Ізоімунізація по rh- фактору

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для самостійної роботи студентів

при підготовці до практичного заняття

Навчальна дисципліна	Акушерство
Модуль №
Змістовий модуль №
Тема заняття	Ізоантигенна несумісність крові матері та плода. Патологія періоду новонародженості. Асфіксія новонародженого. Токсико-септичні захворю-вання новонароджених. Методи інтенсивної терапії та реанімації новонародженого
Курс
Факультет	Медичний

 

Вінниця - 2009

1. Актуальність теми

Проблема здорових нащадків обумовлена багатьма факторами зовнішнього середовища, станом здоров’я жінки, перебігом вагітності, пологів та післяпологового періоду, а також соціальними факторами на державному рівні. Перинатологія органічно пов’язана з приростом та якістю народонаселення, без якого не може розвватися жодна країна світу. Таким чином, вона стає соціально-медичною проблемою.

Патологія періоду новонародженості має цілу низку характерних особливостей і включає захворювання та стани, які не трапляються у подальшому житті дитини або проявляються у зовсім іншій формі, однак значно впливають на подальший розвиток дитини та в тяжких випадках призводять до перинатальної смертності.

Таким чином, своєчасна діагностика та профілактика перинатальної патології під час вагітності, пологів та після народження мають надзвичайно велике соціально-медичне значення в плані охорони плода та новонародженого.

1. Конкретні цілі:

- навчитись визначати фактори ризику та діагностувати імуноконфліктну вагітність;

- планувати тактику ведення вагітності та пологів у жінок з ізоімунізацією;

- профілактувати виникнення ізоімунізації;

- діагностувати та лікувати гемолітичну хворобу плода та новонародженого;

- діагностувати та надавати допомогу при асфіксії новонародженого;

- діагностувати та надавати допомогу при захворюваннях періоду новонародженості – синдромі дихальних розладів, пологових травмах, токсико-септичних захворюваннях;

- планувати заходи під час спалаху токсикоз-септичних захворювань в пологовому будинку;

1. Базовий рівень підготовки

Назва попередньої дисципліни	Отримані навички
Нормальна фізіологія	Поняття про групи крові, резус-фактор. Поняття про сурфактантну систему, її роль в нормальному функціонуванні легенів
Мікробіологія	Поняття про реакцію антиген-антитіло, імунний конфлікт
Патологічна фізіологія	Патогенетичні механізми імунологічного конфлікту, гіпоксії та асфіксії, пневмопатій
Гістологія	Будова альвеол,значення сурфактанту
Педіатрія	Огляд дитини, підрахунок частоти дихання, пульсу, оцінка кольору шкіри
Догляд за хворими	Догляд за новонародженим
Шкірні та венеричні захворювання	Поняття про висипку
Травматологія	Діагностика та методи лікування переломів кінцівок

1. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття

Термін	Визначення
Ізоімунізація	Одна з клінічних форм імунопатології вагітності, що виникає за умови несумісності організмів матері і плода по різних антигенах та приводить до тяжких порушень стану плода і немовляти
Rh-ізоімунізація	Гуморальна імунна відповідь на еритроцитарні антигени (Аг) плода Rh-групи, включаючи Сс, Dd і Ее (кодуються Rh-алелями).
АВ0-конфлікт	Існування несумісного поєднання груп крові матері і плода та при наявності у матері Ат до еритроцитів групи крові плода.
Асфіксія новонародженого	Це комплекс патологічних змін в організ­мі, насамперед порушень дихання, що призводять до розвитку кисневої недо­статності (гіпоксії), гіперкапнії та аци­дозу.
Перинатологія	Наука про фізіологію та патологію плоду та новонародженого
Шкала Апгар	Шкала для визначення стану дитини та ступеня асфіксії на 1-й та 5-й хвилині після народження
Шкала Сільвермана-Андерсена	Шкала для визначення ступеня дихальних розладів
Попрілість	Запальне ураження шкіри в ділянці природжених шкірних складок, яке розвивається внаслідок тертя дотичних поверхонь шкіри в умовах подразливого впливу продуктів шкірної секреції.
Склерема	Це помітне ущільнення ділянок шкіри внаслідок підвищеної порозності стінок капілярів та набряку підшкірної клітковини.
Омфаліт	Це запальне захворювання в разі інфікування пупкової ранки
Сепсис новонароджених	Важке запальне інфекційне захворювання, яке виникає в наслідок прогресування місцевого запального процесу

