Луньков А.В., Конопко І.А., Ткаченко М.І.,

РЕЙД ПАРАШУТНО-ДЕСАНТНОГО

(АЕРОМОБІЛЬНО-ДЕСАНТНОГО)

БАТАЛЬЙОНУ

 

Навчальний посібник

 

 

Львів-2010

 

УДК 356.168(075.8) ББК Ц 55 Р 35

Рекомендовано до друку рішенням вченої ради Академії сухопутних військ

 

Рецензенти:

О.М. Мардар, канд. військових наук;

С.В. Похнатюк, канд. військових наук

Луньков А.В., Конопко І.А., Ткаченко М.І.,

Некрасов М.О., Пономарьов І.Г.

Р 35 Рейд парашутно-десантного (аеромобільно-десантного) батальйону: Навчальний посібник. - Львів: АСВ, 2010. – 114 с.

 

У навчальному посібнику розглядаються рейдові (десантно-рейдові) дії парашутно-десантного (аеромобільно-десантного) батальйону. На тактичних прикладах показані варіанти роботи командира батальйону з організації рейду (рейдових, десантно-рейдових) дій та управлінню підрозділами у ході їх ведення.

Навчальний посібник розроблено на основі вимог бойових статутів з урахуванням досвіду ведення локальних війн та збройних конфліктів останніх десятиріч іпризначений для навчання курсантів спеціальності "Управління діями підрозділів Сухопутних військ" Академії сухопутних військ з дисципліни "Управління діями та тактика аеромобільно-десантних (парашутно-десантних) підрозділів", для підготовки до проведення занять викладачами кафедр "Тактики", "Тактики аеромобільних підрозділів", командирами аеромобільних (повітрянодесантних, аеромобільно-десантних, парашутно-десантних) частин та підрозділів.

 

 

© А.В. Луньков, І.А.Конопко, М.І. Ткаченко,

М.О.Некрасов, І.Г. Пономарьов, 2010

© Академія сухопутних військ, 2010

Зміст

Перелік скорочень………………………………………………………
Вступ………………………………………………………………………
Розділ 1. ОСНОВИ РЕЙДУ…………………………………………….
1.1. Досвід рейдових дій у локальних війнах та збройних конфліктах останніх десятиріч ………....................................
1.2. Загальні положення …………………………………………..
Розділ 2. РОБОТА КОМАНДИРА ПАРАШУТНО-ДЕСАНТНОГО (АЕРОМОБІЛЬНО-ДЕСАНТНОГО) БАТАЛЬЙОНУ З ОРГАНІЗАЦІЇ РЕЙДУ ………………………………………
Розділ 3. ВЕДЕННЯ РЕЙДУ ПАРАШУТНО-ДЕСАНТНИМ (АЕРОМОБІЛЬНО-ДЕСАНТНИМ) БАТАЛЬЙОНОМ...
3.1. Парашутно-десантний (аеромобільно-десантний) батальйон у рейдовому загоні …………………………………………….
3.2. Парашутно-десантний (аеромобільно-десантний) батальйон у передовому загоні …………………………………………..
3.3. Парашутно-десантний (аеромобільно-десантний) батальйон в ар’єргарді …………………………………………………….
3.4. Вихід з бою та відхід ………………………………………….
3.5. Парашутно-десантний (аеромобільно-десантний) батальйон у зустрічному бою …………………………………………….
3.6. Парашутно-десантний (аеромобільно-десантний) батальйон при форсуванні водних перешкод
3.7. Парашутно-десантна рота у бойовій рухомій охороні ……..
Розділ 4. ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ ТА ВЕДЕННЯ ДЕСАНТНО-РЕЙДОВИХ ДІЙ АЕРОМОБІЛЬНО-ДЕСАНТНИМИ ПІДРОЗДІЛАМИ………………………..
4.1. Загальні положення …………………………………………...
4.2. Підготовка аеромобільно-десантного батальйону до десантно-рейдових дій ………………………………………..
4.3. Ведення десантно-рейдових дій аеромобільно-десантним батальйоном ……………………………………………………
Список літератури
Додатки

Перелік скорочень

 

