Ведення десантно-рейдових дій аеромобільно-десантним батальйоном

Особливості застосування батальйону (роти) визначаються завданнями та умовами їх застосування у тактичній та найближчій глибині, а також бойовими можливостями авіації Сухопутних військ щодо ведення десантно-рейдових дій.

Десантно-рейдові дії у тилу противника батальйон (рота) веде самостійно.

Специфічність бойових завдань і різноманітність озброєння, умови бойового застосування обумовлює ряд принципових особливостей в тактиці дій десантів. Десантно-рейдові дії характеризуються рішучістю, високою динамічністю, широким застосуванням маневру, раптовістю і стрімкістю ударів по об’єктах противника, які наносяться у визначеній смузі (напрямку) при різноманітній обстановці.

Об’єктами захоплення (знищення) аеромобільно-десантними підрозділами можуть бути: пускові установки на стартових позиціях, пункти збереження боєприпасів, пункти управління, вузли зв’язку, пости радіо, радіотехнічної розвідки, склади матеріальних засобів та інші об’єкти.

Об’єкти можуть бути стаціонарні і рухомі, мати різні системи охорони та оборони і фортифікаційні спорудження. Вони захоплюються з метою їхнього знищення (виведення з ладу).

Сутність десантно-рейдових дій підрозділів батальйону полягає у нанесенні противнику раптових, стрімких та потужних ударів вогнем бортового озброєння вертольотів, вогнем десанту, одночасною атакою об’єкта з декількох напрямків та знищення його. Глибина атаки обмежується, як правило, розмірами об’єкта, який захоплюється, або глибиною розташування підрозділів, які його обороняють.

При виявленні об’єкта проводиться повітряна дорозвідка, наноситься вогневе ураження вертольотами, здійснюється висадка десанту та проводиться знищення об’єкта стрімкою атакою аеромобільно-десантних підрозділів. При цьому постійно здійснюється управління вогнем доданих вертольотів для підтримки атаки. Удар наноситься з ходу в загальній динаміці бою.

Після знищення об’єкта проводиться посадка на вертольоти та здійснюється переміщення у вказаній смузі (напрямку) для виконання подальших завдань.

Умови бойових дій вертолітних підрозділів, які беруть участь у веденні десантно-рейдових дій, будуть характеризуватись такими чинниками, які безпосередньо впливають на підготовку і виконання бойового завдання. Основними з них є протидія різним засобам ППО противника, радіаційна обстановка, рельєф місцевості, погода і час доби.

Політ та десантування необхідно виконувати на малих та гранично малих висотах, тривалий час над бойовими порядками військ противника, де засоби ППО розташовані найщільніше. Наприклад, при глибині десантування 40 км та швидкості польоту 220 км/год час перебування бойового порядку вертолітного підрозділу над територією противника з розрахунку висадки десанту складе приблизно 40 хв. За цей час вогонь по вертольотах зможуть вести ЗРК середньої і малої дальності, зенітна артилерія, зенітні кулемети і стрілецька зброя піхоти. Крім того, можлива протидія вертольотів вогневої підтримки противника.

Аналіз кількості цільових каналів ППО противника в смузі прольоту десанту шириною 6 км на глибину до 40 км показує, що протидію вертольотам можуть зробити до 20 цільових каналів ─ ЗСУ "Вулкан", до 16 ─ ЗРК "Чапарел", до 15 ─ ПЗРК "Стінгер", до 3 взводів ─ ЗРК "Хок" і до 8 вертольотів вогневої підтримки. Всього 62 цільові канали, не рахуючи стрілецьку зброю і кулемети.

Одночасне перебування у вихідному районі для десантування вертольотів і десанту в ході завантаження дає можливість противнику завдавати ударів по них силами тактичних винищувачів, оперативно-тактичних ракет і розвідувально-ударних комплексів. Зниження втрат вертольотів і десанту від ударів противника в вихідному районі може бути досягнуте прихованістю перельоту вертолітних підрозділів у район, розосередженням підрозділів і вертольотів на площадках, мінімальним часом перебування у вихідному районі, чіткістю дій особового складу вертолітних підрозділів і десанту при завантаженні техніки та посадці особового складу у вертольоти.

