Неправильний зв'язок слів у словосполученні

Необхідною умовою побудови правового тексту є вибір потрібного слова, правильне за суттю сполучення слів. А для того, щоб висловити будь-яку думку, необхідно граматично правильно з'єднати слова в речення.

Словосполучення складаються з двох і більше слів, з'єд­наних підрядним граматичним зв'язком. Формами підрядного зв'язку в реченні є узгодження, керування й прилягання.

Узгодження

Узгодження – спосіб підрядного зв'язку, при якому залежне слово уподібнюється формам головного слова в роді, числі й відмінку: загальна сума, загальної суми, у загальній сумі; цивіль­­ний кодекс, у цивільному кодексі.

При узгодженні, щоб правильно назвати форму залежного слова, достатньо знати лише граматичну форму головного слова, оскільки лексичне значення головного слова не впливає на узгодження. Наприклад, при іменнику в називному відмінку однини будь-який прикметник буде стояти в тих же формах: кримінальний закон, чинний закон, житловий закон, імміграційний закон, виборчий закон, конституційний закон, непорушний закон, моральний закон, юридичний закон. Проте один і той же прикметник змінює граматич­ну форму у сполученнях з іменниками у різних формах: нова школа, новий будинок, нове кафе, нові журнали; ліве око, ліва нога, пальці лівої руки, у лівому кутку, з лівої сторони.

Труднощі виникають в узгодженні у тих випадках, коли під­мет виражений абревіатурою. Необхідно запам'ятати:

а) якщо підмет є абревіатурою, яка не набула ознак самостійного слова, то присудок у минулому часі узгоджується щодо роду з формою основного слова абревіатури: СРСР (Союз) розпався, ЦК (Комітет) утратив владу, міська АТС (станція) зупинилася, УТ (телебачення) повідомило;

б) якщо підмет є абревіатурою іншомовного походження (розгорнуте словосполучення пишеться іноземною мовою), то присудок узгоджується з формою основного слова абревіатури, рідше присудок узгоджується за змістом: НАТО (Організація Північно-­атлан­тичного договору) провело нараду; ЮНЕСКО (Організація з питань освіти, науки й культури при ООН) прийняла важливі рішення.

У текстах процесуальних і судових актів нерідко фігурують назви міст, сіл, селищ, де були вчинені злочини.

Діловому мовленню властиве прагнення вживати географіч­ні назви в називному відмінку. При складанні юридичних документів слід дотримуватися правила, згідно з яким назви міст, сіл, які вживаються у спеціальній географічній, військовій літературі, в офіційних документах і повідомленнях для уникнення можливих неточностей і непорозумінь не узгоджуються з означуваним словом [8], наприклад: у селі Леонівка, біля села Немиринці, за селом Пісочне тощо. Не узгоджуються, тобто зберігають початкову форму: а) складені назви: у місті Мінеральні Води; б) назви, які рідко вживаються: в італійському місті Потенца, у місті Бугульма. Також не узгоджуються назви сіл тоді, коли вони мають складну будову або форму множини: у селі Прибужани, біля села Берізки-Бершадські, за селом Підгірці.

Із цього правила є винятки. Назви великих (і тому загальновживаних) міст, які виступають у ролі прикладки до слова місто й виражені відмінюваними іменниками, як правило, узгоджуються у відмінку зі словом місто: над містом Одесою, із міста Львова, в (у) місті Києві. Коли відсутнє слово село власні назви відмі­ню­ються: жити в Підлісках, жити в Новосільцях, жити в Підгірцях.

Означення узгоджується з означуваними словами у роді, чис­лі й відмінках. До складних випадків узгодження належать уз­годжен­ня двох означень при одному іменнику:

а) іменник, який має два означення, ставиться в однині у випадку, якщо не має форм множини (кримінальне й цивільне право; матеріальна й моральна відповідальність; світлофор з чер­воним, жовтим і зеленим світлом);

б) при іменнику з двома означеннями форми множини вказують на різні поняття (хімічна й технічна експертизи);

в) множина означуваного іменника підкреслює наявність декількох об'єктів: кримінальний і кримінально-процесуальний ко­дек­си.

