Забезпечення стійкості роботи тваринництва

· підготовлюються до проведення ветеринарно-санітарних заходів;

· підготовлюють приміщення для утримання тварин;

· розробляють заходи захисту тварин на пасовищах;

· створюють запаси кормів, води;

· створюють засоби захисту для елітного поголів’я худоби;

· розробляють заходи можливої евакуації тварин;

· розробляють найпростіші технології переробки і зберігання продукції тваринництва при неможливості відправки переробним підприємствам і реалізації.

Захист інженерно-технічного комплексу

· будови розміщують розсередоточено, важливі заглиблюють, укріплюють;

· невисокі споруди обваловують;

· будують додаткові шатри над будівлями;

· унікальне обладнання розміщують в підвалах і на перших поверхах;

· передбачають автономне електропостачання;

· передбачають додаткові джерела водопостачання (одне обов'язково підземне);

· створюють запас дегазуючих речовин;

· обладнують автоматичну сигналізацію;

· підготовлюють засоби пожежогасіння і ін.

Надійність матеріально-технічного постачання забезпечується:

· встановленням стійких зв'язків з підприємствами –поставниками;

· наявністю заздалегідь підготовлених складів для зберігання готової продукції;

· створенням на об'єктах запасів сировини, палива, обладнання.

 

Підготовка об’єктів до відновлення повинна передбачати:

· розробку планів відновлення робіт по декількох варіантах;

· створення копій документів, один примірник яких повинен зберігатися в заміській зоні;

· розробку графіка послідовності здійснення відновлювальних робіт.

Забезпечення безперервного управління

· необхідно мати на об'єкті надійно захищені ПУ, АТС, радіовузол, резервну електростанцію для зарядки акумуляторів;

· розробляють документи, які регламентують чіткі дії персоналу;

· підготовлюють необхідний резерв кадрів;

· для підготовки ЦО регулярно проводяться штабні, об’єктові і командні навчання.

 

 

Лекція № 7. ОРГАНІЗАЦІЯ І ПРОВЕДЕННЯ РЯТУВАЛЬНИХ І ІНШИХ

НЕВІДКЛАДНИХ РОБІТ (РіНР) В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ

СИТУАЦІЯХ

 

Мета лекції: Ознайомитися з невідкладними і рятувальними роботами, силами і засобами для їх проведення і порядком проведення.

 

 

Навчальні питання:

1. Мета і зміст РіНР.

2. Сили і засоби для проведення РіНР.

3. Організація і особливість проведення РіНР в районах аварій, катастроф, стихійних лих.

4. Планування заходів цивільного захисту.

 

Література: 1, с. 341-345

2, с. 433-453

 

1. Мета і зміст Р і НР

Рятувальні роботи – це дії рятувальних та інших підрозділів в ЦО з метою врятування людей і надання їм першої допомоги.

Вони включають:

-

-

-

-

-

-

Одночасно або завчасно перед рятувальними роботами необхідно виконати інші невідкладні роботи:

-

-

-

-

-

 

Невідкладні роботи на комунально-енергетичної мережі проводять для забезпечення рятувальних робіт, підтримання ЖД на об’єктах, що збереглися, і швидкого відновлення важких об’єктів і споруд.

Ці роботи спрямовані для протипожежних потреб.

2. Сили і засоби для проведення РіНР

Для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт рішенням начальника ЦО об’єкту створюються угрупування ЦО. Склад угрупувань визначається з урахуванням сил і засобів, характеру і обсягу робіт, які треба виконати.

Для проведення Р і НР можна залучити техніку, яка є в господарстві або районі.

Вона поділяється на різні групи в залежності від виду робіт:

- екскаватори, трактори, бульдозери, крани, домкрати, лебідки – для розчищення завалів, піднімання і переміщення вантажів;

- пневматичні машини – відбійні молотки, бурильні інструменти для пробивання отворів з метою надання повітря або виведення потерпілих;

- різи, зварювальна апаратура – для розрізання конструкцій;

- станції технічного обслуговування, майстерні, заправники, освітлювачі – для забезпечення і обслуговування техніки;

- поливальні машини, водовозки – для гасіння пожеж, забезпечення водою, відкачування води;

- автобуси, вантажні автомобілі, кінний транспорт – для евакуації.

Аварійні роботи на мережі електропостачання потребують спеціальної підготовки і виконують, як правило, спеціалізованими підрозділами.

3. Організація і особливості проведення робіт у районах НС

Насамперед потрібно організувати розвідку району НС ланками розвідувальної групи, щоб у найкоротші строки з’ясувати:

·

·

·

·

 

В організації ведення рятувальних робіт особливе значення має пошук потерпілих. Потрібно ретельно обстежити завали, підвали, порожнини завалених будинків.