АЕМВ	аеромобільні війська
АА	армійська авіація
ПС	повітряні сили
ТПД	тактичний повітряний десант
ВРД	вихідний район для десантування
ВТА	військово-транспортна авіація
БНС	багатонаціональні сили
ДШД	десантно-штурмові дії
ВТЗ	високоточна зброя
РЗ	рейдовий загін
РД	розвідувальний дозор
БРД	бойовий розвідувальний дозор
БРО	бойова рухома охорона
ПУ	пункт управління
ППО	протиповітряна оборона
МТЗ	матеріально-технічне забезпечення
РУК	розвідувально-ударний комплекс
РВК	розвідувально-вогневий комплекс
РХБР	радіаційна, хімічна та біологічна розвідка
ПТРез	протитанковий резерв
ПТРК	протитанковий ракетний комплекс
КСП	командно-спостережний пункт
ТКП	тиловий командний пункт
АК	армійський корпус
КП	командний пункт
ОВТ	озброєння та військова техніка
ЗМУ	зброя масового ураження
РЕБ	радіоелектронна боротьба
БМД	бойова машина десанту
БТР	бронетранспортер

Вступ

 

 

Історія війн знає чимало прикладів успішних рейдів військ в глибокому тилу противника. Значний вплив на розвиток теорії і практики застосування військ в бою та операції зробили локальні війни і збройні конфлікти.

Аналіз передового досвіду застосування аеромобільних (повітрянодесантних) військ у складі угруповань Сухопутних військ свідчить, про чітку тенденцію до подальшого підвищення ролі аеромобільних (повітрянодесантних) військ під час ведення операцій. Масштаби застосування повітряних десантів різного призначення і складу в операціях безперервно поширюються. У період ведення війни БНС з Іраком вперше в історії воєнного мистецтва була спланована та на практиці застосована система повітряних десантів тактичного, оперативно-тактичного масштабу, що дозволило створити активнодіючий фронт у тилу противника. Основою його створення були бої повітрянодесантних і повітряно-штурмових військ, морської піхоти та армійської авіації.

Оснащення підрозділів аеромобільних військ сучасним озброєнням та бойовою технікою підвищує їх ударну, вогневу міць та маневрені можливості, створює сприятливі умови для рейдових дій у тилу противника в сучасній війні.

На даному етапі розвитку військової справи проблема нарощування зусиль у наступі шляхом застосування рейдових загонів, тактичних повітряних десантів є досить актуальною.

Призначення для виконання цих завдань саме аеромобільних частин, підрозділів, як найбільш рухомих і маневрених, обумовлюється прагненням найефективніше використовувати оперативно-тактичну обстановку, що склалася для вирішення поставлених бойових завдань.

В основу сучасних рейдових дій у першу чергу повинні бути покладені такі принципи, як: стрімкий кидок – удар – маневр – удар – швидкий вихід з бою. Тільки такими діями рейдові загони зможуть успішно виконати поставлені бойові завдання і зберегти свою боєздатність.

У посібнику викладені особливості підготовки, способи та основні умови успішного ведення рейдових дій, наведені основні принципи роботи з організації рейду командиром, найважливішою вимогою до якого є уміння глибоко та всебічно оцінити обстановку, провести необхідні розрахунки, що забезпечать високу реалізацію бойових можливостей батальйону у рейді.

Розділ 1

ОСНОВИ РЕЙДУ

Загальні положення

Рейдові дії (рейд) – форма тактичних дій військ, яка являє собою сукупність узгоджених і взаємозв’язаних за метою, завданнями, місцем і часом дій підрозділів і військових частин у тилу противника, які проводяться за єдиним замислом і планом для знищення (захоплення) живої сили й техніки противника, його важливих об’єктів, дезорганізації роботи тилу, ПУ, вузлів зв’язку, відволікання його сил від виконання головних завдань, порушення комунікацій, управління військами та зброєю, повітряного сполучення, системи ППО, МТЗ.

Рейдові дії (рейд) полягають у стрімкому пересуванні і веденні бойових дій в тилу противника з метою послідовного захоплення і знищення (виведення з ладу) раніше визначених або знову виявлених об’єктів противника, дезорганізації управління військами і роботи тилу, порушення комунікацій, а також виходу в нові райони та оволодіння важливими рубежами. Вони організовуються і проводяться тільки у випадках необхідності знищення (захоплення) важливих об’єктів, а також коли проведення десантування підрозділів у район їх розташування неможливе.

