Трасування міських інженерних мереж і розміщення інженерних споруд

 

Підземні мережі за їх використанням можна розділити на магістральні (вуличні) і розподільні (мікрорайонні). До першої групи відносяться трубопроводи великих діаметрів магістральних і розводящих вуличних ліній. Друга група включає внутрішньомікрорайонні розводящі мережі, введення в будівлі і випуски.

 

При трасуванні підземних мереж необхідно прагнути до максимального скорочення протяжності мереж. Інженерні вузли потрібно по можливості розташовувати в центрі навантажень.

 

До мікрорайонних підземних мереж (розподільним комунікаціям), які слід передбачити в курсовій проекті, відносяться:

– водопровідні мережі і введення в будівлі для подачі води споживачам;

 

– каналізаційні мережі, обслуговуючі мікрорайон, включаючи випуски в міські колектори;

 

– мережі теплопостачання від центрального теплового пункту до будівель;

 

– газопроводи низького тиску від газорегуляторного пункту до будівель.

 

На плані мікрорайону в загальноприйнятих умовних позначеннях наноситься схема мікрорайонних мереж і споруджень систем інженерного устаткування, прив'язана до магістральних мереж, розташованих на прилеглих до мікрорайону вулицях. Трасування інженерних мереж має бути вирішене найекономічніше: найкоротшим шляхом з використанням технічних підвалин будівель, з врахуванням рельєфу місцевості.

 

При проектуванні підземних інженерних мереж враховуються норми взаємного розташування трубопроводів і кабелів, глибина їх закладання і мінімальні допустимі відстані від мереж до будівель і споруд (додаток 5).

 

При прокладанні водопровідних труб в землі відстань до будівлі має бути не менше 5 м. Для забезпечення безперебійної подачі води в будівлі водопровідні мережі слід проектувати в мікрорайоні за кільцевою схемою, з установкою на мережі пожежних гідрантів. Передбачається не менше двох введень в мікрорайон, як правило, від різних магістральних комунікацій. Тупикова прокладка мереж допускається протяжністю до 200 м, тому що мікрорайонні мережі призначені як для господарських, так і для протипожежних потреб.

 

Пожежні гідранти на території мікрорайону розташовуються упродовж внутрішньомікрорайонних або внутрішньоквартальних проїздів або на відстані 2,5 м від краю проїжджої частини в смузі зелених насаджень, але не ближче 5 м від стін буді-вель. Відстань між пожежними гідрантами визначається відповідно до СНіП 2.04.02–84 [1]. При неможливості розташувати водопровід на цій відстані від бортового каменя необхідно в смузі дороги передбачити пристрій асфальтованих майданчиків, що забезпечують проїзд автомашин до колодязів з пожежними гідрантами.

 

Спорудження у мікрорайоні висотних будинків (понад 9 поверхів) потребує влаштування підвищувальної насосної установки (ПНУ). Ця установка забезпечує підвищення напору води для висотних будинків. Устаткування ПНУ, як правило, розміщують у будівлі ЦТП. У мікрорайоні допускається двозонне водопостачання. П’яти- і дев’ятиповерхові будинки забезпечуються водою з міської мережі (1 зона), а будинки, що мають більше 9 поверхів, отримують воду з більшим напором від ПНУ з мікрорайонної мережі (2 зона). На вводі водопроводу в технічні підвали будинків влаштовують водомірний вузол. При прокладці розвідних водопровідних ліній, по технічних підпіллях та прохідних «зчепленнях», водоміри встановлюють на кожному стояку. Можливе встановлення водомірів у кожній квартирі. Стояки водопроводу прокладають у нішах або відкрито у санітарних вузлах або ванних кімнатах.

