Інші компоненти лікування ЦД типу 1 у дітей

●Позитивний вплив на вуглеводний обмін справляють деякі лікарські рослини (козлятник, листя чорниці, суниці, шовковиці, стручки квасолі, корінь лопуха, кульбаби тощо). Нараховують більше 150 видів рослин, які мають гіпоглікемічну активність. В клінічній практиці використовують лише частину з них. Фітотерапія при ЦД типу 1 у дітей може використовуватися тільки як допоміжний метод лікування.

●Важливими компонентами комплексного лікування ЦД у дітей є фізіотерапевтичне і санаторно-курортне лікування. Існують спеціалізовані санаторії у Трускавці, Миргороді, Харківській області («Березовські Мінеральні Води»), в деяких санаторіях виділені спеціалізовані ліжка для хворих на ЦД, а також місцеві санаторії.

●Основними методами санаторно-курортного лікування є дієтичне харчування, мінеральні води, кліматотерапія, фізіотерапія, лікувальна фізкультура.

●Ефективність даного виду лікування залежить від правильного відбору хворих, урахування показань та протипоказань.

Диспансерне спостереження

●Огляд педіатра-ендокринолога – 1 раз на місяць та при необхідності.

●Обстеження в умовах стаціонарного спеціалізованого дитячого відділення – 1 раз на

місяць, якщо немає ускладнень, за наявності ускладнень – 1 раз на 6 міс.

●Клінічний аналіз крові і сечі – за показаннями, але не рідше 2-х разів на рік.

●Глюкоза крові – щоденно; при маніфестації захворювання та декомпенсації - 5 разів

на день.

●Глюкоза сечі – щоденно, при маніфестації захворювання та декомпенсації – 4-5 разів

на день.

●Ліпідний спектр крові – 2 рази на рік.

●НвА1с – 1 раз на 3 міс.

●Мікроальбумінурія – трикратно, 2 рази на рік через 5 років від початку діабету.

●Оцінка фізичного і статевого розвитку – 2 рази на рік.

●ЕКГ – 1 р. на рік та за показаннями; реовазографія ніг, флюорографія органів грудної

клітини – 1 раз на рік.

●Огляд окуліста – 1 раз на рік, при раптовому погіршенні зору – терміново.

●Невролог, хірург – 1 раз на рік та за показаннями; стоматолог – 1 раз на рік.

●Диспансерне спостереження – протягом усього життя.

 

Невідкладні стани при ЦД типу 1 у дітей

Невідкладні стани – це гострі ускладнення цукрового діабету. До них належать:

• гіпоглікемічні стани та гіпоглікемічна кома;

• діабетичний кетоацидоз та кетоацидотична кома;

• гіперосмолярна некетоацидотична кома;

• лактатацидотична кома.

Два останніх види коматозних станів у дітей та підлітків розвиваються рідко.

 

Діабетичний кетоацидоз і кетоацидотична кома

Діабетичний кетоацидоз (ДКА) – це стан тяжкої метаболічної декомпенсації ЦД, який розвивається внаслідок інсулінової недостатності.

При маніфестації ЦД типу 1 ДКА розвивається у 80% дітей. Якщо своєчасно не усунути недостатність інсуліну, прогресування патологічного процесу приведе до розвитку кетоацидотичної коми.

Етіологія

Розвитку кетоацидозу та кетоацидотичної коми у дітей сприяють такі фактори:

• недіагностований та нелікований цукровий діабет;

• порушення режиму лікування:

◊ неправильне лікування (призначення недостатніх доз інсуліну);

◊ припинення введення інсуліну, пропуск ін’єкцій або значне зниження його дози;

◊ введення простроченого інсуліну або препарату, який неправильно зберігався;

◊ використання несправних шприц-ручок;

◊ заміна одного препарату на інший, до якого хворий виявився нечутливим;

• недостатній контроль рівня глікемії;

• грубі порушення дієти та режиму;

• різке зростання потреби в інсуліні.

Підвищення потреби в інсуліні зумовлено впливом контрінсулярних гормонів і резистентністю периферичних тканин до інсуліну. Це може бути спричинене різними факторами:

• гострі інфекційні та інші інтеркурентні захворювання, особливо гнійні при відсутності відповідної корекції;

• гострі харчові токсикоінфекції;

• оперативні втручання;

• травми (фізичні та психічні), інші стресові впливи (особливо у підлітків);

• супутні ендокринні захворювання, які супроводжуються гіперфункцією (дифузний токсичний зоб, гіперкортицизм та ін.);

• застосування деяких лікарських препаратів (в першу чергу, глюкокортикоїдів);

• тривала хронічна декомпенсація цукрового діабету є однією з причин інсулінорезистентності.