Поняття майна та майнових прав. Необхідність оцінки вартості майна.

Поняття майна та майнових прав. Необхідність оцінки вартості майна.

Набуття права на заняття оціночною діяльністю

Державне регулювання оціночної діяльності

Саморегулівні організації оцінювачів

5. Права, обов'язки та відповідальність оцінювачів і суб'єктів оціночної діяльності

Тема 2. Стандарти оціночної діяльності

Сутність Міжнародних та національних стандартів оцінки

Міжнародні та регіональні стандарти оцінки

Національні стандарти оцінки

Сутність Міжнародних та національних стандартів оцінки

У кожній країні професійною діяльністю є та діяльність, яка регулюється системою відповідних стандартів. В Україні в сфері оцінки найбільш впливовими є Національні стандарти оцінки (НСО) і Міжнародні стандарти оцінки (МСО).

МСО визнані в усьому світі, але носять рекомендаційний характер, їх застосування не закріплено законодавчо. Вони видаються Міжнародною радою за стандартами оцінки (International Valuation Standards Counci), яка об'єднує професійні оціночні організації більш ніж 50 країн. МСО є професійним орієнтиром для оцінювачів у всьому світі і забезпечують узгодженість, прозорість і достовірність їхніх оцінок, сприяючи зміцненню довіри користувачів до оціночної діяльності в цілому. За формою МСО представляють собою цілісний, структурований документ. Він містить систему глобальних концепцій, принципів і норм оцінки, які є узагальненням найкращих національних практик та набутого оцінювачами держав членів МРСО досвіду.

НСО є нормативно правовим документом, дотримання якого є обов'язковим при здійсненні оціночної діяльності в Україні.

Національні стандарти повинні представляти собою узагальнення кращого національного досвіду з оцінки майна та відповідати національному законодавству. Разом з тим, враховуючи процес міжнародної економічної інтеграції, НСО повинні відповідати загальноприйнятим у світі вимогам до оцінки, викладені в міжнародних стандартах.

Динамічні зміни, що відбуваються в суспільстві та економіці, зумовлюють необхідність постійного розвитку професійної оціночної практики. З моменту затвердження Національного стандарту № 1 в 2003 році, Міжнародні стандарти оцінки переглядалися неодноразово. Нові редакції МСО виходили в 2003, 2005, 2007, 2011 роках. Кожна із зазначених редакцій містила істотні зміни, які стосувалися як розуміння самої оцінки, так і забезпечення її відповідності вимогам користувачів, зокрема, узгодження з Міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ). НСО, які є «обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будьяких випадках її проведення» залишалися без змін.

Тема 3. Основні поняття та сутність об’єктів оцінки

Поняття та види майна та майнових прав

Сутність та місце нерухомості та рухомості в системі економічних відносин

Сутність понять «підприємство», «бізнес» та «цілісні майнові комплекси»

Тема 5. Оцінка вартості нерухомого майна

Особливості застосування методичних підходів

Тема 6. Оцінка вартості машин і обладнання

 

1. Цілі, об'єкти та особливості оцінювання машин та обладнання

2. Класифікація машин і обладнання

3. Вплив зносу на вартість машин і обладнання

4. Методичні підходи до оцінювання вартості машин і обладнання

 

Тема 7. Бізнес як об’єкт оцінки

Особливості оцінювання вартості бізнесу

Методи оцінювання вартості бізнесу

Поняття майна та майнових прав. Необхідність оцінки вартості майна.

Набуття права на заняття оціночною діяльністю

Державне регулювання оціночної діяльності

Саморегулівні організації оцінювачів

5. Права, обов'язки та відповідальність оцінювачів і суб'єктів оціночної діяльності

Поняття майна та майнових прав. Необхідність оцінки вартості майна.

Оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно правовими актами, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності.

Майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Професійна оціночна діяльність (далі - оціночна діяльність) - діяльність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності яка полягає в
організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна.

Оціночна діяльність може здійснюватися у таких формах:

· практична діяльність з оцінки майна, яка полягає у
практичному виконанні оцінки майна та всіх процедур, пов'язаних з нею, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами з оцінки майна;

· консультаційна діяльність, яка полягає в наданні консультацій
з оцінки майна суб'єктам оціночної діяльності, замовникам оцінки та (або) іншим особам в усній або письмовій формі;

· рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке
полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх
повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна;

· методичне забезпечення оцінки майна, яке полягає в
розробленні методичних документів з оцінки майна та наданні роз'яснень щодо їх застосування.

Практична діяльність з оцінки майна може здійснюватися
виключно суб'єктами оціночної діяльності.

Суб'єктами оціночної діяльності є:

· суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому
законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності;

· органи державної влади та органи місцевого самоврядування,
які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи
без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали
кваліфікаційне свідоцтво оцінювача.

Оцінювачем не може бути особа, яка має не погашену або не
зняту судимість за вчинення злочину або на яку протягом останнього
року накладалося адміністративне стягнення за вчинення
корупційного правопорушення.

