Основні класифікації юридичних термінів 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Основні класифікації юридичних термінів



Для точного розкриття змісту будь-якого поняття тієї чи іншої галузі знання необхідно створити класифікацію, яка б визначила місце цього поняття й усіх інших понять з ним пов'язаних. Структура й зміст такої класифікації обумовлюються особ­ливістю поширення понять у сукупності документальних джерел конкретної галузі науки та кількістю наукових напрямів розгляду понять, що використовуються у цих джерелах.

Ще в дореволюційному правознавстві розрізняли терміни звичайні, технічні, штучні (тобто спеціально утворені законодавцем) [5].

На початку 30-х рр. XX ст. вченим Ш. Р. Ранганатаном була запропонована класифікація, в основу створення якої покладений принцип групування понять, що володіють однією загальною для них групою ознак, у так звані категорії, які разом із поняттями, що наповнюють ці категорії, він назвав фасетними [6]. Під терміном "фасет" вчений розумів аспект, погляд, з якої документ може розглядатися усередині певної галузі знання чи науки. Наприк­лад, нормативно-правовий акт можна розглядати з таких фасетів, тобто поглядів: 1) органу, який видав нормативно-правовий акт; 2) його виду; 3) змісту акта; 4) дати його видання; 5) юри­дич­­ної сили; 6) строку дії; 7) моменту набуття чинності; 8) змін і до­повнень, які вносяться в процесі його дії.

Сьогодні відсутні чіткі принципи й критерії класифікації юридичних термінів у науковій літературі.

=

Багато вчених дотримуються погляду, згідно з яким юридичні терміни поділяються на три категорії за критерієм “зрозумілості” для тієї чи іншої частини населення: загальновживані, спеціальні юридичні, спеціальні технічні [11; 9].

Можна запропонувати класифікацію термінів, які зустрічаються у кримінально-процесуальних актах, використовуючи такі групи підстав класифікації: 1. За сферою використання та поширення: а) загальнонаукові терміни – використовуються здебільшого в усіх галузях наукових знань із загальновідомим змістом. Їх уживання в процесуальних актах можливе лише в тому значенні, яке вони мають у літературній мові; будь-якого спеціального змісту вони не повинні мати: аналіз, аргумент, закон, класифікація, об`єкт тощо; б) спеціальні терміни вживаються фахівцями певної галузі знання. У свою чергу спеціальні терміни можна поділити на юридичні, економічні, медичні, судово-психіатричні, технічні, фізичні тощо. Значення спеціальних юридичних термінів трактується у правових актах і в правовій літературі. Спеціальні юридичні терміни містять особливий правовий зміст, застосовуються для позначення особливих понять і лише в юриспруденції (анулювання вироку, підсудність, правозастосування, юридичні наслідки, правочинність власника). Спеціальні терміни дозволяють стисло і разом з тим чітко викласти зміст відповідного процесуального акта; 2. За галузями права: а) міжгалузеві терміни – громадянин, правосуддя, арешт, злочин, правопорушення тощо; б) галузеві терміни (сфера вживання обмежується однією галуззю права) – строк погашення судимості, шпигунство, грабіж (кримінальне право); в) власне кримінально-процесуальні терміни – явка з повинною, освідування, суспільно небезпечне діяння, знаряддя злочину тощо.Процесуальні акти містять чимало термінів, запозичених з інших правових галузей, зокрема з адміністративного, конституційного, кримінального й цивільного права, психології, судової медицини (анатомії, судової психіатрії, токсикології), криміналістики (асфіксія, судове авторознавство, рубана рана, заняття проституцією, криміналістична техніка, розтин трупа). Ці терміни і в правотворчості, і в правовій науці, і в правозастосуванні повинні містити лише те значення, яке закріплене за ними у відповідній галузі права, якщо в кримінальному процесі вони не набули іншого значення. Цим досягається міжгалузева, загальна стандартизація термінології і виключається різне розуміння терміна. Досягається це, на жаль, не завжди. Наприклад, термін притягнення до кримінальної відповідальності вживається і в кримінальному і в кримінально-процесуальному законодавстві. Проте в нормах кримінального закону йдеться про особу, що вчинила злочин, про винного, а в кримінально-процесуальних нормах – про обвинуваченого. Змішування кримінально-правових відносин з кримінально-процесуальними, ототожнення обвинуваченого з винним призводить до плутанини, різного тлумачення цих термінів; 3. За видами юридичних документів: а) термінологія законодавчих та інших нормативно-правових актів – недоторканність особи, суспільно небезпечна особа; б) термінологія слідчих документів – протокол слідчої дії, мотивована постанова, ознайомлення захисника й обвинуваченого з матеріалами справи; в) термінологія судових рішень, вироків – мотиви зміни обвинувачення, проголошення вироку, рішення про судові витрати; 4. За генетичною ознакою: а) власне українські терміни – вина, слідство, злочин, самогубство, присуд, підсудний; б) запозичені терміни – аварія, делікт, кастет, клептоманія, протокол, рецидив, спеціаліст, шантаж; 5. За ступенем конкретності: а) ті, що вимагають тлумачення (багатозначні) – акт, апелювати, закон, посвідчувати, обвинувачення, санкція, справа; б) однозначні – дієздатність, дізнання, зізнання, правопорушник, ув`язнений, упізнаний; 6. За ступенем складності: а) однослівні, тобто виражаються за допомогою одного слова – обвинувачення, свідок, юриспруденція; б) багатослівні (які виражаються за допомогою комплексу слів) – виявлення слідів злочину, позбавлення спеціальних прав, примусові заходи медичного харакутеру; в) терміни-абревіатури та складноскорочені слова – ГУКР, ДАІ, ОРД, Інтерпол; 7. За способом визначення: а) терміни, що мають визначення в законі – суд першої інстанції, апеляційний суд, застава, слідчий, ухвала, постанова, касаційне подання тощо; б) терміни, що не мають визначення в законі – підсудність, відвід судді, підслідність, санкція прокурора тощо; 8. За процесуальною дією (відображення певних процесуальних дій) – виїмка, відвід, впізнання, нагляд, обшук, огляд, очна ставка; 9. За суб`єктами правовідносин (позначають осіб і колективні органи, які беруть участь у кримінальному судочинстві) – захисник, експерт, органи дізнання, підсудний, понятий, потерпілий, свідок; 10. За моментами і частинами процесу судочинствапорушення кримінальної справи, досудове слідство, винесення вироку, судовий розгляд, скасування або зміна вироку, проведення обшуку; 11. За джерелом доказів (вказують на джерело доказів) – протокол слідчої дії, речові докази, показання свідка, показання обвинуваченого тощо.

