Стратегічні групи конкурентів. Карти стратегічних груп конкурентів.

Визначення головних конкурентів дозволяє більш ефективно будувати свою конкур. стратегію і тактику, економить час та гроші на проведення аналізу конкурентів.

Різні модифікації прод., що вигот-ся, рівень якості, групи спож-чів, їх локалізація тощо — це важливі хар-ки, які дають змогу уточнити коло конкурентів.

СГК – це підп.-ва, які завчають близькі позиції на ринку і конкурують між собою на основі одних і тих самих конкур. переваг. Підп-ва можуть відноситись однієї СГК, якщо вони: 1. мають близький асортимент продукції; 2. працюють в одному діапазоні ціна-якість; 3. спрямовані на одних і тих самих споживачів; 4. використовують однакову технологію (виробництва, продукції); 5. використовують однакові засоби просування продукції; 6. однаковий ступінь і рівень вертикальної інтеграції.

Чим ближчими є параметри у підприємств-конкурентів, частіше зустрічаються ті самі конкурентні переваги, тим ретельніше слід вивчати їхню діяльність, оскільки саме вони є основними конкурентами, що входять до однієї стратегічної групи.

Аналіз стратегічних груп виконується за допомогою так званих «карт стратегічних груп галузі». Алгоритм побудови карти стратегічних груп

1. обирають декілька найбільш важливих параметрів (критеріїв) діяльності підприємства і обирають два, які не корелюють (зв’язані) між собою (не ціна-якість).

2. Оцінюють (експертним шляхом) всі підприємства галузі за цими критеріями і позиціонують їх у системі координат:

3. Під-ва, які займають близькі позиції на цій системі координат, об’єднують, провівши коло, радіус якого пропорційний обсягам реалізації продукції підприємствами даної групи до обсягів реалізації всієї галузі

4. Для того, щоб більш точно ідентифікувати СГК, потрібно побудувати декілька карт СГК за різними критеріями.

Формуючи «стратегічні групи» конкуруючих фірм, можна застосувати підхід «від потреб». Тоді підприємства можуть сформувати такі групи:

· орієнтовані на задоволення всього комплексу потреб і вимог, що їх висуває споживач до товару або послуги;

· спеціалізовані щодо задоволення специфічних потреб окремого сегмента («нішева спрямованість);

· нових конкурентів, що запланували вихід на ринок зі своєю аналогічною продукцією;

· можливих конкурентів, що нині обслуговують інші ринки аналогічною продукцією, але поки що не планують освоювати ринок, який досліджується;

· виробники товарів-замінників, що мають змогу витіснити основні продукти з ринку.

Кожне підприємство самостійно приймає рішення про кількість параметрів, за якими треба порівнювати окремі підприємства. Тому карт стратегічних груп буде стільки, скільки обрано пар характеристик. Наявність карт із різними парними оцінками може сприяти виявленню рівня та типу конкуренції як у галузі загалом (кількість, склад стратегічних груп та їхні позиції), так і в межах однієї стратегічної групи.

Основними конкурентами є підприємства, що входять до складу однієї стратегічної групи, але якщо стратегічні групи на карті близь­кі одна до одної, водночас спостерігається конкуренція і між підприємствами різних стратегічних груп.