Політ та десантування доцільно виконувати у вузьких, витягнутих в глибину бойових порядках. Це обумовлено необхідністю в забезпеченні високої вірогідності подолання ППО противника, збереженні свого місця в бойовому порядку.

Група (екіпажі) дорозвідки і позначення площадок приземлення слідує попереду десантної групи на тимчасовому інтервалі 8-12 хв. Вона визначає обстановку в районі десантування, стан поверхні площадок, радіаційну обстановку, напрямок і швидкість вітру, вигідний напрямок заходу, місця приземлення ланок (загонів), засоби ППО на маршруті і в районі десантування, та інформує про це командира десантної групи. При висадці десанту вночі та вдень у складних метеорологічних умовах екіпажі дорозвідки десантують на площадку групу десантного забезпечення, наводять на неї екіпажі десантної групи. За досвідом бойових дій в ДРА – це завдання може виконувати і група захоплення площадок. Склад групи десантного забезпечення визначається залежно від умов виконання бойового завдання і засобів позначення площадок, якими можуть бути радіо- і світломаяки, димові шашки, пірофакели, сигнальні полотнища або вогнища.

Група (вертольоти) знищення засобів ППО може включати, як транспортно-бойові вертольоти, так і бойові, додані на період виконання десантування із складу окремого полку АА або вертолітною ескадрильї. Їх кількість, а також місце в бойовому порядку визначається командиром ескадрильї на основі оцінки обстановки.

Вертольоти цієї групи розташовуються попереду групи захоплення площадок на дистанції 200-300 м і на флангах десантної групи на такому ж інтервалі. Ця група виходить у район десантування до підходу десантної групи, завдає удару по зенітних засобах, а за необхідністю і по підрозділах військ противника, розташованих поблизу площадки висадки десанту.

Група (вертольоти) прикриття (головна, бокові, тильна) від атак вертольотів противника виділяється у тому випадку, коли можлива протидія з боку вертольотів вогневої підтримки противника і створюється, як правило, з доданих екіпажів бойових вертольотів. Вертольоти цієї групи можуть розміщуватися позаду десантної групи і на її флангах з інтервалом 1,5-2,5 км, що забезпечує відбиття атак вертольотів противника до застосування ними зброї по вертольотах передового загону і головних сил.

Окрім цих основних груп в бойовий порядок можуть включатись й інші групи, наприклад: пошуково-рятувального забезпечення, резервна група, демонстраційна група, група РЕБ. Кількість і склад таких груп визначається командиром ескадрильї залежно від умов польоту і характеру протидії противника.

Політ у район десантування ескадрилья виконує по одному маршруту, який прокладається з урахуванням найкоротшої відстані від лінії зіткнення сторін до району десантування, успішного подолання засобів ППО і точному виходу в заданий район.

З метою забезпечення скритності політ виконується на максимально допустимій малій висоті поза зонами видимості РЛС противника.

Переліт лінії зіткнення сторін здійснюється в заданому коридорі, який вибирається на ділянці, де найменше знаходження військ противника ─ над лісистою або заболоченою місцевістю, в стиках або проміжках бойових порядків військ противника, на ділянках проведення забезпечувальних дій силами старших начальників.

Залежно від обстановки за рішенням командира в ході польоту можуть змінюватися маршрут, профіль, режим польоту, параметри бойового порядку та його форма. Про всі зміни командир ескадрильї негайно повинен доповідати на наземний пункт управління.

Вихід в район десантування вдень у простих метеорологічних умовах і вночі здійснюється за допомогою загальних засобів навігації у поєднанні з візуальним орієнтуванням, а в складних метеорологічних умовах ─ по світлових орієнтирах, якими посадочна площадка позначається групою захоплення, яка висаджується з вертольотів дорозвідки і позначення посадочних площадок.

Услід за групою дорозвідки і позначення посадочних площадок в район десантування виходить група знищення наземних засобів ППО противника та знищує заздалегідь вказані їй наземні об'єкти або виявлені групою дорозвідки засоби ППО та інші підрозділи на підступах до району десантування. Ця група посадку не робить, а виконує політ над районом десантування, спостерігає за обстановкою і знищує противника якого виявлено, забезпечуючи дії групи захоплення площадок в ході висадки передового загону і підтримку його дій. Група прикриття також виконує політ над районом десантування і при появі вертольотів противника зв'язує їх боєм.

