Тема 8. Необхідність та сутність кредиту

Після вивчення цієї теми ви зможете:

· Зрозуміти, як і чому виник кредит, які його сутнісні ознаки;

· Розпізнавати кредит серед інших економічних категорій;

· Усвідомити закономірності та стадії руху кредиту;

· Зрозуміти сутність та відмінності основних теорій кредиту;

· Керуватись основними правилами кредитування при здійсненні кредитних операцій.

 

Ключові терміни та поняття: суть кредиту, теорії кредиту, позичена вартість, кредитори, позичальники, суб’єкт кредиту, об’єкт кредиту, стадії руху кредиту, закономірності руху кредиту, принципи кредитування.

 

План теми:

1. Необхідність кредиту.

2. Об’єкти та суб’єкти кредитних відносин.

3. Теорії кредиту.

4. Стадії та закономірності руху кредиту.

5. Принципи кредитування.

 

Питання для самостійного вивчення:

1. Загальні передумови формування кредитних відносин. Економічні чинники розвитку кредиту.(Л 6 с. 362-372)

2. Суть кредиту. Кредит як форма вартості на поворотній основі. Еволюція кредиту в процесі розвитку суспільного виробництва. Кредит як форма суспільних відносин.(Л 6 с. 372-374)

3. Позичковий капітал та кредит. (Л 23 с.267-275)

4. Зв'язок кредиту з іншими економічними категоріями.(Л 6 с.374-376)

 

1. Кредит існував не завжди. Він виник на певному етапі розвитку людського суспільства. Його винайдення вважають одним з найгеніальніших відкриттів людства. Коли товарно-грошові відношення стали регулярними, то взаємовідносини між товаровиробниками іноді мали особливий характер: продавцеві потрібно було купити товар, а у покупця не було грошей, тут випадково був відкритий кредит – за наявністю довіри продавця до покупця товар продавався з відстрочкою платежу. Отже кредит полегшував реалізацію товарів, а згодом набувши розвитку став необхідним для виробництва та споживання.

В умовах сучасного товарного виробництва стан економічних зв’язків дуже ускладнився, його неможливо уявити без кредиту. Внаслідок спеціалізації виробників на виготовлені певних товарів суспільне виробництво перетворилося у величезний замкнутий ланцюг між товаровиробниками, продавцями, споживачами. Якщо цей ланцюг буде порушено, то настане криза збуту товарів, котра призведе до кризи фінансово-господарської діяльності, т ому потрібно мати економічні інструменти для подолання цієї ситуації, до яких відносять кредит.

Перелічені причини, а також потреба розширити виробництво в умовах, коли бракує нагромаджених для цього власних коштів, безперечно свідчить про те, що кредит необхідний уже функціонуючому товаровиробнику. Однак ще більш він потрібний тому, хто лише бажає організувати виробництво чи розпочати якусь іншу підприємницьку діяльність, але ще не зміг накопичити для цього власний капітал. Приблизно ж така ситуація виникає у сфері споживання. Зазвичай у молодих людей потреби перевищують їх доходи, тому часто у них виникає необхідність одержати кредит. Подібна ситуація виникає й у держави, що також зумовлює потребу в кредиті. Отже, без кредиту нормальне функціонування товарного виробництва, товарного обігу та споживання у сучасному суспільстві взагалі неможливо. Він стає обов’язковим атрибутом господарювання. «Купуй зараз, плати потім», - такий принцип кредитного господарства, як називають сьогоднішню економіку, котра вся пронизана кредитними відносинами.

Економічні чинники та передумови появи та необхідності кредиту:

· Майнове розшарування суспільства, необхідність акумуляції тимчасово вільної вартості для надання її в позичку;

· Довіра між учасниками кредитних відносин;

· Збіг економічних інтересів кредитора і позичальника;

· Матеріальна відповідальність учасників кредитних відносин за виконання взятих на себе зобов’язань;

· Отримання позичальником регулярних доходів, за рахунок яких він зможе погасити борг та ін.

Отже, можна зробити висновок, що необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою є наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника, а конкретними причинами, що обумовлюють необхідність кредиту, - коливання потреби в коштах та джерелах їх формування як у юридичних, так і у фізичних осіб. Коли в одних із них кошти вивільняються, іншим їх не вистачає. Ця суперечність розв’язується за допомогою кредиту, котрий необхідний позичальнику для розширення виробництва або для повнішого задоволення власних потреб.

