Як перекладається з латинської мови термін «інфляція».

А) зростання цін;

Б) здуття;

В) безробіття.

5. На сьогодні за нормами ЄС рівень інфляції в розвинутих країнах повинен становити:

А) 3%;

Б) 1,5%;

В) 0%;
Г) 6%.

6. Залежно від типу економічної системи, інфляція поділяється на таки типи:

А) прихована інфляція;

Б) інфляція попиту;

В) відкрита інфляція;

Г) інфляція витрат;

Д) очікувана інфляція;

Е) неочікувана інфляція.

7. За чинниками, що сприяють інфляційному процесу, інфляція поділється на таки види:

А) повзуча інфляція;

Б) інфляція витрат;

В) гіперінфляція;

Г) галопуюча інфляція;

Д) інфляція попиту.

8. Повзуча інфляція характеризується:

А) надмірною емісією;

Б) прискореним накопиченням грошової маси в кошиках обігу без помітного підвищення цін;

В) спостерігається випереджання темпів зростання споживчого кошика порівняно з товарною пропозицією, що призводить до стрімкого зростання цін.

Виберіть із нижче наведених тверджень, яке характеризує монетизацію дефіциту бюджету?

А) фінансування дефіциту державного бюджету здійснюється на кредитній основі;

Б) емісійне покриття державного бюджету;

В) усі види правильні.

10. За способом проведення грошові реформи поділяють на:

А) реформи паралельного типу;

Б) реформи формального типу;

В) реформи примусового типу;

Г) реформи конфіскаційного типу;

Д) реформи регресивного типу.

Література: 3,4,5,6,7,8,9,21,22,23.

Тема 6. Валютний ринок, валютні системи

Після вивчення цієї теми ви зможете:

· Дати визначення валюти та її основних елементів;

· Зрозуміти поняття валютного курсу та валютного ринку;

· Пояснити основи необхідності і механізм валютного регулювання;

· Зрозуміти основу виникнення та еволюції валютних систем;

· Пояснити функціонування нині існуючої міжнародної валютно-кредитної системи.

 

Ключові терміни та поняття: валюта, міжнародний засіб обігу й платежу, іноземна валюта, колективна валюта, валютні відносини, учасники валютних відносин, валютний курс, котирування, паритет купівельної спроможності, фіксовані та гнучкі валютні курси, конвертованість валют, часткова і повна конвертованість, зовнішня конвертованість, валютний ринок, економічні суб’єкти валютного ринку, валютна біржа, операції валютного ринку, операції “спот”, операції “Форвард”, валютна позиція банку, валютне регулювання, девальвація, ревальвація, валютна інтервенція, валютні обмеження, платіжний баланс, торгівельний баланс, баланс послуг і некомерційних платежів, золотовалютні резерви, валютна система, система золотого стандарту, демонетизація золота, Бреттон-Вудська валютна система, ямайська валютна система, Світова валютна система, Регіональна валютна система.

 

План теми:

1. Сутність валюти та її класифікація.

2. Валютний курс: суть, основи формування та види.

3. Конвертованість валюти.

4. Зовнішньоекономічні відносини як основа валютних відносин.

5. Валютна система, її види та елементи.

6. Валютна система України.

 

Питання для самостійного вивчення.

1. Валютне регулювання. (Л20 с.201-204).

2. Загальна характеристика валютного ринку.(Л6 с.257-269).

3. Платіжний баланс, його структура та принципи побудови. (Л11 с. 98-99, Л5 с. 295 – 302).

4. Міжнародні грошові ринки: сутність, призначення інструменти. (Л6 с. 318 – 323).

 

1. Валютне регулювання – це сукупність заходів, що реалізуються міжнародними організаціями, державою у сфері валютних відносин. Воно здійснюється на двох рівнях:

· Міждержавному - функції регулювання міжнародних валютних відносин покладено на Міжнародний валютний фонд, який керується статутом, ухвалами та домовленостями. До міжнародних органів валютного регулювання відносять: МВФ, Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародні фінансово-кредитні організації.