В офіційно-діловому мовленні утворилися певні правила розташування означень. Узгоджені означення ставлять перед означуваним словом (тяжкі тілесні пошкодження, службове відрядження, головна увага), а неузгоджені – після нього (питан­ня великого значення).

Якщо означення належить до сполучення особового імені й додатку типу директор інституту Коноваленко, означення звичайно узгоджується з найближчим іменником: наш начальник курсу Іванов, старший слідчий Ракчеєв, новий студент Тищенко.

Неузгоджене означення повинно стояти лише після слова, що його визначає, наприклад: протокол огляду місця події, поста­нова про зупинення кримінальної справи. Якщо ж неуз­годже­не означення буде стояти перед словом, що його визначає, це надасть фразі подвійного тлумачення, наприклад: с півробітник ДАІ Білоус на проспекті Перемоги затримав у нетверезому стані Харченка. Потрібно здогадатися, що у нетверезому стані був Хар­ченко, а не співробітник ДАІ.

Поширене означення стоїть після слова, до якого воно належить, і виділяється комами. У поширеного означення на першому місці повинні стояти прикметник чи дієприкметник (документ, підготовлений групою спеціалістів).

При поєднанні узгодженого та неузгодженого означень пер­ше стоїть перед другим, наприклад: актуальне питання державного значення.

Керування

Керування – підрядний зв'язок слів у словосполученнях, при якому головне слово вимагає від залежного певної відмінкової форми.

Відповідно до морфологічного класу головного слова керування може бути: дієслівним (готуватися до виступу в суді, вик­ладати право), іменниковим (посягання на життя і здоров`я, виконання доручень), прикметниковим (належний потерпілому, схожий на матір), прислівниковим (видно сліди злочину, соромно вам). Керування за формою залежного слова може бути безприйменниковим (передбачений (чим?) статтею; висновок (кого?) експерта; зробити (що?) заяву; вести (що?) слідство; позбавити (чого?) прав) і прий­менниковим (підозрювати у (в чому?) вбивстві; боротьба з (з чим?) хуліганством; постріл з (з чого?) пістолета).

Як показує аналіз управлінських, процесуальних, адміністра­тив­но-правових до­ку­мен­тів, зв'язок слів у тексті за допомогою керування здійснюється не завжди правильно: помиляються внаслідок того, що при дієсловах, які вимагають неоднакових відмінків, вживається спільний додаток; помилки виникають при нерозрізненні засобів української та російської мов, коли близькозначні слова вимагають після себе неоднакових відмінків (наприклад, характерний (для кого), властивий (кому) тощо.

Одне й те ж саме слово може керувати словами за допомогою різних прийменників: контроль за своєчасним виконанням – контроль над дітьми; непокора перед старшими – непокора проти гнобителів; обізнаний зі станом подій – обізнаний у моїх справах; знущатися з сироти – знущатися над бідним хлопцем.

Правильний вибір відмінкової форми залежить від значення прийменника:

а) у сучасній українській мові прийменник завдяки вживається для позначення причини, що викликає бажаний результат: завдяки мужності працівників міліції злочинці були затримані. Недоречним є вживання цього прийменника, коли йдеться про причини, що заважають чомусь та у випадках, якщо його лексичне значення різко конт­растує з "негативним" змістом керованого слова: завдяки хворобі; завдяки арешту; завдяки злочинним діям підсудного. Необхідно через хворобу, через арешт, через злочинні дії підсудного;

б) прийменник всупереч (усупереч ) уживається тільки з да­валь­ним відмінком: всупереч правилам, а не всупереч правил;

в) прийменник згідно вживається тільки з орудним відмінком (з чим?), а не з родовим: згідно з планом (а не згідно плану), згідно з наказом (а не згідно наказу), згідно з поясненнями потер­пілого (а не згідно пояснень потерпілого) і т. п.

