Охороняючи громадський порядок; Врахувавши пропозиції, комісія вирішила; Проникнувши до службового приміщення; Відбуваючи адміністративний арешт; Одержавши особливе доручення; Готуючи рапорт; Виконуючи закони держави; Проаналізувавши характер і мету.