· Національному – на цьому рівні регулювання визначається законодавчими актами кожної країни, через діяльність:

А) центрального банку – нагромаджує та управляє валютними резервами, проводить операції щодо їх розміщення, визначає сфери і порядок обігу іноземної валюти в країні, визначає курс національної валюти, встановлює правила і надання ліцензій комерційним банкам на здійснення операцій з валютними цінностями, організує механізм обліку валютних операцій, здійснює валютний контроль;

Б) Міністерство фінансів – формує бюджетну політику щодо валютних цінностей, формує і використовує валютний фонд, регулює платіжний баланс та обслуговує зовнішній борг;

В) Органи валютного контролю – контролюють повноту сплати податків, повноту переказу валюти, вивезення і ввезення золота, валюти тощо.

Механізм валютного регулювання в Україні включає сукупність заходів, які проводяться НБУ, МФУ, ДПА та іншими органами у сфері валютних відносин. Він в основному зводиться до таких форм:

1. Девальвація – зниження обмінного курсу національної валюти відносно іноземних валют. Об’єктивна основа: завищення офіційного валютного курсу в порівнянні з реальною купівельною спроможністю грошової одиниці. Причини: нерівномірність інфляційного процесу в різних країнах, нестабільність платіжних балансів, нестабільність світової економіки. Наслідки: стимулювання експорту, стимулювання споживчого попиту на внутрішньому ринку, підвищення конкурентоспроможності країни на світовому ринку.

2. Ревальвація – підвищення курсу національної валюти відносно імпортних валют. Наслідки: стимулювання імпорту, утримання на внутрішньому ринку споживчого попиту, приплив імпортних (іноземних) інвестицій.

3. Валютна інтервенція – операції щодо купівлі та продажу власної валюти або конкурентної – іншої держави. Способи здійснення: за рахунок використання власних іноземних валютних резервів (через «своп»-угоди), за рахунок продажу цінних паперів, вміщених в іноземній валюті. Наслідки: зміна попиту і пропозиції певної грошової одиниці на валютному ринку, кореляція обмінних курсів валют.

Валютний контроль – це важлива складова валютного регулювання, мета якого дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій за участю резидентів та нерезидентів.

Органи валютного контролю України:

· Державна податкова адміністрація (інспекція) – контроль за повнотою сплати податків;

· Державний митий комітет – вивіз та ввіз золота, валюти;

· Міністерство зв’язку – перекази валюти за кордон.

 

2. Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови існування особливого ринку, на якому можна вільно продати та купити валюту. Без такої можливості економічні контрагенти не змогли б реалізувати свої валютні відносини – не мали б іноземної валюти для здійснення своїх зовнішніх зобов’язань, не могли б перетворити одержану інвалютну виручку в національні гроші для виконання своїх внутрішніх зобов’язань. Такий ринок заведено називати валютним.

За економічним змістом валютний ринок – це сектор грошового ринку, на якому урівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар, як валюта.

За організаційною формою валютний ринок – це сукупність спеціальних інститутів та механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно продати-купити національну та іноземну валюту на основі попиту та пропозиції.

Суб’єкти валютного ринку – економічні агенти (юридичні та фізичні особи, резиденти і нерезиденти) та посередники (банки, брокерські компанії, валютні біржі), які «зводять» продавців і покупців валюти та організаційно забезпечують операції купівлі -продажу.

Об’єкти валютного ринку – валютні цінності (іноземні та національні).

Ціною на валютному ринку є валютний курс, він являє собою ціну грошової одиниці даної валюти в грошових одиницях іншої валюти.

Функції валютних ринків:

· забезпечення своєчасності здійснення міжнародних розрахунків, страхування валютних ризиків;

· диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, держав, регулювання валютних ресурсів;

· отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку у вигляді різниці курсів валют;

· регулювання економіки.