2. За своєю суттю та механізмом впливу на процес суспільного відтворення кредит є однією з найскладніших економічних категорій. Щодо цього він хіба поступається хіба що категорії грошей. Тому в економічній теорії протягом кількох століть ведуться дискусії навколо питань, пов’язаних з сутністю та роллю кредиту. Ці дискусії тривають й досі. Найбільш поширеними в економічній літературі є два підходи до визначення сутності кредиту:

· Ототожнення кредиту з цінністю, яка передається одним економічним суб’єктом іншому в позичку. При такому підході увага дослідника зміщується на саму позичку, її правову форму, що зумовлює вихолощування з кредиту його економічного змісту;

· Ототожнення кредиту з певним видом економічних відносин, які формуються у суспільстві. Такий підхід дає можливість глибше дослідити економічні аспекти кредиту, економічні чинники його існування, основи та закономірності його руху. Тому цей підхід у сучасній літературі переважає. Він покладений в основу висвітлення сутності кредиту.

За своєю сутністю кредит – це суспільні відносини, що виникають між економічними суб’єктами у зв’язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності. Кредитні відносини мають ряд характерних ознак, які конституюють її як окрему самостійну економічну категорію – кредит.

Основними ознаками відносин, що становлять сутність кредиту, є такі:

1) учасники кредитних відносин повинні бути економічно самостійними: бути власниками певної маси вартості і вільно нею розпоряджатися; функціонувати на основі самодостатності та самоокупності; нести економічну відповідальність за своїми зобов’язаннями. Без цього вони не зможуть набути статусу ні кредитора ні позичальника. Щоб стати кредитором, економічний суб’єкт повинен накопичити у власності певну суму вільних коштів. Якими може вільно розпоряджатися. А щоб стати позичальником, суб’єкт повинен мати передумови для накопичення в майбутньому у своїй власності достатньої суми вільних коштів для повернення боргу.

2) кредитні відносини є добровільними та рівноправними. Тільки за цих умов вони будуть взаємовигідними і зможуть розвиватися, тобто втратять здатність до розвитку. Економічна самостійність суб’єктів, добровільність, рівноправність та взаємна вигода роблять кредитні відносини внутрішньо адекватними ринковим відносинам, зумовлюють їх розвиток на ринкових засадах;

3) кредитні відносини не змінюють власника цінностей, з приводу яких вони виникають. Кредитор залишається власником переданої в борг вартості, а позичальник одержує її лише у тимчасове розпорядження, після чого повинен повернути власникові. Незмінність власника в кредитних відносинах вимагає особливо чіткого і дійового правового їх оформлення, щоб захистити інтереси власника. Якщо такий захист не забезпечується правовими засобами, то кредитні відносини втрачають свої визначальні ознаки і перетворюються в щось інакше, ніж кредит. У цьому зв’язку інтереси кредитора для правового захисту є більш пріоритетними, ніж інтереси позичальника;

4) кредитні відносини є вартісними, оскільки виникають у зв’язку з рухом вартості (грошей чи матеріальних цінностей). Проте вони не є еквівалентними, тому що кожне переміщення вартості не супроводжується зустрічним рухом відповідного еквівалента. Однак вартість переміщується на зворотних засадах, тобто після певного періоду ці кошти повертаються назад у висхідне положення. Можливість їх неповернення робить позицію кредитора у цих відносинах досить вразливою, ризикованою. Для захисту своїх позицій кредитори повинні мати переважні права при визначенні доцільності кредитування та розміру плати за кредит;

5) нееквівалентність кредитних відносин значно посилює в механізмі їх реалізації роль чинника платності, за яким позичальник повертає власникові більшу масу вартості, ніж сам одержує від нього. Така плата, що називається процентом, має подвійне призначення: компенсувати кредитору втрату доходу у зв’язку з переданням відповідної суми коштів у чуже розпорядження та можливі збитки на випадок неповернення позички та стимулювати позичальника до підвищення ефективності використання одержаних у позичку коштів. Платність істотно відрізняє кредитні відносини від інших видів вартісних відносин, є тільки їх видовою ознакою;