4.2. Теоретичні питання до заняття

1. Захисні механізми, які нормалізують ембріогенез.
2. Визначення поняття, фактори ризику, патогенез та клініка резус-конфлікту.
3. Діагностика та лікування резус-конфлікту під час вагітності.
4. Фактори ризику, патогенез, клініка, діагностика та лікування ізоімунного конфлікту за системою АВО та іншими факторами крові.
5. Етіологія, патогенез та класифікація гемолітичної хвороби плода та новонародженого.
6. Антенатальна діагностика гемолітичної хвороби плода.
7. Ведення вагітності та пологів при гемолітичній хворобі плода.
8. Форми та визначення ступеня тяжкості гемолітичної хвороби плода.
9. Лікування гемолітичної хвороби новонародженого.
10. Профілактика імуноконфліктної вагітності.
11. Ознаки доношеності плода
12. Ступені недоношеності плода
13. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика та лікування синдрому дихальних розладів.
14. Родові травми новонароджених (кефалогематома, переломи ключиці та кісток кінцівок): фактори ризику, діагностика, лікування, профілактика.
15. Ступені порушення мозкового кровообігу.
16. Вроджені вади розвитку новонародженого: види, діагностика, тактика.
17. Причини, види, діагностика, профілактика генетичних захворювань новонароджених.
18. Причини, патогенез, визначення ступеня тяжкості асфіксії новонародженого.
19. Шкала Апгар та Сільвермана-Андерсена.
20. Методи інтенсивної терапії та реанімації новонародженого, який народився в асфіксії.
21. Профілактика асфіксії новонародженого.
22. Причини, клініка, діагностика та лікування хвороб новонародженого (попрілість, гноякові хвороби шкіри, склерема, омфаліт, пліснявка, геморагічні захворювання, кон’юктивіт).
23. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, лікування сепсису новонародженого.
24. Профілактика токсико-септичних захворювань новонароджених
25. Заходи під час спалаху гнійно-септичних захворювань новонароджених у пологовому будинку.
26. Нагляд за новонародженим, який переніс асфіксію, родову травму, імуноконфлікт.

4.3. Практичні питання, які виконуються на занятті

1. Зібрати анамнез, визначити фактори ризику, провести акушерське дослідження та оцінити стан плода при імунологічній несумісності матері і плода.
2. Скласти план обстеження та оцінити результати додаткових методів діагностики при імуноконфліктній вагітності.
3. Оцінити стан плода за результатами додаткових методів обстеження, визначити форму та ступінь тяжкості гемолітичної хвороби плода та скласти план лікування та подальшого ведення вагітності у жінок з імуноконфліктною вагітністю.
4. Скласти план ведення пологів при імуноконфліктній вагітності.
5. Скласти план обстеження та лікування новонароджених з гемолітичною хворобою.
6. Провести імунопрофілактику під час вагітності та після пологів.
7. Провести оцінку доношеності плода.
8. Визначити ступінь недоношеності плода.
9. Визначити ступінь порушення мозкового кровообігу.
10. Оцінити наявність та ступінь тяжкості дихальних розладів за шкалою Сільвермана-Андерсена.
11. Вміти діагностувати та надавати допомогу при переломах ключиці та кінцівок.
12. Вміти діагностувати та надавати допомогу при кефалогематомі.
13. Визначити наявність вад розвитку новонародженого.
14. Визначати наявність генетичної патології у новонародженого.
15. Дати оцінку стану новонародженого за шкалою Апгар та Сільвермана-Андерсена.
16. Визначити ступінь тяжкості асфіксії новонародженого.
17. Визначити необхідність та об’єм надання невідкладної допомоги при асфіксії.
18. Знати алгоритм дій лікаря при асфіксії новонародженого.
19. Вміти проводити підрахунок серцебиття новонародженого, визначення наявності дихання, оцінити колір шкіри.
20. Вміти проводити закритий масаж серця у новонародженого.
21. Вміти проводити штучну вентиляцію легенів через мішок та маску.
22. Вміти діагностувати та скласти план лікування немовлят з гнійно-септичними захворюваннями.

Зміст теми

Під час вагітності існують захисні механізми, які нормалізують ембріогенез. До них відносять:

- Імунологічну толерантність материнського організму до елементів плідного яйця;

- Матково-плацентарний бар’єр;

- Інгібуючий вплив плацентарних та плодових білків.

При порушенні цих механізмів можуть виникати різні патології вагітності, в тому числі і ізоімунізація.

