Токсико-септичні захворювання новонароджених

Хвороби шкіри.

Попрілість – запальне ураження шкіри в ділянці природжених шкірних складок, яке розвивається внаслідок тертя дотичних поверхонь шкіри в умовах подразливого впливу продуктів шкірної секреції. Локалізується переважно в глибоких шкірних складках, в ділянці пахових ямок, пахвино-стегнових, сідничних складках, ділянці статевих органів, шиї, позаду вушка. Причини – посилене потовиділення при перегріванні, недбалий догляд, тривале перебування в мокрих пелюшках, недостатнє обсушування після купання та інше. Попрілості виглядають, як ерітеми, нерідко з мокнутінням, порушенням цілості епідермісу. Дитину непокоїть свербіння та печія в ураженій ділянці, дитина неспокійна, капризна. Лікування – щоденні ванночки з повареної солі з додаванням перманганату калію, просушування уражених ділянок, змащення їх олією, десятином, біпантеном, судокремом.

Гноячкові хвороби шкіри. Найбільш часта причина – стафілококове ураження шкіри. Формами стафілококового ураження шкіри є піодермія та везикульоз (пухирчатка новонароджених). Хвороба виникає на 3-8 добу після народження, супроводжується везікульозними висипаннями різного розміру з каламутним вмістом. Глибокого ураження шкіри немає. Частіше локалізується на передній черевній стінці, пахових складках, сідницях. Долоні та підошви не вражаються. Порушення загального стану, підвищення температури тіла не відмічається. Лікування – антибіотикотерапія, місцево – обробка уражених ділянок розчином брильянтового зеленого, спиртом, гідрокортизоновою маззю.

Склерема (підшкірний адипонекроз новонароджених) – це помітне ущільнення ділянок шкіри внаслідок підвищеної порозності стінок капілярів та набряку підшкірної клітковини. Етіологія – тривале значне охолодження дитини. Локалізація – тильна поверхня стоп, лобок, ділянка статевих органів, гомілки, стегна, живіт, груди. Ділянки шкіри ущільнені, холодні, бліді або ціанотичні, шкіра напружена, не збирається в складку, при натискуванні пальцем ямки не лишається. Якщо склерема локалізується на обличчі, то воно приймає вигляд нерухової маски. Загальний стан надзвичайно тяжкий, дитина сонна, майже не рухається, дихання поверхневе, тони серця глухі, аритмічні, уповільнені. Лікування – енергійне зігрівання дитини, інфузійна терапія та введення великої кількості рідини перорально, серцеві засоби.

Хвороби пупкової ранки (омфаліт) – це запальне захворювання в разі інфікування пупкової ранки.

Мокнучий пупок – виникає при інфікуванні мало вірулентною мікрофлорою, ранка не заживає, з неї виділяється каламутна рідина, процес рубцювання затягується.

Катаральний омфаліт – запалення пупкової ранки, яке характеризується наявністю серозних або серозно-кров’яних виділень.

Гнійний омфаліт – характеризується наявністю гнійних виділень з пупка. Інфекція розповсюджується вглиб пупковими судинами. При цьому судини пальпуються у вигляді тяжівю

Флегмона пупка – важке захворювання, при якому запалення переходить з пупкової ранки на навколишню підшкірну клітковину. Шкіра набрякла, напружена, інфільтрована, яскраво-червона. Загальний стан дитини важкий, вона неспокійна, плаче, дихання поверхневе, температура підвищена. У тяжких випадках може виникнути перитоніт, загальний сепсис.

Гангрена пупка – найтяжча форма омфаліту. Рана виділяє смердючу брудну рідину. Некроз поширюється по периферії, утворюється великий дефект шкіри на животі, некроз йде вглиб до очеревини, руйнує її, внаслідок чого іноді в рану прилягають петлі кишечника. Загальний стан дитини вкрай тяжкий, висока температура, тони серця ослаблені, колапс, поверхневе дихання, може бути смертельний вихід. Лікування – антибактеріальна терапія з введенням анти стафілококової плазми та гамма-глобуліну. Місцево- обмивання розчинами антисептиків, присипання бактерицидними пудрами. При наявності гнояка – його необхідно вскрити. Однак, не зважаючи на лікування, часто дитина гине.

