Способи прокладки підземних інженерних мереж

У цей час у вітчизняній практиці будівництва підземних комунікацій застосовують три способи прокладки трубопроводів: роздільну прокладку, сумісну (в одній траншеї), спільну прокладку в міських й внутрішньоквартальних колекторах й технічних підвалинах будівель.

 

Спосіб роздільної прокладки є основним при будівництві підземних комуніка-цій. При роздільному способі прокладання кожний трубопровід і кабель прокладають

в окремій траншеї. Кожну мережу розміщують, враховуючи її технічні й експлуата-ційні особливості. До недоліків даного методу слід віднести великі розосереджені об’єми земляних робіт, розкопка великої площі будівельного майданчика.

 

Теплопроводи на території міст при роздільному підземному способі прокладання розміщують безканально і в непрохідних каналах.

 

Спосіб сумісної прокладки передбачає розташування декількох підземних кому-нікацій в загальній траншеї. Такий метод широко застосовують у практиці будівництва і реконструкції магістральних та внутрішньо-квартальних інженерних комунікацій. При цьому відстані між трубопроводами скорочуються в порівнянні із закладеними в нормах для роздільних прокладок. Перевагами даного способу є зменшення об’єму земляних робіт на 20-40%, зниження кошторисної вартості будівництва.

 

Загальним недоліком роздільного й сумісного способів є прокладання трубопроводів безпосередньо в ґрунтовому середовищі, що призводить до розривів, корозії труб і т.п. Крім того, при великій кількості трубопроводів і кабулів не завжди вдається їх компактне розміщення навіть при сумісному способі прокладки.

 

Спільне прокладання інженерних комунікацій у вуличних і внутрішньоквар-тальних прохідних збірних залізобетонних каналах (колекторах) є більш про-гресивним методом і набуває широкого застосування при забудові великих міст.

 

Порівняно з роздільним і спільним способами прокладання комунікацій безпосередньо в грунті прокладання у каналах має багато переваг.

 

До основних переваг прокладки інженерних мереж у загальних комунікацій-них тунелях (каналах) відносяться:

 

– компактне розміщення великої кількості трубопроводів й кабелів як в плані,так й в поперечному профілі вулиць і територій;

 

– забезпечення за рахунок міцності конструкції сприятливих умов експлуатації мереж,що дозволяє збільшити термін їх служби,поліпшити їх захист від механічних пошкоджень і корозії;

 

– ремонт, прокладка й експлуатація без розкопки території.

 

Прокладання трубопроводів технічними підвалинами будівель дає змогу зменшити кількість теплових камер, знизити вартість будівництва та експлуатаційні витрати, зменшити кількість аварій, збільшити термін служби комунікацій.

 

При роздільній прокладці розподільні колодязі водопровідної мережі прокладають у розділовій смузі вулиці на відстані 2.5 м від проїзної частини. Таке розташування водопровідної мережі робить можливим підключення пожежних машин до гідрантів. При неможливості прокладки водопровідної мережі на відстані, вказаній вище, влаштовують спеціальні пожежні колодязі, до яких підводиться вода від основної мережі. Відстань між двома сусідніми пожежними гідрантами не повинна перевищувати 150 м. Якщо гідранти розміщують в колекторах або «зчепленнях», то забезпечують під’їзд машин до них.

 

У загальноміському колекторі дозволяється розміщати водопровідні лінії діаметром до 500 мм, а в мікрорайонних колекторах, технічних підвалинах і «зчепленнях» – до 250 мм.

 

Всі мережі в мікрорайонах можна прокладати роздільно у траншеях або, як варіант, мережі водопроводу, каналізації і поливального водопроводу укладають у траншеї, а мережі теплопостачання і гарячого водопостачання – у непрохідних каналах та ін.

 

У проекті інженерних мереж мікрорайону прийнято:

 

– магістральні мережі водо-, теплопостачання прокладаються в прохідному одноярусному каналі, який передбачається з двох боків мікрорайону

 

– магістральний газопровід середнього тиску трасується за одним з боків вулиць мікрорайону

– вуличні каналізаційні колектори прокладаються по вулиці з врахуванням

– рельєфу місцевості

 

– теплопостачання будинків мікрорайону здійснюється від центрального тепло-вого пункту, мережі теплопостачання прокладаються у непрохідних каналах

 

– газопостачання будинків передбачається від газорегуляторного пункту, розташованого у мікрорайоні.

 

		СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.	СНиП	2.04.02–84.	Водоснабжение.	Наружные	сети	и	сооружения.	–
	М.: Стройиздат, 1986.
2.	СНиП	2.04.03–85.	Канализация.	Наружные	сети	и	сооружения.	–
	М.: Стройиздат, 1985.

 

3. ДБН 300-92. Містобудування, планування і забудова міських і сільських поселень. К.: 1992 - 67с.

 

4. ДБН В.2.5-22-2002. Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі гарячого водопостачання та водяного опалення з використанням труб зі структурованого поліетилену з тепловою ізоляцією із спіненого поліетилену і захисною гофрованою поліетиленовую оболонкою.

 

5. ДБН Д.2.2-22-99. Сборник 22. Водопровод – наружные сети.

6. ДБН Д. 2.2-23-99. Сборник 23. Канализация – наружные сети.

 

7. ДБН Д. 2.2-24-99. Сборник 24.Теплоснабжение и газопроводы – наружные сети.

 

8. ДБН Д 2.4-16-2000. Збірник 16. Зовнішні інженерні мережі.

9. СНиП 41-02–2003. Тепловые сети. – М.: Госстрой России, 2004.

 

10. СНиП 2.04.07-86. Тепловые сети. – М.: Стройиздат, 1988.

 

11. СНиП 42-01–2002. Газораспределительные системы. – М.: Госстрой России, 2003.

12. СНиП 2.04.08-87 Газоснабжение.

13. Ионин А. А. Газоснабжение / А. А. Ионин. – М.: Стройиздат, 1989. – 439 с.

14. Пешехонов Н. И. Проектирование теплоснабжения. Н. И. Пешехонов. – К.:

 

Вища шк., 1982. – 328 с.

 

15. Алексеев, М. И. Городские инженерные сети и коллекторы: ученик для вузов / М. И. Алексеев, В. В. Дмитриев, Е. М. Быховский, А. Н. Ким. – Л.: Стройиздат, 1990. – 384 с.

 

16. Айрапетян Т. С. Конспект лекцій з дисципліни «Міські інженерні мережі».- Х.:

 

ХНАМГ, 2008. –54 с.

 

17. Деркач І.Л. Міські інженерні мережі: Навч. Посібник / І.Л. Деркач. – Х.:

 

ХНАМГ, 2006. – 97 с.

 

18. Бухаркин Е. Н. Инженерные сети, оборудование зданий и сооружений. – Учебник / Е.Н. Бухаркин. – М.: Высшая школа, 2001. – 416 с.

 

19. Инженерные сети, оборудование зданий и сооружений: уч. пос. для вузов/ под ред. Ю. П. Соснина – М.: Высшая школа, 2008. – 414 с.

 

20. Музалевская Г.Н Инженерные сети городов и населенных пунктов: Уч. пос. –

 

М.: Изд-во АСВ, 2006. – 148 с.

 

21. Проектування мереж водовідведення стічних вод міста: Навч. посібник/ С. М. Епоян, І. В. Корінько та інші. – Харків: Каравела, 2004. – 124 с.

 

22. Тихомиров К. В., Сергеенко Э. С. Теплотехника, теплогазоснабжение и вентиляция. – М.: Стройиздат, 1991. – 480 с.

 

 

ДОДАТКИ