6) кредитні відносини на мікроекономічному рівні є перервними, тобто після повернення одержаної в борг вартості і сплати процента вони перериваються. Проте на макроекономічному рівні кредитні відносини підтримуються безперервно як безперервний рух вартості в процесі суспільного відтворення. Закінчуючи відносини з приводу однієї суми вартості чи з одним контрагентом, економічні суб’єкти постійно вступають у кредитні відносини з іншими контрагентами чи з тими самими, але з приводу інших сум вартості. Тому кредитні відносини виходять за межі відносин двох економічних суб’єктів і мають характер загальносуспільних;

Безперервність та платність кредитних відносин визначають ще одну характерну їх рису – здатність забезпечувати зростання вільної вартості, тобто їх капіталізацію. Відтак формується особлива самостійна форма капіталу – позичковий капітал. Зі становленням капіталістичного способу виробництва, коли кредитні ресурси стали важливим джерелом формування промислового і торгового капіталу, позичковий капітал, а разом з ним і кредит набули особливого суспільного значення. Кредит по суті, став іманентною формою руху позичкового капіталу.

 

3. Із поняттям кредиту пов’язане поняття позичкового капіталу. Останній являє собою грошовий капітал, що приносить прибуток у вигляді відсотків. Процес перетворення грошового капіталу в позичковий пов'язаний з наданням його в позику.

Позичковий капітал як одна з форм капіталу виник у сиву давнину, його історичним попередником був лихварський кредит, що існував задовго до виникнення капіталістичних виробничих відносин. Він являв собою грошовий капітал, що надавався в позику і приносив його власникові прибуток у формі відсотка, але мав відмінності від позичкового капіталу:

· Виражав відносини між його власником та дрібним виробником або представником знаті, тоді коли позичковий капітал виражає відносини між позичковим капіталістом і промисловою, торговою буржуазією та населенням;

· Рівень відсотка лихварів був надзвичайно високим (від 30% річних у середньовічній Європі до 9000% у Стародавній Греції);

· На відміну від позичкового, не сприяв розвитку суспільного виробництва, носив грабіжницький характер і розоряв позичальника.

Виникнувши на основі лихварського капіталу, позичковий капітал не усунув його цілком, він існує й досі у країнах з недостатньо розвиненою системою ринкових відносин, йому притаманні високі відсотки (40% та більше).

Позичковий капітал відрізняється від інших форм капіталу низкою особливостей:

1) є капіталом-власністю;

2) має своєрідну форму капіталу-товару, за якого об’єктом купівлі-продажу виступають гроші, здатні приносити додаткову вартість;

3) відрізняється формою відчуження (тимчасову), тобто передається в користування на певний час;

4) є найбільш ілюзорною формою капіталу, яка створює ілюзію зростання грошей із самих грошей.

Позичковий капітал має свої джерела, основними серед яких виступають:

1) тимчасово вільний грошовий капітал;

2) капітал рантьє, тобто тих осіб, які існують за рахунок передачі свого капіталу в позику;

3) грошові заощадження населення, які вони розміщують у кредитних установах;

4) кошти держави, страхових компаній, пенсійних фондів та інших організацій, які розміщують акумульовані в них гроші в кредитні установи або в цінні папери.

Рух позичкового капіталу характеризується тим, що в підсумку цей капітал приносить його власникові прибуток у вигляді відсотка (від латинського «pro centum» - на сто) - плата позичальника кредитору за надані в його розпорядження гроші або матеріальні цінності. Він є платою за споживну вартість позичкового капіталу, тобто за його здатність приносити прибуток. У зв’язку з цим відсоток є ірраціональною формою ціни позичкового капіталу. Позичковий відсоток виник у давнину. Спочатку виступав у натуральній формі, згодом вона змінилася і він став являти собою плату у формі грошей за використання позичкового капіталу.

Відсоток завжди має свій певний розмір, але в практиці кредитних відносин зазвичай користуються його відносним вираженням – нормою відсотка - відношення суми грошей, виплачених у вигляді відсотка, до суми грошей, відданих у позику.

Залежно від способу визначення розрізняють:

1) ринкову норму відсотка – норма, що складається на ринку позичкових капіталів на конкретний період часу;

2) середню норму відсотка – середня норма відсотка за відносно великі відрізки часу, яка дає змогу виявити довгострокові тенденції зміни в кон’юнктурі на ринках позичкових капіталів.