Десантна група виконує посадку, як правило, одночасно в розімкненому бойовому порядку. Приземлення проводиться кожним екіпажем самостійно на дистанціях не менше 50 м між вертольотами. Висадка десанту здійснюється відразу ж після приземлення вертольотів в мінімальний час без виключення двигунів. Дозвіл на висадку десанту після приземлення дає командир екіпажа. Бойова техніка і матеріальні засоби вивантажуються в порядку, зворотному завантаженню. Самохідна техніка виїжджає з вертольотів своїм ходом, а матеріальні засоби вивантажуються вручну особовим складом десанту або за допомогою лебідок під керівництвом бортового техніка.

Часто висадка десанту може здійснюватись на площадках, пересічених канавами, зритих воронками авіабомб і артилерійських снарядів, з перешкодами заввишки до 0,5-1 м, на болотисту місцевість з невисокою рослинністю або на горбисту ділянку з крутизною скатів до 15°. На такі площадки висадка десанту здійснюється з режиму висіння на висоті 1 м.

На ділянках з рослинністю заввишки 2-7 м висадка особового складу може здійснюватися за допомогою каната або мотузкових драбин.

Вивантаження матеріальних засобів з режиму висіння здійснюється скиданням або передачею з рук в руки. Скиданням на землю вивантажуються вантажі вагою до 50 кг. Щоб уникнути руйнування вантажів при ударі одного об інший, необхідно виконувати зміщення вертольота в сторону. Вибухонебезпечні або недостатньо міцні вантажі вивантажуються передачею з рук в руки. Вивантаження вантажів за допомогою лебідки або гамака здійснюється у важкодоступній місцевості, де інші способи застосувати неможливо. Але це вимагає великої витрати часу. Наприклад, з вертольота Ми-8 – 10 ящиків по 50 кг з висоти 7- 10 м вивантажуються протягом 7-8 хв.

Висадка десанту з режиму висіння може застосовуватися в комплексі з посадочним способом у разі, коли в районі десантування обмежена кількість площадок, придатних для посадки вертольотів.

Після висадки десанту з вертольота екіпаж приймає готовність для зльоту, про що командир екіпажа доповідає командиру ланки по радіо або іншими встановленими сигналами.

Зліт з площадки висадження десанту здійснюється ланками за командою командира ескадрильї. Після зльоту усі групи займають своє місце в бойовому порядку, як і при польоті в район десантування.

У процесі польоту кожна група виконує своє завдання. Відвернення вертольотів на ведення повітряного бою з вертольотами противника і на знищення наземних засобів ППО, які безпосередньо не загрожують десантній групі, неприпустимо.

В ході висадки десанту частина сил кожної з груп знищення засобів ППО та прикриття від атак вертольотів противника посадку не виконує, а займає зони на підступах до району десантування, з яких ведуть підтримку висадки і прикриття десанту від атак вертольотів противника за викликом командира десантної групи. Інші сили забезпечувальних груп виконують свої завдання послідовними ударами за викликом з положення чергування на землі до повного виконання завдання десантом або у встановлений період часу.

Якщо після авіаційної підтримки висадки десанту, потрібна авіаційна підтримка бою десанту, то група знищення засобів ППО продовжує виконувати це завдання після зльоту і відходу з району десантування десантної групи за командами командира десанту, а у встановлений час повертається на свою площадку базування самостійно.

 

Список літератури

 

1. Боевой устав воздушно-десантных войск. Ч.І. – М.: Воениздат, 1983.

2. Боевой устав Воздушно-десантных войск. Часть ІІ. (батальон, рота). – М.: Воениздат, 1984.

3. Боевой устав воздушно-десантных войск. Часть ІІІ. – М.: Воениздат, 1984.

4. Ведення десантно-штурмових дій з’єднаннями (частинами) аеромобільних військ. – К.: Варта, 2002.

5. Десантирование и боевые действия десантно-штурмовых соединений и частей. – М.: Воениздат, 1986.

6. Тактика подразделений воздушно-десантных войск. – М.: Воениздат, 1985.

7. Мотострелковый (танковый) батальон в бою. – М.: Воениздат, 1986.

8. Тактика в боевых примерах. Рота. – М.: Воениздат, 1974.

9. Тактика в боевых примерах. Батальон. – М.: Воениздат, 1974.

