Лімфатичні судини та ділянкові лімфатичні вузли

Лімфатичні судини тулуба, голови і кінцівок поділяються на поверхневі та глибокі. Межею між ними є власна фасція даної ділянки. Тобто до поверхневих будуть належати судини шкіри, підшкірної клітковини, а до глибоких - усі решта судин, які лежать під фасцією.

Глибокі лімфатичні судини йдуть у складі судинно-нервових пучків, а по­тім вливаються у великі судини даної ділянки, які прямують у регіонарні лімфатичні вузли.

Закономірності розподілу лімфатичних судин і вузлів

1. У лімфатичній системі лімфа тече в більшій частині тіла (в тулубі і кін­цівках) проти напряму сили тяжіння і тому, як і у венах, повільніше, ніж в артеріях.

Рідина лімфатичного русла доповнює венозні судини, що забезпечує ба­ланс крові у серці, незважаючи на ширше венозне русло, порівняно з артеріаль­ним. Велика ширина лімфатичного русла забезпечується великою кількістю лімфатичних судин.

2. Лімфатичні (лімфоносні) судини соми поділяються на поверхневі і гли­бокі. Поверхневі судини, що лежать під шкірою, супроводжують підшкірні вени і поверхневі нерви.

Глибокі лімфатичні судини йдуть у судинно-нервових пучках паралельно до артерій, що лежать у них, глибоких вен і нервів. Тому вони підлягають тим самим законам, що і артерії, які їх супроводжують.

3. Всі лімфатичні судини йдуть по найкоротшій відстані від місця їхнього виникнення до регіонарних лімфатичних вузлів.

4. Лімфатичні судини соми йдуть паралельно до кісток. Наприклад, міжре­берні лімфатичні судини, що йдуть уздовж ребер.

5. У тих ділянках тіла, які зберігають сегментарну будову, лімфатичні суди­ни і вузли також розташовуються сегментарно, наприклад, в міжреберних проміжках.

6. Відповідно до поділу організму на органи тваринного і рослинного жит­тя лімфатичні вузли поділяються на соматичні і вісцеральні.

7. Лімфатичні вузли (соматичні) розташовуються в рухомих місцях; на згина­льних поверхнях суглобів, рух в яких сприяє просуванню лімфи. Наприклад, на верхній кінцівці - в пахвовій і ліктьовій ямках, на нижній - в підколінній ямці і пахвинній ділянці, шийному і поперековому відділах хребетного стовпа.

8. Лімфатичні вузли (вісцеральні) лежать біля воріт органів.

9. Більшість лімфатичних вузлів розташовується за принципом двосторон­ньої симетрії.

Проте за даними М.Р. Сапіна, зберігається різниця в кількості і розмірах лімфатичних вузлів, що лежать в правій і лівій половинах тіла: справа їх більше, ніж зліва. Асиметрія лімфатичних вузлів у людини відобра­жає загальні особливості будови людини, у зв'язку з переважно правостороннім розвитком органів, особливо кінцівок. За даними досліджень (Трясучев П.М., 1980-1983), лімфатичні вузли мають регіонарні, видові і екологічні особливості.

Колатеральний тік лімфи

Під час тампонади або перерізання лімфатичних судин, за оперативного видалення лімфатичних вузлів, закупорки раковими клітинами або ураження хронічними запальними процесами порушується природна прохідність лім­фатичного русла, внаслідок чого лімфа не може просуватися звичайним шля­хом. Проте лімфатична система має функціональні пристосування, завдяки яким порушений тік лімфи відновлюється. У цих випадках сусідні додаткові лімфатичні судини, що не були раніше головними шляхами відтоку лімфи з певного органу або частини тіла, включаються в лімфотік і стають основни­ми або навіть єдиними його шляхами. В результаті, лімфа починає текти по бічних, обхідних шляхах. Такий рух лімфи називається обхідним або колате­ральним лімфотоком.

В розвитку обхідного лімфотоку при перетині основних колекторів або ви­даленні вузлів можна намітити три етапи:

а) ранній період (перші тижні після порушення основного шляху лімфо­току). В цей час основний шлях не функціонує. Лімфа використовує колатералі, що вже існують в звичайних умовах. Крім того, виявляються нові обхід­ні шляхи за рахунок розширення під натиском лімфи вузьких каналів лімфа­тичних сіток. Отже, в цей період лімфа відводиться лише по обхідних шляхах в сусідні лімфатичні вузли;

б) середній період (3-6 тижнів після порушення основного шляху). У цей час починають розвиватися прямі анастомози між кінцями перерваного основ­ного шляху, внаслідок чого одночасно функціонують як основний шлях, так і обхідні;

в) третій період (з 6-го тижня до 6-ти місяців і далі) - повне відновлення перерваного основного шляху по новоутвореному анастомозу, внаслідок чого всі обхідні шляхи перестають заповнюватися.

Таким чином, процес формування колатерального лімфотоку полягає в тому, що для відновлення порушеного току лімфи використовуються сусідні додаткові шляхи, що знаходяться в межах норми (колатералі), та утворення нових лімфатичних судин, що сполучають відрізки перерваного шляху (анастомозування).