Статут кушнірського цеху, затверджений магістратом м. Львова

(19 березня 1470 р.)

 

Ми... райці міста Львова визначаємо явно, згідно з цим актом, всім ї кожному, кому це належить, що перед засіданням нашої ради прийшов благородний цех кушнірів нашого міста Львова і просив нас затвердити їм, забезпечити й скріпити й засвідчити нашим актом нижчеподані розділи, статті й закони, яких вони певний час уживали на добро й благородну користь свого цеху. Котрі розділи, статті й закони викладено нижче такими словами:

Перше – якщо якийсь майстер хоче стати членом цеху і досягне цього, повинен покласти одну руську чверть фунта і два бесмери воску та влаштувати майстрам прийняття, поклавши навколо напоїв дванадцять польських грошів.

Друге – якщо за всіма майстрами посилають, щоб вони зібралися разом, і котрийсь із них не прийде на це запрошення, він повинен заплатити за кару два польські гроші.

Третє – якщо хтось розкриє таємницю того, що діялося на ранковій нараді, і про це довідаються, повинен дати за кару два бесмери воску.

Четверте – якщо якийсь майстер перейме від іншого челядь, повинен дати один камінь воску.

П’яте – якщо якийсь майстер змушений буде переробити виготовлений виріб і на нього прийде скарга, судити його повинен цех.

Шосте – якщо челядник служить своєму панові чверть року, той повинен купити йому одне вбрання; якщо служить півроку, майстер повинен купити два вбрання; якщо служить три чверті року – три вбрання; якщо ж він служить рік – повинен купити йому чотири вбрання. Якщо ж за це майстер звелить своїй челяді відробити, що буде зроблено, то майстер повинен дати в цех півкаменя воску.

Сьоме – якщо підмайстер зі своєї власної волі не працює в понеділок, то повинен не працювати весь тиждень; якщо ж майстер звелить йому працювати на цьому тижні, то майстер повинен дати цехові два бесмери воску. Якщо підмайстер не працює один робочий день або півдня серед тижня, то за це слід вирахувати з його тижневого заробітку.

Восьме – якщо хтось принесе до майстра поганий товар, щоб той його дубив і протравлював, він не повинен за це братися, а мусить повідомити майстрів, хто ж замовчить і не повідомить про таке, повинен дати цехові два бесмери воску.

Дев’яте – якщо майстрів посилають супроводити тіло померлого і якщо хтось із них не з’явиться й не піде в дім цього самого покійного майстра, де знаходиться тіло, той повинен дати цехові півбесмера воску.

Десяте – якщо якомусь майстрові дається щось переробити, що б там не було, він повинен переробляти це й робити у себе дома в своїй майстерні, а не деінде. А хто цього не дотримується, той повинен дати цехові один бесмер воску.

Одинадцяте – якщо хтось на ранковій нараді вів злочинну мову й уживав лайливих слів, він повинен дати цехові п’ять кілограмів воску.

Дванадцяте – якщо якийсь майстер звинувачується перед цехом в заборгованості, признає її й пообіцяє перед цехом її сплатити, але не сплатить її негайно чи в призначений день, він мусить припинити роботу до того часу, поки не сплатить боргу.

Тринадцяте – якщо нами, райцями, видається наказ зібратися цеховим та іншим майстрам і якщо якийсь не прийде, той повинен дати цехові один бесмер воску.

Також двоє наймолодших майстрів повинні запалити свічки, й коли прийде ще молодший, то з цих двох старший повинен відійти, а новий погасити свічки.

Також русини в цеху повинні дотримуватися всіх правил і виконувати їх, як вище зазначено, за винятком похорону, так що вони не повинні нічого мати до нашого католицького похорону, а цех – до їхнього русинського.

Також не слід обирати жодного русина чи не-християнина цеховим майстром. Але в день божого тіла вони повинні бути при свічках і подавати їх в руки під час відправи служби.

Так ми затвердили, постановили ї зміцнили на прохання вищеназваного цеху благородного наших кушнірів, зваживши це прохання можливим, порядним і згідним зі звичаями їхнього вищеназваного ремесла, розділи, статті й закони всілякого роду, як вони вище прозвучали. Й ми підтверджуємо, зберігаємо й скріплюємо це на основі й силою цього документа, а вищеназваний цех благородний повинен вживати цих самих розділів, статей впевнено, сильно й сукупно на честь свого цеху й на користь нашого міста, не обертаючи ні на яку шкоду.

Для більшої певності цього ми звеліли привісити до цієї грамоти печатку нашого раєцького уряду.

Дано в понеділок перед днем святого Бенедикта року милостивого господа тисяча чотирьохсотого і сімдесятого року рукою Георгія Гибеля, писаря цього благодійного міста.

Історія Львова в документах і матеріалах. Збірник документів і матеріалів. – К.: Наукова думка, 1986. – С. 26-27.