Зокрема, автори книги "Язык закона" [7] виділяють чотири види юридичних термінів: загальновживані; загальновживані, які мають у нормативному акті більш вузьке спеціальне поняття; власне юридичні терміни; технічні терміни.

Інші автори [8] виділяють три види юридичних термінів: загальновживані; спеціальні юридичні; спеціальні технічні.

Заслуговує на увагу погляд Т. В. Губаєвої, яка вважає, що загальновживані слова, тобто слова звичайної мови, які використовуються в текстах (наприклад, приміщення, житло, вина, підпал), не можна вважати термінами в суворо лінгвістичному розумінні, тому що їх значення в юридичних текстах не є специ­фічним, а залишається загальнолітературним. Крім того, зазначає автор, саме визначення "загальновживаний" вже суперечить суті терміна як спеціальної мовної одиниці. Автор вважає, що при формулюванні ряду спеціальних понять в юридичній термі­но­логії можна використовувати нетермінологічні слова (наприклад, кра­діжка з проникненням до приміщення), які на практиці необхідно тлумачити у звичайному смислі, якщо законодавець не зробив будь-яких обмежень [9].

Вважаємо, що за вживанням можна розрізняти такі види юридичних термінів:

· загальновживані;

· спеціальні юридичні;

· терміни інших галузей науки, що вживаються в праві.

Загальновживані терміни використовуються у що­де­н­ному житті у загальномовному значенні й зрозумілі всім. Також вони вживаються в законодавчих актах, у будь-якій сфері науки та художній літературі, публіцистиці. Використання загальновживаних слів в офіційно-діловому мовленні можливе тільки в тому значенні, яке вони мають у літературній мові, при цьому будь-якого спеціального змісту вони не повинні мати.

Загальновживані терміни роблять мову офіційних документів зрозумілою й доступною. Багато термінів, які спочатку були тільки юридичними, згодом поширилися за межі правознавства.

До загальновживаних належать такі терміни: алкоголізм, аліменти, втеча, доказ, закон, захисник, злочинець, купівля, продаж, суд, суддя, свідок тощо.

Спеціальні юридичні терміни наділені особливим правовим змістом. Вони служать для вираження специфічних державно-правових понять і категорій та властиві тільки законодав­чим актам. Це такі терміни, як: анулювання вироку, діє­здат­ність, дізнання, лжесвідчення, необхідна оборона, підсудність, правовідносини, правозастосування, рецидивіст, юри­дичні наслідки тощо.

Спеціальні терміни дозволяють стисло й разом з тим чітко викласти зміст відповідного нормативно-правового акта. С. С. Алек­­сєєв зазначив, що застосування спеціальної юридичної термі­нології є показником високої юридичної культури правотворчої та іншої юридичної роботи [10].