Ізоімунізація — одна з клінічних форм імунопатології вагітності, що виникає за умови несумісності організмів матері і плода по різних антигенах та приводить до тяжких порушень стану плода і немовляти.

 

Найчастіше зустрічаються:

- ізоімунізація по резус (Rh)-фактору;

- ізоімунізація по АВ0-системі.

Дещо рідше

- лейкоцитарна ізосенсибілізація

- тромбоцитарна ізосенсибілізація

Шкала Апгар

Ознака	Оцінка в балах
Скорочення серця	відсутнє	менше 100 за хвилину	100-140 на хвилину
Дихання	відсутнє	Рідкі поодинокі дихальні рухи	Глибоке, крик
Колір шкіри	Біла або різко ціанотична	Рожева, кінцівки сині	Рожева
Тонус м’язів	відсутній	Знижений (невеликий ступінь згинання)	Активні рухи
Рефлекторна збудливість	відсутня	Гримаса на обличчі або легкий рух	Рухи, голосний крик

Шкала Сільвермана-Андерсена

Показник	Оцінка в балах
Рухи грудної клітини	Немає порушень	Асинхронні з невеликим втягуванням черевної стінки на вдиху	Асинхронні рухи грудної клітини та черевної стінки
Втягування міжреберних проміжків	Немає порушення	Незначне втягування	Значне втягування
Втягування грудини	немає	Незначне втягування	Значне втягування
Участь крил носа, положення нижньої щелепи	Немає порушень	Крила носа беруть участь в диханні, нижня щелепа западає	Крила носа роздуті, нижня щелепа западає
Характер дихання	Звичайний	Часте і шумне	Шумне

Про ступінь тяжкості перенесеної ас­фіксії свідчать також показники кислот­но-основного стану крові новонародже­них. Так, у здорових новонароджених рН крові з пупкової вени становить 7,20-7,36, дефіцит основ (ВЕ) — 9- 12 ммоль/л, у випадку помірної і середньотяжкої асфіксії ці показники ста­новлять відповідно 7,19-18,1 і 13-18 ммоль/л, при тяжкій асфіксії — рН менше 7,1, ВЕ — понад 19 ммоль/л.

Новонароджений з помірною асфік­сією робить перший вдих протягом пер­шої хвилини після народження, але ди­хання послаблене, спостерігаються акроціаноз, ціаноз носогубного трикут­ника, деяке зниження м`язового тонусу. Якщо асфіксія середньої тяжкості, но­вонароджений робить перший вдих про­тягом першої хвилини життя, дихання послаблене, крик слабий; виникає бра-ди- або тахікардія, м`язовий тонус і реф­лекси знижені, спостерігається ціаноз обличчя, кистей і стоп, пульсація пуп­кового канатика. Внаслідок тяжкої ас­фіксії дихання нерегулярне (окремі вдихи) або його зовсім немає, новонаро­джений не кричить, інколи стогне; ви­являється виражена брадикардія або по­одинокі нерегулярні скорочення серця, м`язова гіпотонія; рефлекси відсутні, шкіра бліда через спазм периферичних судин; пульсації пупкового канатика не спостерігається, часто розвивається не­достатність надниркових залоз.

У перші години життя у новонаро­джених, що перенесли асфіксію, роз­вивається постгіпоксичний синдром, ос­новним клінічним проявом якого є різ­ні форми ураження центральної нерво­вої системи: 1) синдром збудження; 2) синдром пригнічення (супроводжуєть­ся гіршим прогнозом, особливо вира­жений у випадку гострої недостатності надниркових залоз); 3) судомний синд­ром; 4) гіпертензивно-гідроцефальний синдром або їх поєднання. У кожної третьої дитини з середньотяжкою асфік­сією розвивається порушення мозково­го кровообігу І-ІІ ступеня, й у всіх ді­тей, що перенесли тяжку асфіксію, — порушення гемо- і ліквородинаміки II-III ступеня. Киснева недостатність і роз­лади зовнішнього дихання порушують становлення гемодинаміки, супрово­джуються персистенцією фетального кровообігу, розвитком РДС-синдрому. На 2-3-тю добу життя внаслідок пору­шення функції нирок розвивається на­бряковий синдром. У випадку поєднан­ня гіпоксії з пологовою травмою вини­кають субдуральний, субарахноїдальний, внутрішньошлуночковий кровови­лив, судомний синдром, вогнищева не­врологічна симптоматика.

