Завдання 4.4. Визначення витривалості м'язів кисті.

Матеріали та обладнання: динамометри ручний і становий, секундомір, калькулятор.

Мета завдання: дослідити працездатність і витривалість м’язів згиначів.

Хід роботи. Досліджуваний у положенні “стоячи” відводить витягнуту руку з динамометром вбік під прямим кутом до тулуба. Вільна рука опущена і розслаблена. За сигналом експериментатора необхідно двічі виконати максимальне зусилля на динамометрі. Силу м'язів оцінюють за кращим результатом. Потім досліджуваний виконує 10-кратні зусилля з частотою 1 раз за 5 с. Результати записують і визначають рівень працездатності м'язів за формулою 4.1:

(4.1).

 

де Р – рівень працездатності; f₁, f₂, f₃ і т.д. – показники динамометра при окремих м'язових зусиллях; n – кількість спроб.

 

Показник зниження працездатності м'язів визначають за формулою 4.2:

(4.2).

де S – показник зниження працездатності м'язів; f₁ – величина початкового зусилля; f_min – мінімальна величина зусилля; f_max – максимальна величина зусилля.

 

Оформити протокол. Визначити силу, рівень працездатності м'язів та показник зниження працездатності м’язів за результатами 10-кратних зусиль. Нарисувати графік, який виявить характер зниження працездатності м'язів: на вісі абсцис відкласти порядкові номери зусиль, на вісі ординат – показники динамометра при кожному зусиллі. Порівняти результати визначення витривалості сили та витривалості м'язів у обстежених. Зробити висновок.

 

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Методика визначення сили та витривалості м'язів.

2. Що таке сила м'яза?

3. Які фактори впливають на силу м'яза?

4. Поняття м’язової витривалості. Фактори, які впливають на витривалість м'язів.

5. Вікові та статеві особливості сили та витривалості м'язів.

 

 

Лабораторна робота № 5.

Тема: Дослідження формених елементів крові та вмісту гемоглобіну.

Мета: Ознайомитись з методикою підрахунку кількості еритроцитів та лейкоцитів в крові за допомогою камери Горяєва. Визначити вміст гемоглобіну гемометром Салі та середній вміст гемоглобіну в одному еритроциті.

Теоретичні питання

1. Еритроцити, їх будова та функції.

2. Гемоглобін, будова його молекули і значення в газообміні.

3. Регуляція еритропоезу. Еритропенії та еритроцитози.

4. Лейкоцити, їх функції та спільні властивості.

5. Класифікація лейкоцитів. Функціональна роль окремих груп лейкоцитів.

6. Регуляція лейкопоезу. Лейкоцитози та лейкопенії.

7. Тромбоцити, їх будова та функціональна роль. Регуляція вмісту тромбоцитів в крові.

Матеріали та обладнання: мікроскоп, лічильна камера Горяєва, гемометр ГС-3, 3%-й розчин хлориду натрію, 5%-й розчин оцтової кислоти, підфарбований метиленовим синім або генціанвіолетом, 0,1 Н розчин соляної кислоти, пробірки, піпетки, скарифікатор, дистильована вода, спирт, ефір, вата.

Навчальні завдання

Завдання 1. Визначення кількості формених елементів крові.

Теоретичні відомості. У хребетних тварин до формених елементів крові відносять еритроцити, лейкоцити та тромбоцити (рис. 5.1). Найбільш чисельними клітинами крові є еритроцити. У філогенезі вони виникли як спеціалізовані клітини, що здійснюють транспорт кисню та вуглекислого газу. В 1мм³ крові у чоловіків в нормі міститься 4-5 млн., а у жінок – 3,7-4,7 млн. еритроцитів. Збільшення їх кількості внаслідок посиленого утворення називають істинним еритроцитозом. Якщо ж число еритроцитів зростає за рахунок їх надходження з кров'яних депо говорять про перерозподільний еритроцитоз. Після крововтрати, руйнування та зниженого утворення еритроцитів їх кількість в крові може бути зниженою, що називають еритропенією.

А Б В

 

Рис. 5.1 – Формені елементи крові (А – еритроцити, Б – лейкоцит, В – тромбоцити).

Лейкоцити – білі кров'яні клітини. Загальна їх кількість у нормі в 1 мм³ становить 6-8 тис. Разом з цим, чисельність лейкоцитів коливається впродовж доби, залежить від функціонального стану організму. Збільшення їх числа називають лейкоцитозом, а зменшення – лейкопенією. Виділяють фізіологічний та реактивний лейкоцитоз. Перший, як правило, визначається після споживання їжі, при вагітності, стресових станах і пов'язаний з виходом крові з депо. Другий вид лейкоцитозу спостерігається при запальних процесах та інфекційних захворюваннях. Реактивний лейкоцитоз обумовлений посиленим утворенням лейкоцитів з переважанням молодих форм клітин. Лейкопенія характеризує протікання деяких інфекційних захворювань. Неінфекційні види лейкопеній, головним чином, обумовлені порушенням лейкопоезу.