На ці правильні судження Є. А. Прянішніков висунув таке заперечення: "як і будь-яка наука, правознавство утворює деякі спеціальні терміни для визначення окремих правових явищ, проте, якщо ці терміни доступні тільки юристам, їх не потрібно використовувати у законодавстві, оскільки закон адресований усьому населенню й повинен бути простим і зрозумілим кожному. Наприклад, термін "презумпція невинуватості" цілком прий­нятний і доречний у науці права, був би незрозумілий громадянам, якби його використовували у законодавстві. Тому такі поняття в законі існують, але передаються не стислими термінами, а описово" [11]. Звичайно, використання спеціальних термінів ускладнює доступність закону. Проте така необхідна йому повнота й виз­наченість, точність і стислість можуть бути досягнуті тільки за допомогою спеціальних термінів. Доступність закону для населення зовсім не виключає існування в ньому, наприклад, таких спеціальних термінів, як: цивільний відповідач, анулювати повноваження повіреного, касаційна інстанція, легітимні права, правочинність власника. Вони можуть бути й незрозумілі кожному, але віднесені до законодавства та пояснюються в ньому.

Розмежовувати загальновживані та спеціальні юридичні терміни не завжди просто. Наприклад, такі слова, як доказ, справа, захист, дія, засідання тощо застосовуються в багатьох галузях науки та у щоденному житті, а в законодавчому тексті вони набувають специфічного смислу. Порівняйте: судове засі­дання, слідчі дії, речовий доказ, викривальний доказ, процесуальний захист, особливо важлива справа.

Спеціальні юридичні терміни мають семантико-стиліс­тичне законодавче забарвлення.

Існує багато спеціальних юридичних термінів, які запозичені з римського права та інших правових систем (наприклад, аболіція, акцепт, аторней, виндикація, евентуальний умисел, ексгумація, кодифікація, оферта, рецепція, сервітут тощо).

Терміни інших галузей науки, що вживаються в праві, вироблені неюридичними науками та відображають відповідну галузь спеціальних знань – техніку, економіку, медицину тощо, для яких характерна своя специфічна лексика.

Спеціальні неюридичні терміни повинні мати тільки те значення, яке закріплене за ними у відповідній галузі науки, техніки, мистецтва. Це такі терміни, як: звукозапис, інформаційні ресурси, епідемія, фонограма, фотографування, діапозитив, відбиток, зліпок (зі сліду), фотовідбиток, баланс, біржові торги, ревізія, правила техніки безпеки, неякісна продукція, кіловат-година тощо.

С. Н. Юсупов пропонує класифікацію за значенням. Він, використовуючи ідеї Ш. Ранганатана, вважає, що в основу фасетного аналізу законодавчого тексту необхідно покласти склад правовідносин, який є єдиним і не залежить від приналежності нормативного припису до тієї чи іншої галузі законодавства [12]. На його думку, елементами правовідносин, на основі яких можна вивести більш або менш типову для законодавчих текстів "фа­сетну формулу", є:

а) суб'єкти правовідносин;

б) права й обов'язки суб'єктів;

в) юридичні факти (події та дії, з якими закон пов'язує настання юридичних наслідків);

г) об'єкти правовідносин (предмети матеріального й ду­хов­ного світу, з приводу яких можуть виникнути правовідносини).

Перераховані елементи дозволяють забезпечити вибір саме міжгалузевих (загальноправових) категорій, а не специфічних для конкретних галузей (розділів) законодавства [13].

Є. А. Прянішніков [14] класифікує юридичні терміни залежно від того, які явища вони виражають:

1) терміни, що відображають моменти або частини судочинства: порушення судової справи, дізнання, попереднє розслідування, винесення вироку, пред'явлення для пізнання, пред'явлення обвинувачення, віддавання до суду, судовий розгляд, арбітражний розгляд, винесення ухвали, порушення кримінального переслідування, судові дебати тощо;

2) терміни, які позначають колективні органи та осіб, що беруть участь у судочинстві: суд, органи дізнання, прокуратура, обвинувачений, захисник, слідчий, прокурор, свідок, експерт, підсудний, підозрюваний, потерпілий, позовник, правопорушник, відповідач, понятий тощо;

3) терміни, що відображають певні процесуальні дії: обшук, виїмка, огляд (огляд місця події та медичний огляд), допит, затримання, слідчий експеримент, очна ставка, нагляд, відвід, пізнання, свідчити тощо;

4) терміни, які вказують на джерело доказів: речові докази, висновок експерта, пояснення обвинуваченого, пояснення відповідача, показання свідків тощо.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-20; просмотров: 649; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.90.242.249 (0.031 с.)