Звільнення людей з під завалів є найважливішим і найскладнішим видом рятувальних робіт. Якщо потерпілі знаходяться поблизу поверхонь або завалені невеликими уламками одноповерхових будівель, то завали розбирають вручну. Потерпілих, які знаходяться на глибині завалів, дістають через вузькі проходи (висотою до 9м, шириною до 0,7м), зроблені збоку завалів. Для прокладання проходів користуються пустотами і щілинами, що виникли в завалі від падіння елементів будівлі.

Виносити уражених через зроблений прохід можна на руках, плащах, брезенті, ковдрі, ношах, волоком.

Для рятування людей із пошкоджених багато поверхових будинків із зруйнованими виходами і сходами, використовують наступне:

· споруджують трапи, настил із дощок товщиною не менше 5см, з прибитими поперек дощок брусками;

· також роблять отвори у сусідні (суміжні) приміщення, якщо вони мають виходи;

· у ряді випадків, для рятування потерпілих з верхніх поверхів напівзруйнованих будинків, коли немає безпосередньої загрози обвалу, застосовують переносні драбини, канати, підвісні коляски, високі машини.

При рятуванні людей з пошкоджених будинків особливу увагу слід приділяти додержанню безпеки, оскільки інколи нестійкі конструкції будинків і споруд загрожують обвалом і небезпечні не тільки для людей, що перебувають у завалі чи заваленому сховищі, але й для особового складу формувань, які проводять рятувальні роботи.

Для усунення загрози від нестійких конструкцій виконують наступне:

· нестійкі конструкції, падіння яких може викликати загрозу, обвалюють;

· основні конструкції підрубують, обрубують зв’язуючи елементи, далі з допомогою тросів, бульдозерів обвалюють;

· деякі елементи будівельних конструкцій, навпаки, укріпляють підкосами і розпірками.

Перед відкопуванням завалених сховищ треба спробувати встановити зв’язок з потерпілими, з’ясувати їх стан. Для цього використовують радіо, радіо – і звичайний телефон, якщо це неможливо, то перемовляються з людьми, які знаходяться в укриттях, через повітря забірні отвори, відкриті двері, віконця, люки, а також вдаються до перестукування по стояках водопостачання чи опалення, які ведуть у підвал.

Якщо необхідно подати в сховище повітря, слід відшукати повітря забірні отвори, що збереглися, розчистити і через них подавати повітря. При зруйнуванні повітря забірних отворів, треба відкрити двері, чи віконця аварійного виходу, а якщо це неможливо, в перекритті чи стінах прорубати отвори, через які з допомогою компресора подати повітря, а також воду, медикаменти, їжу.

При необхідності потрібно організувати знезараження території, будівель, складів, овочесховищ і продукції.

Знезараження здійснюють у формі дезактивації, дега­зації, дезінфекції.

Дезактивація –

 

Після проведення дезактивації проводять дозиметричний контроль з допомогою приладів радіаційної розвідки, зокрема, ДП-5А (В).

Досвід Чорнобиля показав, що знезараження будівель, споруд і місцевості — це дуже важкий і тривалий процес.

Наприклад, для дезактивації дахів і стін будинків довело­ся проводити багаторазову обробку із застосуванням по­рошку СФ-2У. Для боротьби з розповсюдженням радіоак­тивного пилу проводили зволоження, а також розбризку­вали з вертольотів латекс (дисперсний каучук у воді), внаслідок чого утворювалася дуже тонка плівка, яка пере­шкоджала перенесенню радіоактивних речовин.

Дегазація –

Хімічний спосіб –

 

 

Механічний спосіб –

 

 

Фізичні способи –

 

 

Механічні способи дегазації застосовують для зняття зараження ґрунту, снігу, зерна і т.д. на глибину проникнення отруйної або хімічно небезпечної речовини та ізоляції його або засипають його ґрунтом, шлаком).

Території об’єктів дегазують хлорним вапном з розрахунку 1кг на 1м² з наступним переорюванням і потім знову засипають хлорним вапном.

Приміщення дегазують 10-20%-ним хлорно-вапняним розчином (можна 5%-ним сірчано-натрієвим розчином). Замість хлорного вапна можна застосовувати гіпохлорид кальцію.

Металеві предмети дегазують обпалюванням, кип’ятінням протягом 2 години у воді (з добавкою 1-2% лугу) або протиранням ганчір’ям, змоченим у гасі (бензині).

Дерев’яні предмети дегазують хлорно-вапняною кашкою з наступним (через 1,5–2 год.) промиванням водою.

Речі і предмети, які не можна кип’ятити, необхідно провітрювати 6 діб влітку і 45 діб взимку або дегазувати в спеціальних камерах (приміщеннях) при температурі 70-80⁰С.

Фураж, який зараженій фосфоорганичними отруйними речовинами, обробляють розчином 4%-ного гідроокису натрію і 2%-ного пергідролю. Фураж залишають після обробки на 1-2 доби і потім обстежують на залишкову зараженість.