Рейд організовується при підготовці до десантування, якщо здійснення його передбачається бойовим завданням або під час бойових дій у тилу противника для виконання знову поставленого завдання.

Бригада (полк) проводить рейд у повному складі або частиною сил – рейдовими загонами. Рейд у складі бригади (полку) проводиться в тому випадку, коли свої війська перейшли в контрнаступ і противник не в змозі виділити достатню кількість сил і засобів для блокування та розгрому повітряного десанту, а також при діях у гірській, степовій місцевості та зимою.

Дії підрозділів під час рейду повинні бути активними, рішучими, зухвалими, маневреними і раптовими.

Рейд характеризується бойовими можливостями частини (підрозділу) по захопленню та знищенню об’єктів противника, середньою швидкістю пересування колони, глибиною і тривалістю рейду та залежать від опору противника, стану маршруту, часу року, доби і погоди, технічного стану бойових і транспортних машин, маршової підготовки механіків-водіїв і водіїв, всебічного забезпечення рейду.

Середня швидкість руху по дорогах бойовим статутом аеромобільних військ визначається: для автомобільних колон 30 - 40 км/год., змішаних колон і колон гусеничних машин 25-30 км/год. Однак поняття "середня швидкість руху" характеризує тільки одну сторону рейду – пересування колони у перерві між боями. Рейд – не невпинний рух підрозділу. Частини, підрозділи в ході рейду будуть захоплювати (знищувати) об'єкти, відбивати контратаки противника вогнем з місця, утримувати важливі рубежі (об'єкти) протягом зазначеного старшим командиром часу. Тому більш правильно при розрахунках брати не середню швидкість маршу, а темп рейду, що буде значно нижче середньої швидкості маршу. Проте в будь-якому випадку пересування відбувається з максимально можливою в даних умовах швидкістю з використанням маскувальних та захисних властивостей місцевості.

Глибина рейду визначається умовами обстановки, поставленим завданням, маршовими можливостями підрозділів і може складати для батальйону 30–40 км., а інколи і більше.

Тривалість рейду залежить від отриманого завдання, а також від матеріального і технічного забезпечення. Парашутно-десантний (аеромобільно-десантний) батальйон з поповненими до норм запасами матеріально-технічних засобів може вести рейдові дії до однієї доби.

Батальйон здійснює рейд, діючи зазвичай у складі головних сил бригади або полку, загальновійськовому резерві або як підрозділ прикриття. Крім того, батальйон може діяти у передовому загоні, ар’єргарді і як рейдовий загін.

Діючи у складі головних сил бригади (полку) батальйон здійснює рейд по одному-двох маршрутах.

Передовий загін висилається від бригади (полку) у складі до посиленого батальйону для захоплення та утримання важливих рубежів (об’єктів) на основному напрямку рейду, недопущення зайняття їх резервами противника і забезпечення виходу до них головних сил. Його віддалення від головних сил може складати 20-25 км.

Підрозділ прикриття бригади призначений для забезпечення дій головних сил шляхом захоплення та утримання вигідних рубежів, заборони підходу резервів противника, відбиття їх ударів та оборони флангів і тилу бригади.

Ар’єргард призначається для забезпечення виходу із бою і відриву головних сил від противника, а також для прикриття бригади (полку) з тилу під час рейду. Ар’єргард підсилюється підрозділами самохідної артилерії та інженерно-саперними підрозділами.

З метою захоплення та знищення (виведення з ладу) об’єктів противника, які знаходяться збоку від смуги (загального напрямку) рейду головних сил бригади (полку), або для об’єднання з головними силами після десантування на окрему площадку і виконання найближчого завдання у відриві від головних сил десанту створюється рейдовий загін.

Рейдовий загін призначається для знищення елементів РУК, РВК, пунктів управління противника, захоплення важливих об’єктів, рубежів і районів у глибині його оборони.

Склад рейдового загону залежить від умов обстановки, яка склалася у тилу противника, і завдань, що вирішуються. Основурейдового загону складає парашутно-десантний (аеромобільно-десантний) батальйон із засобами посилення. Засобами посилення батальйону можуть бути підрозділи авіації Сухопутних військ, самохідної артилерії, ППО, підрозділ снайперів, інженерно-саперні підрозділи, підрозділи РХБ забезпечення. Завданнями рейдового загону можуть бути: захоплення і знищення (виведення з ладу) ракетних засобів, аеродромів, засобів ППО, складів боєприпасів і інших матеріальних засобів; пунктів управління військами і тилом; баз формування військ; важливих промислових та енергетичних споруд; важливих рубежів, перевалів в горах, переправ, мостів та інших об’єктів зовні району бойових дій бригади в призначеному напрямку або в смузі.