Оцінювачу забороняється використовувати свої повноваження з
метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи
пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

Оцінка майна проводиться у випадках, встановлених
законодавством України, міжнародними угодами, на підставі
договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою
сторін.

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках:

· створення підприємств (господарських товариств) на базі
державного майна або майна, що є у комунальній власності;

· реорганізації, банкрутства, ліквідації державних, комунальних
підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна);

· виділення або визначення частки майна у спільному майні, в
якому є державна частка (частка комунального майна);

· визначення вартості внесків учасників та засновників
господарського товариства, якщо до зазначеного товариства
вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства;

· приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених
законом, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду;

· переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку;

· оподаткування майна згідно з законом, крім випадків
визначення розміру податку при спадкуванні власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою;

· визначення збитків або розміру відшкодування у випадках,
встановлених законом;

· в інших випадках за рішенням суду або у зв'язку з
необхідністю захисту суспільних інтересів.

Проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках
застави державного та комунального майна, внесення державними науковими (науково-дослідними, науково-технологічними, науково-технічними, науково-практичними) установами та державними університетами, академіями, інститутами майнових прав
інтелектуальної власності як внеску до статутного капіталу
господарських товариств, відчуження державного та комунального
майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі
продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або
розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших
випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Не допускається проведення оцінки майна суб'єктами оціночної
діяльності - суб'єктами господарювання у таких випадках:

· проведення суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом
господарювання оцінки майна, що належить йому або оцінювачам, які працюють у його складі, на праві власності або на яке зазначені особи мають майнові права;

· проведення оцінки майна фізичної особи-замовника або
керівників юридичної особи, яка є замовником оцінки, оцінювачем, який має родинні зв'язки з зазначеними особами, або суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, керівництво якого має зазначені зв'язки;

· проведення оцінки майна своїх засновників (учасників).

Під час оцінки майна, що здійснюється органами державної
влади, у тому числі Фондом державного майна України, та органами
місцевого самоврядування, встановлюються такі обмеження:

· не може передбачатися виключне право її проведення органами
державної влади та органами місцевого самоврядування або
оцінювачами, які працюють в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, за винятком випадків, передбачених законом;

· не можуть передбачатися будь-які форми виключного права на
проведення оцінки майна суб'єктами оціночної діяльності, які
створені зазначеними органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Результати оцінки майна, проведеної з порушеннями зазначених
обмежень, визнаються недійсними та підлягають обов'язковому
скасуванню.

Оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом
оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником
оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної
експертизи щодо оцінки майна.

Договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій
формі та може бути двостороннім або багатостороннім. Під час
укладання багатостороннього договору крім замовника оцінки
стороною договору може виступати особа-платник, якщо оплату послуг
суб'єкта оціночної діяльності здійснює інша особа, а не замовник.

Замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене
майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на
законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за
дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити
доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці
на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної
інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Істотними умовами договору на проведення оцінки майна є:

· зазначення майна, що підлягає оцінці;

· мета, з якою проводиться оцінка;

· вид вартості майна, що підлягає визначенню;

· дата оцінки;

· строк виконання робіт з оцінки майна;

· розмір і порядок оплати робіт;

· права та обов'язки сторін договору;

· умови забезпечення конфіденційності результатів оцінки,
інформації, використаної під час її виконання;

· відповідальність сторін за невиконання або неналежне
виконання умов договору;

· порядок вирішення спорів, які можуть виникнути під час
проведення оцінки та прийняття замовником її результатів.

Законодавством або за згодою сторін договору в ньому можуть
бути передбачені інші істотні умови.

Розмір і порядок оплати робіт з оцінки майна визначаються за
домовленістю сторін або у випадках відбору суб'єкта оціночної
діяльності на конкурсних засадах - за результатами конкурсу. Не
допускається встановлення у договорі розміру оплати робіт як
частки вартості майна, що підлягає оцінці.

Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про
вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна
суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання
відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які
безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом
керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його
оформлення та рецензування встановлюються положеннями
(національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку
майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених
процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про
вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна,
здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної
влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо
процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна
передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або
частково суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом
господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта
оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником
органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії
акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна)
здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її
результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників
(платників) оцінки майна, органів державної влади та органів
місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають
заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки
майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної
діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий
запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право
здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки
майна).

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може
виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід
практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що
спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з
метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться
оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які
мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки
майна та працюють у Фонді державного майна України.

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна)
оцінювачем, який працює в органі державної влади, на запити
органів державної влади або у зв'язку з виконанням своїх посадових
обов'язків здійснюється в межах повноважень, визначених посадовими
інструкціями.

В інших випадках рецензування звіту про оцінку майна (акта
оцінки майна) здійснюється на платній основі.