Лекція 10. Серцево-судинна система

Лекція 10. Серцево-судинна система

Зміст	Будова серця, судин, кола кровообігу, венозна система, лімфатична та імунна системи
Ключові поняття	Серце, артерії, вени, мале коло кровообігу, велике коло кровообігу, лімфатична система
Мета та завдання	З’ясувати відомості про кров: формула крові, еритроцити, лейкоцити, кров’яні пластинки та інші елементи, їх принципова будова, функціональне значення. Кровотворні органи у ембріона і дорослого організму. Ознайомитись з будовою кровоносної системи та її функціональним значенням. Вивчити будову і топографію серця, з’ясувати вінцеве коло кровообігу, ознайомитися із структурою стінки серця, його оболонками, камерами і клапанним апаратом. Вивчити судини, нерви і провідну систему серця. Детально вивчити судини малого кола кровообігу, його функціональне значення. Вивчити галуження кровоносних судин великого кола кровообігу. Ознайомитись з основними артеріями голови, шиї,тулуба і кінцівок. Вивчити основні вени голови, шиї, тулуба і кінцівок. Проаналізувати особливості кровообігу плода як приклад якісного переходу з одного біологічного стану в інший. Оволодіти знаннями будови органів імунної та лімфатичної систем.
План заняття
1. Загальна характеристика серцево-судинної системи 2. Анатомо-фізіологічна характеристика серця Будова стінки серця. Камери серця 3. Кола кровообігу Судини малого кола кровообігу Судини великого кола кровообігу 4. Вени великого кола кровообігу 5. Функціональна анатомія лімфатичної та імунної систем
		Питання для самоконтролю
	Питання для обговорення
	Висновки
	Запам’ятай

 

Анатомо-фізіологічна характеристика серця

10

 

 

Рис. 3. Серце (поздовжній розтин); вигляд спереду:

1 - ліве вушко; 2 - клапан аорти; З - аортальний отвір; 4 - передня стулка лі­вого передсердно-шлуночкового клапана; 5 - задня стулка лівого передсер­дно-шлуночкового клапана; 6 - сосочкові м'язи; 7 - міжшлуночкова перегород­ка (м'язова частина); 8 - перегородкова стулка правого передсер­дно-шлуночкового клапана; 9 - задня стулка правого передсердно-шлуночко­вого клапана; 10 - міжшлуночкова перегородка (перетинчаста частина); 11 - праве вушко; 12 - висхідна частина аорти; 13 - верхня порожниста вена; 14 - легеневий стовбур; 15 - ліві легеневі вени.

 

За допомогою сухожилкових ниток стулки клапанів з'єд­нуються із сосоч­ковими м'язами (рис.5), тому вони не вивертаються із шлуночків у передсе­рдя під час скорочення (систолі) шлуночків. Отже, кров із шлуночків під час їхнього скороченні не потрапляє назад у передсердя.

При ушкодженні стулок (ревматизм, сифіліс) передсердно-шлуночкові отво­ри не закриваються повністю, робота серця пору­шується і виникають вади серця.

 

 

 

 

Рис. 4. Клапани серця (передсердя, аорта і легеневий стовбур видалені). Опорні утвори серця, які розташовані між передсердями та шлуночками: 1 - правий фіброзний трикутник; 2 - ліве фіброзне кільце; 3 - задня стулка лівого передсердно-шлуночкового клапана; 4 - лівий передсердно-шлуночковий отвір; 5 - передня стулка лівого передсердно-шлуночкового клапана; 6 - лівий фіброзний трикутник; 7 - отвір аорти; 8 - задня півмісяцева заслонка клапана аорти; 9 - ліва півмісяцева заслонка клапана аорти; 10 - права півмісяцева заслонка клапана аорти; 11 - отвір ле­геневого стовбура; 12 - ліва півмісяцева заслонка клапана легеневого стов­бура; 13 - передня півмісяцева заслонка клапана легеневого стовбура; 14 - права півмісяцева заслонка клапана легеневого стовбура; 15 - вузлики пів­місяцевих заслонок; 16 - міокард шлуночків; 17 - фіброзні волокна, що ото­чують отвори легеневого стовбура та аорти; 18 - передсердно-шлуночковий пучок; 19 - правий передсердно-шлуночковий отвір; 20 - передня стулка правого передсердно-шлуночкового клапана; 21 - перегородкова стулка пра­вого передсердно-шлуночкового клапана; 22 - задня стулка; 23 - праве фіброз­не кільце; 24 - перетинчаста частина міжшлуночкової перегородки.

 

Отвори легеневого стовбура та аорти теж мають клапани з півмісяцевими заслінками (рис. 4).

Під час розслаблення (діастолі) шлуночків ці заслінки запов­нюються кро­в'ю і закривають отвори судин, перешкоджаючи зво­ротному току крові в шлу­ночки.

