Складноскорочені слова й абревіатури правової сфери

Абревіатура (італ. abbreviatura, від лат. abbrevio – скорочую) – скорочене складне слово, утворене з початкових звуків, назв початкових літер або початкових частин слів, на основі яких утворюється скорочення. До абревіатури може входити й ціле слово.

Абревіатури були відомі ще в Давньому Римі. За римськими законами дозволялося в актах писати слова і навіть фрази у скороченому вигляді. Абревіатури широко вживалися й були доведені до особливого мистецтва. Їх використання мало подвійну мету: для збереження часу й місця, а також заради утаювання написаного. Древні римляни вживали для скорочення три види знаків: а) шифри чи умовне письмо; б) скорочення слів або складів; в) придумані знаки, схожі на математичні. Речення скорочувалися за допомогою тіронських знаків (notae Tyronianae), які були названі іменем Тулія Тірона, що придумав більше тисячі знаків, а Аній Сенека доповнив їх до п'яти тисяч. Осіб, які вміли писати тіронськими знаками, називали notarii.

За часів середньовіччя абревіатури широко вживалися єврейськими вченими, які часто однією буквою чи знаком позна­чали не тільки слова та словосполучення, але навіть і речення. А законодавці Франції до того поширили вживання скорочень у державних документах і судових паперах, що король Пилип Красивий у 1304 р. змушений був окремим декретом заборонити надмірне їх уживання, тому що акти сприймалися неоднозначно та були незрозумілими.

У давньоруських і староукраїнських юридичних актах теж вживалися різні скорочення і складів, і слів. Такі скорочення називалися титлами.

Абревіатури набули великого поширення в ХХ ст. Довгий час вважалося, що абревіатури псують і засмічують мову. Але сьогодні важко уявити письмове ділове мовлення без усіляких скорочень слів і словосполучень. Нові абревіатури продовжують утворюватися й увесь світ ними користується. У багатьох країнах світу регулярно виходять "Словники скорочень", є навіть "Світовий перелік скорочень". Незалежно від національних особливостей мов, процес абревіації слів і слово­сполучень підкоряється загальним закономірностям, які відображають загальномовну тенденцію до упорядкування.

Проникнення абревіатур у правові документи пояснюється рядом причин:

· прагненням до економії місця;

· намаганням уникнути повторення довгих назв;

· високою частотністю окремих слів і словосполучень.

Процес виникнення нових скорочень продовжується, а це викликає необхідність стандартизації окремих скорочень та розробки єдиних правил скорочення слів і словосполучень.

Незнання скорочених форм слів, словосполучень може викликати суттєві труднощі при складанні правових документів. У документах застосовуються різноманітні типи скорочень. Проте всі скорочення повинні відповідати правилам орфографії та пунктуації української мови, вимогам державних стандартів.

8.1.1. Структурні типи абревіатур
і складноскорочених слів

Абревіатура, як правило, майже завжди співіснує в мові разом із багаточленною назвою того чи іншого найменування, виступаючи її своєрідним синонімом.

Розрізняють такі структурні типи абревіатур і склад­носкорочених слів:

1. Ініціальні абревіатури, які в свою чергу поділяються на підтипи: а) буквені, утворені з назв початкових літер слова, що входять до словосполучення: МВС (ем-ве-ес), СБУ (ес-бе-у), ФБР (еф-бе-ер); б) звукові, утворені з перших звуків слів початкового словосполучення, читаються як звичайне слово: ЦУМ (центральний універсальний магазин), ВАК (Вища атестаційна комісія), АСУ (автоматична система управління), рагс (реєстрація актів громадянського стану); в) буквено-звукові, утворені із назв перших літер, а також із початкових звуків першого словосполучення: ГУВС (гу-ве-ес), ДТСААФ (де-те-сааф);

2. Складові абревіатури, утворені із сполучення в одному слові частин двох або кількох слів: військкор (військовий кореспондент), продмаг (продовольчий магазин), спецкор (спеціальний кореспондент), Донбас (Донецький басейн), головбух (головний бухгалтер);

3. Комбіновані абревіатури, які утворені як з початкових частин слів, так і з початкових звуків: райвно (районний відділ народної освіти), КамАЗ;

4. Часткові абревіатури, утворені поєднанням початкової частини слова (чи частин слова) та цілого слова: Держкомітет (Державний комітет), оргробота (організаційна робота), запчастини (запасні частини);

5. Абревіатури, утворені поєднанням початку першого слова з початком і кінцем другого чи тільки з кінцем другого слова: есмінець (ескадронний міноносець), мопед (мотоцикл-вело­си­пед), військкомат (військовий комісаріат);

6. Абревіатури, утворені поєднанням початкової частини слова повної назви з формою непрямого відмінка другого слова: завкафедрою (завідуючий кафедрою), комроти (командир роти), завскладом (завідуючий складом), завкадрами (завідуючий кадрами);

7. Запозичені з інших мов: Бі-Бі-Сі, напалм, лавсан тощо.

Абревіатури типів 2–6 називають також складноскорочени­ми словами.

На базі абревіації у сучасній мові розвинулось утворення коротких слів, які являють собою розмовні синоніми більш довгих слів: зав (замість завідуючий), зам (замісник), рок (рок-н-рол), спец (замість спеціаліст), фак (факультет), фанат (фанатик), псих (психопат), баскет (баскетбол), бад (бадмінтон).