Лікування. Обсяг та необхідність лікувальної до­помоги залежить від ступеня асфіксії. Для визначення необхідності реанімації ґрунтуються на наступних ознаках, які визначають протягом перших 20-30 секунд життя:

- наявність і адекватність самостійного дихання

- частота серцевих скорочень

- колір шкіри та слизових оболонок.

Оцінка за шкалою Апгар проводиться наприкінці 1-ї та 5-ї хвилин і служить для оцінки ефективності реанімаційних заходів.

Первинна реанімація проводиться в по­логовому залі і включає такі заходи:

1. Забезпечення прохідності дихаль­них шляхів: у випадку чистих навколоплідних вод - відсмоктування вмісту з порожнини рота та носа від моменту прорізування голови плода, у випадку тяжкої асфіксії або меконіальних вод — негайна інтубація тра­хеї і відсмоктування через інкубаційну трубку. Після народження відсмоктування проводиться в положенні дитини на спині або на боці з помірно розігнутою назад голівкою з підкладеним під плечика валіком. Після проведення процедури подають вільний потік кисню та оцінюють ЧСС новонародженого.

2. Активне зігрівання дитини (пе­ренесення її на столик, що підігріває­ться, під джерело променистого тепла, з нахилом голови дитини на 15 °С).

3. Тактильна стимуляція дихання (дренажне положення дитини, вібрацій­ний масаж грудної клітки, постійне від­смоктування вмісту з дихальних шля­хів, у випадку тяжкої аспірації — під контролем ларингоскопа).

4. Через відсутність або нерегуляр­не спонтанне дихання за 20 с після на­родження або у випадку брадикардії (ЧСС менше 100 за 1 хв) — застосу­вання маскової штучної вентиляції ле­гень (ШВЛ) 90-100 % киснем з часто­тою 40 за 1 хв; через відсутність апара­та для ШВЛ — дихання «рот до рота».

5. Внаслідок аспірації навколоплідних вод, що потребувала санації тра­хеї, неефективності маскової ШВЛ про­тягом першої хвилини життя, неадек­ватного спонтанного дихання — прове­дення інтубації трахеї і ШВЛ через ендотрахеальну трубку.

6. Якщо ЧСС менше 60 за 1 хв на фоні ШВЛ, починають закритий ма­саж серця (3 натискуванням на груди­ну — 1 вдих, доки ритм ско­рочень серця не досягне 100 за 1 хв), у випадку його неефективності протягом ЗО с у пупкову вену або ендотрахеально вводять розчин адреналіну (1:10 000) дозою 0,12-0,3 мл/кг; можливе повтор­не введення через 5 хв.

Закритий масаж серця проводиться шляхом натискування на нижню третину грудини. Важливо не натискати на мечевидний відросток, щоб запобігти розриву печінки. Натискують:

- двома великими пальцями, інші 4 пальці обох рук притримують спинку;

- кінчиками двох пальців однієї руки, друга рука підтримує спинку.

Глибина натискування 1-1,5 см,

7. Якщо брадикардія менше 60 за 1 хв і триває, є підозра щодо гіповолемічного шоку і декомпенсованого мета­болічного ацидозу на фоні ШВЛ і за­критого масажу серця — введення у пупкову вену одного із розчинів для від­новлення об`єму циркулюючої крові (ізотонічний роз­чин натрію хлориду протягом 5-10 хв; 4 % розчин натрію гідрокарбонату до­зою 4 мл/кг маси тіла протягом 2 хв), при ознаках недостатності надниркових залоз — кортикостероїдів (гідрокорти­зон — 8-10 мг/кг, преднізолон — 1-2 мг/кг).

8. У випадку медикаментозного пригнічення дихання вводять антагоністи наркотичних анальгетиків: налоксон дозою 0,01-0,02 мг або етимізол — 0,2- (5 мл) 1,5 % розчину; еуфілін — 0,1 мл 2 4 % розчину.

9. Внаслідок неефективності реанімаційних заходів протягом 15-20 хв відсутність спонтанного дихання і сер­цебиття, їх необхідно припинити (необоротне ушкодження головного мозку новонародженого).

Після відновлення дихання, діяль­ності серця, стабілізації стану новона­родженого його переводять до відділен­ня інтенсивної терапії.

Для оцінки стану новонародженого важливо знати, чи він доношений та зрілий. Доношеним зрілим вважають плід, який народився в терміні 37-42 тижні вагітності з масою тіла 2500 і більше грамів, у нього добре розвинутий підшкірно-жировий шар, шкіра еластична, рожева, пушковий покрив не виражений,довжина волосся на голові 2 більше см, вушні раковини упругі, майже щільні, нігті повністю покривають нігтьове ложе, пупкове кільце – посередині між мечевидним відростком і симфізом, у хлопчиків яєчка опущені в калитку, у дівчаток великі статеві губи прикривають малі.