 

 

 

Рис. 5. Праві передсердя та шлуночок (у розтині); вигляд справа: 1 - висхідна частина аорти; 2 - міжпередсердна перегородка; 3 - праве вушко; 4 - передня стулка правого передсердно-шлуночкового клапана; 5 - між­шлуночкова перегородка; 6 - перегородкові сосочкові м'язи; 7 - перегород­кова стулка правого передсердно-шлуночкового отвору; 8 - клапан вінцевої пазухи; 9 - клапан нижньої порожнистої вени; 10 - нижня порожниста вена; 11 - овальна ямка; 12 - край овальної ямки; 13 - праві легеневі вени; 14 - верхня порожниста вена.

 

Судини серця

Артерії серця беруть початок від цибулини аорти (початкового розширено­го відділу висхідної частини аорти) і оточують серце подібно до вінка, тому їх називають вінцевими артеріями.

Права вінцева артерія, проходить у вінцевій борозні, де анастомозує із оги­наючою гілкою лівої вінцевої артерії (рис. 7).

Найбільшою гілкою правої вінцевої артерії є задня міжшлуночкова гілка, яка проходить в однойменній борозні серця (рис. 8).

 

Рис. 6. Проекція отворів серця, стулкових і півмісяцевих клапанів на передню поверхню грудної клітки: 1 - отвір легеневого стовбура; 2 - лівий передсердно-шлуночковий отвір; 3 - верхівка серця; 4 - правий передсердно-шлуночковий отвір; 5 - отвір аорти.

Ліва вінцева артерія поділяється на дві гілки: меншу передню міжшлуночкову гілку й більшу огинальну гілку (рис.7). (Згинальна гілка проходить у вінцевій борозні, де анастомозує з правою вінцевою артерією.

Передня міжшлуночкова артерія (рис. 7) проходить в однойменній боро­зні серця і в ділянці його верхівки анастомозує із задньою міжшлуночковою гілкою правої вінцевої артерії.

 

 

Рис. 7. Судини серця, вигляд спереду: 1 - плечо-головний стовбур; 2 - ліва загальна сонна артерія; 3 - ліва підключична артерія; 4 - дуга аорти; 5 - артеріальна зв'язка; 6 - права легенева артерія; 7 - легеневий стовбур; 8 - ліва вінцева артерія; 9 - ліві легеневі вени; 10 - ліве передсердя; 11 - огинаюча гілка; 12 - передня міжшлуночкова гілка; 13-— велика вена серця; 14 - лівий шлуночок; 15 - правий шлуночок; 16 - передні серцеві судини; 17 - праве передсердя; 18 - права вінцева артерія; 19 - верхня порожниста вена; 20 - висхідна аорта.

Вени серця є чисельнішими, ніж артерії. Більшість із них збираються в одну широку венозну судину — вінцеву пазуху (рис. 8), яка розміщена на задній поверхні серця, у вінцевій борозні, і відкривається в праве передсердя.

Серце також має вени, які відкриваються безпосередньо у праве передсердя.

Зміна форми і розмірів серця супроводжується одночасною зміною гемо­циркуляції в організмі.

Це спостерігається під час виконання таких вправ, як вис прогином, стійка на кистях, міст (тобто коли змінюється напрямок сили ваги крові стосовно серця), а також при виконанні вправ, що спричиняють підвищення внутрішньогрудного тиску,— опора руки в сторони на кільцях, опора лежачи допереду, кута в опорі на брусах та ін.

 

Рис. 8. Судини серця; вигляд ззаду: 1 - ліва підключична артерія; 2 - ліва загальна сонна артерія; 3 - плечо-головний стовбур; 4 - висхідна аорта; 5 - права легенева артерія; 6 - верхня порожниста вена; 7 - праві легеневі вени; 8 - праве передсердя; 9 - нижня порожниста вена; 10 - мала вена серця; 11 - низхідна гілка правої вінцевої артерії; 12 - середня вена серця; 13 - правий шлуночок; 14 - лівий шлуночок; 15 - задня вена лівого шлуночка; 16 - вінцева пазуха; 17 - велика вена серця; 18 - коса вена лівого передсердя.

 

Під час вису на кільцях дуже часто зменшується поперечний розмір серця, і воно набуває видовженої у вертикальному напрямку форму. Це обумовлене натягом серцевої сумки, що створює на серце тиск із боків. Зсув нижньої межі серця, що спостерігається під час вису на кільцях, можна пояснити на­тягом підключичних судин при фіксації верхніх відділів грудної клітки.

Під час виконання стійки на кистях, вису прогином, кута в опорі на брусах у спортсменів серце набуває горизонтального положення, а "талія" серцевої тіні виділяється незначно.

Найбільший краніальний зсув серця спостерігається під час виконання стій­ки на кистях.

Під час виконання таких вправ, як вис на підколінках чи вис прогином, зміщуваність меж серця трохи менша, ніж під час стійки на кистях чи стійки на голові.

