Після усунення коми слід провести корекцію інсулінотерапії, дієти та режиму хворого.

Хворим на ЦД рекомендують завжди мати при собі браслет або картку хворого на діабет, що полегшує надання допомоги у випадках непритомного стану.

● Лікування легкої та помірної гіпоглікемії проводять амбулаторно, важкої гіпоглікемії – у відділенні ендокринології або реанімації та інтенсивної терапії.

Бажано експрес-методом визначити рівень глікемії, щоб впевнитись у наявності гіпоглікемії.

● Гіпоглікемія І – П ступеня:

•Негайний прийом 10-20 г легкозасвоюваних вуглеводів (глюкоза в таблетках або цукор,

концентровані фруктові соки, солодкі напої, мед, варення та ін., 1-2 скибочки хліба).

•Якщо протягом 10-15 хв. гіпоглікемія не ліквідована, необхідно повторити прийом вуглеводів.

•При покращенні стану або нормалізації рівня глікемії слід прийняти складні вуглеводи - «довгі» (хліб, молоко, фрукти та ін.) для попередження рецидиву гіпоглікемії.

● Гіпоглікемія Ш ступеня (важка):

•Хворий потребує невідкладної допомоги.

•При тризмі – розжати щелепи і фіксувати язик для запобігання його западіння і асфіксії.

• Найбільш швидким і простим методом є уведення глюкагону: 0,5 мг – дітям до 12 років; 1,0 мг –після 12 років, або 0,1-0,2 мг/кг маси тіла. Для більш швидкого усмоктування препарат уводять внутрішньом’язово.

• Препарат Глюкаген Гіпокіт (компанія «Ново Нордіск») являє собою генноінженерний людський глюкагон. Його дія спрямована на стимуляцію швидкого розпаду глікогену та вихід глюкози в кров. Препарат простий і зручний у використанні; випускається у вигляді комплекту, який містить 1 мг ліофілізованого порошку глюкагону і шприц із розчинником. Препарат уводять підшкірно або внутрішньом’язово по 0,5 мг (1/2 дози) дітям у віці до 6-8 років і масою тіла менше 25 кг. Дітям з масою тіла більше 25 кг і дорослим уводять 1,0 мг (всю дозу). Якщо після уведення глюкагону свідомість не відновлюється, через 10 хв дозу уводять повторно, можно внутрішньовенно. Перевагою препарату є фізіологічне відновлення рівня глюкози в крові без високої наступної гіперглікемії.

•При недостатній реакції на глюкагон або його відсутності внутрішньовенно струминно уводять 40% розчин глюкози (20-80 мл залежно від необхідності) - до повного відновлення свідомості.

• При недостатній ефективності цих заходів можливе призначення дексаметазону (0,5 мг/кг).

• Надалі продовжують внутрішньовенну крапельну інфузію 5-10% розчину глюкози.

•Контроль глікемії – кожні 30-60 хв.

•Якщо свідомість не відновлюється, незважаючи на досягнення рівня глікемії вище 3 ммоль/л (оптимальним є незначна гіперглікемія), слід провести обстеження для виключення набряку мозку і вжити заходи щодо його профілактики та лікування.

•Рекомендують засоби, які поліпшують засвоєння глюкози тканинами, метаболізм в клітинах головного мозку. Здійснюються всі необхідні заходи, спрямовані на ліквідацію порушень серцево-судинних, дихальної системи та інших розладів, проводиться симптоматичне лікування.

Профілактика нічних гіпоглікемій:

- Глікемія перед сном не повинна бути нижче 7,0 ммоль/л. Прийом повільно засвоюваних

вуглеводів перед сном, їжа, насичена білком і з мінімальним вмістом жирів.

- Корекція вечірньої дози інсуліну короткої дії.

- Використання аналогів інсуліну ультракороткої дії перед вечерею.

- Корекція дози і часу уведення інсуліну подовженої дії.

- Контроль за режимом фізичних навантажень.

Профілактикою гіпоглікемічних станів є: ◊ дотримання режиму харчування, ◊ фізичних навантажень, ◊ контроль та самоконтроль за перебігом ЦД з корекцією дози інсуліну,

◊ ліквідація легких проявів гіпоглікемії, ◊ старанне диспансерне спостереження.

Матеріали для самоконтролю

Тести для самоконтролю:

1. Невідкладну терапію гіпоглікемічної коми у дитини, що хворіє на цукровий діабет типу 1, починають із уведення:

А. Глюкагону. Б. 10% розчину глюкози в/в струминно. В. 20% розчину глюкози в/в струминно.

