Особливості підготовки та ведення

ДЕСАНТНО-РЕЙДОВИХ ДІЙ

АЕРОМОБІЛЬНО-ДЕСАНТНИМИ ПІДРОЗДІЛАМИ

 

Загальні положення

Десантно-штурмові дії – це сукупність узгоджених та взаємопов’язаних за метою, завданнями, місцем і часом дій аеромобільних військових частин й підрозділів та доданих або штатних військових частин і підрозділів авіації СВ щодо десантування та виконання бойових завдань у тилу противника, які проводяться за єдиним замислом і планом.

Змістом десантно-штурмових дій є штурмові дії аеромобільних військових частин, підрозділів і ударні дії доданих або штатних військових частин, підрозділів авіації СВ у тилу противника.

Десантно-штурмові дії являють собою високоманеврені бойові дії десантів в тилу противника для одночасного або послідовного виконання найбільш важливих оперативно-тактичних і тактичних завдань.

Практична особливість десантно-штурмових дій полягає в їх універсальності. Десантно-штурмові дії можливо проводити в усіх збройних конфліктах, на всіх етапах, незалежно від місцевості, пори року та часу. При цьому такі дії повинні носити наступально-диверсійний характер, без довготривалого зіткнення з силами противника, з обов’язковим швидким маневром (відходом) в інші райони або поверненням на свою територію для відновлення боєздатності і поповнення витрат. Важливою рисою десантно-штурмових дій є їхній повітряно-наземний характер, який обумовлюється обмеженою прилаштованістю військ до пересування повітрям, широкою можливістю використання вертольотів для вирішення завдань майже на весь період десантно-штурмових дій.

Масштаби проведення десантно-штурмових дій в цілому визначаються не кількістю сил та засобів, що залучаються, просторовим та часовим показниками, як інші форми застосування військ, а головним чином, двома особливостями: в інтересах якого органу управління проводяться такі дії; результати, що очікуються та вплив на зміну обстановки.

Головний принцип десантно-штурмових дій: маневр – удар і знову маневр, нешаблонні способи дій, точна відповідність обстановці. Удари, які наносяться по противнику та його об’єктах, повинні бути стрімкі, короткі, а зіткнення з противником недовготривале.

Практичною основою для використання нової форми та способів дій аеромобільних військ можуть бути їх специфічні якості: мобільність і незалежність від умов місцевості та інфраструктури; здатність до чередування стрімкого пересування повітрям з діями на землі; можливості швидкого розосередження та зосередження.

Виконання кожного бойового завдання складається з наступних етапів: підготовка десантно-штурмових дій; перекидання десанту в райони виконання завдань (зону десантно-штурмових дій); виконання бойових та спеціальних завдань в тилу противника; повернення на свою територію та підготовку до наступних завдань.

Складові десантно-штурмових дій: спільні удари, маневри та бої військових частин (підрозділів) аеромобільних військ і авіації СВ; бойові дії тактичної авіації щодо прикриття та підтримки десантів; бойові дії ракетних військ і артилерії; бойові дії військ ППО; виконання завдань з розвідки, радіоелектронної боротьби та інших видів забезпечення.

Виконання завдань в ході десантно-штурмових дій буде полягати у вогневому ураженні противника в районах десантування засобами старшого начальника та ударами вертольотів з повітря до початку висадження десантів; висадженні передових загонів та захопленні площадок приземлення з метою забезпечення і організованого вступу у бій головних сил; раптовому оволодінні об’єктами методом нальоту та знищенні їх; швидкому зборі та поверненні у розташування своїх військ.

Склад сил і засобів, що залучаються до ведення десантно-штурмових дій, залежить від мети, завдань, масштабів дій та умов обстановки. Для ведення десантно-штурмових дій створюються десантно-штурмові загони та групи.

Десантно-штурмові загони створюються від з'єднань і частин аеромобільних військ у складі посиленого батальйону, роти, а десантно-штурмові групи у складі посиленого взводу.

Десантно-штурмові загони (групи) включають: сили і засоби аеромобільних військ, додані або штатні вертольоти авіації Сухопутних військ та інші засоби підсилення.

Побудова бойового порядку авіації Сухопутних військ при веденні десантно-штурмових дій визначається умовами обстановки, характером бойових завдань десанту, можливостями засобів та систем міжлітакової навігації і повинно забезпечити мінімальні терміни висадки повітряного десанту, безпеку польоту вертольотів, найменшу уразливість вертольотів від засобів ППО противника.