Названі функції реалізуються через виконання суб’єктами ринку широкого кола валютних операцій – це операції, пов’язані з переміщенням валютних цінностей між суб’єктами валютного ринку. Їх класифікують за кількома критеріями:

1) за терміном здійснення платежу з купівлі-продажу валюти: касові (не пізніше другого робочого дня з дня укладання угоди за курсом, узгодженим у момент підписання) та строкові (з відстрочкою поставки на термін, що перевищує два робочих дні);

2) за механізмом здійснення операцій: спот (передбачають передачу валюти на другий робочий день), форвардні (передбачають передачу валюти в обумовлений строк і за курсом, визначеним у момент укладання контракту, частіше 1.2,3,6,12 місяців, без авансів та задатків, здійснюються на позабіржовому ринку), ф’ючерсні (зобов’язання купити або продати певну суму валюти в певний час за курсом, установленим на момент укладання угоди, тільки на біржах і під їх контролем), опціонні (особлива угода, що надає право, а не обов’язок купити чи продати певну суму валюти в установлений строк за угодженим курсом);

3) за формами здійснення: безготівкові, готівкові;

4) за масштабами операцій: оптові (здійснюються між банками) та роздрібні (здійснюються між банками та їх клієнтами).

Як свідчить світовий та вітчизняний досвід, на стан та динаміку попиту і пропозиції на валютному ринку впливає велика кількість чинників економічного, політичного, правового, психологічного характеру:

· стан платіжного балансу в країні;

· обсяги ВВП;

· внутрішня й зовнішня пропозиція грошей;

· процентні ставки в країнах, валюти яких порівнюються;

· співвідношення внутрішніх цін країни з зовнішніми;

· заходи прямого державного регулювання (фінансово-бюджетна політика, квотування та ліцензування, грошово-кредитна політика, регулювання цін, інтервіційна політика, розподіл валюти);

· дефіцит державного бюджету; безконтрольна емісія та інфляція;

· штучне і надмірне регулювання цін;

· висока монополізація виробництва тощо.

3. Платіжний баланс -співвідношення всієї сукупності надходжень з-за кордону та платежів за кордон за певний проміжок часу(рік, квартал, місяць), тобто співвідношення вимог і платежів. Його форму рекомендує МВФ. За формою платіжний баланс являє собою статистичний звіт про надходження валютних коштів у країну та про витрачання їх за певний період у розрізі окремих статей, країн, груп країн. За економічним змістом - це макроекономічна модель, що характеризує стан і динаміку зовнішньоекономічних відносин даної країни з зовнішнім світом. Платіжний баланс має наступну структуру:

І. Баланс поточних операцій:

1) Торговий баланс – співвідношення між надходженнями за експортом і платежами за імпортом товарів:

А) експорт;

Б) імпорт.

2) Баланс послуг і некомерційних платежів:

А) платежі й надходження від транспортних перевезень, від усіх видів зв’язку;

Б) міжнародний туризм;

В) утримання дипломатичних, торговельних, культурних представництв;

Г) надходження від інформаційних, культурних, наукових обмінів.

ІІ. Баланс руху коштів і кредитів – співвідношення платежів і надходжень щодо ввезення та вивезення приватних і державних капіталів, одержаних і наданих міжнародних кредитів:

А) довгострокові і середньострокові позики;

Б) короткотермінові кредити, поточні рахунки національних банків у зарубіжних банках.

Фактори, що впливають на стан платіжного балансу:

· нерівномірність економічного і політичного розвитку країн, конкуренція;

· циклічні коливання економіки;

· зростання закордонних державних видатків;

· мілітаризація економіки і військові видатки;

· зміни в міжнародній торгівлі;

· негативний вплив інфляції;

· форс-мажорні обставини – стихійні лиха, переворот тощо.

Заходи, щодо вирівнювання сальдо платіжного балансу:

· використання золотовалютних резервів держави;

· залучення зовнішніх джерел фінансування.