 

Приклади трасування водопровідних мереж наведено на рис. 6.1, 6.2, 6.3 та рис. 6.4 (дод. 6)

 

Мережі каналізації проектуються самопливними з врахуванням рельєфу місцевості. Каналізаційні випуски від будівель або від окремих секцій приєднуються через оглядові колодязі до внутрішньомікрорайонної мережі. Оглядові збірні залізобетонні колодязі діаметром 1м влаштовують на всіх випусках на відстані 3м від будинку. Можуть бути передбачені декілька з'єднань внутрішньомікрорайонних мереж каналізації з міською вуличною мережею. Найменший діаметр каналізаційних труб для внутрішньо-мікрорайонних мереж 150 мм.

 

Оглядові колодязі передбачаються в місцях приєднання, місцях зміни напряму, ухилів і діаметрів трубопроводів; на прямих ділянках - на відстані залежно від діаметру труб: 150 мм - 35 м, 200-450 мм - 50 м.

 

Кожна секція житлового будинку має по одному випуску в дворову мережу господарсько-побутової каналізації, від комунальних будинків стоки відводяться по 2 випусках.

 

 

Згідно СНіП 2.04.03-85 дворову мережу проектують паралельно будівлі. Відстань від стінки будівлі приймається не менше за 3 м для того, щоб під час проведення ремонтних робіт не пошкодити основу будівлі. Бокові приєднання і повороти траси необхідно здійснювати під кутом не менше 90°.

 

Дворову каналізацію слід прокладати з безнапірних керамічних труб за ГОСТ 286-82 або азбестоцементних безнапірних труб за ГОСТ 1839-80. Дворова каналізація до міського колектору приєднується шелига у шелигу. Якщо вуличний каналізаційний колектор проходить на глибині більшій ніж нижня ділянка дворової мережі, то перепад вистою до 6м на трубопроводах діаметром до 500 мм включно, влаштовують в колодязях у вигляді вертикальних стояків з водобійним приямком, розташованих у робочій камері оглядового колодязя. Діаметр стояка повинен бути не меншим за діаметр підвідного трубопроводу. Глибина закладання трубопроводу від поверхні землі до низу труби у верхній диктуючій точці визначається за формулою:

 

h = h_пром -0, 3+ d,м

 

де h_пром – глибина промерзання землі, м

 

d –зовнішній діаметр труби.

 

Відстань між внутрішньоквартальними мережами систем водопостачання (в траншеях) і водовідведення приймається не менше за 1,5 м, а систем водопостачання (в каналах) і водовідведення - не менше за 1 м.

 

При пересіченні водопровідних труб з трубами водовідведення водопровідні мережі необхідно укладати вище за труби водовідведення не менш ніж на 0,4 м. Цієї умови можна не дотримуватися, якщо в місті пересічення труб водопровідна лінія укладена у металевий кожух на відстань 5–10 м в кожну сторону від пересічення.

 

Для приймання дощових і талих вод в місцях приєднання внутрішньо мікрорайонних проїздів і по всій довжині основної транспортної магістралі, у лотках проїзної частини дороги встановлюють дощеприймальні колодязі. Від них дощові води потрапляють до головного колектора зливової каналізації, що проходить під віссю дороги на зниженій території мікрорайону. Частота розміщення дощових колодязів залежить від ухилу дороги, на якій вони встановлюються, приймається за табл. 3.1.

 

Таблиця 3.1 – Частота розміщення дощових колодязів

 

Ухил вулиці	до 0,004	0,004-0,006	0,006-0,01	0,01-0,03
Відстань між дощовими
колодязями, м

 

Приклад трасування збиральних і приймальних мереж побутової та дощової каналізації наведений на рис. 6.5. (дод. 6)

 

Джерелом тепла в мікрорайоні є центральний тепловий пункт (ЦТП), що отримує воду з температурою t_п = 130-150° С від ТЕЦ або районної котельні. ЦТП розміщується в окремій самостійній будівлі. Від джерела тепла до ЦТП перед-бачається двохтрубна теплова мережа, а від ЦТП до будинків – чотирьохтрубна.

