Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Основні класифікації юридичних термінівСтр 1 из 15Следующая ⇒
Для точного розкриття змісту будь-якого поняття тієї чи іншої галузі знання необхідно створити класифікацію, яка б визначила місце цього поняття й усіх інших понять з ним пов'язаних. Структура й зміст такої класифікації обумовлюються особливістю поширення понять у сукупності документальних джерел конкретної галузі науки та кількістю наукових напрямів розгляду понять, що використовуються у цих джерелах. Ще в дореволюційному правознавстві розрізняли терміни звичайні, технічні, штучні (тобто спеціально утворені законодавцем) [5]. На початку 30-х рр. XX ст. вченим Ш. Р. Ранганатаном була запропонована класифікація, в основу створення якої покладений принцип групування понять, що володіють однією загальною для них групою ознак, у так звані категорії, які разом із поняттями, що наповнюють ці категорії, він назвав фасетними [6]. Під терміном "фасет" вчений розумів аспект, погляд, з якої документ може розглядатися усередині певної галузі знання чи науки. Наприклад, нормативно-правовий акт можна розглядати з таких фасетів, тобто поглядів: 1) органу, який видав нормативно-правовий акт; 2) його виду; 3) змісту акта; 4) дати його видання; 5) юридичної сили; 6) строку дії; 7) моменту набуття чинності; 8) змін і доповнень, які вносяться в процесі його дії. Сьогодні відсутні чіткі принципи й критерії класифікації юридичних термінів у науковій літературі. = Багато вчених дотримуються погляду, згідно з яким юридичні терміни поділяються на три категорії за критерієм “зрозумілості” для тієї чи іншої частини населення: загальновживані, спеціальні юридичні, спеціальні технічні [11; 9]. Можна запропонувати класифікацію термінів, які зустрічаються у кримінально-процесуальних актах, використовуючи такі групи підстав класифікації: 1. За сферою використання та поширення: а) загальнонаукові терміни – використовуються здебільшого в усіх галузях наукових знань із загальновідомим змістом. Їх уживання в процесуальних актах можливе лише в тому значенні, яке вони мають у літературній мові; будь-якого спеціального змісту вони не повинні мати: аналіз, аргумент, закон, класифікація, об`єкт тощо; б) спеціальні терміни вживаються фахівцями певної галузі знання. У свою чергу спеціальні терміни можна поділити на юридичні, економічні, медичні, судово-психіатричні, технічні, фізичні тощо. Значення спеціальних юридичних термінів трактується у правових актах і в правовій літературі. Спеціальні юридичні терміни містять особливий правовий зміст, застосовуються для позначення особливих понять і лише в юриспруденції (анулювання вироку, підсудність, правозастосування, юридичні наслідки, правочинність власника). Спеціальні терміни дозволяють стисло і разом з тим чітко викласти зміст відповідного процесуального акта; 2. За галузями права: а) міжгалузеві терміни – громадянин, правосуддя, арешт, злочин, правопорушення тощо; б) галузеві терміни (сфера вживання обмежується однією галуззю права) – строк погашення судимості, шпигунство, грабіж (кримінальне право); в) власне кримінально-процесуальні терміни – явка з повинною, освідування, суспільно небезпечне діяння, знаряддя злочину тощо.Процесуальні акти містять чимало термінів, запозичених з інших правових галузей, зокрема з адміністративного, конституційного, кримінального й цивільного права, психології, судової медицини (анатомії, судової психіатрії, токсикології), криміналістики (асфіксія, судове авторознавство, рубана рана, заняття проституцією, криміналістична техніка, розтин трупа). Ці терміни і в правотворчості, і в правовій науці, і в правозастосуванні повинні містити лише те значення, яке закріплене за ними у відповідній галузі права, якщо в кримінальному процесі вони не набули іншого значення. Цим досягається міжгалузева, загальна стандартизація термінології і виключається різне розуміння терміна. Досягається це, на жаль, не завжди. Наприклад, термін притягнення до кримінальної відповідальності вживається і в кримінальному і в кримінально-процесуальному законодавстві. Проте в нормах кримінального закону йдеться про особу, що вчинила злочин, про винного, а в кримінально-процесуальних нормах – про обвинуваченого. Змішування кримінально-правових відносин з кримінально-процесуальними, ототожнення обвинуваченого з винним призводить до плутанини, різного тлумачення цих термінів; 3. За видами юридичних документів: а) термінологія законодавчих та інших нормативно-правових актів – недоторканність особи, суспільно небезпечна особа; б) термінологія слідчих документів – протокол слідчої дії, мотивована постанова, ознайомлення захисника й обвинуваченого з матеріалами справи; в) термінологія судових рішень, вироків – мотиви зміни обвинувачення, проголошення вироку, рішення про судові витрати; 4. За генетичною ознакою: а) власне українські терміни – вина, слідство, злочин, самогубство, присуд, підсудний; б) запозичені терміни – аварія, делікт, кастет, клептоманія, протокол, рецидив, спеціаліст, шантаж; 5. За ступенем конкретності: а) ті, що вимагають тлумачення (багатозначні) – акт, апелювати, закон, посвідчувати, обвинувачення, санкція, справа; б) однозначні – дієздатність, дізнання, зізнання, правопорушник, ув`язнений, упізнаний; 6. За ступенем складності: а) однослівні, тобто виражаються за допомогою одного слова – обвинувачення, свідок, юриспруденція; б) багатослівні (які виражаються за допомогою комплексу слів) – виявлення слідів злочину, позбавлення спеціальних прав, примусові заходи медичного харакутеру; в) терміни-абревіатури та складноскорочені слова – ГУКР, ДАІ, ОРД, Інтерпол; 7. За способом визначення: а) терміни, що мають визначення в законі – суд першої інстанції, апеляційний суд, застава, слідчий, ухвала, постанова, касаційне подання тощо; б) терміни, що не мають визначення в законі – підсудність, відвід судді, підслідність, санкція прокурора тощо; 8. За процесуальною дією (відображення певних процесуальних дій) – виїмка, відвід, впізнання, нагляд, обшук, огляд, очна ставка; 9. За суб`єктами правовідносин (позначають осіб і колективні органи, які беруть участь у кримінальному судочинстві) – захисник, експерт, органи дізнання, підсудний, понятий, потерпілий, свідок; 10. За моментами і частинами процесу судочинства – порушення кримінальної справи, досудове слідство, винесення вироку, судовий розгляд, скасування або зміна вироку, проведення обшуку; 11. За джерелом доказів (вказують на джерело доказів) – протокол слідчої дії, речові докази, показання свідка, показання обвинуваченого тощо.
Зокрема, автори книги "Язык закона" [7] виділяють чотири види юридичних термінів: загальновживані; загальновживані, які мають у нормативному акті більш вузьке спеціальне поняття; власне юридичні терміни; технічні терміни. Інші автори [8] виділяють три види юридичних термінів: загальновживані; спеціальні юридичні; спеціальні технічні. Заслуговує на увагу погляд Т. В. Губаєвої, яка вважає, що загальновживані слова, тобто слова звичайної мови, які використовуються в текстах (наприклад, приміщення, житло, вина, підпал), не можна вважати термінами в суворо лінгвістичному розумінні, тому що їх значення в юридичних текстах не є специфічним, а залишається загальнолітературним. Крім того, зазначає автор, саме визначення "загальновживаний" вже суперечить суті терміна як спеціальної мовної одиниці. Автор вважає, що при формулюванні ряду спеціальних понять в юридичній термінології можна використовувати нетермінологічні слова (наприклад, крадіжка з проникненням до приміщення), які на практиці необхідно тлумачити у звичайному смислі, якщо законодавець не зробив будь-яких обмежень [9].
Вважаємо, що за вживанням можна розрізняти такі види юридичних термінів: · загальновживані; · спеціальні юридичні; · терміни інших галузей науки, що вживаються в праві. Загальновживані терміни використовуються у щоденному житті у загальномовному значенні й зрозумілі всім. Також вони вживаються в законодавчих актах, у будь-якій сфері науки та художній літературі, публіцистиці. Використання загальновживаних слів в офіційно-діловому мовленні можливе тільки в тому значенні, яке вони мають у літературній мові, при цьому будь-якого спеціального змісту вони не повинні мати. Загальновживані терміни роблять мову офіційних документів зрозумілою й доступною. Багато термінів, які спочатку були тільки юридичними, згодом поширилися за межі правознавства. До загальновживаних належать такі терміни: алкоголізм, аліменти, втеча, доказ, закон, захисник, злочинець, купівля, продаж, суд, суддя, свідок тощо. Спеціальні юридичні терміни наділені особливим правовим змістом. Вони служать для вираження специфічних державно-правових понять і категорій та властиві тільки законодавчим актам. Це такі терміни, як: анулювання вироку, дієздатність, дізнання, лжесвідчення, необхідна оборона, підсудність, правовідносини, правозастосування, рецидивіст, юридичні наслідки тощо. Спеціальні терміни дозволяють стисло й разом з тим чітко викласти зміст відповідного нормативно-правового акта. С. С. Алексєєв зазначив, що застосування спеціальної юридичної термінології є показником високої юридичної культури правотворчої та іншої юридичної роботи [10]. На ці правильні судження Є. А. Прянішніков висунув таке заперечення: "як і будь-яка наука, правознавство утворює деякі спеціальні терміни для визначення окремих правових явищ, проте, якщо ці терміни доступні тільки юристам, їх не потрібно використовувати у законодавстві, оскільки закон адресований усьому населенню й повинен бути простим і зрозумілим кожному. Наприклад, термін "презумпція невинуватості" цілком прийнятний і доречний у науці права, був би незрозумілий громадянам, якби його використовували у законодавстві. Тому такі поняття в законі існують, але передаються не стислими термінами, а описово" [11]. Звичайно, використання спеціальних термінів ускладнює доступність закону. Проте така необхідна йому повнота й визначеність, точність і стислість можуть бути досягнуті тільки за допомогою спеціальних термінів. Доступність закону для населення зовсім не виключає існування в ньому, наприклад, таких спеціальних термінів, як: цивільний відповідач, анулювати повноваження повіреного, касаційна інстанція, легітимні права, правочинність власника. Вони можуть бути й незрозумілі кожному, але віднесені до законодавства та пояснюються в ньому.