Бойовий порядок авіації Сухопутних військ, як правило, включає групу розвідки та позначення площадок приземлення, групу придушування засобів ППО, групу передового загону, групу РЕБ, десантну групу (головні сили), групу пошуково-рятувального забезпечення, резервну групу, демонстраційну групу, групу прикриття (головна, бокові, тильна).

При організації бойового польоту авіації Сухопутних військ призначаються: вихідний рубіж, контрольні пункти (рубежі) та рубіж бойового розходження.

Віддалення вихідного рубежу від дальньої границі ВРД повинно забезпечувати побудову бойового порядку частин авіації Сухопутних військ та може складати 15-30 км.

Контрольні пункти (рубежі) вибираються на кожному маршруті польоту через 30-50 км і в місцях різкої зміни напрямку та профілю польоту.

Рубіж бойового розходження призначається для перешикування частин (підрозділів) авіації Сухопутних військ, заходу їх на площадки приземлення та об’єкти атаки. Його віддалення від площадок приземлення (об’єктів для атаки з повітря) повинно забезпечити виконання маневрів для посадки вертольотів та нанесення ударів по об’єктах противника з повітря і складає 5-8 км.

В ході ведення десантно-штурмових дій за виконання завдань в повному обсязі (від зльоту вертольотів для виконання завдань до їх повернення після виконання завдань) відповідають командири десантно-штурмових загонів та груп, які діють на вертольотах.

У залежності від бойової обстановки основними способами десантно-штурмових дій є: десантно-ударні дії; десантно-рейдові дії; диверсійно-пошукові дії.

Десантно-рейдові дії – це дії десантно-штурмових загонів і груп у тактичній та оперативній глибині з метою дорозвідки і послідовного виведення з ладу об'єктів противника у визначеній смузі (напрямку). Тривалість ведення десантно-рейдових дій визначається часом необхідним для виконання поставлених десантам завдань та тривалістю застосування вертольотів на день і зазвичай складає до 12 годин. Схема дій: пошук і дорозвідка – висадка десанту – швидкий короткий удар – маневр в інший район – пошук – висадка десанту – удар – маневр (повернення). Враховуючи раптовість і швидкоплинність такого способу, удари наносяться з ходу, в більшості випадків без залучення додаткових сил та засобів старшого начальника, тільки силами десантів і вертольотів. Цей спосіб більш придатний контрнаступальним (наступальним) операціям. Пересування може здійснюватись комбіновано – частиною сил десанту на вертольотах, рештою сил на бойових машинах. Десантно-рейдові дії, як правило, проводяться з базових районів, що захоплюються та утримуються десантниками. Завершенням цих дій може бути захоплення та утримання до підходу своїх військ важливих районів, рубежів або повернення у вихідний район. Поповнення запасів матеріальних засобів та дозаправка вертольотів здійснюється за рахунок захоплених у противника та поданих своєю авіацією.

Глибина десантування під час ведення десантно-рейдових дій може досягати до 40 км. (зазвичай для загону у складі батальйону), а іноді і більше. Для виконання завдань щодо знищення особливо важливих об’єктів у тилу противника глибина десантування може визначатися тактичним радіусом вертольотів, які застосовуються. Під час застосування вертольотів різних типів, глибина десантування визначається по тому типу, який має менший радіус.

Десантно-рейдові дії можна проводити з розподілом сил та засобів по секторах. При цьому в ході виконання завдань командири підрозділів повинні суворо дотримуватись вказаних напрямків, виключати пересічні та зустрічні маневри при виконанні завдання.

В ході ведення десантно-рейдових дій постійно ведеться розвідка вертольотами та командирами всіх ступенів. При різкій зміні обстановки командир батальйону здійснює перенацілювання десантно-штурмових груп та засобів вогневої підтримки на інші об’єкти.

Виконання завдань у визначеній смузі (секторі) може здійснюватись з площадок підскоку, а також тимчасового базового району в смузі (секторі) відповідальності, які організуються після виконання найближчого завдання. При цьому на площадках підскоку та у тимчасовому базовому районі організовується охорона та оборона, згідно з положеннями бойового статуту.

 

Питання для самоконтролю

1. Десантно-штурмові дії: визначення, зміст, принцип, складові, способи.

2. Склад сил і засобів, що залучаються до ведення десантно-штурмових дій.

3. Побудова бойового порядку авіації Сухопутних військ при веденні десантно-штурмових дій.

4. Що призначається при організації бойового польоту авіації Сухопутних військ?

5. Десантно-рейдові дії: сутність, що визначається, глибина десантування, тривалість ведення.