За умов збереження своєї боєздатності рейдовий загін у ході рейдових дій може послідовно знищити два-три об’єкти противника, які охороняються ротою.

Батальйону, який здійснює рейд, призначається смуга (при діях з обходом відкритого флангу противника – загальний напрямок), рубіж переходу до рейдових дій та виходу після виконання бойового завдання, об’єкти нападу (захоплення, знищення). Смуга (напрямок) і рубіж переходу до рейдових дій визначаються з урахуванням наявності проміжків і розривів, слабких місць у бойовому порядку противника, районів його надійного вогневого ураження, захисних і маскувальних властивостей місцевості, наявності природних перешкод і стану дорожньої мережі.

Залежно від складу рейдового загону та умов обстановки смуга переходу до рейдових дій може призначатися для батальйону шириною – 5-10 км. При призначенні смуги на усю глибину дій її ширина у глибині розташування військ противника може збільшуватися у 1,5 - 2 рази.

Для вводу у бій та вирішення завдань рейдовому загону вказуються вихідний пункт, рубіж введення у бій, маршрут висування до нього та напрямок дій.

Умови, в яких належить діяти рейдовому загону, визначаються і характеризуються наступними основними чинниками: безперервною та різкою зміною обстановки; значним відривом від головних сил і наявністю відкритих флангів та тилу; можливістю наземного і повітряного противника здійснювати напад з різних напрямків; частими змінами напрямку дій загону. Крім того, в ході виконання бойових завдань рейдовий загін може взаємодіяти з повітряним десантом, авіацією, а також з розвідувальними, передовими і рейдовими загонами, що діють від сусідніх частин повітряного десанту.

Успішне виконання рейдовим загоном бойових завдань досягається: активним веденням розвідки та постійним знанням дій противника на велику глибину та на флангах; веденням стрімких дій з широким маневром силами та засобами з метою нанесення раптового удару по об’єктах противника з різних напрямків; високою бойовою самостійністю та автономністю загону; умілим використанням слабких місць та розривів в угрупованні противника для скритого та швидкого проникнення в його глибину, надійною охороною та прикриттям загону від повітряного та наземного противника; підтримкою безперервної взаємодії з підрозділами, призначеними для підтримки (забезпечення), а також діючими у відриві від сусідніх частин; проявом командирами підрозділів розумної ініціативи, сміливості та виправданого ризику; максимальним використанням нічних та інших умов обмеженої видимості для здійснення маневру та досягнення раптовості.

Рейдовий загін при вирішенні завдань в глибині оборони противника може діяти у різноманітній побудові сил та засобів. Так, марш-маневр він буде здійснювати у похідній колоні, а знищувати противника у передбойових та бойових порядках.

Угруповання сил та засобів рейдового загону створюється у відповідності з рішенням його командира та повинно забезпечувати: організований рух, стрімкий ввід у бій та просування в глибину, розгортання з ходу сил та засобів у передбойовий та бойовий порядки із колони, раптовість нанесення удару по противнику з декількох напрямків, самостійність дій парашутно-десантних (аеромобільно-десантних) рот, дії підрозділів на широкому фронті та у високому темпі, можливість маневру на новий напрямок та зміну угруповання сил та засобів, перенесення та нарощування зусиль, прикриття флангів та тилу, стійку взаємодію та надійне управління підрозділами.

Тому угруповання рейдового загону повинно включати в себе: розвідку; бойову рухому охорону; загін забезпечення руху; головні сили та необхідну кількість машин підрозділів матеріально-технічного забезпечення. Крім того, у рейдовому загоні можуть створюватись групи захоплення та руйнування (підриву).

Місця підрозділів в колоні визначаються порядком вступу їх у бій при зустрічі з противником у відповідності із замислом командира на бій так, щоб при розгортанні виключити обгін одних підрозділів іншими; артилерійські підрозділи слідують ближче до голови колони, для того щоб підтримати вогнем розгортання та вступ у бій парашутно-десантних (аеромобільно-десантних) рот, які діють на головному напрямку. Командир та штаб батальйону слідують в голові колони з таким розрахунком, щоб при зав’язці бою бойовою рухомою охороною висунутись до неї для особистого вивчення обстановки; командири доданих підрозділів слідують безпосередньо за командиром підрозділу, якому вони додані.

Для проведення розгортання у передбойовий та бойовий порядки, здійснення маневру при захопленні та знищенні об’єкту дистанції між колонами рот (батарей) можуть складати 300 – 600 м.

При розподілі засобів посилення по ротах та формуванні бойових колон необхідно враховувати маршеві можливості підрозділів посилення, для того щоб вони не відставали та не заважали маневру рейдового загону. Швидкість та прохідність машин засобів посилення повинні бути однакові або близькі до маршових показників загальновійськового підрозділу.

Додані інженерно-саперні підрозділи та підрозділи радіаційної, хімічної та бактеріологічної розвідки доцільно включати в склад бойової рухомої охорони, що діє попереду колони.

Зенітно-ракетні засоби рухаються в колоні підрозділу, що прикривається в готовності до негайного відкриття вогню.

Розвідка в ході рейду повинна своєчасно встановити: місцезнаходження й характер дій противника на маршруті руху і в районі виконання завдання, його сили, склад і угруповання, а при виконанні завдання по захопленню об'єкта, крім того, систему охорони та оборони об'єкта, приховані підступи і слабкі місця в обороні; стан доріг, наявність перешкод та загороджень, шляхи їх обходу; радіаційну і хімічну обстановку. Особлива увага приділяється своєчасному встановленню складу і характеру дій резервів противника, що висуваються для боротьби з десантом. Для виконання завдань розвідки від рейдового загону призначається бойовий розвідувальний дозор (БРД) силою до взводу. Бойовий розвідувальний дозор виконує завдання спостереженням та боєм. У ході ведення розвідки бойовий розвідувальний дозор здійснює огляд місцевості і місцевих предметів усім складом або виділяє для цього дозорне відділення.

У ході бою дозор діє на віддаленні, що забезпечує спостереження за ним та підтримку вогнем, а при відсутності безпосереднього зіткнення з противником − до 10 км.

Бойова рухома охорона (БРО) висилається у напрямку руху головних сил, а при необхідності й у бік флангів і тил на віддалення 5-10 км від головних сил (тилу), для забезпечення безперешкодного руху головних сил, попередження їх від раптового нападу противника та створення вигідних умов для вступу в бій. На бойову рухому охорону, крім того, можуть покладатися завдання по захопленню мостів, переправ, вузлів доріг і знищенню окремих об’єктів противника на маршрутах руху і на флангах. При захопленні підрозділами об’єктів бойова рухома охорона може прикривати їх дії на загрозливих напрямках або атакувати разом з ними. У ряді випадків бойова рухома охорона, що діє на фланзі, може займати та утримувати вигідні рубежі, влаштовувати засідки та загородження на шляхах підходу резервів противника для заборони виходу їх до головних сил.

До складу бойової рухомої охорони, як правило, призначаються: вперед по маршруту руху – до парашутно-десантної (аеромобільно-десантної) роти, підсиленої артилерійською батареєю, зенітно-ракетним взводом та до інженерно-саперного відділення; на загрозливий фланг та у тил бойовий дозор (до підсиленого взводу). На інший фланг достатньо мати тільки безпосередню охорону у складі дозорного відділення.

Інженерно-саперний підрозділ в ході рейду призначається з метою інженерної розвідки противника, місцевості та об'єктів, розмінування місцевості й об'єктів, забезпечення подолання підрозділами загороджень і перешкод, а у ході захоплення і знищення (виведення з ладу) об’єкта, крім того, для здійснення руйнувань.

Підрозділ радіаційної, хімічної та біологічної розвідки призначається з метою виявлення та оцінки РХБ обстановки при зруйнуваннях радіаційно і хімічно небезпечних об’єктів, застосуванні противником зброї масового ураження та підтримання безпеки військ в умовах РХБ зараження.

Головні сили складають штатні та додані підрозділи, призначені для захоплення і знищення (виведення з ладу) об'єктів противника або захоплення рубежів (важливих ділянок місцевості), знищення противника на маршруті руху.

При висуванні до об’єктів (рубежів), призначених для захоплення, головні сили розгортаються у передбойовий і бойовий порядки. Бойовий порядок включає в себе парашутно-десантні (аеромобільно-десантні) підрозділи, резерв, підрозділи прикриття, артилерію, підрозділи ППО, групи захоплення та руйнувань (у випадку їх створення).

Резерв призначається, як правило, у складі посиленого взводу для виконання раптово виникаючих завдань у ході рейду.

Резерв та додані підрозділи спеціальних військ знаходяться у безпосередній підпорядкованості командира батальйону в колоні там, звідки вони можуть швидше та ефективніше виконати поставлені їм завдання.

Артилерійські підрозділи призначені для знищення та придушення засобів ядерного та хімічного нападу, засобів високоточної зброї, артилерії, танків, бойових машин піхоти, бронетранспортерів, протитанкових та інших вогневих засобів, живої сили, пунктів управління, засобів протиповітряної оборони, радіоелектронних засобів; для руйнування фортифікаційних споруд противника та дистанційного мінування місцевості. Крім того, артилерійські підрозділи залучаються для світлового забезпечення бойових дій військ, задимлення об’єктів (цілей), цілевказівок та розповсюдження агітаційного матеріалу.

Протитанкові артилерійські підрозділи (підрозділи протитанкових керованих ракет) призначені для знищення танків і інших броньованих машин противника. Вони можуть застосовуватися також для знищення його вогневих засобів, у тому числі тих, що перебувають у фортифікаційних спорудах, а в окремих випадках і його бойових вертольотів.

Залежно від обстановки, особливо від часу доби та способів дій, додана артилерія може використовуватись централізовано або побатарейно перепідпорядковуватись ротам. При цьому одну з батарей доцільно залишати у розпорядженні командира батальйону для вирішення завдань в інтересах всього рейдового загону.

Зенітні підрозділи призначені для знищення літаків, вертольотів, безпілотних літальних апаратів та повітряних десантів противника на малих (200-1000 м) та середніх висотах (1000 - 4000 м).

Підрозділи протиповітряної оборони та вогневі засоби (підрозділи), призначені для стрільби по повітряних цілях, знаходяться у готовності до негайного відкриття вогню в залежності від умов обстановки та місцевості і використовуються централізовано або розподіляються по підрозділах.

Підрозділи прикриття призначені для забезпечення дій головних сил шляхом утримання вигідних рубежів, заборони підходу резервів противника та відбиття їх ударів у фланг і тил батальйону. Склад підрозділів прикриття може бути від відділення до роти.

Група захоплення призначається для захоплення зброї, техніки, різних об’єктів та споруд: злітних смуг аеродромів (злітних площадок), дамб, мостів, тунелів, різних стаціонарних споруд противника та інших його об’єктів, а група руйнування для їх руйнування та приведення в непридатний стан (виведення з ладу). Основу першої групи складають парашутно-десантні підрозділи, а другої – інженерно-саперний взвод. Ці групи можуть діяти спільно та очолюватись одним командиром.

Підрозділи матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) батальйону призначені для підтримки озброєння, бойової, парашутно-десантної та іншої техніки, ракет та боєприпасів в постійній готовності до бойового застосування, їх швидкому відновленню (ремонту) при пошкодженнях та поверненню у стрій, безперебійного та своєчасного задоволення потреб підрозділів батальйону у ракетах, боєприпасах, пальному, продовольстві, речовому, медичному майні та інших матеріальних засобах; заправки бойової та іншої техніки пальним; харчування особового складу, а також забезпечення підрозділів водою та засобами обігріву особового складу в умовах низьких температур. До складу підрозділів матеріально-технічного забезпечення батальйону входять взвод матеріального забезпечення та взвод технічного обслуговування й ремонту (взвод матеріально-технічного забезпечення).

Безпосередня охорона батальйону здійснюється дозорними відділеннями (парними дозорними), крім цього, в підрозділах організується кругове спостереження.

Для організованого початку та здійснення рейду батальйону визначаються:

вихідний пункт;

пункти регулювання;

райони привалів.