Чинники, що впливають на норму відсотка: загальний стан економіки, кон’юнктура ринку і характер ринкових коливань, загальні розміри і динаміка грошових нагромаджень населення, темп інфляції і політика уряду та центрального банку, прямий вплив держави на процентну ставку та ін..

 

4. Кредит як форма суспільних відносин має багато спільного з іншими економічними категоріями – грошима, фінансами, торгівлею, капіталом та ін. Зокрема, всі вони є вартісними категоріями, обслуговують рух вартості в процесі відтворення. Вони тісно переплітаються між собою функціонально. Так, гроші як засіб платежу з’явилися на ґрунті кредитних відносин. Кредит у функції перерозподілу вартості обслуговує рух капіталу, сприяє формуванню фінансових ресурсів, розвитку торгівлі. Особливо тісно пов'язаний кредит з грошима, і цей зв'язок дедалі посилюється в міру розвитку суспільного виробництва й ускладнення економічних відносин.

Водночас кредит – це цілком самостійна категорія, що функціонує поряд з іншими категоріями, не замінюючи жодної з них і не поступаючись їм сферою свого призначення.

Від грошей (як грошей) кредит відрізняється такими рисами:

· У них різний склад суб’єктів-носіїв відповідно грошових і кредитних відносин: у першому випадку ними є продавець і покупець, у другому – кредитор і позичальник, які можуть не збігатися;

· У них різний характер руху вартості: в суто грошових відносинах має місце зустрічне, еквівалентне переміщення двох різних форм вартості – товарної і грошової, а в кредитних відносинах – нееквівалентне переміщення вартості в грошовій або в товарній формі;

· У них різне суспільне призначення в процесі відтворення. Гроші призначені забезпечити реалізацію споживчої вартості і довести її до кінцевого споживача. Вони також є засобом накопичення реалізованої вартості. Кредит призначений задовольняти тимчасові потреби в додаткових коштах одних економічних суб’єктів та сприяти вигідному розміщенню вільних коштів – для других. Навіть якщо кредит здійснюється в грошовій формі, таке його іманентне призначення від цього не змінюється. І навпаки, якщо кредит (замість грошей) забезпечує доведення виробленої вартості до кінцевого споживача (продаж товару з відстрочкою платежу), він не замінює грошей в реалізації вартості: коли настає строк погашення кредиту, тільки гроші можуть забезпечити платіж за товар, хоч виступає він у формі погашення боргу;

· Кредит за сферою використання є більш «вузькою» категорією, ніж гроші. Гроші обслуговують реалізацію всього ВВП (крім бартеру), розподіл і перерозподіл його вартості, а кредит обслуговує рух тільки частини ВВП у процесі відтворення. Тому учасниками грошових відносин є всі юридичні і фізичні особи суспільства, а кредитних відносин – тільки певна частина їх;

· Рух грошей від одного економічного суб’єкта до іншого (у не кредитних відносинах) завжди супроводжується зміною власника відповідної вартості, представленої грошима: право власності на гроші переходить від платника до одержувача. При кредитному переміщенні вартості власником її завжди залишається кредитор. Навіть передаючи товари у кредит, продавець зберігає за собою право власності на них, яке підтверджується поверненням вартості при погашенні боргу покупцем.

Отже, кредит і гроші – це дві самостійні економічні категорії, кожна з яких має своє специфічне призначення, сферу використання та характер руху вартості.

Істотні відмінності є між кредитом і фінансами. На відміну від кредиту, фінанси формуються в процесі розподілу вартості (кредит у процесі перерозподілу), рух вартості у фінансових відносинах пов'язаний зі зміною власності, не є зворотним і платним, визначається переважно неринковими. Адміністративно-вольовими чинниками. Фінанси і кредит функціонують переважно паралельно, на відокремлених економічних сегментах, доповнюючи, а не підміняючи один одного. І навіть у тих випадках, коли фінанси і кредит використовуються на одному й тому ж самому економічному сегменті, вони не знеособлюються, а зберігають свою видову специфіку.

Наприклад, при виконанні державного бюджету можуть використовуватися як суто фінансові відносини (податки та бюджетне фінансування), так і кредитні (державні позики). Проте якщо фінансові відносини по закінченню бюджетного року в основному завершуються, то кредитні відносини будуть продовжуватися доти, доки держава не погасить усі суму державного боргу, пов’язаного з формуванням даного бюджету.

