Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Моніторинг при виведенні хворого з кетоацидозу
• Глюкоза крові з пальця- щогодини (для контролю – у венозній крові кожні 2-4 год.). • Пульс, ЧСС, дихання, АТ – щогодини. • Спостереження за неврологічною симптоматикою – щогодини. • Оцінка реакції зіниць на світло, стан очного дна – щогодини. • Електроліти, кетонові тіла крові, глюкозу та кетонові тіла сечі, загальний аналіз сечі, креатинін крові, рСО2, рН крові, гемоглобін, ШОЕ, лейкоцити, гематокрит, Коагулограма, час зсідання крові, ЕКГ – кожні 2-3 години. • Результати всіх вимірювань заносять у протокол спостереження. • Фіксують об’єм уведеної рідини, вид інфузійного розчину, спосіб і тривалість інфузії, Реєструються втрати рідини (діурез), доза інсуліну. • При покращенні стану хворого контроль за лабораторними показниками можна робити Рідше. Перший етап допомоги: - укривання хворого; - вдихання 100% зволоженого кисню через маску; - промивання шлунка; - уведення назогастрального зонду (якщо хворий без свідомості); - уведення сечового катетера; - установлення постійного венозного мікрокатетера; - підігрів інфузійних розчинів до 37◦С перед уведенням. В лікуванні ДКА та кетоацидотичної коми виділяють такі напрямки: ■ ліквідацію інсулінової недостатності для зниження гіперглікемії і припинення катаболічних процесів (кетоацидозу); ■ регідратацію з метою відновлення об’єму циркулюючої крові, підйому артеріального тиску; ■ відновлення електролітного балансу; ■ відновлення нормального кислотно-лужного стану; ■ проведення заходів, спрямованих на нормалізацію функцій внутрішніх органів (серця, нирок, легень та ін.); ■ лікування патологічних станів, які спричинили розвиток ДКА.
● Інсулінотерапія. ◊ Введення інсуліну починають лише після виведення хворого з шоку та початку регідратації. Це запобігає переходу калію з плазми у клітини, що може спричинити серцеву аритмію. Крім того, протягом перших 60-90 хвилин від початку регідратації глікемія може суттєво знизитись навіть без інсулінотерапії. ◊ Спосіб уведення. Інсулін короткої дії уводять у режимі малих доз внутрішньовенно поступово крапельно. Інфузію інсуліну проводять з використанням У-подібного перехідника, паралельно з іншими речовинами. Оптимальною концентрацією є 1 ОД інсуліну на 1 мл ізотонічного розчину натрію хлориду (перед уведенням 50 ОД інсуліну розчиняють у 50 мл 0,9% розчину NaCl). 50 мл суміші пропускають струминно через систему для внутрішньовенних інфузій для адсорбції інсуліну на стінках системи.
◊ Режим інсулінотерапії при ДКА. - Початкова доза інсуліну складає 0,1 ОД/кг фактичної маси тіла дитини на годину, у маленьких дітей вона може складати 0,05 ОД/кг, при більшій тривалості діабету або при супутній гнійній інфекції – збільшуватися до 0,2 ОД/кг на годину. - Зниження рівня глікемії повинно бути повільним – не швидше 4-5 ммоль/л за 1 годину. При відсутності позитивної динаміки показників глікемії протягом 2-3 годин, дозу інсуліну збільшують на 50%, а при наростанні глікемії – на 100%. - В перший день лікування не слід знижувати глікемію нижче за 13 ммоль/л, оскільки швидке зниження глікемії може спричинити розвиток набряку мозку. Слід утримувати глікемію в межах 8-12 ммоль/л. - При зниженні рівня глікемії до 12-15 ммоль/л для підтримання її вмісту у крові на рівні 8-12 ммоль/л починають уведення розчину глюкози. - При зниженні рівня глікемії нижче 8 ммоль/л або він знижується швидко концентрацію розчину глюкози збільшують до 10%. - Якщо рівень глікемії залишається нижче 8 ммоль/л на фоні уведення розчину глюкози, дозу інсуліну необхідно зменшити. - При наростанні рівня глікемії (15 ммоль/л і вище) дозу інсуліну збільшують на 25%. - При нормалізації кислотно-лужного балансу та зниженні глікемії <14 ммоль/л переходять на підшкірне уведення інсуліну короткої дії (спочатку кожні 2 год, на 2-3 добу – 5-6 разів на добу), надалі – на комбіновану інсулінотерапію. При вперше виявленому ЦД доза інсуліну складає 0,25-0,5 ОД/кг/добу, у дітей з більш тривалим терміном захворювання вона зростає до 0,6-1,0-1,2 ОД/кг/добу. - Для попередження нового наростання глікемії припинення внутрішньовенного уведення інсуліну слід проводити не раніше ніж через 60 хв після першої підшкірної ін’єкції. - Терапію інсуліном не слід припиняти або уводити у дозі менше 0,05 ОД/кг/год, тому що він необхідний для пригнічення кетогенезу і усунення ацидозу.
● Регідратація ◊ Регідратація при ДКА у дітей повинна проводитися більш повільно, тому що швидке зниження внутрішньосудинної гіперосмолярності може спричинити набряк мозку або шок. ◊ Інфузійна регідратація проводиться 0,9% розчином натрію хлориду. Після зниження глікемії до 12-15 ммоль/л – заміна на розчини, що містять глюкозу (0,9% NaCl із 5% розчином глюкози). ◊ Для підрахунку кількості необхідного для уведення рідини рекомендують кілька методів. За рекомендацією ISPAD (2000) для розрахунку об’єму інфузійної терапії використовують 2 методи. ○ Метод 1 * Кількість необхідної рідини = дефіцит рідини (мл) + підтримуюча добова кількість рідини (мл). * Дефіцит рідини (мл) = ступінь дегідратації (%) х масу тіла (кг). * Ступінь дегідратації: - 3% - клінічно майже не проявляється; - 5% - сухі слизові оболонки, знижений тургор шкіри; - 10% - впалі очі, погане наповнення капілярів (час наповнення ≥3 сек.), холодні руки, ноги; - >10% - шок, слабкий пульс на периферії або його відсутність. * Об’єм рідини, необхідний для підтримання обмінних процесів, залежить від маси тіла і віку дитини (табл. 6).
Таблиця 6. Підтримуюча добова кількість рідини
В наступні 1-2 доби об’єм рідини дорівнює дефіциту + половина підтримуючого об’єму рідини. ○ Метод 2 * Протягом 48 діб інфузію проводять зі швидкістю, яка залежить від маси тіла (але не більше 250 мл/год): □ 6 мл/кг/год – для дітей з масою 3-9 кг; □ 5 мл/кг/год – для дітей з масою 10-19 кг; □ 4 мл/кг/год – для дітей з масою >20 кг. В більшості випадків такий розрахунок покриває поточні втрати рідини. Але, якщо дегідратація не зменшується, необхідне додаткове уведення розчинів. Е.П. Касаткіна (1996) рекомендує таку схему інфузійної терапії: * Протягом 1-ої години уводять 0,9% розчин натрію хлориду із розрахунку 20 мл/кг фактичної маси тіла. * При наявності гіповолемічного шоку кількість розчину збільшують до 30 мл/кг. * При гіперосмолярності (в нормі осмолярність складає 297±2 мОсм/л) ізотонічний розчин NaCl може бути замінений на гіпотонічний (0,45%). * В наступні 24 години уводять розчини у кількості 50-150 мл/кг фактичної маси тіла. При цьому середня добова потреба в рідині у дітей складає: □ у віці до 1 року – 1000 мл; □ 1-5 років – 1500 мл; □ 5-10 років – 2000 мл; □ 10-15 років – 2000-3000 мл. * При зниженні глікемії нижче 14 ммоль/л у склад розчинів підключають 5-10% розчин глюкози для підтримання осмолярності крові і попередження розвитку набряку мозку, а також відновлення запасів глікогену в печінці, зниження кетогенезу і глюконеогенезу. При значному клінічному покращенні стану, відсутності блювання дозволяють розчини для оральної регідратації, фруктові соки, тощо. ● Відновлення електролітних порушень стосується напередусім поповнення дефіциту калію. ◊Уведення рідини та інсуліну призводить до швидкого зниження рівня калію в плазмі. Цьому сприяють: розведення крові інфузійною рідиною; посилене переміщення калію в клітини завдяки уведенню інсуліну, підвищенню рН крові і зниженню її кислотності; посилене виведення калію із сечею при відновленні функції нирок. ◊У більшості випадків необхідність уведення препаратів калію виникає приблизно через 2 години від початку інфузійної терапії та інсулінотерапії.
◊Основним критерієм часу початку інфузійної калієвої терапії є лабораторні та ЕКГ дані, які підтверджують зниження вмісту калію в крові. ◊Корекція електролітних порушень полягає у підтримці нормального рівня каліємії у межах 4-5 ммоль/л. ◊При розвитку гіпокаліємії на кожний літр розчину натрію хлориду додають 40 ммоль калію хлориду. Можна використовувати також фосфат або ацетат калію під контролем за вмістом кальцію та фосфору в плазмі крові. 1 г солі KCl = 13,6 ммоль К+. ● Відновлення кислотно-лужної рівноваги ◊ На початку терапії ДКА внутрішньовенне уведення бікарбонатів не показане, незважаючи на наявність ацидозу. ◊ Поступове відновлення кислотно-лужної рівноваги починається одночасно з проведенням регідратації та інсулінотерапії. ◊ Відновлення об’єму внутрішньосудинної рідини в значній мірі сприяє поступовій
|
|||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 103; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.120.15 (0.022 с.) |