 

Розміри ЦТП визначають залежно від теплової потужності. Розподільчі мережі, що забезпечують подачу теплоносія до ЦТП, і мережі, що розводять тепло-

 

носій від ЦТП до ІТП будинків мікрорайону, можуть прокладатися безканально, у непрохідних каналах, колекторах, технічних підпіллях будинків та «зчіпках».

 

Розподільчі мережі, що забезпечують подачу теплоносія до ЦТП, і мережі, що розводять теплоносій від ЦТП до ІТП будинків мікрорайону, можуть прокладатися безканально, у непрохідних каналах, колекторах, технічних підпіллях будинків та «зчепленнях».

 

Приклади трасування теплових мереж наведені на рис. 6.6, 6.7, 6.8 (дод. 6). Газові мережі мікрорайону слід проектувати низького тиску із улаштуванням

одного газорегулюючого пункту (ГРП) поблизу ЦТП, але на відстані не менше 10 м. До ГРП підводиться розподільний газопровід середнього тиску. У ГРП забезпе-чується очистка газу від механічних домішок і зниження тиску газу до необхідної величини. Від ГРП по розвідних газопроводах низького тиску природний газ надходить у внутрішні системи газопостачання будинків. Газопроводи проектуються за кільцевою схемою з врахуванням забезпечення надійності газопостачання.

 

Газопроводи можуть бути прокладені у землі або по стінах будинків вище вікон першого поверху. При прокладці газопроводів низького тиску в землі введення до будинків роблять крізь сходові клітки, а при надземній прокладці – безпосередньо в кухні або в сходові клітки.

 

Газопроводи середнього й низького тиску не прокладають у колекторах, технічних підпіллях і «зчепленнях».

 

Розміри інженерних споруд у плані Центральний тепловий пункт (ЦТП) – 12 × 12 м Газорозподільний пункт (ГРП) – 6 × 3 м Трансформаторна підстанція (ТП) – 6 × 6 м

 

При вирішенні питання про розташування різних інженерних комунікацій в поперечному перетині вулиць необхідно розглянути варіанти спільної прокладки їх в одній траншеї, а за відповідних умов – і в спеціальних тунелях.

 

Мережі різного призначенні бажано укладати за зростаючою глибиною, що спрощує прокладку введень і влаштування перетинів.

 

У поперечному профілі вулиці для кожного трубопроводу призначається зона прокладки шириною залежно від його розміру і глибини закладання. Укладання всіх мереж повинне вестися паралельно осі вуличного проїзду або червоної лінії забудови.

 

При розміщенні підземних інженерних мереж дотримуються наступних основ-них принципів: під тротуарами (або розділовими смугами) укладають теплові мере-жі, канали або тунелі; на розділових смугах водопровід, газопровід, господарсько-побутову і дощову каналізацію. На смузі між червоною лінією і лінією забудови розміщують мережі газопостачання низького тиску і кабельні мережі (силові кабелі, кабелі зв’язку, сигналізації, диспетчеризації). Розміщення водопровідних мереж у поперечному профілі вулиць повинно забезпечувати під’їзд пожежних машин до гідрантів з боку проїзної частини.

 

На рис. 3.1 наведена принципова схема розміщення інженерних мереж при роздільному способі прокладки трубопроводів. Трубопроводи прокладаються в поперечному профілі вулиці або на внутрішньо квартальній території.

 

 

Горизонтальні зони

 

 

Лінія забудови			Вертикальнізони
Рис. 3.1 –
Принципова схема розміщення в плані і заглиблення

підземних мереж (за роздільного їх прокладання):

 

1 – електрокабелі; 2 – кабелі зовнішнього освітлення; 3 – телефоні кабелі; 4 – газопровід; 5 – кабелі трамваю; 6 – дощоприймачі; 7 – водопровід; 8 – каналізація господарчо-побутова; 9 – поливальний водопровід;

10 – каналізація дощова