Розмежовувати загальновживані та спеціальні юридичні терміни не завжди просто. Наприклад, такі слова, як доказ, справа, захист, дія, засідання тощо застосовуються в багатьох галузях науки та у щоденному житті, а в законодавчому тексті вони набувають специфічного смислу. Порівняйте: судове засідання, слідчі дії, речовий доказ, викривальний доказ, процесуальний захист, особливо важлива справа. Спеціальні юридичні терміни мають семантико-стилістичне законодавче забарвлення. Існує багато спеціальних юридичних термінів, які запозичені з римського права та інших правових систем (наприклад, аболіція, акцепт, аторней, виндикація, евентуальний умисел, ексгумація, кодифікація, оферта, рецепція, сервітут тощо). Терміни інших галузей науки, що вживаються в праві, вироблені неюридичними науками та відображають відповідну галузь спеціальних знань – техніку, економіку, медицину тощо, для яких характерна своя специфічна лексика. Спеціальні неюридичні терміни повинні мати тільки те значення, яке закріплене за ними у відповідній галузі науки, техніки, мистецтва. Це такі терміни, як: звукозапис, інформаційні ресурси, епідемія, фонограма, фотографування, діапозитив, відбиток, зліпок (зі сліду), фотовідбиток, баланс, біржові торги, ревізія, правила техніки безпеки, неякісна продукція, кіловат-година тощо. С. Н. Юсупов пропонує класифікацію за значенням. Він, використовуючи ідеї Ш. Ранганатана, вважає, що в основу фасетного аналізу законодавчого тексту необхідно покласти склад правовідносин, який є єдиним і не залежить від приналежності нормативного припису до тієї чи іншої галузі законодавства [12]. На його думку, елементами правовідносин, на основі яких можна вивести більш або менш типову для законодавчих текстів "фасетну формулу", є: а) суб'єкти правовідносин; б) права й обов'язки суб'єктів; в) юридичні факти (події та дії, з якими закон пов'язує настання юридичних наслідків); г) об'єкти правовідносин (предмети матеріального й духовного світу, з приводу яких можуть виникнути правовідносини). Перераховані елементи дозволяють забезпечити вибір саме міжгалузевих (загальноправових) категорій, а не специфічних для конкретних галузей (розділів) законодавства [13]. Є. А. Прянішніков [14] класифікує юридичні терміни залежно від того, які явища вони виражають: 1) терміни, що відображають моменти або частини судочинства: порушення судової справи, дізнання, попереднє розслідування, винесення вироку, пред'явлення для пізнання, пред'явлення обвинувачення, віддавання до суду, судовий розгляд, арбітражний розгляд, винесення ухвали, порушення кримінального переслідування, судові дебати тощо;
2) терміни, які позначають колективні органи та осіб, що беруть участь у судочинстві: суд, органи дізнання, прокуратура, обвинувачений, захисник, слідчий, прокурор, свідок, експерт, підсудний, підозрюваний, потерпілий, позовник, правопорушник, відповідач, понятий тощо; 3) терміни, що відображають певні процесуальні дії: обшук, виїмка, огляд (огляд місця події та медичний огляд), допит, затримання, слідчий експеримент, очна ставка, нагляд, відвід, пізнання, свідчити тощо; 4) терміни, які вказують на джерело доказів: речові докази, висновок експерта, пояснення обвинуваченого, пояснення відповідача, показання свідків тощо.
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-20; просмотров: 649; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.90.242.249 (0.031 с.) |