Г. 5% розчину глюкози в/в крапельно. Д. 10% розчину глюкози в/в крапельно.

 

2. Для якого з видів коматозних станів характерні: поступовий розвиток, дихання Куссмауля, запах

ацетону у видихуваному повітрі, виражені симптоми дегідратації, гіперглікемія, глюкозурія,

знижений тонус м’язів, очних яблук?

А. Гіперосмолярна кома. Б. Гіперглікемічна кетоацидотична кома. В. Лактатацидотична кома.

Г. Гіпоглікемічна кома. Д. Ацетонемічна кома.

 

3. У дитини, що протягом 5 років хворіє на цукровий діабет типу 1, на тлі гострої пневмонії розвинулася

гіперглікемічна кома. Які запобіжні заходи слід було здійснити?

А. Зменшити добову дозу інсуліну. Б. Призначити додатково бігуаніди. В. Збільшити прийом рідини.

Г. Збільшити добову дозу інсуліну під контролем за рівнем глікемії. Д. Зменшити прийом їжі.

 

4. У дівчинки 12 років, що хворіє на цукровий діабет типу 1 і отримує інсулін, з’явилися головний біль,

відчуття голоду, «холодний піт», тахікардія, тремор, сонливість, запаморочення.

Якому стану відповідає дана клінічна картина?

А. Гостра серцево-судинна недостатність. Б. Епілепсія. В. Гіпоглікемічний стан.

Г. Непритомність. Д. Поступовий розвиток гіперглікемічної коми.

 

5. Цукровий діабет типу 1 – це захворювання:

А. Аутоімунне у генетично схильних осіб. Б. Вірусне. В. Бактеріальне.

Г. Вірусно-бактеріальне. Д. Нейрогенне.

 

6. Особливостями цукрового діабету типу 1 є:

А. Гострий початок, лабільний перебіг. Б. Абсолютна інсулінова недостатність.

В. Тяжка форма цукрового діабету. Г. Синдроми Моріака, Нобекура. Д. Все перелічене.

 

7. Затримка росту, статевого розвитку, диспропорційне ожиріння, гепатомегалія у дитини, що хворіє на

цукровий діабет, характерне:

А. Гіпофізарній карликовості. Б. Синдрому Моріака. В. Синдрому Нобекура.

Г. Синдрому Кушинга. Д. Соматогенному нанізму.

 

8. Яку первинну дозу інсуліну слід призначити дитині 8 років в стані гіперглікемічної коми (в ОД/кг

маси тіла за год):

А. 0,05. Б. 0,1-0,2. В. 0,2-0,3. Г. 0,3-0,4. Д. 0,4-0,5.

 

9. Особливості цукрового діабету типу MODY:

А. Стабільний перебіг, відсутність вираженого кетозу. Б. М’яка маніфестація.

В. Тривалий інсуліннезалежний перебіг. Г. Потреба в невеликій дозі інсуліну.

Д. Все перелічене.

 

10. У дитини, що хворіє на цукровий діабет типу 1, в місцях ін’єкцій інсуліну виявляється атрофія

підшкірно-жирової клітковини. Про яке ускладнення інсулінотерапії свідчать дані клінічні прояви?

А. Місцева алергічна реакція. Б. Інсулінові набряки. В. Ліподистрофії.

Г. Інсулінорезистентність. Д. Синдром хронічного передозування інсуліну (синдром Сомоджи).

 

 

Еталони відповідей на тести на тему: «Цукровий діабет у у дітей». У курс:

 

Варіанти
І	В	Б	Г	Б	В	Б	Д	Г	А	А
ІІ	Б	Б	В	А	В	Д	В	А	Г	Д
ІІІ	Д	А	Г	А	В	Б	А	Д	Г	Б
ІУ	А	В	В	Б	Д	Г	Б	А	Д	Г

Задачі для самоконтролю:

Задача 1:

Дитина 11 міс., доставлена КШД в реанімаційне відділення дитячої лікарні. Від І нормальної вагітності, закричала відразу. Штучне вигодовування з 1 міс. Протягом перших 7 міс життя зростання маси тіла щомісяця становило 1 кг 200 г; з 8 міс до 10 міс життя зростання маси тіла не було. За останній місяць, зі слів батьків, дитина втратила 300 г. В цей період батьки дитини поліклініку не відвідували. В 7 міс дитина перехворіла на ГРВІ. Зі слів матері протягом 2 міс дитина часто була неспокійною, жадібно захоплювала соску, заспокоювалася після пиття. Пелюшки після висихання ніби «накрохмалені», на підлозі липкі плями після попадання сечі. Напередодні надходження в стаціонар з’явилися блювання, виражений неспокій, гучне, глибоке дихання. Неспокій швидко змінився на в’ялість, сонливість, загальмованість і втрату свідомості.

При огляді: Стан непритомний. Виражені симптоми дегідратації. Шкіра і слизові оболонки сухі, попрілості. Гіперемія обличчя. Губи сухі, з тріщинами. Язик сухий, шершавий, обкладений коричнево-білим нальотом. Дихання глибоке, гучне, рідке. Різкий запах ацетону з рота. Тони серця ослаблені, тахікардія; пульс ниткоподібний. Живіт напружений. Печінка + 2 см.

Дайте відповіді на запитання:

1. Найбільш вірогідний діагноз у дитини?

2. Які фактори могли бути провокуючими щодо маніфестації захворювання?

3. Які відзначалися помилки у догляді і спостереженні за дитиною?

4. Які дослідження необхідно здійснити?

5. Який препарат і у якій дозі слід обов’язково призначити дитині при виведенні з даного

стану?

 

Задача 2:

Дівчинка 13 років хворіє на цукровий діабет типу 1 протягом 7 років. Отримує інсулін, дієту. Регулярно спостерігалася лікарем-педіатром-ендокринологом, здійснювала самоконтроль цукрового діабету. Протягом останнього року у дівчинки змінилося відношення до хвороби: розширення режиму життя, дієти, з’явилося ігнорування захворювання і протест проти лікування. Відзначалися пропуски ін’єкцій інсуліну. В поліклініку не з’являлася, контроль вмісту глюкози в крові та сечі здійснювала рідко. Перебіг захворювання погіршився, кілька разів відзначався стан кетоацидозу. При обстеженні виявлений підвищений рівень глікованого гемоглобіну (HbA1c), рівень глюкози крові коливається у межах – 12-15 ммоль/л.

Дайте відповіді на запитання:

1. Про що свідчить рівень глікованого гемоглобіну (HbA1c)?

2. Чим пояснюється погіршення стану дитини?

3. Особливості перебігу цукрового діабету у підлітків?

4. Яка добова потреба в інсуліні у підлітків?

5. Особливості лікування цукрового діабету у підлітків?

Задача 3:

Дитина 5 р., хворіє на цукровий діабет типу 1 протягом 2-х років. Лікується інсуліном і дієтою. Кілька днів тому у дитини з’явилися симптоми ГРВІ: кашель, нежить, висока лихоманка. В сім'ї старший брат хворіє на ГРВІ. Контроль глікемії не здійснювався. Дозу інсуліну не змінювали. Через 3 дні стан дитини погіршився: з'явилися спрага, сухість в роті, нічне нетримання сечі, слабкість і невдовзі – нудота, блювання, біль в животі, запах ацетону з рота. Батьки звернулися до дільничого лікаря- педіатра.

При огляді: Стан порушений. В'яла, сонлива, відмовляється від їжі. Шкіра суха. Губи сухі, червоні, заїди. Язик сухий, обкладений коричневатим нальотом. Запах ацетону з рота. Тургор тканин знижений. Дихання часте, гучне. Пульс частий, слабий. Тони серця ослаблені, тахікардія. Артеріальний тиск в нормі. Живіт напружений, болючий при пальпації. Печінка + 2 см. Добовий діурез 3,0 л.

Дайте відповіді на запитання:

1. Сформулюйте діагноз.

2. В чому причина погіршення стану дитини?

3. Які заходи необхідно було здійснити для попередження даного стану?

4. Яка тактика дільничого лікаря-педіатра?

5. Принципи лікування.

 

Задача 4:

Каретою швидкої допомоги у дитячу лікарню доставлена дівчинка 13 років, яка втратила свідомість у школі. Відомо, що вона хворіє на цукровий діабет типу 1, отримує інсулін.

Об’єктивно: Стан непритомний. Шкіра бліда, «холодний піт». Слизові оболонки звичайного кольору, вологі. Дихання часте, поверхневе. Запаху ацетону з рота немає. Тони серця ослаблені, тахікардія. Артеріальний тиск в нормі. Гіпертонус м’язів; тризм. В кареті швидкої допомоги спостерігалися судоми.