Недоношеним вважається плід, який народився в терміні гестації 22-36 тижнів з масою тіла 500 і більше грамів, відсутні ознаки зрілості. К недоношеного немовляти підшкірно-жировий шар не виражений, шкіра покрита сировидним мастилом, має виражений пушковий покрив, нігті не покривають нігтьове ложе повністю, волосся на голові відсутнє або недовге, вушні раковини м’які, пупкове кільце ближче до симфізу, у хлопчиків яєчка не опущені в калитку, у дівчаток великі статеві губи не прикривають малі.

Ступені недоношеності виділяють за масою тіла дитини:

22-28 тижнів – 500-1000 г – довжина до 36 см – 111 ступінь недоношеності, діти переважно гинуть;

28-33 тижні – 1001-1900 г – 11 ступінь недоношеності, діти виживають частіше;

33-36 тижнів – 1901-2500 г – 1 ступінь недоношеності, діти майже зрілі.

Недоношені новонароджені найбільш часто гинуть від синдрому дихальної недостатності.

ВАДИ РОЗВИТКУ

Найбільш часто зустрічаються природжені атрезії стравоходу, атрезії кишечника, атрезія анального отвору та прямої кишки. Діагностика відбувається одразу після народження або протягом перших годин життя. Патологія потребує оперативного лікування у перші дні життя дитини.

ГЕНЕТИЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

 

Реєструватися повинні всі вади, хоча на даний час у більшості моніторингових систем враховуються три хромосомні синдроми(Дауна (трисомія 21), Патау (трисомія 13), Едвардса (трисомія 18)) МВВР і 19 ізольованих (аненцефалія, спинномозкова грижа, енцефалоцеле, гідроцефалія, мікротія, транспозиція великих судин, гіпоплазія лівого серця, щілина піднебіння, тотальна щілина губи, атрезія стравоходу, атрезія ануса, агенезія або дизгенезія нирок, гіпоспадія, епіспадія, екстрофія сечового міхура, редукційні вади кінцівок, діафрагмальна грижа, омфалоцеле, гастрошизис).

Генетичні захворювання діагностуються ще під час вагітності (скрінінгові дослідження – ПАПП, рівень хоріонічного гонадотропіну, АФП, естріол, УЗД). Наявність високого ризику генетичної патології або зміни у результатах скрінінгу є показами до інвазивних методів дослідження – амніоцентезу, кордоцентезу, біопсії хоріону.

Тактика ведення вагітності вирішується індивідуально в залежності від виду порушення аж до переривання вагітності.

Хвороби шкіри.

Попрілість – запальне ураження шкіри в ділянці природжених шкірних складок, яке розвивається внаслідок тертя дотичних поверхонь шкіри в умовах подразливого впливу продуктів шкірної секреції. Локалізується переважно в глибоких шкірних складках, в ділянці пахових ямок, пахвино-стегнових, сідничних складках, ділянці статевих органів, шиї, позаду вушка. Причини – посилене потовиділення при перегріванні, недбалий догляд, тривале перебування в мокрих пелюшках, недостатнє обсушування після купання та інше. Попрілості виглядають, як ерітеми, нерідко з мокнутінням, порушенням цілості епідермісу. Дитину непокоїть свербіння та печія в ураженій ділянці, дитина неспокійна, капризна. Лікування – щоденні ванночки з повареної солі з додаванням перманганату калію, просушування уражених ділянок, змащення їх олією, десятином, біпантеном, судокремом.

Гноячкові хвороби шкіри. Найбільш часта причина – стафілококове ураження шкіри. Формами стафілококового ураження шкіри є піодермія та везикульоз (пухирчатка новонароджених). Хвороба виникає на 3-8 добу після народження, супроводжується везікульозними висипаннями різного розміру з каламутним вмістом. Глибокого ураження шкіри немає. Частіше локалізується на передній черевній стінці, пахових складках, сідницях. Долоні та підошви не вражаються. Порушення загального стану, підвищення температури тіла не відмічається. Лікування – антибіотикотерапія, місцево – обробка уражених ділянок розчином брильянтового зеленого, спиртом, гідрокортизоновою маззю.