Істотно відрізняється кредит і від торгівлі, насамперед нееквівалентним рухом вартості при кредитуванні. У торгівлі рух вартості здійснюється на еквівалентних засадах. Разом з тим кредит і торгівля теж тісно переплітаються: торгівля всі частіше здійснюється в кредит, а кредит організується на засадах торгівлі борговими зобов’язаннями.

 

Контрольні питання за тематикою СРС:

1. Які передумови виникнення кредитних відносин?

2. Які економічні чинника впливали на розвиток кредиту в різних галузях народного господарства?

3. В чому полягає сутність кредиту?

4. З якими економічними категоріями пов’язан кредит та в чому полягає цей зв'язок?

 

Висновки після вивчення теми:

1. Причиною виникнення кредиту була необхідність одного товаровиробника продати свій товар, а покупця – купити його, коли він ще не отримав гроші за свій товар. Проте з розвитком суспільного відтворення з’явилося чимало інших чинників, що зумовлюють необхідність кредиту: поява вільних коштів в одних суб’єктів господарювання і виникнення потреби в них у інших; коливання потреб у коштах і джерелах їх формування, які виникають у юридичних та фізичних осіб та держави; надання в тимчасове користування коштів під майбутні, відділені у часі, доходи.

2. Сутність кредиту полягає не в масі позиченої вартості, а в тих економічних відносинах які виникають у зв’язку з рухом вартості на засадах зворотності та платності. Ці відносини характеризуються низкою специфічних рис, які констатують явище кредиту і відрізняють його від інших економічних явищ.

3. Кредит є вартісною категорією і з цього погляду має багато спільного з іншими економічними категоріями – грошима, фінансами, торгівлею, капіталом тощо. Разом з тим це самостійна категорія, яка має свої функції і особливе призначення в економічному житті суспільства.

4. Натуралістична теорія кредиту трактує сутність кредиту з позицій його ролі в забезпеченні руху реального капіталу в натурально-речовій формі, недооцінює відносної самостійності руху грошового капіталу і його впливу через кредит на розвиток суспільного виробництва.

5. Капіталотворча теорія кредиту трактує сутність кредиту як механізм творення капіталу, переоцінюючи самостійність руху грошового капіталу і можливості банків у його розширенні в інтересах розвитку виробництва.

6. Кредит – явище руху, який здійснюється у різних напрямах і на різних рівнях. Рух кредиту у зв’язку з його участю у відтворювальному процесі проходить п”ять етапів:

· Формування вільної вартості;

· Розміщення вільної вартості в позички;

· Використання позиченої вартості на потреби позичальника;

· Вивільнення позиченої вартості з обороту позичальника;

· Повернення вивільненої вартості кредитору і сплата відсотків.

7. Рух кредиту здійснюється за певними закономірностями, які зумовлюються особливою сутністю кредиту. Ці закономірності є визначальними чинниками в організації управління кредитними відносинами. На їх підставі формуються принципи кредитування.

8. Основними принципами кредитування є: цільове спрямування позички, строковість позички, поверненість позиченої вартості, забезпеченість позички і платність за користування позиченими коштами.

 

Питання для самоконтролю:

1. Що є загальноекономічною причиною необхідності кредиту?

2. Які передумови виникнення кредитних відносин?

3. Яка суперечливість вирішується за допомогою кредиту?

4. У чому сутність кредиту? Які існують дискусії щодо сутності кредиту?

5. За якими ознаками відносини між економічними суб’єктами можна віднести до кредитних?

6. Що є спільного між кредитом та грошима, кредитом та фінансами?

7. Які існують основні принципи організації кредитних відносин?

Тести для самоконтролю:

1. У чому полягає суть кредиту:

А) це економічні відносини, пов’язані з передачею вартості від кредитора до позичальника;

Б) це економічні відносини, пов’язані з перерозподілом вартості між галузями економіки та регіонами;

В) це економічні відносини з приводу перерозподілу вартості на засадах поверненості, строковості і платності;

Г) це економічні відносини між суб’єктами ринку з приводу перерозподілу вартості.

2. Який із принципів банківського кредитування дає можливість банкам не допустити збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника:

А) цільовий характер кредиту;

Б) поверненість;

В) строковість;

Г) забезпеченість.