В усіх положеннях тіла зміни меж серця більше виражені на видиху, ніж на вдиху. Вони супроводжуються зміною площі передньої поверхні серця (помі­тної на рентгенограмах) і об'єму серця.

Під час стійки на кистях площа передньої поверхні серця порівняно з вихід­ним положенням, як правило, зменшується, а під час стійки на голові і вису на підколінках збільшується.

У спортсменів-новачків зміни площі серця порівняно з вихідним положенням, виявляються більше, ніж у досвідчених спортсменів.

Рентгенокімографія показала, що серце у положеннях тіла вниз головою працює інтенсивніше. Це свідчить про необхідність чіткого дозування вправ з такими положеннями тіла.

Кола кровообігу

На початку XX століття видатний учений Вільям Гарвей довів, що серцево-судинна система складається з великого і малого кіл кровообігу.

Таким чином, артеріальна і венозна системи не є ізольованими, а пов'язані між собою як єдина система кровоносних судин.

Серце ссавців, в тому числі і людини, являє собою порожнистий чотирика­мерний м'язовий орган. Воно поділяється на два передсердя і два шлуночки.

Велике коло кровообігу починається від лівого шлуночка і закінчується правим передсердям (рис. 9).

Скорочуючись, лівий шлуночок викидає артеріальну кров в аорту, а потім, проходячи через артерії, артеріоли, капіляри всього тіла, вона надходить у венули. Венули збираються спочатку в дрібні, а потім зливаються у великі вени і впадають в нижню та верхню порожнисті вени, які несуть венозну кров у праве передсердя.

З фізіологічної точки зору велике коло кровообігу є обмінним чи метабо­лічним, тому що кров, циркулюючи по ньому, несе до клітин необхідні по­живні речовини і забирає від них продукти метаболізму.

Мале коло кровообігу починається від правого шлуночка і закінчується лівим передсердям.

Від правого шлуночка венозна кров по легеневій артерії надходить у капі­ляри легень, а звідти артеріальна кров через легеневі вени повертається в ліве передсердя.

Рис. 9. Схема кровообігу людини:

1 - аорта; 2 - печінкова артерія; 3 - кишкова артерія;

4 - капілярна сітка великого кола; 5 - ворітна вена;

6 - печінкова вена; 7 - нижня порожниста вена;

8 - верхня порожниста вена; 9 - праве передсердя;

10 - правий шлуночок; 11 - легенева артерія;

12 - капілярна сітка легеневого кола; 13 - легенева вена;

14 - ліве передсердя; 15 - лівий шлуночок.

 

З фізіологічної точки зору мале коло кровообігу є газообмін­ним, тому що під час проходження через легеневі капіляри кров віддає вуглекислий газ і насичується киснем.

Серцеве коло кровообігу починається з цибулини аорти (її вис­хідна части­на) і закінчується в правому шлуночку; воно забез­печує кров'ю і дренує (че­рез вени) серце.

Гемомікроциркуляторне русло здійснює перехід крові з арте­рій у вени і забезпечує обмін речовин. Воно складається з артеріол, прекапілярних арте­ріол, капілярів, посткапілярних венул та венул.

Серцево-судинна система (система кровообігу) забезпечує об­мін речовин між тканинами організ­му і зовнішнім середовищем, а також підтримує сталість внутрішнього середовища.

Функціями системи кровообігу є транспорт по­живних речо­вин, газів, гормонів до тканин і проду­ктів клітинного обміну від тканин до органів виді­лення.

Аорта

Аорта (аоrta) - це найбільша судина тіла (рис. 10), яка виходить із лівого шлуночка і поділяється на такі відділи:

- висхідна частина аорти або висхідна аорта;

- дуга аорти;

- низхідна частина аорти або низхідна аорта, яка в свою чергу, має: грудну частину аорти або грудну аорту; черевну частину аорти або черевну аорту.

Висхідна частина аорти (pars ascendens aortae) починається розширенням - цибули­ною аорти, де знаходяться клапани аорти. Від цієї частини аорти відходять права та ліва вінцеві артерії, які кровопостачають серце.

На рівні ручки груднини вона переходить в дугу аорти. Дуга аорти на рівні IV грудного хребця продовжується у низхідну частину аорти (pars descendens). Остання лежить в задньому середостінні, проходить через аортальний отвір діафрагми в черевну порожнину, де на рівні IV поперекового хребця поділяється на праву та ліву загальні клубові артерії.

Від опуклої сторони дуги аорти відходять (рис. 11):

 

Рис. 10. Аорта та її гілки:

1 - грудна частина аорти;

2 - задні міжреброві артерії;

3 - черевний стовбур;

4 - поперекові артерії; 5 - роздвоєння аорти;

6 - серединна крижова артерія;

7 - права загальна клубова артерія;

8 - черевна частина аорти;

9 - нижня брижова артерія;

10 - права яєчкова артерія;

11 - права ниркова артерія;

12 - верхня брижова артерія;

13 - права нижня діафрагмова артерія;

14 - цибулина аорти;

15 - права вінцева артерія;

16 - висхідна частина аорти; 17 - дуга аорти;

18 - плечо-головний стовбур;

19 - ліва загальна сонна артерія;

20 - ліва підключична артерія.

