Уривок із промови Л. Деревинського, шляхтича з Волині, на Варшавському сеймі про утиски українського та білоруського населення польською шляхтою (1620 р.)

 

Саме у великих містах церкви запечатані, церковні маєтки зруйновані, в монастирях замість монахів тримають худобу. Перейдемо до князівства Литовського: там у прикордонних з боку Москви містах робиться те саме. В Могильові й Орші церкви запечатані, попи розігнані. В Пінську зроблено те саме. З монастиря Лещинського зробили корчму. Через те діти вмирають нехрещені,... без шлюбу люди в розпутстві живуть...

Придивись ще до образ і нечуваного гноблення – хіба не гноблення народу наглого руського те, що, крім інших міст, робиться у Львові? Хто додержує грецької віри і не перейшов в унію, той не може проживати в місті, міряти ліктем і квартою і бути прийнятим у цех; не дозволяється проводжати за церковним обрядом тіло померлого жителям міста і відкрито приходити до хворого з тайнами божими..., бідняки не можуть добути води, через це виникають великі позови....Крім того, монахів, які не пристали до унії, уніати хапають по Новогрудку і по інших містах, роздягають на вільному шляху і заарештовують....З невинних людей незаконно стягують грошові суми. Коротко сказати: давно вже великі й нечувані утиски терпить наш руський народ як у Короні, так і в Великому князівстві Литовському.

Історія України в документах і матеріалах. – Т. 3 – 1941. – С. 55-56.

 

 

Із статті І. Нечуя-Левицького “Унія. Петро Могила, київський митрополит”

Коли так страшно оплутала Польща Україну, коли побачили всі українці, що православна віра гине, почали вони думати і гадати, що їм тепер робити і як боронитися.

Петро Могила за походженням не українець: він був молдаванин... проте дуже багато зробив Україні. Він був із знатного молдавського роду. Кілька предків Могили були молдавськими господарями, тобто князями. Могили були поріднені з найбагатшимн польськими домами і були дуже багаті. Але турки, захопивши Молдавію, вигнали Могил, які втікли до своїх родичів у Польщу. Петро Могила також був змушений полишити батьківщину. Він навчався у Франції... приїхав до Польщі, почав служити у польському війську. Натомість він залишив цю службу, приїхав до Києва і, як православний, прийняв постриг у монахи в Києво-Печерській лаврі в 1625 році. Йому ще не було тридцяти років. Через рік в Лаврі помер архімандрит....В Лаврі монахи почали говорити, що добре було б обрати Петра Могилу архімандритом....Монахи вірили, що Могила, маючи силу, буде відстоювати православну віру і буде охороняти її від поляків і уніатів....Митрополит Іов Борецький підтримав його. Могилу обрали архімандритом.

Новий архімандрит, як людина розумна і вчена, відремонтував церкву, обновив печери, побудував монастир Голосіївський неподалік від Києва, куди до сих пір ходять богомольці; побудував у Лаврі притулок для прошаків на свої гроші....Могила відібрав молодих розумних хлопців, дав їм грошей на дорогу, на проживання зі своєї кишені і послав навчатися за кордон до німців і французів...

Хлопці вивчилися, набралися розуму і науки і повернулися до Києва. Петро Могила хотів їх залишити в Лаврі і відкрити для цього школу. Але тут до нього прийшло все київське братство, почали просити духовні брати, і горожани, і козаки, і сам козацький гетьман Петражицький не відкривати особливої школи в Лаврі, а краще підтримати ту школу, що заснувала Галя, або Галашка, Гулевичева в Братському монастирі на Подолі, щоби в Києві була одна школа, але дуже хороша.

Петро Могила настояв на тому, щоб його записали в братство старшиною і опікуном. Гетьман Петражицький, козацькі полковники і все запорізьке військо обіцяли Могилі охороняти братство і школу від ляхів і уніатів...

В Польщі пани обрали нового короля, Владислава....Петро Могила разом з депутацією священиків, дворян і козаків поїхав до Польщі....Так почав він умовляти короля, що все ж випросив для православної віри прав побільше. Владислав був більш прихильний до православ’я і погодився дати манускрипт про повернення уніатами забраних і закритих православних храмів, про повернення забраних церковних земель....В самому Києві повелів повернути православні монастирі і церкви. Тільки Софійський собор і Видубицький монастир залишилися в руках уніатів. Могила випросив для себе право перетворити Братську школу на академію, де б навчалися майбутні священики та архієреї. В подяку Могилі за його труди православне дворянство, духовенство і козаки саме там, в Польщі, обрали його митрополитом. Царгородський патріарх затвердив це рішення, і в городі Львові його, Могилу, висвятили митрополитом.

Петро Могила, повернувшись до Києва вже митрополитом, тут же вичистив Софійський собор, і в другий раз освятив його, і почав служити у ньому службу Божу. Після цього він відремонтував інші церкви і побудував нові. Розбираючи залишки старовинної Десятинної церкви, знайшли тоді труну в землі князя київського Володимира, чий образ із міді, з великим хрестом, стоїть на горі над Дніпром. Петро Могила звелів перенести голову Володимира до Лаври, де вона тепер лежить у церкві[21].

Ставши митрополитом всієї України і Білої Русі, Могила зробив багато добра для народу і православної віри.

Скрізь він відбирав церкви в уніатів, обновляв ті з них, які були перетворені на хліви, забирав у жидів ключі від православних церков і знову скрізь призначав православних священиків....Петро Могила написав книги, як вести службу Божу....А щоби кожний православний знав добре свою віру, Могила написав все про віру в книзі, яка називалася Катехізис...

У Братському монастирі при школі він відкрив для бідних дітей бурсу....Крім Братської школи, він відкрив школи у Вінниці, Подільській губернії....Він почав писати книги проти Польщі, проти католицизму й унії....Тепер було кому захищатися від ярих з католиків...

Петро Могила помер 1 січня 1647 року, саме під новий рік, або на св. Василія. Перед смертю він відписав на Братську школу всі гроші: 81 тисячу золотих....Кажуть, що, помираючи, він благословив на боротьбу проти Польщі за вільну Україну...

Після смерті Петра Могили... Запоріжжя і всі українські козаки... піднялись проти Польщі. Козачий гетьман Богдан Хмельницький підняв проти Польщі всіх козаків і народ.

Книга исторических сенсаций. – М., 1993. – С. 64-66.

 

 

Із записок Павла Алеппського [22] про освіту в Україні у XVII ст.

 

Починаючи з цього міста (Рашкова) і по всій землі руських, тобто козаків, ми помітили прекрасну рису, що дуже здивувала нас: всі вони, крім небагатьох, навіть більшість їхніх жінок і дочок, уміють читати і знають порядок церковних служб і церковні співи; крім того, священики навчають сиріт і не лишають їх неуками блукати по вулицях.

…Всякий базар і містечко в землі козаків має багато жителів, особливо маленьких дітей. Кожне місто має, може, до 40, 50 і більше тисяч душ; але дітей більше, ніж трави, і всі вміють читати, навіть сироти. Вдів і сиріт у цій країні сила; чоловіки їхні були вбиті в безнастанних війнах. Але в них є хороший звичай: вони одружують своїх дітей молодими і тому вони численніші за зорі небесні і за пісок морський.

Історія України в документах і матеріалах. – Т. 3. – 1941. – С. 265.