Дайте відповіді на запитання:

1. Ваш діагноз?

2. Які найбільш часті причини виникнення даного стану у хворих на цукровий діабет?

3. Які симптоми передують розвитку даного коматозного стану?

4. З якими іншими коматозними станами при цукровому діабеті слід диференціювати?

5. Профілактика даного стану?

 

Задача 5:

Хлопчик 12 років доставлений в хірургічне відділення з діагнозом «Гострий живіт». З анамнезу відомо, що протягом місяця дитина схудла на 3 кг, непокоїли спрага, поліурія, сверблячка шкіри, фурункульоз. Напередодні з’явилися нудота, блювання, біль в животі. Дільничий лікар-педіатр запідозрив гостру хірургічну патологію і направив у хірургічне відділення.

Об’єктивно: Стан порушений. В’ялий, сонливий, відмовляється від їжі, часте блювання. Шкіра суха, фурункульоз; гіперемія обличчя. Губи сухі, червоні, заїди. Язик сухий, обкладений коричнево-білим нальотом. Тургор тканин, м’язовий тонус знижені. Дихання глибоке, гучне, запах ацетону з рота. Тони серця ослаблені, тахікардія. Артеріальний тиск в нормі. Живіт напружений, визначаються симптоми подразнення очеревини. Печінка + 2 см.

Дайте відповіді на запитання:

1. Чи правильно встановлений діагноз?

2. Яка помилка лікаря-педіатра?

3. Найбільш вірогідний діагноз?

4. Тактика лікаря.

5. Які зміни основних лабораторних показників характерні для даного стану?

 

 

Еталони відповідей до задач на тему: «Цукровий діабет у дітей». У курс:

 

Задача 1:

1.Цукровий діабет, вперше виявлений в стані декомпенсації, гіперглікемічна кетоацидотична кома.

2.Штучне вигодовування; неправильний режим вигодовування дитини (прибавка маси тіла щомісяця становила 1 кг 200 г); перенесена ГРВІ.

3.Значна прибавка маси тіла щомісяця. Незважаючи на відсутність зростання маси тіла з 8 до 10 міс та її втрату за останній місяць, наявність клінічних проявів захворювання батьки поліклініку не відвідували. Дільничий лікар-педіатр і дільнича медсестра також дитину не спостерігали. При правильному догляді батьків та спостереженню за дитиною дільничим лікарем-педіатром та медичною сестрою можливо було попередити ранню маніфестацію захворювання, а також виражену його декомпенсацію до розвитку коматозного стану.

4.Рівні глюкози, кетонових тіл в крові, сечі, загальний аналіз сечі, креатинін крові, рСО_2, рН, бікарбонати крові, гемоглобін, ШОЕ, лейкоцити, гематокрит, коагулограма, час зсідання крові, ЕКГ, показники білкового, ліпідного, електролітного обмінів, осмолярність крові, контроль пульсу, ЧСС, дихання, артеріального тиску.

5.Необхідно призначити інсулін короткої дії; початкова доза інсуліну при виведенні з гіперглікемічної коми для даної дитини складає 0,05 ОД/кг фактичної маси тіла на годинувнутрішньовенно.

 

Задача 2:

1.Рівень глікованого гемоглобіну залежить від вмісту глюкози в крові і є показником стану вуглеводного обміну за останні 3 місяці, враховуючи тривалість «життя» еритроцита (90-120 діб). Гіперглікемія при цукровому діабеті сприяє підвищенню процесів неферментативного глікозилювання білків гемоглобіну, тому його рівень у хворих на діабет у 2-3 рази перевищує норму. Він є показником якості компенсації цукрового діабету.

2.Розширенням режиму життя, дієти, порушеннями у виконанні призначеного лікування. Відзначалися пропуски ін’єкцій інсуліну. В поліклініку не з’являлася, контроль вмісту глюкози в крові та сечі здійснювала рідко.

3.У дітей в перед- та пубертатному періоді цукровий діабет характеризується більш лабільним перебігом. Відзначається схильність до гіпоглікемій та кетоацидозу. Коливання рівнів глікемії та глюкозурії можуть виявлятися незалежно від корекції дози інсуліну. Підлітки мають найбільш високий рівень глікованого гемоглобіну, що підтверджує часту та тривалу декомпенсацію захворювання. Потреба в інсуліні зростає.