- плечо-головний стовбур;

- ліва загальна сонна артерія;

- ліва підключична артерія.

Від увігнутої сторони дуги відходять тонкі артерії до трахеї та бронхів, а також артеріальна зв'язка. Остання є залишком боталової протоки у плода, яка з'єднує аорту з легеневим стовбуром або лівою легеневою артерією.

1. Плечо-головний стовбур (truncus brachiocephalicus) на рівні правого грудино-ключичного суглоба розгалужується на дві гілки: праву загальну сонну артерію і праву підключичну артерію.

2. Загальна сонна артерія (arteria carotis communis) - парна судина, яка зліва відходить безпосередньо від дуги аорти, а справа - від плечо-головного стовбура.

Обидві артерії прямують угору з боків від трахеї та стравоходу і на рівні верхнього краю щитоподібного хряща поділяються на внутрішню та зовніш­ню сонні артерії.

Рис. 11. Дуга аорти та судини, що відходять від неї:

1 - вивідна протока піднижньощелепної слинної залози; 2, 13 - підборідно-під'язиковий м'яз; З - язикова артерія; 4; 61 - під'язикова слинна залоза; 5 - під'язиковий нерв; 6 - шилоязиковий м'яз; 7 - язиковий нерв; 8 - шилоглотковий м'яз; 9 - шилопід'язиковий м'яз; 10 - заднє черевце двочеревцевого м'яза; 11 - під'язиковий нерв; 12 - переднє черевце двочеревцевого м'яза; 14 - низхідна гілка під'язикового нерва; 15 - під'язикова кістка; 16 - серединна щито-під'язикова зв'язка; 17 - лопатково-під'язиковий м'яз; 18 - щитоподібний хрящ; 19 - шийна петля; 20, 46 — блукаючий нерв; 21 - груднино-під'язиковий м'яз; 22 - висхідна шийна артерія; 23 - нижня щитоподібна артерія; 24,42 - хребтова артерія; 25 - поверхнева шийна артерія; 26 - поперечна артерія шиї; 27 - щито-шийний стовбур; 28 - поперечна артерія шиї; 29 - внутрішня грудна артерія; ЗО - нижній гортанний нерв; 31, 35 - стравохід; 32 - ліва підключична артерія; 33 - ліва загальна сонна артерія; 34 - лівий бронх; 36 - правий бронх; 37 - дуга аорти; 38 - плечо-головний стовбур; 39 - трахея; 40 - права підключична артерія; 41 - поворотний гортанний нерв; 43 - щитоподібна залоза; 44 - загальна сонна артерія;45 - персне-щитоподібний м'яз; 47 - щито-під'язиковий м'яз; 48 - верхня гортанна артерія; 49 - верхній гортанний нерв; 50 - верхня щитоподібна артерія; 51 - щито-під'язикова гілка; 52 - під'язиковий нерв; 53 - зовнішня сонна артерія; 54 - язикова артерія; 55 - внутрішня сонна артерія; 56 - щелепно-під'язиковий м'яз; 57 - висхідна глоткова артерія; 58 - підпідборідна артерія; 59 - верхньощелепна артерія; 60 - піднижньощелепна слинна залоза.

 

3. Зовнішня сонна артерія (arteria carotis externus) кровопостачає зовнішні відділи голови та шиї. Вона має передню, задню, присереднью та кінцеву гру­пи гілок.

Передня група гілок: (рис. 12):

- верхня щитоподібна артерія кровопостачає щитоподібну залозу та гор­тань;

- язикова артерія кровопостачає язик і під'язикову слинну залозу;

- лицева артерія перегинається через край нижньої щелепи і кровопоста­чає піднебіння з мигдаликами, піднижньощелепну слинну залозу, підборіддя, верхню і нижню губи, корінь носа.

