Визначення кількості господарсько-побутових стоків, що відводяться від житлового кварталу

 

При розрахунку витрати господарчо-побутових стічних вод приймають, що норми водовідведення дорівнюють нормам водоспоживання. Тривалими спостере-женнями встановлено, що нерівномірність надходження стічних вод в каналізаційну мережу залежить від середньої витрати, тому основним вихідним параметром при проектуванні системи каналізації є середньодобова витрата стічних вод.

 

Середньодобову витрату стічних вод, м³/добу, визначають за формулою:

	^Qсер.доб. ^=	q м × N	м	(2.11)
де q м –	питоме водоспоживання л/доб на 1 мешканця;
Nм –	розрахункове число мешканців мікрорайону, чол.;

Кількість господарсько-побутових стоків, що потрапляють до мережі господарсько-побутової каналізації міст і селищ міського типу, приймають за нормами водоспоживання з коефіцієнтом 0,8:

Q_ст =Q₁·0,8

 

Розрахунок витрат теплоти на опалення, вентиляцію та гаряче водопостачання

 

Підключення системи опалення будинку до теплових мереж здійснюють через центральний тепловий пункт ЦТП, де відбувається розподіл, регулювання параметрів теплоносія для місцевої системи опалення і приготування води для гарячого водопостачання.

Теплоносієм у місцевій системі є гаряча вода з температурою 90º-70º.

 

ЦТП бажано розміщувати в центрі теплового навантаження із забезпеченням умов для перебування постійного чергового персоналу.

 

Максимальну витрату теплової енергії на опалення житлових та громадських будинків визначають за формулою:

 

гр

ж

гр

ж

Qo

ж

Qo = Qo

+ Qo = Qo

× 1+

= Qo ×(1+ K 1),Вт,

(2.12)

ж

^Qo

де Q o^ж

–

витрата теплоти на опалення житлових будинків;

Q o^гр

–

витрата теплоти на опалення громадських будинків;

K 1=

Q гр

o

– коефіцієнт,

що враховує витрату теплоти на опалення громадських

Q

ж

o

будинків (приймають ^K 1 = 0,25).

Q o^ж = q 0

× A,

Вт,

(2.13)

 

де ^q 0 – укрупнений показник максимальної годинної витрати теплоти на опалення житлових будинків (обирається залежно від розрахункової температури зовнішнього повітря (див. дод. 3), Вт/м².

 

A –житлова площа будинків мікрорайону,що визначається залежно відплощі забудови мікрорайону F (обчислюється за генпланом з урахуванням масштабу) та щільності житлового фонду а, м²/га (дод. 3) за формулою:

A = F × a,м^2	(2.13)
Максимальна витрата теплової енергії на вентиляцію житлових громадських
будинків:
Qв = q 0	× A × K 1× K 2,	(2.14)
де ^K 2 = 0,6 – коефіцієнт,	що враховує	витрати теплоти на вентиляцію
громадських будинків.

Витрата тепла на гаряче водопостачання, Вт

 

 

		Q =	N × a × kt × (tг - t х) × C	(2.15)
Середній тепловий потік на гаряче водопостачання, Вт
		Ог .,ср = [ 1,2 × N ×(a + b)(t r - t x)× c ] / (24 × 3600),	(2.16)
де a –		норма витрати гарячої води одним мешканцем за добу (додаток 3);
b –	норма витрати гарячої води для громадських споруд	(приймається
25 л/добу на 1 людину);
t r	= 55 ^0С – температура гарячої води;
t x	= 5 ^0С – температура холодної води в опалювальний період;
С –	питома теплоємкість води, С=4187 Дж/(кг ^0С);
Максимальна витрата теплової енергії на гаряче водопостачання житлових і
громадських будинків
			Q г = 2,4× Q г ., ср, Вт	(2.17)
Теплове навантаження на ЦТП визначається як сума всіх видів споживання
теплоти у мікрорайоні за формулою
			Q ЦТП = Q о + Q в + Q г	(2.18)

 

Максимальне навантаження на один ЦТП не повинне перевищувати 26 МВт (26х10⁶ Вт). Якщо має місце таке перевищення, у мікрорайоні необхідно розміщувати декілька ЦТП.

 

Теплове навантаження ТЕЦ дорівнює сумі теплових навантажень ЦТП мікро-районів, які приєднані до джерела теплопостачання за допомогою теплових мереж

n
^Qтец =∑^(Q wng ^) i	(2.19)
i =1