Від змісту висловлювання залежить вибір тієї чи іншої фор­ми у конструкціях "забезпечити кого чим" – "забезпечити кому що" (забезпечити населення газовими балонами, забезпечити студентів підручниками – "забезпечити потреби в чомусь" і за­без­пе­чи­ти право на відпочинок – "гарантувати комусь що-не­будь"); "зая­ви­­ти що кому" – "заявити про що куди" (заявити кореспонден­там, зая­вити протест – "звертатися до когось із вик­ладом певних відо­мос­тей, думок" і заявити про те, що сталося, в міліцію – "пові­дом­­ляти про щось").

Наводимо випадки керування, які найчастіше зустрічаються в юридичних документах:

 

Слово, що керує	Форма, якою керують	Приклади вживання
Аварія	Чого?	Аварія машини
Амністія	Кому? Для кого?	Оголошена амністія засудженим
Апелювати	На що?	Апелювати на рішення суду
Аргументувати	Що чим?	Аргументувати висновок матеріалами справи
Арешт	Чого?	Арешт майна
Благати	Кого про що? Чого?	Благати батьків про помилування Благати води
Боротись	З ким? З чим? Проти кого, чого? За що, за кого?	Боротись зі злочинністю Боротись проти злочинності
Боротьба	З ким, чим? Проти кого, чого? За що? За кого? Між ким? Між чим?	Боротьба з наркоманією Боротьба зі зловживанням Боротьба проти наркоманії
Боятися	Кого? Чого?	Боятися висоти
Виділяти	Кого? Що?	Виділяти кошти
Відшкодувати	Що?	Відшкодувати втрати, збитки
Вимагання	Чого?	Вимагання грошей
Вимога	Про що? Про що кого? Чого? Кого? До кого?	Вимога про виконання зобов'язання Вимога про видачу злочинця Вимога суду, документа, закону
Дбати	Про кого, що?	Дбати про збільшення голосів
Доказ	Кого? Чого?	Доказ обвинувачення Доказ вини
Завдати, зав­давати	Чого? (а не що)	Завдати шкоди ( а не нанести шкоду)
Закон	Про що?	Закон про адвокатуру
Заслужити	Що? За що? Чого?	Заслужити подяку за порятунок дітей
Засуджувати	Кого? До чого? Що?	Засуджувати злочинців Засудити культ особи
Збиткува­тися	Над ким? (а не з кого)	Збиткуватися над дітьми, людьми (а не з дітей, людей)
Знущатися	З кого? Над ким? - рідше	Знущатися з сиріт Знущатися над сиротами
Ігнорувати	Кого? Що? (а не ким, чим)	Ігнорувати закони (а не ігнорувати законами)
Мститися	Кому? За кого? За що?	Мститися за смерть брата
Набирати, набрати	Чого? Що?	Набирати (набрати) швидкості (швидкість) Набирати силу (сили), чинності
Накапати	Що? Чого?	Накапати ліки Накапати отрути (отруту)
Обвинувачувати	В (у) чому?	Обвинувачувати в пограбуванні
Привід	До чого?	Привід до порушення кримінальної справи
Підозрювати	В (у) чому? Кого? Про що?	Підозрювати у вчиненні злочину Підозрювати Кононенка Мати підозру про небезпеку
Підтвердження	Чого?	Підтвердження вини підсуд­ного
Причина	Чого?	Причина пожежі, аварії, злочину
Свідоцтво	Про що? На що?	Свідоцтво про розлучення Свідоцтво на одержання документів

Маємо надію, що дотримання викладених у розділі правил полегшить майбутнім юристам укладання правових документів, допоможе уникнути граматичних і стилістичних помилок.