У підлітковому віці частіше спостерігаються специфічні ускладнення цукрового діабету. Контроль за перебігом захворювання погіршується, що призводить до прогресування судинних ускладнень, погіршення стану здоров’я та інвалідизації в молодому віці.

4.Добова потреба в інсуліні у підлітків складає 1,5-1,7 ОД/кг маси (період передпубертату – 0,7 – 1,0 ОД/кг; пубертату – 1,0 -2,0 ОД/кг).

5.Особливості лікування цукрового діабету у підлітків:

- знижується чутливість периферичних тканин до інсуліну;

- потреба в інсуліні нерідко зростає до 1,5-1,7 ОД/кг/добу;

-у зв’язку з ризиком розвитку судинних ускладненьпідлітковий вік потребує ретельної корекції вуглеводного обміну;

- застосування в підлітковому віці інсулінових аналогів ультракороткої дії полегшує досягнення компенсації ЦД і дозволяє розширити режим життя;

- нерідко підлітки потребують професіональної допомоги психологів.

- професіональна допомога діабетолога, психолога, організація відпочинку в спеціалізованих таборах, санаторіях, періодичне стаціонарне лікування допомагають забезпечити та підтримувати стан стабільної компенсації цукрового діабету у підлітків, сприяють попередженню виникнення та прогресування його ускладнень, що в значній мірі обумовлює прогноз захворювання.

Задача 3:

1.Цукровий діабет типу 1, тяжка форма в стані декомпенсації, діабетичний кетоацидоз, передкоматозний стан.

2.Декомпенсацію цукрового діабету спричинила ГРВІ. Контроль за рівнем глюкози в крові і вмістом глюкози та кетонових тіл в сечі не здійснювався. Дозу інсуліну не змінювали.

3.У зв’язку з розвитком відносної тканинної резистентності і підвищеним виділенням контрінсулярних гормонів (стрес) при інфекційному захворюванні у дитини, хворої на цукровий діабет типу 1, нерідко наростає гіперглікемія і може розвинутися виражена декомпенсація захворювання. Потреба в інсуліні збільшується. Дозу інсуліну дитині слід було збільшити за рахунок препарату короткої дії або його додаткових ін’єкцій під контролем за вмістом глюкози в крові та в сечі.

4.Дитина потребує госпіталізації у відділення реанімації та інтенсивної терапії, де існує можливість оцінки і моніторингу клінічних симптомів, неврологічного статусу і лабораторних показників для обстеження і надання невідкладної допомоги.

5.Лікування спрямоване на: ■ ліквідацію інсулінової недостатності для зниження гіперглікемії і припинення катаболічних процесів (кетоацидозу); ■ регідратацію з метою відновлення об’єму циркулюючої крові, підйому артеріального тиску; ■ відновлення електролітного балансу; ■ відновлення нормального кислотно-лужного стану; ■ проведення заходів, спрямованих на нормалізацію функцій внутрішніх органів; ■лікування патологічних станів, які спричинили розвиток кетоацидозу.

 

Задача 4:

1.Цукровий діабет типу 1, тяжка форма в стані декомпенсації. Гіпоглікемічна кома.

2.Найбільш часті причини виникнення гіпоглікемічного стану у хворих на цукровий діабет: неправильно підібрана доза інсуліну; помилки при уведенні інсуліну; недостатній контроль рівня глікемії в крові; порушення дієти (пропуск своєчасного прийому їжі або недостатньому вживанні вуглеводів); незаплановане або важке фізичне навантаження;

відсутність легкозасвоюваних вуглеводів у дитини; різні емоційні стани; в період видужування після гострих захворювань; інтеркурентні захворювання, які супроводжуються блюванням, діареєю, в тому числі харчова токсикоінфекція; деякі види спорту потенційно небезпечні щодо виникнення гіпоглікемій; гіпоглікемії, які навмисно індуковані великими дозами екзогенно уведеного інсуліну, тощо.

3.Початкові симптоми зумовлені нейроглікопенією - слабкість, в’ялість, сонливість, або навпаки дратівливість, головний біль, запаморочення, відчуття голоду (у маленьких дітей відмова від їжі). До них швидко приєднуються симптоми гіперкатехоламінемії- тахікардія, підвищення артеріального тиску, пітливість, блідість шкірних покривів, тремор кінцівок, відчуття внутрішнього тремтіння, тривоги. Іноді гіпоглікемія проявляється лише часткою симптомів.