Склерема (підшкірний адипонекроз новонароджених) – це помітне ущільнення ділянок шкіри внаслідок підвищеної порозності стінок капілярів та набряку підшкірної клітковини. Етіологія – тривале значне охолодження дитини. Локалізація – тильна поверхня стоп, лобок, ділянка статевих органів, гомілки, стегна, живіт, груди. Ділянки шкіри ущільнені, холодні, бліді або ціанотичні, шкіра напружена, не збирається в складку, при натискуванні пальцем ямки не лишається. Якщо склерема локалізується на обличчі, то воно приймає вигляд нерухової маски. Загальний стан надзвичайно тяжкий, дитина сонна, майже не рухається, дихання поверхневе, тони серця глухі, аритмічні, уповільнені. Лікування – енергійне зігрівання дитини, інфузійна терапія та введення великої кількості рідини перорально, серцеві засоби.

Хвороби пупкової ранки (омфаліт) – це запальне захворювання в разі інфікування пупкової ранки.

Мокнучий пупок – виникає при інфікуванні мало вірулентною мікрофлорою, ранка не заживає, з неї виділяється каламутна рідина, процес рубцювання затягується.

Катаральний омфаліт – запалення пупкової ранки, яке характеризується наявністю серозних або серозно-кров’яних виділень.

Гнійний омфаліт – характеризується наявністю гнійних виділень з пупка. Інфекція розповсюджується вглиб пупковими судинами. При цьому судини пальпуються у вигляді тяжівю

Флегмона пупка – важке захворювання, при якому запалення переходить з пупкової ранки на навколишню підшкірну клітковину. Шкіра набрякла, напружена, інфільтрована, яскраво-червона. Загальний стан дитини важкий, вона неспокійна, плаче, дихання поверхневе, температура підвищена. У тяжких випадках може виникнути перитоніт, загальний сепсис.

Гангрена пупка – найтяжча форма омфаліту. Рана виділяє смердючу брудну рідину. Некроз поширюється по периферії, утворюється великий дефект шкіри на животі, некроз йде вглиб до очеревини, руйнує її, внаслідок чого іноді в рану прилягають петлі кишечника. Загальний стан дитини вкрай тяжкий, висока температура, тони серця ослаблені, колапс, поверхневе дихання, може бути смертельний вихід. Лікування – антибактеріальна терапія з введенням анти стафілококової плазми та гамма-глобуліну. Місцево- обмивання розчинами антисептиків, присипання бактерицидними пудрами. При наявності гнояка – його необхідно вскрити. Однак, не зважаючи на лікування, часто дитина гине.

Хвороби органів травлення

Кандидозний стоматит (пліснявка) – мікотичний стоматит, який викликається дріжджоподібними грибками роду Кандіда на слизовій оболонці рота навіть у здорових дітей. Мають значення такі фактори, як порушення харчування, загальне ослаблення дитини, недоношеність, розлади травлення, недостатній догляд. Проявляється у вигляді білосуватих плям на слизовій оболонці рота або суцільним білим нальотом, при зніманні яких ранки кровоточать. У тяжких випадках грибкові розростання можуть переходити на носоглотку, стравохід, шлунок. Діагностика базується на огляді слизової оболонки рота. Лікування полягає у належному догляді за дитиною, місцево – змащування розчином ромашки з содою, фурациліном, ротоканом, метиленового синього або розчином нітрату срібла.

Геморагічні захворювання – це захворювання новонародженого, які супроводжуються крововиливами.

Геморагічний діатез – характеризується крововиливами, які з’являються на будь-яких ділянках шкіри, у підшкірножирову клітковину, слизові оболонки, м’язи, у вигляді дрібнокрапкових крововиливів або великих синців.

Кровотеча із залишка пуповини. Повторно накладають зажим на пуповину, змащують куксу розчином адреналіну або припікають діатермокоагулятором.

Мелена – кровотеча із шлунка та кишок, починається на 3-4 добу життя, проявляється наявністю крові у випорожненнях. Кількість випорожнень збільшується. Іноді виділяється чиста кров у великій кількості зі звертками. Дитина сонна, апатична, відмовляється ссати груди, іноді може бути блювання з кров’ю.

Лікування. Цілковитий спокій, годують сціженим, охолодженим молоком. Дитину зігрівають, але на живіт кладуть міхур з льодом. Призначають інфузійну терапію, кровозупинні засоби (желатина всередину, кальцію хлорид всередину). У тяжких випадках при вираженій анемії – переливання еритроцитарної маси. В легких випадках перебіг захворювання нетривалий, в тяжких – погано піддається лікуванню, дитина часто гине. Перенесена мелена не викликає схильності до кровотеч в майбутньому.

Гонорейний кон’юктивит

Дитина заражається під час пологів від матери, рідше – через предмети побуту або через руки персоналу. Інкубаційний період – 2-3 дні. Частіше уражується слизова оболонка обох очей. Клінічно проявляється набряком повік, почервонінням, повіки зліпаються, з очей спочатку серозні, потім гнійні виділення. При мікроскопії секрету знаходять гонококи.

Лікування полягає у систематичному видаленні гною з ока, промивання 5-6 разів на добу теплим розчином перманганату калію, ізотонічним розчином хлориду натрію, 1-2 рази на добу – розчином нітрату срібла, протарголу. Холодні примочки.

Якщо ушкоджене одне ока, то під час маніпуляцій ретельно оберігають інше око,для чого на нього накладається профілактична пов’язка з 1% розчином нітрату срібла,дитина повертається у протилежний бік. Для запобігання виникнення гонорейного кон’юктивіту після народження дитини за повіку закладається еритроміцинова або тетрациклінова мазь.

Сепсис новонароджених – важке запальне інфекційне захворювання, яке виникає в наслідок прогресування місцевого запального процесу. Етіологія – стафілококи, стрептококи, кишкова паличка, пневмококи та інші мікроорганізми. Джерелом зараження можуть бути хворі діти, мати, медичний персонал. Вхідні ворота – пупкова ранка, шкірні покриви, верхні дихальні шляхи, легені, кишки. Спочатку виникають місцеві прояви септичної інфекції, потім вона поширюється, набуває затяжного характеру з клінікою генералізованої інфекції.

Виникненню токсико-септичних захворювань сприяють:

1) порушення правил асептики та антисептики під час догляду за роділлями, породіллями, немовлятами;

2) незадовільна особиста гігієна медичного персоналу;

3) незадовільна санітарно-гігієнічна обробка роділь та породіль

4) порушення санітарно-епідеміологічного режиму в материнських та дитячих палатах;

5) запізніла діагностика септичних захворювань новонароджених і невчасна їх ізоляція;

6) низька та нестійка температура дитячих палат, неправильне годування, що знижує опірність новонароджених.

Розрізняють наступні фази сепсису:

1. Фаза передвісників – характеризується невеликим зниженням маси тіла дитини, появою зригування, поганим загоюванням пупкової ранки, кон’юктивітом, шкірними проявами. Загальний стан дитини задовільний.
2. Фаза ранній симптомів сепсису (фаза середнього ступеня важкості) – починається на 6-8 добу після захворювання. Характеризується відсутністю апетиту, відмовою від грудей, блідо-ціанотичним забарвленням шкіри, блюванням, знижується маса тіла, наростають явища інтоксикації. Випорожнення стають водянистими, яскраво-жовтого кольору. Температура звичайно нормальна. В загальному аналізі крові відмічається зсув вліво з помірним збільшенням паличок.
3. Фаза вираженої картини сепсису (важка форма захворювання). Загальний стан різко погіршується, знижується тургор шкіри, різко зменшується маса тіла, шкіра стає блідо-сірою, іноді жовтушною, спостерігаються крововиливи, висипання еритематозного характеру, іноді – піодермія, фурункули, абсцеси. В крові помірний лейкоцитоз, нейтрофільоз зі зсувом вліво, моноцитоз.

Лікування повинно розпочинатись якомога раніше, при перших симптомах захворювання, і включає в себе:

1) Підвищення загальної опірності організму в боротьбі з інфекцією

2) Специфічний вплив на збудників інфекції

3) Застосування симптоматичних засобів.

1) Включає в себе створення найкращих гігієнічних умов, індивідуальний догляд, грудне вигодовування, достатнє введення рідини – розчин глюкози, Рінгера,при блюванні розчини вводять парентерально (підшкірно або внутрішньовенно)

2) До специфічних засобів відносять антибіотики в поєднанні з сульфаніламідними препаратами. Для запобігання виникнення резистентних штамів антибіотик змінюють кожні 7-10 днів. Доцільно призначати комплекс з двох препаратів, доза в середньому складає 0,2 г/кг маси тіла дитини. Для підвищення реактивності застосовують трансфузії плазми, гамма-глобуліну, при лікуванні стафілококової інфекції – анти стафілококовий гамма-глобулін, анти стафілококову плазму

3) Застосовують симптоматичні засоби – жарознижуючі, знеболюючі і т.і.