Рис. 12. Зовнішня сонна артерія

(передня група гілок):

1 - медіальний крилоподібний м'яз;

2 - потилична артерія;

3 - шило-язиковий м'яз;

4 - шилопід'язиковий м'яз;

5 - заднє черевце двочерев­цевого

м'яза;

6 - низхідна піднебінна артерія;

7 - додатковий нерв;

8 - під'язиковий нерв;

9 - верхньощелепна артерія;

10 - внутрішня сонна артерія;

11 - блукаючий нерв;

12 - висхідна глоткова артерія;

13 - зовнішня сонна артерія;

14 - низхідна гілка під'язикового

нерва;

15 - загальна сонна артерія;

16 - глотка; 17 - драбинчасті

м'язи;

18, 19 - груднино-ключично-

соскоподібний м'яз;

20 - лопатково-під'язиковий м'яз;

21 - щитоподібна залоза;

22 - груднино-під'язиковий м'яз;

23 - гортань;

24 - верхня щитоподібна артерія;

25 - верхня гортанна артерія;

26 - верхній гортанний нерв;

27 - під'язикова кістка;

28 - щитопід'язикова гілка;

29 - язикова артерія; 30-підязиково-язиковии м яз;

31 - переднє черевце двочеревцевого м'яза;

32 - щелепно-під'язиковий м'яз;

33 - підпідборідна артерія; 34 - нижня щелепа;

35 - піднижньощелепна слинна залоза;

36 - щелепно-під'язиковий нерв;

37 - язиковий нерв; 38 - жувальний м'яз;

39 - під'язикова слинна залоза.

 

Задня група гілок: (рис. 13):

- груднино-ключично-соскоподібна артерія кровопостачає однойменний м'яз;

- потилична артерія кровопостачає потиличну ділянку;

- задня вушна артерія кровопостачає зовнішнє та середнє вухо. Присередні та кінцеві групи гілок (рис. 14):

- висхідна глоткова артерія кровопостачає глотку, середнє вухо, оболонки головного мозку;

- поверхнева скронева артерія йде до зовнішнього вуха, привушної слин­ної залози, скроневої, лицевої, тім'яної ділянок;

- верхньощелепна артерія йде до зубів верхньої щелепи, жувальних м'язів, зовнішнього вуха, твердого і м'якого піднебіння, твердої мозкової оболонки, носової порожнини.

 

Рис. 13. Гілки сонної артерії: I - поверхнева скронева артерія; 2;5 - потилична артерія; 3 - верхньощелепна артерія; 4 - зовнішня сонна артерія; 6 - внутрішня сонна артерія; 7 - м'яз-підіймач лопатки; 8 - трапецієподібний м'яз; 9 - середній драбинчастий м'яз; 10 - плечове сплетення; II - щито-шийний стовбур; 12 - загальна сонна артерія; 13 - верхня щитоподібна артерія; 14 - язикова артерія; 15 - лицева артерія; 16 - переднє черевце двочеревцевого м'яза; 17 - щічний м'яз; 18 - середня оболонна артерія.

 

 

Рис. 14. Кінцеві розгалуження верхньощелепної артерії: 1 - задня перегородкова гілка крило піднебінної артерії; 2 - крилопіднебінна артерія; З - крилопіднебінний отвір; 4 - задні бічні носові гілки крилопіднебінної артерії; 5 - верхньощелепна артерія; 6 - зовнішня сонна артерія; 7 - малий піднебінний отвір і артерія; 8 - великий піднебінний отвір і артерія; 9 - бічна носова стінка; 10 - велика піднебінна артерія; 11 - анастомоз між задньою перегородковою гілкою крилопіднебінної артерії та великою піднебінною артерією; 12 - гілки бічної носової артерії (з лицевої артерії); 13 - зовнішні носові гілки передньої решітчастої артерії; 14 - передня бічна гілка передньої решітчастої артерії; 15 - передня перегородкова гілка передньої решітчастої артерії; 16 - схематичний розлом; 17 - перегородкові і бічні носові гілки задньої решітчастої артерії.

 

4. Внутрішня сонна артерія (а.carotis interna) піднімається до основи чере­па і через сонний канал проходить в порожнину черепа, де лежить збоку від турецького сідла. Кровопостачає мозок і орган зору. В ділянці шиї гілок не віддає, а в порожнині черепа від неї відходять такі судини:

- очна артерія, яка поряд із зоровим нервом проходить в очну ямку, де кровопостачає вміст очної ямки, а також тверду мозкову оболонку і слизову порожнину носа;

- передня мозкова артерія (парна), вона кровопостачає присередні повер­хні півкуль головного мозку. Ліва і права артерії з'єднуються між собою пе­редньою сполучною артерією;

- середня мозкова артерія (парна), що йде до задньо-бічної поверхні пів­куль головного мозку;

- задня сполучна артерія анастомозує із задньою мозковою артерією (гіл­ка основної артерії).

Передні, середні і задні мозкові артерії. Передня і задня з'єднувальні арте­рії на основі мозку утворюють замкнуте артеріальне кільце (рис. 15) - арте­ріальне коло великого мозку (коло Вілізія).