При відсутності своєчасної допомоги симптоми наростають - з’являються занепокоєння, немотивовані вчинки, страхи, галюцинації, агресивність, або депресія, негативізм; відмова від їжі; профузне потовиділення; приєднуються розлади зору, ковтання, мовлення; посилюється тремор, з’являються судоми різних груп м’язів, тризм; збудження змінюється на оглушеність, яка швидко переходить в повну втрату свідомості; розвивається кома.

4.Диференціальну діагностику гіпоглікемічної коми частіше проводять з різними видами гіперглікемічних ком (кетоацидотичною, гіперосмолярною та лактатацидотичною).

5.Профілактикою гіпоглікемічного стану є: дотримання режиму харчування, фізичних навантажень, ретельний контроль та самоконтроль за перебігом цукрового діабету з корекцією дози інсуліну, ліквідація легких проявів гіпоглікемії, старанне диспансерне спостереження.

Задача 5:

1.Ні.

2.Неправильна трактовка скарг, анамнезу та об’єктивних даних. Гостра шлунково-кишкова симптоматика є характерним синдромом діабетичного кетоацидозу.

3.Цукровий діабет вперше виявлений в стані декомпенсації, діабетичний кетоацидоз, передкоматозний стан.

4.Дитина потребує госпіталізації у відділення реанімації та інтенсивної терапії для обстеження, уточнення діагнозу і надання невідкладної допомоги.

5.Гіперглікемія – вище за 11 ммоль/л; глюкозурія(вище за 55 ммоль/л); гіперкетонемія (в нормі рівень кетонових тіл в плазмі крові не перевищує 1,72 ммоль/л); кетонурія; підвищена осмолярність плазми(норма 285-300 мосм/л); зниження РН сироватки крові(норма – 7,35-7,45); нейтрофільний лейкоцитоз зі зрушенням уліво, при значній гіперглікемії –лейкоцитоз, прискорення ШОЕ;підвищення рівнів залишкового азоту, сечовини, креатинінукрові; гіперкаліємія, яка при зростанні дефіциту інсуліну надалі змінюється на гіпокаліємію; рівень натрію в крові частіше знижений; бікарбонати крові знижені (<15 мекв/л); гіперліпідемія; на ЕКГ – ознаки гіпер- або гіпокаліємії, порушення процесів реполяризації міокарда.

 

Література.

Основна:

1. Дитячі хвороби /За ред. В.М.Сідельникова, В.В.Бережного. – К.:Здоров’я, 1999. – 734 с.

2. Майданник В.Г. Педиатрия. Учебник (2-е издание, испр. и доп.). – Харьков: Фолио, 2002. –

1125 с.

3. Шабалов Н.П. Детские болезни. Учебник.-Питер-Ком, С-Пб., 2002.- 1080 с.

4. Боднар П.М., Приступюк О.М., Щербак О.В. та ін. Ендокринологія: Підручник /За ред.

проф. П.М. Боднара. – К.: Здоров'я, 2002. – 512 с.

5. Волосовець О.П., Кривопустов С.П., Криворук І.М., Черній О.Ф. Навчальний посібник з

дитячої ендокринології. – Тернопіль: Укрмедкнига. 2004. – 496 с.

6. Эндокринология. Учебник /Под ред. проф. П.Н. Боднара. Винница:Нова Книга, 2007. –

344 c.

Додаткова:

1. Е.П. Касаткина. Сахарный диабет у детей и подростков. – М.: Медицина, 1996. – 239 с.

2. Диагностика и лечение эндокринных заболеваний у детей и подростков. Справочник /Под.

ред. проф. Н.П.Шабалова. - М.: МЕДпресс-информ, 2003. – 544 с.

3. Єфімов А.С., Боднар П.М., Большова-Зубковська О.В. та ін. Ендокринологія. Підручник /За

ред. А.С. Єфімова. – К.: Вища школа, 2004. – 494 с.

4. И.И. Дедов, В.А. Петеркова. Руководство по детской эндокринологии. – М.:Универсум

Паблишинг. 2006. – 600 с.

5. И.И.Дедов, Т.Л.Кураева, В.А.Петеркова. Сахарный диабет у детей и подростков. – М.:

ГЭОТАР-Медиа, 2007. – 160 с.

6. Раціональна діагностика та лікування ендокринних захворювань у дітей та підлітків /За

ред. чл.-кор.НАН та АМН України, проф. М. Д. Тронька та канд.мед.наук О.В.Большової//

Довідник лікаря «Дитячий ендокринолог» К.:ТОВ «Доктор-Медіа», 2008. – 380 с.