10. Тактика, батальон, рота, Ч. ІІ. – М.: Воениздат, 1986.

11. Стрижевський О.П. Застосування загальновійськових підрозділів у тактичних повітряних десантах. – К.: АЗСУ, 1997.

12. Рейдовые действия в операциях танковой (общевойсковой) армии. – М.: ВА БТВ, 1976.

13. Россия (СССР) в локальных войнах и военных конфликтах второй половины ХХ века. – М.: Полиграфресурсы, 2000.

14. Военный энциклопедический словарь. – М.: Воениздат, 1983.

15. Военная мысль, 1977. – № 1 (10).

16. Военная мысль, 1975. – № 3 (7).

17. Полевой устав армии США FM 71-100.18. Военно-исторический журнал. – 1972. – № 11.

19. Информационный сборник СВ. – № 11. – М.: Воениздат, 1976.

Додаток 1

 

ТАКТИЧНА ОБСТАНОВКА

 

1. Загальна обстановка

1 пдб виконав завдання із захоплення ТКП 1 АК та до 7.00 03.05 зосередився у районі збору відм.322.5 (____), відм. 372.4 (____), ур. БАЛУН (____), де приступив до маскування підрозділів та усунення несправностей.

Командири перевіряють та доповідають по команді про наявність о/с, озброєння, бойової техніки, боєприпасів, пального, проводять заходи щодо відновлення боєздатності підрозділів.

 

2. Часткова обстановка

8.00 03.05 командир батальйону був викликаний на КП бригади, де йому було поставлене бойове завдання, з якого стало відомо:

1 пдбр здійснює рейд у напрямку БІЛИЧІ (____), ФРАНКОВО (____), ЯСНИСЬКО (____), ВОЛЯ-СТАРІЧСЬКА (____),із завданням знищити ПУ 1 АК та залізничний вузол.

1 пдб з сабатр, ісв, взводом рхр ррхбз діє у якості рейдового загону із завданням, знищити об’єкти противника, що розташовані поза районом бойових дій бригади. Рейд здійснити в напрямку: ур. БАЛУН (____), ур. РУДОЧКА (____), СТАРИЙ ЯР (____), ЛОЗИНА (____). У ході рейду до 16.00 03.05 захопити та знищити:

склад спеціальних боєприпасів у районі: відм. 381.2 (_____), відм. 152,1 (____), 500 м західніше ур. РУДОЧКА (_____), на охороні до 2-х мпв;

приймально-передавальний центр 1 АК відм. 167.0 (____), відм. 151,4 (____), перехрестя доріг (____), на охороні до мпв;

захопити 2 мости на річці ЗАВАДОВКА в районі СТАРИЙ ЯР(____) та ВЕРХУТКА(____), їх утриманням запобігти підходу передових резервів противника до району бойових дій бригади. На охороні – до мотопіхотного взводу на кожному мосту.

На період здійснення рейду та виконання бойового завдання батальйону додаються: 2 ланки бойових вертольотів МІ-24Д, прибуття вертольотів о 10.00 03.05. Посадкові площадки визначити рішенням командира батальйону. На період здійснення рейду в інтересах батальйону будуть діяти дві ланки літаків Су-17М4 за викликом.

Початок рейду – 10.30 03.05.

На напрямку дій батальйону авіація буде наносити бомбово-штурмові удари по виявленим об’єктам противника.

 

3. Довідкові дані

Склад спеціальних боєприпасів противника – до 50 чоловік обслуговуючого персоналу, нараховує 25-30 великовантажних спеціальних машин. Розташовується на площі до 2,5 км/кв.

Приймально-передавальний центр, елемент командного пункту АК противника має 15-20 різних передавальних та приймальних радіостанцій та спеціальних машин. Займає площу 1-1,5 км.

Погода не шкодить якісному виконанню бойового завдання.

 

Позивні:

 

Командир 1 пдб	БІРЖА-70
Командир 1 пдр	ОМУТ-1
Командир 2 пдр	ОМУТ-2
Командир 3 пдр	ОМУТ-3
Командир сабатр	УДАР-15
Командир птв	СЕКІРА-22
Командир зрв	ЗОНА-55
Командир врхр	ХЛОР-17
Командир ісв	ЗАВАЛ-66
БРД	СОСНА
БРО	БУК
Командир бригади	СТРІЛА-10

 

Сигнали: