Теоретичне обґрунтування структури занять у фізичному вихованні.

Структура (побудова) занять фізичними вправами в значній мірі визначається пристосувальними (адаптаційними) реакціями організму людини до виконуваного фізичного навантаження. Інтенсивна рухова діяльність вимагає підготовчої роботи, яка дозволяє поступово підвищувати навантаження і сприяти впрацьовуванню організму. За даними фізіологів при виконанні фізичного навантаження працездатність проходить 4 фази (Рис.1).

ІV

ІІІ

ІІ

І

 

Рис. 1. Динаміка фізичної працездатності при виконанні фізичного навантаження:

І – перед робочі зміни (передстартовий стан);

ІІ – фаза впрацьовування;

ІІІ – фаза відносної стабілізації;

ІV – зниження працездатності.

 

1-а фаза – перед робочі зміни (передстартовий стан). В цій фазі відбувається загальна мобілізація сил, що пов’язана з усвідомленими намірами виконати роботу, з психологічним налаштуванням і предметною орієнтацією на роботу.

Функціональні зміни в цій фазі можуть бути достатньо значними. Так ЧСС може зрости на 10 ударів за хвилину, легенева вентиляція на 1 л і більше, хоча людина ще не приступила до виконання роботи, а тільки налаштувалася на неї.

2-а фаза – впрацьовування. В цій фазі відбувається перебудова фізіологічних функцій, організм поступово пристосовується до особливостей роботи, що виконується, рівень його функціональної активності зростає, налагоджується взаємодія всіх органів і систем при ведучій ролі центральної нервової системи.

3-я фаза – відносно стабільний стан (відносна стабілізація). Працездатність досягнути необхідного рівня певний час підтримується на ньому з відносним коливанням, які залежать від інтенсивності роботи, що виконується, зовнішніх умов, індивідуальних особливостей особи, режиму роботи і відпочинку при виконанні фізичного навантаження.

4 -а фаза – зниження працездатності. Якщо робота достатньо інтенсивна та тривала, стан підвищеної працездатності поступово знижується під впливом втоми, що розвивається. Це відображається в зниженні кількісних і якісних показників працездатності. Цей стан супроводжується суб’єктивними відчуттями втоми, небажанням продовжувати роботу. Ступінь втоми залежить від конкретної спрямованості заняття, його змісту, обсягів та інтенсивності навантаження.

Для більшості форм занять певна втома є основною умовою над відновлення, яке необхідне для розвитку фізичних якостей. Однак окремі форми занять (ранкова гігієнічна гімнастика, фізкультхвилинки, фізкультпаузи і та ін., не повинні супроводжуватися загальною втомою, так як це суперечить цілям проведення цих форм).

 

Розглянемо основні аспекти побудови занять у фізичному вихованні.

Однією з найважливіших закономірностей побудови будь-якої форми організації занять є обов’язкове вирішення чотирьох структурних завдань:

- організація осіб, що займаються;

- підготовка організму осіб, що займаються до майбутньої роботи;

- вирішення основних завдань заняття;

- підготовка до переключення на іншу діяльність і організоване завершення роботи.

Таким чином у кожному занятті фізичними вправами виділяють три частини: підготовчу, основну, заключну. Цей поділ зумовлений закономірністю зміни фізичної працездатності при виконанні фізичного навантаження. Відповідність структурних завдань фазам зміни фізичної працездатності і структурних частин заняття подано у табл. 1.

Таблиця 1.

Фаза працездатності	Структурне завдання	Частина заняття
1. Передробочі зміни	Організація осіб, що займаються.	Підготовча
2. Впрацьовування	Підготовка організму осіб, що займаються до роботи.	Підготовча
3. Відносно стійкий стан	Вирішення основних завдань заняття.	Основна
4. Зниження працездатності	Підготовка до переключення на іншу діяльність і організоване завершення роботи.	Заключна