Підключична артерія (а. subclavia) - права відходить від плечо-головного стовбура, ліва - від дуги аорти, залишає грудну порожнину через верхню апе­ртуру, лягає в однойменну борозну на І ребрі в міждрабинчастому просторі, де знаходиться разом із плечовим сплетенням/

Гілки підключичної артерії (рис. 16):

- хребтова артерія - проходить угору через отвори в поперечних відрост­ках шийних хребців, через великий потиличний отвір входить у порожнину черепа, де з'єднується з однойменною артерією протилежної сторони й утво­рює основну артерію. Кінцевими гілками хребтової артерії є задні мозкові артерії (права та ліва), які беруть участь у формуванні артеріального кола Вілізія і кровопостачають потиличні та скроневі частки півкуль головного мозку. По всій довжині хребтової артерії від неї відходять гілки, що кровопо­стачають спинний та довгастий мозок, мозочок, внутрішнє вухо;

 

 

Рис. 15. Артерії головного мозку; вигляд знизу. Ліва півкуля мозочка і частина лівої скроневої частки видалені: 1 - внутрішня сонна артерія; 2 - середня мозкова артерія; 3 - павутинна артерія; 4 - задня сполучна артерія; 5 - задня мозкова артерія; 6 - основна артерія; 7 - трійчастий нерв; 8 - відвідний нерв; 9 - проміжний нерв; 10 - лицевий нерв; 11 - присінково-завитковий нерв; 12 - язико-глотковий нерв; 13 - блукаючий нерв; 14 - хребтова артерія; 15 - передня спинномозкова артерія; 16; 18 - додатковий нерв; 17 - задня нижня мозочкова артерія; 19 - передня нижня мозочкова артерія; 20 - верхня мозочкова артерія; 21 - окоруховий нерв; 22 - зоровий шлях; 23 - лійка; 24 - зорове перехрестя; 25 - передня мозкова артерія; 26 - передня сполучна артерія.

Рис. 16. Підключична артерія та її гілки: 1 - зовнішня сонна артерія; 2 - внутрішня сонна артерія; 3 - III шийний нерв; 4 - лопатково-під'язиковий м'яз (верхнє черевце); 5 - IV шийний нерв; 6 - шийна петля; 7 - груднино-під'язиковий м'яз; 8 - блукаючий нерв; 9 - висхідна шийна артерія; 10 - груднино-щитоподібний м'яз; 11 - нижня щитоподібна артерія; 12 - загальна сонна артерія; 13 - щито-шийний стовбур; 14 - хребтова артерія; 15 - діафрагмовий нерв; 16 - плечове сплетення; 17 - поперечна артерія лопатки; 18 - плечо-головний стовбур; 19 - внутрішня грудна артерія; 20 - лопатково-під'язиковий м'яз (нижнє черевце); 21 - підключична артерія; 22 - поперечна артерія шиї; 23 - VII шийний нерв; 24 - середній драбинчастий м'яз; 25 - передній драбинчастий м'яз; 26 - поверхнева артерія шиї; 27 - VI шийний нерв; 28 - V шийний нерв; 29 - поперечний нерв шиї; ЗО - трапецієподібний м'яз; 31 - трапецієподібна гілка шийного сплетення; 32 - м'яз-підіймач лопатки; 33 - малий потиличний нерв; 34 - великий вушний нерв; 35 - додатковий нерв; 36 - ремінний м'яз голови; 37 - груднино-ключично-соскоподібна гілка; 38 - низхідна гілка під'язикового нерва; 39 - II шийний нерв; 40 - під'язиковий нерв; 41 - груднино-ключично-соскоподібний м'яз (відрізаний).

- щито-шийний стовбур - кровопостачає щитоподібну залозу, гортань, м'язи шиї та спини;

- внутрішня грудна артерія - спускається по задній поверхні передньої грудної стінки і кровопостачає загруднинну, молочну залози, міжреброві м'я­зи, осердя, діафрагму;

- реброво-шийний стовбур - кровопостачає м'язи шиї і верхніх двох міжребрових проміжків;

- поперечна артерія шиї - кровопостачає м'язи і шкіру спини. Нижче бічного краю І ребра підключична артерія проходить в пахвову по­рожнину, де продовжується у пахвову артерію.

Пахвова артерія (а. ахіllaris) лежить у пахвовій порожнині і переходить на плече, де має назву плечової артерії. Вона направляє гілки до м'язів плечово­го пояса, капсули плечового суглоба, м'язів І і II міжребрових проміжків, поверхневих м'язів спини.

Плечова артерія (а. brachialis) лежить у борозні внутрішнього боку двого­лового м'яза плеча разом із довгими гілками плечового сплетення і венами плеча. По своєму ходу направляє ряд гілок, які кровопостачають плечову кі­стку, м'язи та шкіру плеча, ліктьовий суглоб (рис. 17). У ділянці ліктьової ямки вона поділяється на ліктьову та променеву артерії.

Ліктьова та променева артерії на передпліччі лежать в однойменних боро­знах і кровопостачають кістки, м'язи і шкіру передпліччя.