Вихідний пункт призначається на віддаленні до 5-10 км від району збору (бойових дій) для того, щоб забезпечити шикування та витягування колони, вихід органів розвідки та охорони на зазначене їм віддалення і набір колоною головних сил встановленої швидкості руху.

Пункти регулювання призначаються через 3-4 години руху для регулювання своєчасного здійснення рейду.

Райони привалів призначаються, як правило, перед пунктами регулювання для обслуговування техніки, поповнення пальним та іншими матеріальними засобами, витраченими у ході рейду, а також відпочинку особового складу, в першу чергу механіків-водіїв та водіїв.

Для відпочинку особового складу, прийому їжі та підготовки до подальших дій рейдовий загін у ході рейду може розташовуватися в районі зосередження.

Район зосередження призначається в місцях, що забезпечують скритне розташування підрозділів та швидке їх розгортання для відбиття наземного і повітряного противника з будь-яких напрямків. Розмір району зосередження визначається умовами обстановки і може складати для батальйону до 10 кв. км.

 

Питання для самоконтролю

1. Рейд (рейдові дії): визначення, сутність, основні показники.

2. Передовий загін: склад, призначення.

3. Підрозділ прикриття: склад, призначення.

4. Ар’єргард: склад, призначення.

5. Рейдовий загін: склад, призначення.

6. Що призначається батальйону, який здійснює рейд?

7. Склад угруповання рейдового загону.

8. Бойова рухома охорона: склад, призначення, завдання, віддалення від колони головних сил.

9. Склад головних сил рейдового загону, призначення, призначення резерву, груп захоплення та руйнувань, артилерійських та протитанкових підрозділів.

Розділ 2

З ОРГАНІЗАЦІЇ РЕЙДУ

 

Рейд батальйону може організовуватись при підготовці до десантування, якщо здійснення його передбачається найближчим завданням, або в ході бойових дій у тилу противника, коли рейд здійснюється для виконання знову поставленого завдання. Проте треба мати на увазі, що рейд, як правило виражає характер подальших дій батальйону. При цьому батальйон може захоплювати та знищувати об’єкти у новому районі, проводити рейдові дії, запобігати своєчасному маневру резервів противника, у складі головних сил бригади наносити удари назустріч військам, що наступають з фронту, або утримувати райони (рубежі) до їх підходу. Завдання ж на подальші дії ставиться у загальних рисах, без достатньої деталізації. Отже, організація рейду здійснюється командиром батальйону, як правило, після виконання найближчого завдання у районі збору. І лише в окремих випадках рейд може починатися відразу ж після закінчення висадки підрозділів. Цей варіант може мати місце за відсутності придатних для викидання десанту площадок приземлення поблизу об'єктів захоплення або при різкій зміні обстановки до моменту десантування.

Залежно від конкретних умов обстановки, в яких здійснюватиметься організація рейду, мінятимуться і способи доведення завдання на рейд. Завдання батальйону на здійснення рейду може бути поставлене у формі бойового наказу усно старшим командиром особисто або через заступників, у формі бойового розпорядження по радіо, а в деяких випадках бойовим графічним документом (бойовим розпорядженням на карті).

Рейдові дії батальйону в тилу противника через їх маневрений характер, різкі і несподівані зміни обстановки висувають високі вимоги до підготовки командира батальйону. Він повинен бути здатний організувати бій і управляти підрозділами, коли ті виконують завдання самостійно у відриві від головних сил. Недостатні відомості про противника та інші дані обстановки повинні компенсуватися зухвалістю, широким застосуванням маневру, швидким зосередженням основних зусиль на вибраному напрямку для знищення противника.

Командири рот (батареї), взводів повинні уміти в короткі терміни оцінювати обстановку, приймати рішення, чітко і стисло ставити підлеглим бойові завдання та твердо проводити прийняті рішення в життя.

Робота командира парашутно-десантного (аеромобільно-десантного) батальйону з організації рейду починається з отриманням бойового завдання від командира бригади (полку), у якому вказуються: відомості про противника, об'єкти захоплення (знищення); об’єкти та цілі, які уражаються засобами старшого командира (начальника) на напрямку дій батальйону; бойове завдання батальйону (напрямки (маршрути) руху, які об’єкти і до якого терміну знищити (вивести з ладу), у який район і до якого часу вийти); засоби посилення батальйону; час готовності до рейду. При організації рейду у складі головних сил бригади (полку) додатково можуть бути вказані: порядок виходу з бою; основні заходи щодо підготовки особового складу, озброєння, бойової та іншої техніки до рейду; порядок поповнення підрозділів ракетами, боєприпасами, іншими запасами матеріально-технічних засобів; час та способи постановки завдань й інші дані.

