Методи оцінювання вартості бізнесу

Оцінювання бізнесу, як і будь-якого іншого об'єкту оцінки, може виконуватись за вже відомими витратним (майновим), результатним (дохідним) та порівняльним підходами, але вибір методів за вказаними підходами залежить вже не тільки від виду об'єкта та зовнішніх умов, але й від особливостей оцінки бізнесу в залежності від цілей. Такий вибір утруднюється тим, що бізнес — більш складний об'єкт оцінки, ніж підприємство, майновий комплекс або окремі види майна. Він має більше різновидів та зовнішніх зв'язків, ніж елементи, що його складають. Стандарт № 3 не заперечує можливості використання інших методів оцінки, коли це не стосується цілісного майнового комплексу підприємства державної власності, що приватизується, або вміщує частку державної власності. Таким чином, хоча законодавство з оцінки не визначає бізнес об'єктом оцінки, воно не забороняє оцінювати додаткові властивості об'єкту недержавної форми власності, які за ознаками корисності додають йому вартості та перетворюють таку оцінку в оцінювання бізнесу цілком (у складі цілісного майнового комплексу, якщо він існує, майнових та господарчих прав які надає підприємство, якщо воно створюється, репутації, сталих ринкових зв'язків у сфері збуту та постачання, сталих зв'язків та джерел інформації у владних структурах, якщо такі мають місце).

В країнах з розвинутим фондовим ринком, де оцінювання бізнесу є загальновизнаним процесом поряд з оцінкою інших об'єктів, індикатором для визначення початкової вартості пропозиції при укладанні угоди купівлі-продажу компанії звичайно слугує біржове котирування акцій, яке множиться на кількість емітованих акцій.

Остаточна вартість за згодою залежить від розмірів контрольного пакету й визначається в процесі переговорів сторін. В Україні такий метод комбінування результатного та порівняльного підходів не має широкого розповсюдження, оскільки на відкритому фондовому ринку котируються акції лише декількох найбільших компаній, що функціонують переважно не у сфері виробництва. Тому оцінка українського малого та середнього неакціонерного бізнесу найчастіше базується на традиційних підходах, особливості яких розглянуті у попередньому розділі. Тому, хоча деякі особливості алгоритму розрахунків та застосування окремих вже відомих методів будуть розглянуті в даному розділі, головна увага у наступному матеріалі приділяється вибору методів оцінки за їх перевагами, недоліками та особливостями у ході оцінки різноманітних видів бізнесу та за відмінностями цілей оцінки.

Необхідність оцінки вартості бізнесу виникає найчастіше у наступних випадках:

1. При укладанні угоди купівлі-продажу бізнесу в цілому з можливістю виділення окремої фірми, підприємства, майнового комплексу.

Визначення такої ринкової вартості (ціни) наведено в міжнародних стандартах оцінки: "ринкова вартість є розрахунковою величиною — грошовою сумою, за якою майно повинне переходити з рук у руки на дату оцінки між добровільним покупцем і добровільним продавцем у результаті комерційної угоди після адекватного маркетингу, при цьому покладається, що кожна зі сторін діяла компетентно, помірковано й без примуса". Виходячи з даного визначення, ринкова ціна бізнесу при угоді купівлі-продажу формується в результаті взаємодії ціни попиту й ціни пропозиції та підлягає уточненню у ході обговорення, при якому визначаються елементи, які не мали відображення у бухгалтерській звітності, але надавали певні фінансові результати у ході реалізації бізнес-процесів. Ціну попиту визначає корисність фірми для покупця, а ціну пропозиції — витрати на відтворення аналогічного підприємства для продавця.

У світовій практиці часто відбуваються угоди по купівлі-продажу не всього підприємства, а його частини. У цьому випадку продажна ціна окремої частки залежить не тільки від вартості продаваної частини активу, але й від тих прав, які надає володіння даною часткою новому власникові. Наприклад, якщо це контрольний пакет акцій підприємства, то його ринкова ціна буде значно вище неконтрольного пакета.

2. При злитті й поглинанні фірм.

При злиїтях ринкова ціна також формується в результаті взаємодії цін попиту та пропозиції, при поглинанні — у результаті боротьби між конкурентами, коли ціна об'єкту, що поглинається, обмежується мінімумом, який дозволяє антимонопольне законодавство країни. Нерідкі випадки поглинання не всієї фірми, а окремих її частин або активів. Ці випадки мають свої особливості оцінки, які повинні враховуватись при виборі метода.

3. При визначенні податку на майно, асоційоване з бізнесом, виконується згідно законодавству, якщо цей податок включено до податкового кодексу окремо від податку на землю.

4. При встановленні вартості майна, асоційованого з бізнесом, яке підлягає амортизації, та для визначення сум, які при цьому виключаються зі складу оподаткованого прибутку. Оскільки держава зацікавлена у розмірах податку, законодавство регламентує методи визначення вказаної вартості незалежними оцінювачами.

5. При страхуванні майна, фірми, підприємства, бізнесу цілком.

При страхуванні визначається страхова вартість об'єкту шляхом встановлення розміру виплат згідно страхової угоді за умови настання страхової події — втрати або ушкодження застрахованих об'єктів, повної або часткової втрати вартості бізнесу цілком. Для цього використовуються такі поняття, як відбудовна вартість і вартість заміщення. Відбудовна вартість — поточні витрати, необхідні на відновлення точної копії всіх активів підприємства, або створення аналогічного бізнесу. Вартість заміщення визначається як величина витрат на заміщення даного активу, бізнесу іншим того ж виду й стану й здатного так само задовольнити користувача.

6. При забезпеченні кредитної лінії.

Оцінка бізнесу потребується також для визначення величини заставного забезпечення кредитної лінії, при цьому заставна вартість приймається лише для його активів, зафіксованих балансом. В усьому іншому така оцінка повинна відповідати ринковій вартості цього бізнесу, яку кредитор може одержати, продавши заставу у випадку неплатоспроможності власника, на торгах з нагоди банкрутства позичальника.

7. При розробці інвестиційного проекту.

Відповідно до міжнародних стандартів оцінки, "інвестиційна вартість — суб'єктивне поняття, що співвідносить конкретний об'єкт власності з конкретним інвестором або групою інвесторів, що мають певні цілі й (або) критерії інвестування". Інакше кажучи, інвестиційна вартість — здатність інвестицій приносити дохід або віддачу і є характеристикою інвестиційного проекту, й розраховується відповідними методами співставлення очікуваних втрат та результатів. За Національним Стандартом № 1 "інвестиційна вартість — вартість, визначена з урахуванням конкретних умов, вимог та мети інвестування в об'єкт оцінки".

7. Ліквідація бізнесу.

Якщо бізнес ліквідується частково або повністю, і має бути розпродаж його активів окремо, то визначається ліквідаційна вартість його майнового комплексу, відповідно положень Національного стандарту №3. Вона являє собою грошову суму, що реально може бути отримана від продажу фірми в строки, занадто короткі для проведення адекватного маркетингу відповідно до визначення ринкової вартості. Тому що при змушеному продажі підприємства виникають витрати по ліквідації (комісійні й поточні витрати, юридичні послуги й т.п.), то ліквідаційна вартість розглядається як залишок від реалізації за винятком ліквідаційних витрат.