В Україні. Види та повноваження

 

Питання суб'єктів тлумачення дійсного змісту норм права тісно пов'язано з суб'єктами права взагалі. Практично всі суб'єкти права тією чи іншою мірою займа­ються тлумаченням. Проте умови та наслідки з'ясувально-роз'яснювальної діяльності значною мірою відрізняються. Система суб'єктів тлумачення, як правильно вважають В.І. Леушин, Н.Л. Гранат, М.М. Вопленко, загалом співпа­дає з системою суб'єктів права²⁷⁸. Відповідно, система суб'єктів тлумачення України може бути представлена та­кими головними категоріями:

□ індивідуальні суб'єкти — громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства;

□ комплексні суб'єкти — українські та іноземні органи державної влади й управління, юридичні особи та їх об'єднання, соціальні спільноти, політичні партії, гро­мадські організації тощо.

Як ми відзначали, тлумачення норм права має дві части­ни: з'ясування змісту норм права та його роз'яснення іншим особам. Суб'єктами з'ясування можуть бути будь-які суб'єкти права. Без з'ясування змісту правової норми

неможлива її наступна реалізація, роз'яснення тощо. Роз'яс­нення можна поділити на офіційне й неофіційне. Суб'єкта­ми неофіційного роз'яснення теж можуть бути будь-які суб'єкти права.

Інша справа з визначенням і характеристикою суб'єктів офіційного роз'яснення змісту норм права. Цю проблему доцільно дослідити ретельніше. Офіційне тлумачення має обов'язковий характер завдяки юридичним властивостям норм права, що тлумачаться, і наявності у суб'єкта відповідних повноважень на його надання. Ці повноваження можуть випливати з права суб'єкта на правотворчість або бути делеговані йому суб'єктом, який видав норму права, що тлумачиться. Повноваження останнього походять із логіч­ного умовиводу, що саме він адекватніше розуміє власну волю, щоб роз'яснити її дійсний зміст іншим. Повноважен­ня на офіційне тлумачення, якщо вони делеговані, мають бути закріплені у відповідних правових нормах, що можуть, передбачатися:

 

□ конституцією;

□ окремим нормативним актом, що регулює відносини тлумачення;

□ самим нормативним актом, норми права якого тлу­мачаться;

□ загальним нормативним актом, що регулює відноси­ни суб'єкта, якому делеговані повноваження на офіцій­не тлумачення.

Виходячи з наведених ознак офіційного тлумачення, визначимо та дамо характеристику суб'єктам офіційного тлумачення норм права в Україні.

Верховна Рада України. Верховна Рада України є єди­ним органом законодавчої влади в Україні. Цей статус закріплений за нею ст. 75 Конституції України від 28 червня 1996 р. У вітчизняній науці є спірним питання: чи має нині Верховна Рада України право надання офіційного тлумачення правових норм. Заперечуючи це, вчені посилають-

 

ся на ст. 147, 150 Конституції України, яка уповноважує Конституційний Суд України надавати офіційне тлумачен­ня Конституції України та законів України. Наведена точ­ка зору вимагає певного уточнення. Дійсно, згідно з припи­сами Конституції України нині Верховна Рада України не може надавати офіційного тлумачення норм права, але це ще не свідчить про відсутність у неї такого права. Повно­важення Верховної Ради України на надання автентично­го офіційного тлумачення правових норм походять із логіч­ного умовиводу, що саме вона як автор адекватніше розуміє власну волю, виражену в нормі права, щоб роз'яснити її дійсний зміст. Відповідні повноваження були закріплені у Конституції України від 20 квітня 1978 р. та Конституцій­ному Договорі від 8 червня 1995 р. В 1996 р, приймаючи чинну Конституцію України, Верховна Рада України деле­гувала свої повноваження щодо офіційного тлумачення Кон­ституційному Суду України. Це дало підстави взагалі за­перечувати право Верховної Ради України на надання офі­ційного тлумачення правових норм. Водночас Закон Ук­раїни "Конституція України" від 28 червня 1996 р. був ухвалений Верховною Радою України. З точки зору тлума­чення норм права, цей закон, крім більшої юридичної сили та особливого порядку прийняття і внесення змін, нічим іншим від звичайних законів не відрізняється. Якщо в Кон­ституції УРСР від 20 квітня 1978 р. право надання офіцій­ного тлумачення Верховна Рада залишала за собою, то в Конституції України від 28 червня 1996 р. вона делегува­ла його Конституційному Суду України і це не свідчить, що Верховна Рада України не має права на офіційне тлума­чення прийнятих нею норм права. Це право фактично за­лишається за Верховною Радою України, але вона відмови­лася від його використання на користь Конституційного Суду України. Опосередковано це підтверджено в п. 6 розділу 15 "Перехідні положення" Конституції України від 28 червня 1996 p., де Верховна Рада України залишає повноваження на здійснення офіційного тлумачення дійсного змісту норм права за собою до створення Конституційного Суду України.