Якщо організація рейду проводиться в умовах ведення бою з противником, то командир батальйону намічає порядок та черговість виведення підрозділів з бою. В першу чергу з бою виводяться підрозділи, призначені для ведення розвідки та дій в бойовій рухомій охороні у напрямку рейду. У ряді випадків вибір підрозділів для призначення в розвідку та бойову рухому охорону залежатиме від ступеня зв'язаності їх боєм або займаного ними положення щодо напрямку майбутнього рейду.

Отже, послідовність та зміст роботи командира батальйону з організації рейду будуть залежати від умов обстановки. Найбільш типовим буде наступний порядок роботи: отримавши бойове завдання на здійснення рейду, командир батальйону усвідомлює його, віддає попередні розпорядження підрозділам на підготовку до рейду, виконує розрахунок часу, оцінює обстановку та приймає рішення, доповідає його командиру бригади (полку), висилає розвідку, ставить бойові завдання підрозділам, організовує взаємодію, всебічне забезпечення та управління.

При усвідомленні завдання командир батальйону повинен зрозуміти: замисел дій командира бригади в ході рейду; особливо порядок та способи виконання завдання; смугу (напрямок) і рубіж переходу до рейдових дій батальйону; глибину та тривалість рейду; які об’єкти і до якого терміну знищити (вивести з ладу), у який район і до якого часу вийти; бойові завдання рейдових (передових) загонів, які діють у напрямку дій батальйону (на флангах), порядок взаємодії з ними; які об'єкти (цілі) у напрямку дій батальйону уражаються засобами старшого командира (начальника); чим посилюється батальйон; час готовності до рейду; скільки часу відводиться на підготовку до рейду.

У попередніх розпорядженнях командир батальйону, не розкриваючи змісту отриманого бойового завдання і замислу майбутніх дій, орієнтує підлеглих про їх характер; повідомляє орієнтовну глибину рейду та його тривалість, загальний характер місцевості у напрямку рейду; ставить завдання на поповнення запасів матеріальних засобів, технічне обслуговування машин; встановлює час готовності до рейду, місце та час постановки завдань підрозділам.

При оцінці обстановки командир батальйону оцінює противника, стан та можливості штатних і доданих підрозділів, положення та характер дій сусідів у напрямку руху, на флангах і в тилу свого підрозділу; місцевість у напрямку рейду; радіаційну, хімічну і біологічну обстановку; враховує пору року, доби і стан погоди.

Зміст оцінки противника залежить від мети рейду. При організації рейду з метою захоплення та знищення (виведення з ладу) важливого об'єкта основну увагу командир батальйону звертає на склад та озброєння підрозділів охорони об’єкта противника; найбільш важливі елементи об’єкта, від яких залежить його живучість, також найбільш уразливі його місця (елементи об’єкта); місця знаходження найближчих резервів противника та напрямки їх висування; можливий характер дій підрозділів охорони та обслуговування об'єкта, найближчих резервів із зав'язуванням бою батальйоном.

У висновках з оцінки противника командир батальйону визначає склад і завдання розвідки, бойової рухомої (безпосереднього) охорони та підрозділів прикриття, замисел дій при зустрічі з противником, побудову бойового порядку батальйону в бою, завдання підрозділам артилерії, протиповітряної оборони, інженерно-саперному підрозділу.

Оцінюючи свої підрозділи командир батальйону повинен вивчити склад, положення, стан, можливості, забезпеченість та захищеність штатних і доданих підрозділів, а також можливості виділених для підтримки батальйону засобів старшого командира.

У висновках із оцінки стану та можливостей своїх підрозділів командир батальйону визначає місце кожному підрозділу при здійсненні рейду та при вступі до бою, орієнтовний об'єм бойового завдання кожному з підлеглих підрозділів, розподіл приданих підрозділів (засобів посилення) між підрозділами батальйону (елементами бойового порядку).

На підставі висновків з оцінки сусідів, командир батальйону уточнює завдання розвідки, бойової рухомої (безпосередньог