Якщо дефіцит платіжного балансу не можна подолати за рахунок вище перерахованих заходів, то уряд може вдатися до таких засобів: проведення дефляційної політики, яка буде спрямована на зменшення цін та доходів порівняно з іншими країнами, девальвувати національну валюту, запровадити валютний контроль та обмеження на валютні операції.

 

4. Сучасний світовий грошовий ринок характеризується стрімким розвиток процесів глобалізації, інтеграції та універсалізації, поширення сек’юритизації (тобто заміщення традиційних банківських кредитів емісією цінних паперів), фінансових нововведень (нові фінансові інструменти – валютні, процентні, фінансові ф’ючерси та опціони, операції СВОП та ін.). це привело до створення великого мобільного світового грошового ринку, де поступово втрачається колишня чіткість розмежування між його окремими секторами.

Складовими світового грошового ринку є міжнародні ринки грошей та капіталів. Критерієм їх розмежування можуть бути строки кредитів та їх цільова спрямованість. Кошти, що надаються на тривалий строк, належать до ринку капіталів, а короткострокові кошти – до ринку грошей.

У процесі поглиблення міжнародного поділу праці та економічних зв’язків відбувається інтеграція національних ринків грошей та капіталів. Постійне прагнення грошового капіталу до самозростання виводить його за національні межі. В умовах нової конвертованості валют унаслідок переплетіння різних національних грошових ринків створюються міжнародні ринки грошей та капіталів, що підвищує мобільність грошового капіталу.

Участь національних ринків грошей та капіталів в операціях світового ринку визначається такими чинниками:

· Наявністю розвиненої кредитної системи та фондової біржі;

· Місцем країни у світовій економічній системі господарства та її валютно-економічним станом;

· Помірністю податкового тиску;

· Пільговим валютним законодавством, що відкриває іноземним позичальникам доступ на національний ринок грошей та капіталів та іноземним цінним паперам – до біржового котирування;

· Вдалим географічним положенням;

· Відносною стабільністю політичного режиму.

Ці чинники обмежують коло національних ринків грошей та капіталів, які виконують міжнародні операції. Унаслідок конкуренції склалися світові фінансові центри – Нью-Йорк, Лондон, Цюріх, Люксембург, Франкфурт – на – Майні, Сінгапур та ін.

З інституційної точки зору міжнародний ринок капіталів та грошей – це сукупність кредитно-фінансових установ, через які здійснюється рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин. До таких установ належать приватні фірми, фондові біржі, державні та муніципальні органи, міжнародні та регіональні валютно-кредитні та фінансові організації, регіональні банки розвитку та ін.

Інструментами міжнародного ринку грошей є векселі державної скарбниці, обігові сертифікати банківських депозитів, комерційні папери, банківські акцепти, угоди про зворотний викуп, федеральні резервні фонди та ін.

Міжнародний ринок капіталів – це такий ринок, на якому купуються та продаються довгострокові боргові зобов’язання та акції. Інструменти ринку капіталів є акції, заставні, облігації, цінні папери урядових установ, споживчі та банківські комерційні позички. Новацією є єврооблігація, тобто облігація, що номінована в іншій валюті, ніж валюта країни, в якій вона продається.

Найбільшим міжнародним ринком грошей та ринком капіталів є євроринок, або євродоларовий, євровалютний ринок. Термін «євроринок» застосовується також і до аналогічних ринків інших регіонів мінімальна сума ділової операції – 1 млн.дол.

 

Контрольні питання за тематикою СРС:

1. Що являє собою валютне регулювання, в чому полягає його суть і необхідність?

2. Який режим встановлення валютного курсу використовують Україні?

3. Що являє собою девальвація та ревальвація, які наслідки вони мають?

4. Що являє собою валютний ринок, які об’єкти та суб’єкти на ньому функціонують?

5. Що являє собою платіжний баланс, яку структуру та принципи побудови він має?

6. Надайте загальну характеристику міжнародним грошовим ринкам?

