Багатозначність юридичних термінів

Значення слова виступає як узагальнене відображення позначеного ним об'єкта. У значенні слова відображується діалектичне співвідношення загального й одиничного, стійкого та змінного.

Стійкість значення слова забезпечує взаєморозуміння, рухомість (зрушення у конкретному значенні слова), дозволяє використовувати слово для найменування нових об'єктів дійсності. З рухомістю слова пов'язана тенденція багатозначності слова.

Багатозначність (або полісемія (від грец. poli – багато і sema – знак) – це наявність в одного й того ж слова більше одного значення. У мові права широко розповсюджені багатозначні слова. Вони використовуються у текстах кримінального закону, у процесуальних актах, у питаннях слідчого й судді, які вони ставлять допитуваним, у бесіді адвоката з клієнтом, у промовах судових ораторів.

Відомо, що багато слів мають не одне, а декілька (два чи більше) значень, які служать для позначення різноманітних предметів і явищ дійсності. Між значеннями багатозначного слова існує певний семантичний зв'язок, і тому їх вважають значеннями одного й того ж слова – на відміну від значень слів-омо­німів. Джерелом багатозначності є переносне значення слова. Розвиток багатозначності відбувається на основі схожості, суміжності, функ­ціональної близькості.

Багатозначними є такі юридичні терміни, як: акт, акцепт, арешт, апелювати, захисник, опонент, посвідчувати, суд, суддя, стаття, обвинувачення, провокація, санкція, справа та інші.

Зокрема, термін арешт в одних випадках – це найсуворіший запобіжний захід, який застосовується органами досудового розслідування щодо обвинуваченого (підозрюваного), а в інших – це адміністративне стягнення та дисциплінарний арешт, який застосовують до військовослужбовців [15].

Термін обвинувачення має такі значення: 1. У кри­міналь­ному процесі діяльність уповноважених законом органів або осіб, яка полягає в доведенні винності особи, притягнутої до кри­мінальної відповідальності як обвинуваченого (підсудного); 2. Зміст тверджень обвинувача про винність особи; 3. Вирок [16].

Термін стаття може позначати: 1. Статтю закону; 2. Нау­ко­ву чи публіцистичну статтю; 3. Статтю доходу; 4. Розряд, вид, галузь чого-небудь [17].

Термін провокація має такі значення: 1. Дії з метою викликати міжнародні ускладнення, воєнні конфлікти; 2. Підбурю­ва­н­ня окремою особою на вчинення злочинних дій іншої особи з метою наступного її викриття [18].

Термін санкція теж має декілька значень: 1. Схвалення пев­них дій або актів, визнання законності чогось; 2. Заходи держав­ного впливу, покарання за порушення закону; 3. Структурний елемент юридичної норми; 4. У кредитних відносинах – заходи впливу, застосовувані банком до порушників фінансової, касової, розрахункової або кредитної дисципліни [19].

Термін справа має взагалі дев'ять значень: 1. Робота, заняття людини, пов'язані з розумовим або фізичним напруженням; 2. Задум, намір зробити, здійснити що-небудь; 3. Те, що безпосередньо стосується кого-небудь, входить у його завдання; 4. Спе­ціальність, професія, коло занять, певна галузь знань; 5. Пи­та­ння, ряд проблем, які вимагають розв'язання; 6. Докумен­ти, які стосуються якої-небудь особи, події; 7. Засіб здійснення чогось, інст­рументи, знаряддя праці; 8. Явище, подія, факт суспільного або особистого життя (що пов'язані з чим-небудь, супроводять або викликають що-небудь, впливають на щось); 9. Акт, дія сценічного твору [20].

Термін право має чотири значення: 1. Законодавство, юрис­пруденція; 2. Система встановлених або санкціонованих дер­жавою загальнообов'язкових правил (норм) поведінки; 3. Обу­мов­­лена певними обставинами підстава, здатність робити що-не­будь, користуватись чим-небудь; 4. Наука, що займається юрис­пруденцією; правознавство; суд [21].

Термін правосуддя має такі значення: 1. Суд, судова діяльність держави, юстиція; 2. Розгляд судових справ, судочинство; 3. Справедливий суд [22].

Відомий лінгвіст Р. Будагов писав: "Певна річ, багатозначність (полісемія) слів ускладнює лексику, але разом з тим дає їй можливість стати чудовим засобом передачі безмежно різноманіт­них думок і почуттів людей, які живуть у суспільстві" [23]. Вчений мав на увазі мову як активний засіб пізнання дійсності і розвитку культури як соціального явища.

Для мови ж офіційних документів точність і ясність має першорядне значення. Основна ознака терміна, без якої він не може виконувати функцію позначення суто певного поняття – його однозначність, а співвіднесеність терміна з поняттям передбачає його однозначність. Що конкретніше місце терміна в сис­темі, тим він точніше, адже різні значення одного й того ж слова стають до кінця зрозумілими тільки в контексті, у сполученні з іншими словами. При багатозначності граматична форма норми не буде відповідати її змісту й логічній структурі. І тому багатозначність, яка збагачує й прикрашає мову, не може застосовуватись у термінології.