 

Рис. 17. Плечова артерія та її гілки:

1 - ключиця; 2 - підлопатковий м'яз;

З - підлопаткова артерія;

4 - присередній шкірний нерв передпліччя;

5 - огинальна артерія

лопатки; 6 - грудо-спинна артерія;

7 – великий круглий м'яз;

8 - найширший м'яз спини;

9 - променевий нерв; 10 - довга гол овка

триголового м'яза плеча; 11 - верхня обхідна

ліктьова артерія; 12 - присередня головка

триголового м'яза плеча; 13 - середня

міжм'язова зв'язка; 14 - плечовий м'яз;

15 - нижня обхідна ліктьова артерія;

16 - м'язи передпліччя; 17 - плечова артерія;

18 - ліктьовий нерв; 19 - серединний нерв;

20 - м'язово-шкірний нерв; 21 - дзьобо-

плечовий м'яз; 22 - глибока артерія плеча і

верхня обхідна ліктьова артерія; 23 - задня

огинальна артерія плеча; 24 - коротка головка

двоголового м'яза плеча; 25 - пахвовий нерв;

26 - пахвова артерія; 27 - присередній шкірний

нерв плеча; 28 - великий грудний м'яз

(відрізаний); 29 - пахвова артерія;

30 - дельтоподібний м'яз;

31 - малий грудний м'яз (відрізаний).

Рис. 18. Ліктьова та променева артерії:

1 - двоголовий м'яз плеча; 2 - плечова артерія;

3 - серединний нерв; 4 - ліктьовий нерв;

5 - присередня міжм'язова перетинка;

6 - присередній надвиросток;

7 - круглий м'яз-привертач;

8 - довгий долонний м'яз;

9 - поверхневий м'яз-згинач пальців;

10 - ліктьовий м'яз-згинач зап'ястка;

11 - ліктьовий нерв(долонна гілка);

12 - ліктьова артерія; 13 - тримач м'язів-згиначів

(відрізаний); 14 - поверхнева гілка ліктьового нерва;

15 - поверхнева долонна дуга;

16 - поверхнева гілка променевої артерії;

17 - серединний нерв; 18; 22 - поверхнева гілка

променевого нерва; 19 - променевий м'яз-згинач зап'ястка;

20 - променева артерія; 21 - короткий променевий м'яз-розгинач

зап'ястка; 23 - довгий променевий м'яз-розгинач зап'ястка;

24 - поворотна променева артерія; 25 - плечо-променевий м'яз;

26 - променевий нерв.

Променева артерія в нижній третині передпліччя лежить поверхнево і тут легко можна її пропальпувати для визначення пульсу (рис. 18).

Переходячи на кисть, обидві артерії та їхні гілки з'єднуються між собою і утворюють поверхневу та глибоку долонні артеріальні дуги, які кровопоста­чають кістки та м'які тканини кисті.

1 2 3 4

 

Рис. 31. Схема будови лімфатичного вузла: 1 - капсула; 2 - трабекула; 3 - пазухи; 4 - кіркова речовина; 5 - лімфоїдний вузлик; 6 - мозкова речовина; 7 - приносні лімфатичні судини; 8 - виносні лімфатичні судини; 9 - ворота лімфатичного вузла.

 

 

Лімфатичні органи (organa lymphoidea)

Органи, в яких утворюються і дозрівають лімфоцити, називаються лімфа­тичними або лімфоїдними органами, а тканина, яка становить цей орган - лімфатичною або лімфоїдною тканиною. До лімфоїдних органів належать: кістковий мозок, загруднинна (вилочкова) залоза, лімфощні групові та пооди­нокі вузлики травної та дихальної систем, лімфатичні вузли, селезінка.

Кістковий мозок і загруднинна залоза є центральними органами кровотво­рення.

У кістковому мозку є стовбурові клітини, які шляхом поділу і перетворень стають елементами крові: еритроцитами, лейкоцитами, тромбоцитами.

Із стовбурових клітин розвиваються також і клітини імунної системи: лім­фоцити та плазмоцити.

Імунна система об'єднує органи та тканини, які захищають організм від генетично чужорідних клітин чи речовин, що утворюються в організмі або потрапляють в організм ззовні.

Органи імунної системи виробляють імунокомпетентні клітини, які забезпе­чують імунітет - несприйнятність до речовин з антигенними властивостями.

Центральним органом імунної системи є загруднинна залоза, в якій стов­бурові клітини, що потрапляють сюди із током крові, перетворюються у Т-лімфоцити.

Селезінка (lien, splen) належить до вторинних лімфоїдних органів. Вона є "кладовищем еритроцитів", тому що тут відбувається їхній розпад. Поряд з печінкою і шкірою селезінка може накопичувати значну кількість крові (депо крові).

Селезінка розташовується в черевній порожнині у лівому підребер'ї на рі­вні ІХ-ХІ ребер (рис. 32). Вона має діафрагмову та нутрощеву поверхні (до останньої прилягають шлунок, ліва нирка, хвіст підшлункової залози).

На нутрощевій поверхні селезінки знаходяться ворота селезінки - місце входу та виходу судин і нервів.