Профілактика токсико-септичних захворювань новонароджених має починатись ще з жіночої консультації, де обстеження жінок має включати виявлення та санацію вогнищ хронічної інфекції. При поступленні до пологового будинку має значення госпіталізація жінок з інфекціями до обсерваційного відділення, щоб запобігти контакту зі здоровими жінками. Треба приділяти велике значення санітарно-епідеміологічному режиму у пологових будинках, дотримуватись правил асептики та антисептики. При обробці ново народження необхідно використовувати стерильні індивідуальні пакети. Один раз на рік, а також при закритті пологового будинку при спалаху токсико-септичних захворювань, в дитячих палатах проводять ремонт – білять та фарбують стіни, меблі, двері, вікна і т.і. Необхідно систематично проводити також медичний огляд персоналу дитячих палат та пологового залу.

Заходи в разі спалаху токсико-септичних захворювань новонароджених у пологовому будинку:

- При виникненні будь-якого токсикоз-септичного захворювання новонародженого негайно сповіщають головного лікаря та районну сан.-епід.станцію

- Хвору дитину ізолюють і відразу починають активне лікування захворювання

- Крім хворої дитини до відділення патології новонароджених переводять також дітей, у яких виявлені захворювання шкіри, шлунково-кишкового тракту, респіраторні захворювання

- Після ізоляції ліжечко, матрац, білизну хворої дитини дезінфікують, палату ретельно миють та опромінюють

- Для дітей, які були в контакті з хворою дитиною, влаштовують карантин, вони мають після виписки перебувати під наглядом дільничного педіатра

- Проводиться епідеміологічне обстеження всього персоналу пологового будинку

- Пологовий будинок у разі спалаху закривають, виписують всіх дітей і матерів, після чого проводять дезінфекцію приміщень, стерилізацію, ретельну чистку, прибирання з побілкою усіх приміщень пологового будинку

- Кожний випадок токсико-септичних захворювань у пологовому будинку має обговорюватись на лікарсько-контрольній комісії, яка повинна встановити причину та обставини спалаху.

Рекомендована література

1. Степанківська Г.К., Михайленко О.Т. Акушерство. – Київ.- «Здоров’я”, 2000 р.

2. Жученко П.Г., Тарасюк В.І. Акушерство. – Київ. – «Здоров’я”, 1995 р.

3. Мазорчук Б.Ф., Жученко П.Г. Акушерство і гінекологія (підручник для сімейних лікарів), том 1, 2. – Київ. – 2005 р.

4. Айламазян З.К. Акушерство. – Санкт-Петербург. – 1998 г.

5. Абрамченко В.В. Активное ведение родов. – Санкт-Петербург. – «Специальная литература». – 1996

6. Акушерство (национальное руководство)/ Под ред..Э.К. Айламазяна, В.И. Кулакова, В.Е. Радзинского, Г.М. Савельевой. – М.; ГЭОТАР-Медиа. – 2007. – 1200 с.

7. Клінічні протоколи

 

Методичну розробку склала: к.м.н., асистент Полторак А.В.

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Вінницький національний медичний університет ім..М.І. Пирогова

«ЗАТВЕРДЖЕНО»

на методичній нараді кафедри

акушерства та гінекології № 1

Завідувач кафедри

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­________________проф. Мазорчук Б.Ф.

"____"____________200__ р.

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Для викладачів

 

Навчальна дисципліна	Акушерство
Модуль №
Змістовий модуль №
Тема заняття	Ізоантигенна несумісність крові матері та плода. Патологія періоду новонародженості. Асфіксія новонародженого. Токсико-септичні захворю-вання новонароджених. Методи інтенсивної терапії та реанімації новонародженого
Курс
Факультет	Медичний

 

 

Вінниця – 2009

 

 

1. Конкретні цілі:

- навчитись визначати фактори ризику та діагностувати імуноконфліктну вагітність;

- планувати тактику ведення вагітності та пологів у жінок з ізоімунізацією;

- профілактувати виникнення ізоімунізації;

- діагностувати та лікувати гемолітичну хворобу плода та новонародженого;

- діагностувати та надавати допомогу при асфіксії новонародженого;

- діагностувати та надавати допомогу при захворюваннях періоду новонародженості – синдромі дихальних розладів, пологових травмах, токсико-септичних захворюваннях;

- планувати заходи під час спалаху токсикоз-септичних захворювань в пологовому будинку;

Базовий рівень підготовки