Хвороби органів травлення

Кандидозний стоматит (пліснявка) – мікотичний стоматит, який викликається дріжджоподібними грибками роду Кандіда на слизовій оболонці рота навіть у здорових дітей. Мають значення такі фактори, як порушення харчування, загальне ослаблення дитини, недоношеність, розлади травлення, недостатній догляд. Проявляється у вигляді білосуватих плям на слизовій оболонці рота або суцільним білим нальотом, при зніманні яких ранки кровоточать. У тяжких випадках грибкові розростання можуть переходити на носоглотку, стравохід, шлунок. Діагностика базується на огляді слизової оболонки рота. Лікування полягає у належному догляді за дитиною, місцево – змащування розчином ромашки з содою, фурациліном, ротоканом, метиленового синього або розчином нітрату срібла.

Геморагічні захворювання – це захворювання новонародженого, які супроводжуються крововиливами.

Геморагічний діатез – характеризується крововиливами, які з’являються на будь-яких ділянках шкіри, у підшкірножирову клітковину, слизові оболонки, м’язи, у вигляді дрібнокрапкових крововиливів або великих синців.

Кровотеча із залишка пуповини. Повторно накладають зажим на пуповину, змащують куксу розчином адреналіну або припікають діатермокоагулятором.

Мелена – кровотеча із шлунка та кишок, починається на 3-4 добу життя, проявляється наявністю крові у випорожненнях. Кількість випорожнень збільшується. Іноді виділяється чиста кров у великій кількості зі звертками. Дитина сонна, апатична, відмовляється ссати груди, іноді може бути блювання з кров’ю.

Лікування. Цілковитий спокій, годують сціженим, охолодженим молоком. Дитину зігрівають, але на живіт кладуть міхур з льодом. Призначають інфузійну терапію, кровозупинні засоби (желатина всередину, кальцію хлорид всередину). У тяжких випадках при вираженій анемії – переливання еритроцитарної маси. В легких випадках перебіг захворювання нетривалий, в тяжких – погано піддається лікуванню, дитина часто гине. Перенесена мелена не викликає схильності до кровотеч в майбутньому.

Гонорейний кон’юктивит

Дитина заражається під час пологів від матери, рідше – через предмети побуту або через руки персоналу. Інкубаційний період – 2-3 дні. Частіше уражується слизова оболонка обох очей. Клінічно проявляється набряком повік, почервонінням, повіки зліпаються, з очей спочатку серозні, потім гнійні виділення. При мікроскопії секрету знаходять гонококи.

Лікування полягає у систематичному видаленні гною з ока, промивання 5-6 разів на добу теплим розчином перманганату калію, ізотонічним розчином хлориду натрію, 1-2 рази на добу – розчином нітрату срібла, протарголу. Холодні примочки.

Якщо ушкоджене одне ока, то під час маніпуляцій ретельно оберігають інше око,для чого на нього накладається профілактична пов’язка з 1% розчином нітрату срібла,дитина повертається у протилежний бік. Для запобігання виникнення гонорейного кон’юктивіту після народження дитини за повіку закладається еритроміцинова або тетрациклінова мазь.

Сепсис новонароджених – важке запальне інфекційне захворювання, яке виникає в наслідок прогресування місцевого запального процесу. Етіологія – стафілококи, стрептококи, кишкова паличка, пневмококи та інші мікроорганізми. Джерелом зараження можуть бути хворі діти, мати, медичний персонал. Вхідні ворота – пупкова ранка, шкірні покриви, верхні дихальні шляхи, легені, кишки. Спочатку виникають місцеві прояви септичної інфекції, потім вона поширюється, набуває затяжного характеру з клінікою генералізованої інфекції.

Виникненню токсико-септичних захворювань сприяють:

1) порушення правил асептики та антисептики під час догляду за роділлями, породіллями, немовлятами;

2) незадовільна особиста гігієна медичного персоналу;

3) незадовільна санітарно-гігієнічна обробка роділь та породіль

4) порушення санітарно-епідеміологічного режиму в материнських та дитячих палатах;

5) запізніла діагностика септичних захворювань новонароджених і невчасна їх ізоляція;

6) низька та нестійка температура дитячих палат, неправильне годування, що знижує опірність новонароджених.