 

Висновки після вивчення теми:

1. Валюта – це не просто гроші чи грошова одиниця тієї чи іншої країни. Це насамперед грошові цінності, які обслуговують зовнішньоекономічні відносини. Специфіка цих відносин надає національним грошам нову ознаку та статус валюти. Набувши статус валюти, гроші можуть використовуватися й у внутрішніх економічних відносинах. Уся сфера економічних відносин, в якій зв'язки між суб'єктами здійснюються з використанням валютних коштів, називається валютними відносинами. Тому валютні від­носини за своїм обсягом можуть не збігатися з зовнішньоеконо­мічними відносинами.

2. Найвищою якісною характеристикою валюти є її вільна конвертованість в інші валюти. У країнах з вільно конвертованою валютою до мінімуму зведені обмеження на здійснення валютних операцій, на ввіз та вивіз валюти через кордон. Вільна конверто­ваність валюти забезпечує їй широке використання як міжнарод­ного платіжного засобу, статус резервної валюти в інших країнах, що надає країні-емітенту значні переваги на світовому ринку.

3. Вільна конвертованість валюти можлива в умовах високого розвитку ринкової економіки та широкої інтеграції її у світову економіку, високої стабільності державних фінансів та націо­нальних грошей, надійного функціонування банківської системи, нагромадження достатніх золотовалютних резервів. Сучасний стан економіки та фінансів України забезпечує передумови для підтримання лише часткової конвертації гривні — за поточними операціями платіжного балансу.

4. Валютний ринок — це сектор грошового ринку, на якому здійснюється купівля-продаж валютних цінностей. Ціною на цьому ринку є обмінний курс. Попит і пропозиція на валютному ринку виступає у формі підкріпленого платіжними засобами ба­жання купити та продати іноземну валюту, а також бажання одержати чи надати валюту в позичку. Відповідно валютний ри­нок поділяється на ринок реальної валюти та ринок валютних по­зичок. Крім того, виділяють національний (внутрішній) валют­ний ринок, міжнародні (регіональні) валютні ринки та світовий валютний ринок. Валютний ринок відіграє надзвичайно важливу роль у розвитку міжнародних економічних зв'язків, функціону­ванні світової економіки та у державному регулюванні монетар­ної сфери кожної окремої країни.

5. На валютному ринку сформувався широкий набір специфі­чних валютних операцій, використання яких дає можливість суб'єктам ринку вирішувати три групи завдань:

— забезпечувати потреби в платіжних засобах для погашення своїх зовнішніх зобов'язань;

— забезпечувати страхування своєї діяльності від валютних ризиків;

— одержувати додаткові прибутки від спекулятивних операцій.

Операції валютного ринку поділяються на поточні (операції «спот») та строкові (операції з форвардними угодами, ф'ючерсами, свопами, валютними опціонами тощо).

6. У процесі здійснення зовнішньоекономічних операцій од­ним з ключових параметрів є валютний курс, що відбиває взає­модію національної та світової економік. Правильне його визна­чення має вирішальне значення для забезпечення еквівалентності обміну, взаємної вигоди у відносинах економічних суб'єктів різ­них країн. Величина валютного курсу та режим його функціону­вання впливають на всю систему макро- та мікроекономічних по­казників країни, на її конкурентні позиції в економіці. Саме тому визначення та регулювання валютного курсу є важливим елемен­том економічної політики держави.

7. Оскільки валютні відносини пов'язані з міждержавним ру­хом капіталу, вони зачіпають національні інтереси країн-партнерів і тому підлягають державному регулюванню і контролю. З цією метою створюються так звані валютні системи як сукупно­сті законодавче визначених принципів, норм, правил організації валютних відносин. Валютні системи бувають національні, ре­гіональні (міжнародні) та світова. Функціонування валютної си­стеми визначається валютною політикою країни чи групи країн. Залежно від стану економіки країни та її міжнародних зв'язків валютна політика може підпорядковуватися загальним цілям монетарної політики та певним цілям у суто валютній сфері. Основними інструментами валютної політики є: курсова полі­тика, облікова політика та інші інструменти монетарної політи­ки, валютна інтервенція, регулювання сальдо платіжного балан­су, формування та використання золотовалютних резервів, полі­тика валютних обмежень.

