Утворення юридичних термінів 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Утворення юридичних термінів



У структурному відношенні термін може складатися з двох або більше слів, які утворюють нерозривну змістову єдність. Хоча однослівні терміни і мають перевагу як більш лаконічні й зруч­ні у використанні, проте дуже часто відповідне поняття не можна висловити не тільки одним, але навіть двома словами. І тому з'являються багатослівні терміни.

Термінологія виражається за допомогою одного слова (від­повідальність, експертиза, слідчий, юрисконсульт, хабарник, дезорганізація), комплексу слів (хуліганське діяння; результат розслідування; джерело підвищеної небезпеки; криміналістичне дослідження документів; зворотна сила закону; обставини, що обтяжують відповідальність) та абревіатур (ЛТП – лікувально-трудовий профілакторій, ЦК – Цивільний кодекс, ГУКР – Головне управління карного розшуку, КЗпП – Кодекс законів про працю).

Продуктивність термінів-слово­спо­лучень пов'язана з потре­бою деталізації понять, позначенням видових відмінностей (наприклад: правокримінальне право, житлове право, госпо­дарське право, фінансове право; майно – застраховане майно, особисте майно, спадкове майно), а також з не­обхідністю розме­жування слів загального використання і термінів, коли опорним компонентом словосполучення виступає слово загального вжи­вання (наприклад: виклик до суду, брати на себе вину, видача кримінальних злочинців іншій державі, дія закону). Позначаючи певне поняття, вони не вживаються один без одного (наприклад, організована злочинність, виправні роботи, дисциплінарний проступок, юридична особа, обвинувальний висновок, перегляд судового рішення в порядку судового нагляду, умисне тяжке тілесне пошкодження, порядок ухвалення і про­голошення вироку тощо).

Терміни-словосполучення дуже поширені в мові законодавства. Вони можуть бути утворені:

а) поєднанням іменника з прикметником (наприклад: судова практика, додаткове розслідування, дактилоскопічна ідентифікація, цивільний відповідач, касаційна скарга, необхідна обо­рона, умовне звільнення, процесуальна норма, легке тілесне ушкод­ження);

б) поєднанням іменника з іншим іменником у непрямих відмінках (наприклад: місце злочину, охорона правопорядку, невідворотність покарання, ненавмисність (навмисність) вчинку, склад суду, явка з повинною, невручення повістки, незаперечність доказу);

в) поєднанням дієслова й іменника (наприклад: захищати права, пошкоджувати майно, застосовувати насильство, заперечувати обвинувачення, перевищувати повноваження) або дієслова й іменника у непрямих відмінках (дієслова, іменника та іменника у непрямих відмінках) (наприклад: видавати злочинців; набувати права громадянства; виявляти сліди злочину; набирати сили (чинності) закону; перевищувати швидкість руху; захист прав народів, націй і людини; проводити огляд місця злочину);

г) поєднанням дієслова, іменника та прикметника (наприк­лад: відшкодовувати майнові збитки, здійснювати кримінальне розслідування, мати права юридичної особи, перевищувати служ­бові повноваження, засуджувати до смертної кари, мати законну силу, розгляд трудових спорів, надати останнє слово, позбавити спеціального права);

д) можуть використовуватися й інші частини мови: займен­ники, прислівники, прийменники, сполучники (наприклад: підстава звільнення від відповідальності, скласти з себе повноваже­ння, поновлення справ через нововиявлені обставини, свідоцтво про одруження, вчинення злочину в силу матеріальної або служ­бової зацікавленості).

7.6. Лексико-семантичні
особливості функціонування юридичних термінів

Слово є засобом закріплення в пам'яті та передачі в мові знань і досвіду людей. Слово вважається основною структурно-се­ман­тич­ною одиницею мови, яка служить для найменування різ­номанітних предметів, властивостей та явищ, позначає процеси, пов'язані з внутрішнім світом людини. У слові закріплюються результати пізнавальної діяльності людей, без слів неможливе не тільки вираження та передача понять і уявлень, але й саме їх фор­мування.

Слова – носії інформації про об'єктивний світ. Вони утворюють у мові певну систему, яка базується на граматичних ознаках слова (частин мови), словотворчих зв'язках (гнізда слів), семантичних відношеннях (синонімія, антонімія, омонімія).

Слова залежать один від одного. Взаємозалежність полягає в тому, що з одного слова, яке входить до граматичного гнізда, утворюються усталені словосполучення, які позначають близькі поняття. Наприклад, через термін "право" утворюються такі терміни-словосполучення, як: правознавець, правозастосування, пра­во­охорона, правосвідомість, правовідношення, правоздатність, правосуддя, правонаступник, правомочність, правопорушення тощо. Із терміном "закон" пов'язані такі терміни-сло­восполучення: законник, законність, законознавство, законодавець, законодавство, законопроект, законопорушник, законоположення тощо.

Слово – вихідний матеріал законодавства і нормотворчості в цілому. Воно виступає засобом передавання думки, ідей законодавця. За допомогою слів утворюється текст права, набуваючи форми, матеріалізуючись у правові норми.

Слова є виразниками не тільки термінів, але й понять. Значення понять розкривається за допомогою дефініцій, які являють собою ілюстрацію їх найбільш суттєвих рис і ознак. Як правило, спочатку йде поняття, а потім слово як зовнішнє вираження поняття. Якщо правові поняття недостатньо розроблені, неточні, то про досконалу й точну термінологію не може бути й мови. Тому невдалий термін у нормативно-правовому акті, недостатньо чітке оформлення законодавчої думки може бути наслідком як невдалого мовного оформлення, так і результатом недостатньо точного й ясного відображення юридичного поняття у словесній формі. У законодавстві немає термінів, які позначають надмірно абстрак­т­ні поняття чи поняття лише наукового мислення. У ньому відображаються поняття, з якими люди стикаються повсякденно. Юридичні поняття виражають безпосередні життєві факти й від­носини в узагальненому вигляді.

Кожна терміносистема є підсистемою загальнолітературної мови, і тому термінам, як і загальновживаним словам, властива асиметрія мовленнєвого знака, яка виявляється у синонімії, багатозначності, омонімії.

Якщо у загальній мові властивості синонімії, багатозначності, омонімії розглядаються як безперечні позитивні ознаки, то в тер­мі­нологічних системах вони оцінюються як вади. Варіативність свідчить про недостатню упорядкованість правничої термінології.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-20; просмотров: 264; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.144.233.198 (0.018 с.)