Багатозначність в юридичній термінології має специфічні особливості: один і той же термін часто вживається з різними значеннями у різних галузях права. Тому цей тип багатозначності можна назвати галузевою багатозначністю. Наприклад, терміни "санкція", "скарга" мають різні значення у цивільному і кри­міналь­ному праві. Таким чином, галузева багатозначність функціонально обмежується. Термін стає однозначним у межах певної галузі права. Проте є багатозначні терміни, значення яких не обмежуються галузевою співвіднесеністю, наприклад, значення тер­мінів "доказ" (2 значення), "законодавство" (3 значення), "слід" (4 значення) тощо.

Однозначність особливо важлива в юриспруденції, оскільки тут точність вираження думки має особливе значення. Вимога максимальної точності вираження думки законодавця не передбачає використання багатозначних термінів, термінів з недо­статньо чітким змістом у нормативно-правових актах. Спра­вед­ливо про це сказав Г. Мюллер: "Золотим правилом мови зако­но­давства є: закон використовує одне й те ж слово лише в одному природному розумінні (тільки для одного єдиного поняття), а не в іншому…, закон використовує для одного й того ж поняття лише одне єдине слово, тобто не змінює його (як це може бути у творах поезії)" [24]. Таким чином, один і той же юридичний тер­­мін повинен застосовуватися при позначенні в нормативно-правовому акті лише одного певного поняття, а кожному поняттю повинен відповідати тільки один спеціальний термін. При позначенні різних правових понять не слід використовувати один термін.

Омонімія юридичних термінів

Від полісемантичних слів необхідно відрізняти слова-омоніми, які зовні нагадують багатозначні слова за вимовою чи написанням, але не мають нічого спільного у значенні. Омонімія (від грец. homonyma, де homos – однаковий і onyma – ім'я) – це звуковий збіг різних мовних одиниць, які семантично не пов'язані одна з одною. Наприклад: кадри (склад працівників) – кадри (ок­ре­мі сцени чи епізоди кінофільму), мати (іменник) – мати (діє­слов­о), поле (іменник) – поле (дієслово) від полоти, плач (імен­ник) – плач (дієслово) від плакати.

Лексичні омоніми виникають з багатьох причин.

По-перше, збіг у звуковому складі відбувається внаслідок історичних змін у фонетичній системі української мови (наприк­лад, віз (іменник) та віз (дієслово) від везти; ніс (іменник) та ніс, несу (дієслово) від нести).

По-друге, внаслідок збігу запозиченого слова й укра­ї­н­сь­ко­го за звуковим складом. Наприклад, клуб – летюча маса диму, па­ри; клуб (від англ. club) – культурно-освітня організація.

По-третє, омоніми можуть виникати в результаті розпаду багатозначності. Наприклад, порох (пил) – порох (вибухова речовина); топити (нагрівати) – топити (розплавляти) – топити (примушувати тонути).

По-четверте, омоніми утворюються в процесі словотворення (наприклад: доривати (від рвати) та доривати (від рити).

По-п'яте, внаслідок збігу двох запозичень (наприклад: гриф (рукоятка шаблі чи іншої холодної зброї – з німецької мови; напис на документі, що визначає особливий порядок користування ним – з французької мови; хижий птах – з грецької мови); рейд (міс­це стоянки кораблів – з голландської мови; військовий набіг у тил противника – з англійської мови); мотив (мелодія); та мотив (спонукальна причина дій і вчинків людини (наприклад, мотив злочину) – з французької мови).

Наведемо ще приклади лексичних омонімів. Це слова: глава як "головна особа" (наприклад, глава держави, глава делегації) та як "розділ кодексу"; акція – "цінний папір" (наприклад, іменні акції) та як "дія"; хміль – "рослина" та як "стан сп'яніння"; банда (з італ. banda "зграя злодіїв" (бандити) та з жаргону італійсь­ких музикантів – банда – "духовий оркестр" (бандисти).

Автори статті "Правнича термінологія і державотворчий процес" вважають, що "неупорядкованість правничої термінології виявляється також в омонімії, особливо на родовидовому рівні, що подеколи призводить до цілковитої нісенітниці. Так, оскільки українське "угода" відповідає одночасно двом російсь­ким термінам, що відтворюють різні поняття, – "сделка" і "соглашение", – то вислів "соглашение является разновид­ностью сделки" має перекладатися як "угода є різновидом угоди" [25].

Потреба законодавчого тексту в омонімах дуже й дуже обмежена. Якщо ж омонім і використовується в право­вих актах, його потрібно пояснити, а також перерахувати його елементи та компоненти.