Розрізняють наступні фази сепсису:

1. Фаза передвісників – характеризується невеликим зниженням маси тіла дитини, появою зригування, поганим загоюванням пупкової ранки, кон’юктивітом, шкірними проявами. Загальний стан дитини задовільний.
2. Фаза ранній симптомів сепсису (фаза середнього ступеня важкості) – починається на 6-8 добу після захворювання. Характеризується відсутністю апетиту, відмовою від грудей, блідо-ціанотичним забарвленням шкіри, блюванням, знижується маса тіла, наростають явища інтоксикації. Випорожнення стають водянистими, яскраво-жовтого кольору. Температура звичайно нормальна. В загальному аналізі крові відмічається зсув вліво з помірним збільшенням паличок.
3. Фаза вираженої картини сепсису (важка форма захворювання). Загальний стан різко погіршується, знижується тургор шкіри, різко зменшується маса тіла, шкіра стає блідо-сірою, іноді жовтушною, спостерігаються крововиливи, висипання еритематозного характеру, іноді – піодермія, фурункули, абсцеси. В крові помірний лейкоцитоз, нейтрофільоз зі зсувом вліво, моноцитоз.

Лікування повинно розпочинатись якомога раніше, при перших симптомах захворювання, і включає в себе:

1) Підвищення загальної опірності організму в боротьбі з інфекцією

2) Специфічний вплив на збудників інфекції

3) Застосування симптоматичних засобів.

1) Включає в себе створення найкращих гігієнічних умов, індивідуальний догляд, грудне вигодовування, достатнє введення рідини – розчин глюкози, Рінгера,при блюванні розчини вводять парентерально (підшкірно або внутрішньовенно)

2) До специфічних засобів відносять антибіотики в поєднанні з сульфаніламідними препаратами. Для запобігання виникнення резистентних штамів антибіотик змінюють кожні 7-10 днів. Доцільно призначати комплекс з двох препаратів, доза в середньому складає 0,2 г/кг маси тіла дитини. Для підвищення реактивності застосовують трансфузії плазми, гамма-глобуліну, при лікуванні стафілококової інфекції – анти стафілококовий гамма-глобулін, анти стафілококову плазму

3) Застосовують симптоматичні засоби – жарознижуючі, знеболюючі і т.і.

Профілактика токсико-септичних захворювань новонароджених має починатись ще з жіночої консультації, де обстеження жінок має включати виявлення та санацію вогнищ хронічної інфекції. При поступленні до пологового будинку має значення госпіталізація жінок з інфекціями до обсерваційного відділення, щоб запобігти контакту зі здоровими жінками. Треба приділяти велике значення санітарно-епідеміологічному режиму у пологових будинках, дотримуватись правил асептики та антисептики. При обробці ново народження необхідно використовувати стерильні індивідуальні пакети. Один раз на рік, а також при закритті пологового будинку при спалаху токсико-септичних захворювань, в дитячих палатах проводять ремонт – білять та фарбують стіни, меблі, двері, вікна і т.і. Необхідно систематично проводити також медичний огляд персоналу дитячих палат та пологового залу.

Заходи в разі спалаху токсико-септичних захворювань новонароджених у пологовому будинку:

- При виникненні будь-якого токсикоз-септичного захворювання новонародженого негайно сповіщають головного лікаря та районну сан.-епід.станцію

- Хвору дитину ізолюють і відразу починають активне лікування захворювання

- Крім хворої дитини до відділення патології новонароджених переводять також дітей, у яких виявлені захворювання шкіри, шлунково-кишкового тракту, респіраторні захворювання

- Після ізоляції ліжечко, матрац, білизну хворої дитини дезінфікують, палату ретельно миють та опромінюють

- Для дітей, які були в контакті з хворою дитиною, влаштовують карантин, вони мають після виписки перебувати під наглядом дільничного педіатра

- Проводиться епідеміологічне обстеження всього персоналу пологового будинку

- Пологовий будинок у разі спалаху закривають, виписують всіх дітей і матерів, після чого проводять дезінфекцію приміщень, стерилізацію, ретельну чистку, прибирання з побілкою усіх приміщень пологового будинку

- Кожний випадок токсико-септичних захворювань у пологовому будинку має обговорюватись на лікарсько-контрольній комісії, яка повинна встановити причину та обставини спалаху.