8. Формування валютної системи України відбувається в умовах глибокої економічної і фінансової кризи, істотного розбалансування платіжного балансу, що зумовлює його значні ускладнення, істотні відхилення від ринкових засад, надмірне адміністративне втручання держави у валютні відносини та валютний ринок. Усе це знижує ефективність валютної системи України.

9. Платіжний баланс за своїм економічним змістом є моделлю зовнішньоекономічних відносин країни і містить у собі інформа­ційну базу для оцінки перспектив розвитку валютних відносин і валютного ринку в країні та визначення цілей та заходів валютної політики. Через забезпечення збалансованості валютних потоків за поточними і капітальними операціями платіжного балансу держава впливає на кон’юнктуру валютного ринку, забезпечує умови для ефективного регулювання валютних відносин.

10. Важливу роль у забезпеченні нормального функціонування валютної системи відіграють централізовані золотовалютні резерви країни. Вони мають подвійне призначення:

· забезпечити країні запас ліквідності, достатній для виконання всіма резидентами своїх зовнішньоекономічних зобов’язань, якщо для цього недостатньо їх поточних валютних надходжень;

· надати в розпорядження органів монетарного регулювання додатковий інструмент впливу на грошову масу, валютний курс та інші показники для досягнення цілей монетарної і валютної політик.

11. Світова та міжнародна валютні системи є функціональними структурами валютних відносин. У своєму еволюційному розвитку світова валютна система пройшла три етапи – золотого, золотовалютного та паперово-валютного стандарту. Міжнародні (регіональні) валютні системи є результатом взаємної інтеграції національних грошових та валютних відносин групи країн. Вони тісно взаємодіють між собою та зі світовою валютною системою на глобальному рівні.

12. Складовими світового фінансового ринку є міжнародні ринки грошей та капіталів критерієм їх розмежування є строки кредитів та їх цільове спрямування. Кошти, що надаються на тривалий термін, належать до ринку капіталів, а короткострокові кошти – до ринку грошей. Традиційний інструмент на міжнародному ринку капіталів – іноземні облігації. Інновацією є єврооблігації, тобто облігації, що номіновані в іншій валюті, ніж валюта країни, в якій вона продається. Найбільш значним міжнародним грошовим ринком та ринком капіталів є євроринок.

Питання для самоконтролю:

1. Що являє собою поняття “валюта”?

2. Які види валют Ви можете навести?

3. Що таке валютні відносини? Хто є учасниками валютних відносин?

4. Що таке резервна валюта?

5. Що таке колективні валюти?

6. Що таке валютний курс та на основі чого він формується?

7. Які існують види валютних курсів та в чому полягає різниця між ними?

8. Що розуміють під купівельною спроможністю валюти?

9. Що таке котирування валют?

10. Які поділяються валюти за ступенем конвертованості?

11. Що таке валютний ринок і в чому полягає його специфіка?

12. Що таке суб’єкти та об’єкти валютного ринку?

13. Які операції здійснюються на валютній біржі?

14. Які види валютних операцій Ви можете назвати і в чому їх зміст?

15. Що таке валютне регулювання та які органи його проводять?

16. Що таке девальвація і ревальвація? У чому їх суть і наслідки?

17. Чим є валютна інтервенція і якій механізм її здійснення?

18. Як визначається валютна платоспроможність країни?

19. Як реалізує себе золото як ліквідний актив?

20. Визначте складові частини валютної системи?

21. Що таке демонетизація золота?

22. У чому полягає суть золотого стандарту і в яких формах він виступає?

23. Зміст і принципи функціонування Бреттон-Вудської валютної системи.

24. Що таке Європейський валютний союз?

Тести для самоконтролю:

1. Валюта – це:

А) золото;

Б) грошова одиниця, що використовується у функції світових грошей;

В) національна грошова одиниця;

Г) іноземна грошова одиниця.