Селезінка покрита очеревиною з усіх боків (лежить інтраперитонеально).

Під очеревиною знаходиться сполучнотканинна капсула, від якої всереди­ну органа відходять селезінкові перекладки (трабекули).

Між трабекулами розташована м'якоть селезінки - селезінкова пульпа.

 

 

 

Рис. 32. Селезінка; нутрощева поверхня: 1 - верхній край; 2 - задній кінець; 3 - нижній край; 4 - ворота селезінки (видно кровоносні судини); 5 - передній кінець.

Селезінкова пульпа побудована із ретикулярної тканини, між петлями якої знаходиться значна кількість лімфоцитів та еритроцитів. Розрізняють черво­ну та білу пульпу.

У червоній пульпі знаходяться еритроцити, лейкоцити, лімфоцити, макро­фаги.

Біла пульпа утворюється лімфоїдними вузликами, що складаються із лім­фоцитів та інших клітин лімфоїдної тканини. Через кожний вузлик проходить центральна вена.

 

Колатеральний тік лімфи

Під час тампонади або перерізання лімфатичних судин, за оперативного видалення лімфатичних вузлів, закупорки раковими клітинами або ураження хронічними запальними процесами порушується природна прохідність лім­фатичного русла, внаслідок чого лімфа не може просуватися звичайним шля­хом. Проте лімфатична система має функціональні пристосування, завдяки яким порушений тік лімфи відновлюється. У цих випадках сусідні додаткові лімфатичні судини, що не були раніше головними шляхами відтоку лімфи з певного органу або частини тіла, включаються в лімфотік і стають основни­ми або навіть єдиними його шляхами. В результаті, лімфа починає текти по бічних, обхідних шляхах. Такий рух лімфи називається обхідним або колате­ральним лімфотоком.

В розвитку обхідного лімфотоку при перетині основних колекторів або ви­даленні вузлів можна намітити три етапи:

а) ранній період (перші тижні після порушення основного шляху лімфо­току). В цей час основний шлях не функціонує. Лімфа використовує колатералі, що вже існують в звичайних умовах. Крім того, виявляються нові обхід­ні шляхи за рахунок розширення під натиском лімфи вузьких каналів лімфа­тичних сіток. Отже, в цей період лімфа відводиться лише по обхідних шляхах в сусідні лімфатичні вузли;

б) середній період (3-6 тижнів після порушення основного шляху). У цей час починають розвиватися прямі анастомози між кінцями перерваного основ­ного шляху, внаслідок чого одночасно функціонують як основний шлях, так і обхідні;

в) третій період (з 6-го тижня до 6-ти місяців і далі) - повне відновлення перерваного основного шляху по новоутвореному анастомозу, внаслідок чого всі обхідні шляхи перестають заповнюватися.

Таким чином, процес формування колатерального лімфотоку полягає в тому, що для відновлення порушеного току лімфи використовуються сусідні додаткові шляхи, що знаходяться в межах норми (колатералі), та утворення нових лімфатичних судин, що сполучають відрізки перерваного шляху (анастомозування).

 

Література

1. Альберте Б., Брей Д., Льюиз Д. Молекулярная биология клетки. -М.: Мир, 1994.- Т. 1-3.

2. Борзяк Э.И., Бочаров В.Я., Сапин М.Л. и др. Анатомия человека. В 2-х томах /Под ред. И.Р. Сапина. – 4-е изд., стереотип. – М.: Медицина, 1997.-234 с.

3. Бобрик І.І., Черкасов В.Г. Особливості функціональної анатомії дитячого віку. – Київ: НМУ, 2002. – 204 с.

4. Брондз Б. Д. Т-лимфоцитьі и их рецептори в иммунологическом разпознавании. - М: Наука, 1987.

5. Головацький А. С. і співавт. Анатомія людини (т.ІІ). – Вінниця: Нова книга, 2007. – 460 с.

6. Елисеев В.Г., Афанасьев Ю.И., Котовский Е.Ф. Атлас микроскопического и ультрамикроскопического строения клеток, тканей и органов. – М.: Медицина, 1970. – 634 с.

7. Индивидуальная анатомическая изменчивость органов, систем и формы тела человека / Под ред. Д.Б.Бекова. – Киев: Здоровья, 1988. – 293 с.

8. Козлов В.И. Анатомия человека. – М.: ФиС, 1978. – 452 с.

9. Кочетов А.Г. Рентгенологический метод в изучении нормальной анатомии человека. – НГМА, 2002. – 293 с.

10. Калмин О. В., Михайлов А.В., Степанов С.А., Лернер Л.А. Аномалии развития органов и частей тела человека. – Саратов: Изд-во Саратовского медицинского ун-та, 1999. – 278 с.

11. Морфология человека / Под ред. Б.А.Никитюка, В.П.Чтецова. – М.: Изд-во МГУ, 1990. – 301 с.