Тромбоцити (кров'яні пластинки) у крові циркулюють у неактивному стані. Їх руйнування поблизу місця ушкодження веде до вивільнення тромбоцитарних факторів згортання, лізосомальних ферментів, серотоніну та гістаміну. Це запускає реакцію згортання крові, забезпечує бактерицидну дію і викликає спазм судин. У нормі в 1 мм³ крові міститься 200-300 тис. Підвищення їх кількості називають тромбоцитозом, а зниження – тромбоцитопенією.

Хід роботи. Лічильна камера складається з товстого предметного скла, в центральній частині якого нанесено дві сітки Горяєва, розмежовані глибокою поперечною канавкою (рис. 5.2). Збоку від сіток розташовані скляні прямокутні пластинки, до яких притирається накривне скельце.

Рис. 5.2 – Лічильна камера Горяєва

 

Сітка Горяєва складається з 225 великих квадратів. Частину з них розділено вертикально і горизонтально на 16 малих квадратів, які чергуються з квадратами, що поділені тільки горизонтальними або вертикальними лініями, і з чистими квадратами, без ліній. Глибина камери дорівнює 1/10 мм, бік малого квадрата - 1/20 мм, отже, об’єм одного малого квадрата становить 1/4000 мм³.

Підрахунок еритроцитів. У чисту суху пробірку відмірюють піпеткою 4 мл 3%-го розчину хлориду натрію. З проколотого скарифікатором пальця в піпетку від гемометра Салі відбирають 20 мкл крові (до позначки на піпетці) і вносять її в розчин у пробірці. Кілька разів промивають розчином піпетку (втягуючи розчин у піпетку і видуваючи його у пробірку). Перемішують рідину у пробірці, стукаючи пальцем по її дну, щоб еритроцити розподілилися в рідині рівномірно. Кров розведена у 200 разів.

Потім заповнюють камеру суспензією еритроцитів. Для цього піпеткою або скляною паличкою наносять краплю розведеної крові на середню пластинку біля краю накривного скельця. Після заповнення камери вичікують 1-2 хв (доки осядуть формені елементи) і починають підрахунок при малому збільшенні мікроскопу в затемненому полі зору. Еритроцити рахують у 5 великих або 80 малих квадратах (5´16=80 малих квадратів), розташованих по діагоналі, оскільки розподіл клітин у камері може бути нерівномірним. Для цього під мікроскопом відшукують верхній великий квадрат (поділений на 16 малих), підраховують кількість еритроцитів у ньому, потім пересувають камеру по діагоналі вниз і направо, до наступного квадрата і т.д.

Підрахунку підлягають всі еритроцити в межах маленького квадрата, а також ті, що знаходяться на лівій і верхній його лініях або торкаються до них з обох боків (правило Єгорова). Еритроцити на правій і нижній лініях і ті, що торкаються до них, не враховуються – це буде зроблено в наступному квадраті.

Кількість еритроцитів у 1 мкл крові розраховують за формулою 5.1:

,(5.1)

де Е – кількість еритроцитів у 1 мкл крові; А – кількість еритроцитів, виявлених у певній кількості малих квадратів; Б – кількість малих квадратів, у яких пораховано еритроцити; В – ступінь розведення крові; 4000 – множник для перерахунку кількості еритроцитів на 1 мкл. Об’єм малого квадрата дорівнює 1/4000 мм³ або 1/4000 мкл.

Помноживши його на 4000, зводимо до об’єму 1 мм³ або 1 мкл крові. Приклад розрахунку: у 5 великих (80 малих) квадратах нараховано 448 еритроцитів, кров розведена у 200 разів. Число еритроцитів дорівнює: млн/мкл.

Підрахунок лейкоцитів. У пробірку вносять 0,4 мл 4%-го розчину оцтової кислоти, підфарбованого метиленовим синім. Додають (піпеткою від гемометра Салі) 20 мкл крові і добре перемішують. Одержують розведення крові у 20 разів. Заповнюють камеру, як це робили при підрахунку еритроцитів. Оскільки лейкоцитів менше, ніж еритроцитів, то для точності підрахунок проводять у 100 великих квадратах (які не розграфлені на малі), що відповідає 1600 малим квадратам. Розрахунок роблять за формулою 5.2:

, (5.2)

де Л – кількість лейкоцитів в 1 мкл крові; А – полічена кількість лейкоцитів; Б – кількість малих квадратів, у яких підрахували лейкоцити; В – ступінь розведення крові; 4000 – множник для перерахунку кількості лейкоцитів на 1 мкл.

Приклад розрахунку: у 100 великих квадратах (1600 малих) підраховано 148 лейкоцитів, кров розведена у 20 разів. Кількість лейкоцитів дорівнює: = 7400 в мкл.

Оформити протокол. Записати результати підрахунку. Зарисувати фрагмент сітки камери Горяєва з великими і малими квадратами. Зробити висновки про відповідність нормі підрахованих формених елементів крові.