Парашутно-десантний(аеромобільно-десантний) батальйон при форсуванні водних перешкод

Батальйон в ході рейду може долати водні перешкоди. Для їх подолання в першу чергу використовуються мостові переправи і броди на ділянках, не зайнятих противником. Якщо водна перешкода обороняється противником і відшукати не зайняту ним ділянку берега не вдалося, батальйон форсує водну перешкоду на плаваючих бойових машинах, по захоплених мостах, бродах, використовуючи місцеві та захоплені у противника переправні засоби.

Форсування водної перешкоди здійснюється з ходу, на широкому фронті і, як правило, в тій побудові, в якій батальйон здійснює рейд.

Для форсування використовуються ділянки пологого берегу із зручними підходами до них, що забезпечують маскування і швидкість дій підрозділів, а також ділянки, де оборона слабкіша і противник не чекає форсування.

Протяжність ділянки форсування по фронту може бути: батальйону – 1,5-2 км, роти – до 1 км.

Для форсування призначаються: вихідний рубіж для форсування – на віддаленні 1-2 км від зрізу води та район підготовки бойових машин для переправи на плаву – в укритих місцях на віддаленні 3-4 км від водної перешкоди.

Якщо форсування з ходу не вдалося, а також, коли це викликано умовами обстановки, форсування здійснюється з розгортанням головних сил біля водної перешкоди. У цьому випадку вихідний рубіж призначається безпосередньо біля водної перешкоди до 100-300 м від зрізу води.

Командир батальйону при організації форсування водної перешкоди повинен завчасно організувати розвідку водної перешкоди, прийняти рішення на форсування та поставити завдання підрозділам.

Розвідка ведеться бойовим розвідувальним дозором (дозорними відділеннями) на бойових машинах (бронетранспортерах). Вона повинна встановити: склад і характер дій противника на підступах до водної перешкоди і на протилежному березі, місця розташування його артилерії та інших вогневих засобів, ділянки місцевості, що незайняті або слабо обороняються, райони розташування його резервів; характер водної перешкоди (ширину, глибину, швидкість течії, стан дна і берегів); наявність мінно-вибухових і невибухових загороджень, а також заражених ділянок; стан наявних переправ, наявність бродів і шляхів підходу до них; наявність і стан ділянок, зручних для переправи бойових машин на плаву, наведення мостів і обладнання поромних і десантних переправ.

У рішенні на форсування водної перешкоди, окрім загальних питань, командир батальйону визначає: порядок вогневого ураження противника на обох берегах і захоплення переправ (засобів для переправи); ділянку форсування; місця, способи, порядок форсування водної перешкоди і дій рот (взводів) на протилежному березі; вихідний рубіж; розподіл переправних засобів; район підготовки бойових машин (бронетранспортерів) до переправи на плаву; порядок висування до водної перешкоди. При підході до водної перешкоди рішення уточнюється на підставі даних, встановлених розвідкою і боєм бойової рухомої охорони.

При постановці завдань командир батальйону вказує:

ротам: ділянку, час і порядок форсування водної перешкоди; бойові завдання на протилежному березі; район підготовки бойових машин (бронетранспортерів) для переправи на плаву; вихідний рубіж для форсування і порядок виходу до водної перешкоди;

резерву батальйону: час і порядок висування до водної перешкоди і форсування її; можливі завдання на протилежному березі;

артилерійському підрозділу та іншим вогневим засобам: завдання з ураження противника при висуванні батальйону до водної перешкоди, форсуванні її і бою на протилежному березі; вогневі позиції, час готовності до відкриття вогню і порядок форсування;

підрозділу бойових вертольотів: завдання з розвідки водної перешкоди і підтримки батальйону при її форсуванні;

підрозділу протиповітряної оборони: завдання щодо прикриття підрозділів від ударів повітряного противника в ході форсування водної перешкоди і бою на протилежному березі; порядок форсування;

інженерно-саперному підрозділу: завдання з інженерної розвідки водної перешкоди, обладнання та утримання переправ і підготовки шляхів висування до них.

До водної перешкоди батальйон висувається з максимально можливою швидкістю. У призначеному районі бойові машини (бронетранспортери) швидко готуються до переправи на плаву. Особовий склад одягає рятувальні жилети.

Бойова рухома охорона захоплює міст (переправні засоби) або форсує водну перешкоду на бойових машинах (бронетранспортерах). За підтримки вогню артилерії та інших вогневих засобів знищує противника на протилежному березі і забезпечує форсування водної перешкоди головними силами батальйону.

Підрозділи головних сил за сигналом командира батальйону у встановленому порядку форсують водну перешкоду і безупинно наступають у вказаному їм напрямку або виходять в район збору.

Командир батальйону переправляється з передовою ротою головних сил.

Початком форсування (часом «Ч») вважається момент відходу передових підрозділів головних сил батальйону від свого берега.

У зимових умовах форсування водних перешкод може здійснюватися по льоду. Якщо товщина льоду не дозволяє бойовим машинам та іншій важкій техніці подолати водну перешкоду по льоду, то її спочатку форсують парашутно-десантні (аеромобільно-десантні) підрозділи в пішому порядку, а бойові машини та інша важка техніка переправляються на протилежний берег після посилення льоду або на переправних засобах, поромах і по мостах. У період інтенсивного льодоходу водні перешкоди долаються, як правило, по захоплених мостах.

Питання для самоконтролю

1. Форсування: як здійснюється, протяжність ділянки форсування по фронту, що призначається для форсування?

2. Що, окрім загальних питань, визначає командир батальйону у рішенні на форсування водної перешкоди?

3. Що вказує командир батальйону при постановці завдань на форсування?