Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Предмет і функції політичної економії.↑ ⇐ ПредыдущаяСтр 8 из 8 Содержание книги
Поиск на нашем сайте
Тільки тепер, після попереднього аналізу економіки, можна визначити, що ж вивчає політична економія, тобто яким є її предмет. Звернувшись до наукових літературних джерел минулого і сьогодення, можна побачити еволюцію уявлень про предмет політичної економії. Зокрема, меркантилісти - представники першої в історії економічної-школи (XVI-XVIII століття), які відображали економічні інтереси купців і торгівців, дали першу назву економічній науці - політична економія. Меркантилісти вважали політичну економію наукою про багат-«сукупність правил господарської поведінки» і про «торговельний іс». Сферою створення багатства при цьому уявлялася торгівля, вперед міжнародна. Термін «політична економія» як назва науки з'явився у 1615' році, коли ранцузький меркантиліст Антуан де Монкретьєн видав свою книгу «Трактат китичної економії». Цей термін А. Монкретьєн сконструював з грецьких іів politikos - «державний, громадський», oikos - «домашнє господарство», imos - «закон», тобто «політична економія» - «державне (громадське) уп-шління домашнім господарством». Школа фізіократів2, яка існувала у Франції у 60-70-х роках XVIII іття (Ф. Кенё, А. Тюргб та інші) перенесла предмет досліджень полі-ої економії з сфери обігу до сфери виробництва, що було величезним гненням економічної думки того часу. Водночас, фізіократи помилково вважали джерелом багатства лише ькогосподарське виробництво, хоча й трактували багатство, на від-нід меркантилістів, матеріальними благами. За уявленнями фізіокра- іредметом політичної економії є національне багатство, під яким розуміли продукт землеробства. Англійська класична політична економія (XVII-XIX століття) роз- лпл предмет політичної економії до досліджень умов виробництва та Термін «меркантилізм» походить від італійського mercante - «торгівець». Термін «фізіократія» походить від грецьких слів fisio - «природа» і kratos -їв». 31 - нагромадження національного багатства (А. Сміт, 70-ті роки XVIII сто-~~лТття),1ПГакож розподілу цього багатства (Д. Рікардо, початок XIX століття), створюваного у всіх галузях матеріального виробництва (промисловості, сільському господарстві, будівництві тощо, а не тільки у землеробстві), що проявляється в економічних законах та економічних відносинах. Марксистська політична економія (друга половина XIX століття) предметом політичної економії вважала систему виробничих відносин -відносин між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання життєвих благ (багатства) і відповідну систему економічних законів (К. Кїаркс). Паралельно з цим розвивалося й уявлення про політичну економію як науку про народне господарство (В. Рошер і К. Бюхер - представники так званої історичної школи в економічній теорії, 30-40-ві роки XIX століття). У надрах маржиналізму у його неокласичному варіанті наприкінці XIX ст. з'явилась нова назва економічної теорії ~ «економіка» (В. Дже-вонс, А. Маршалл), предмет якої обмежувався дослідженням багатства і економічної поведінки раціонального господарюючого суб'єкта стосовно його виробництва, розподілу та споживання. Увага зосереджувалася на ізольованому суб'єкті господарювання, його стимулах до дії і мотивах протидії, тобто підкреслювалася роль людини в економіці. Якщо маржиналісти і неокласики обмежили предмет політичної економії (економічної теорії) виключно рівнем окремого господарюючого суб'єкта (підприємства), то кейнсіанці (Дж. М. Кейнс, 30-ті роки XX століття) значно розширили його, перенісши центр досліджень на рівень усієї економіки в цілому, тобто на рівень макроекономіки. і Джон М. Кейнс під предметом політичної економії (він повернув права «громадянства» цьому терміну, вважаючи поняття «політична економія» і «економікс» тотожними) розумів дослідження кількісних функціональних залежностей у ринковій економіці, взаємозв 'язків макроеконо-мічних параметрів. Водночас великий англійський економіст застерігав: «Економічна теорія не є набором уже готових рекомендацій, застосовуваних безпосередньо у господарській практиці. Вона є швидше методом, ніж вченням, технікою мислення, допомагаючи тому, хто володіє нею, приходити до правильних висновків». Представники раннього інституціоналізму - течії економічної думки, що виникла у США на зламі XIX і XX століть (Т. Веблен та інші), ■ чюдили предмет політичної економії до широкого спектру позаекономічних явищ - так званих інституцій, які визначають економічні явища і Іроцеси (психологія і біологія людини, право і держава, сім'я і вихован-я, звичаї і досвід, наука і техніка, технологія і новаторство тощо). У всесвітньовідомому підручнику американського теоретика, Нобе-івського лауреата П. Самуельсона «Економікс» (витримав 16 видань, оминаючи з 1948 року) наводиться кілька визначень предмета економічні теорії (економікс). Ось лише деякі з них: І. Економічна теорія - наука про види діяльності, пов'язаних з бміном і грошовими угодами між людьми. 2. Економічна теорія - наука про використання людьми рідкісних ибо обмежених виробничих ресурсів (земля, праця, товари виробничого призначення, наприклад, машини і технічні знання) для виробництва рі тих товарів (таких, як пшениця, м'ясо, пальто, концерти, дороги і ихти) і розподілу їх між членами суспільства з метою споживання. 3. Економічна теорія - наука про економічний вибір. 4. Економічна теорія - наука про повсякденну ділову життєдіяль-ИІсть людей, добування ними засобів до існування і використання цих >бів. 5. Економічна теорія - наука про те, як людство вирішує свої зав-дшіня у сферах споживання і виробництва. 6. Економічна теорія - наука про багатство. Пол Самуельсон підкреслює, що ніяке визначення предмета еконо-іної теорії не може бути повним і точним, тим не менше дає його вла-характеристику: «Економічна теорія є наукою про те, як з рідкісних ннробничих ресурсів люди і суспільство протягом певного часу, за допомогою грошей чи без їх участі, вибирають для виробництва різних товарі» і розподілу їх з метою споживання нині і в майбутньому між різними людьми і групами суспільства» (Самуэльсон П. Экономика. Вводный курс. -М Прогресс, 1964.-С.25). У 14-му виданні підручника не визначення стало значно коротшим, цю не змінило його суті: «Аналітична економіка вивчає, як суспільство використовує обмежені ресурси, щоб виробляти різні товари, і розподіляє І» серед людей» (Самуельсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. - К.: Основи, С.32). Це звертання до популярного підручника з економічної теорії дозво- мщ зробити висновок, що нині вона вважається універсальною наукою М|»і> проблеми вибору ресурсів і економічну поведінку людей. Враховуючи Н факт, що політична економія (економічна теорія) - наука універса-
льна і різнопланова, можна сформулювати наступне визначення її предмета. Політична економія (економічна теорія) - наука про основні закономірності, що визначають розвиток економіки, поведінку людей ma їх груп у виробництві, розподілі, обміні і споживанні життєвих благ з метою задоволення своїх потреб за умов відносної обмеженості економічних ресурсів, що породжує проблему економічного вибору і конкуренцію за їх використання. Варто враховувати, що політична економія (економічна теорія) досліджує історичну еволюцію економіки у бік зростання її доцільності (раціональності), джерела і рушійні сили економічного розвитку та примноження національного багатства, а також шляхи зростання добробуту окремих соціальних груп і громадян. Отже, вивчаються ті ж економічні відносини, але акцент робиться не на об'єкті відносин (засобах і предметах праці та виробленому продукті), як у класичній чи марксистській політичній економії, а на суб'єкті цих відносин - людині. Такий аспект надзвичайно важливий для соціально орієнтованої ринкової економіки, доформування якої спрямовані економічні реформи в Україні. Економічна теорія структурно включає у себе такі частини: теоретичну мікроекономіку, що досліджує ринкову поведінку окремих господарюючих суб'єктів (фірм, окремих галузей і галузевих ринків); теоретичну макроекономіку, що вивчає функціонування національної економіки у цілому; теоретичну мезоекономіку, або метаекономіку, що досліджує функціонування інфраструктурних підсистем економіки (грошової, фінансової, біржової тощо) та окремих народногосподарських комплексів - енергетичний, аграрно-промисловий, військово-промисловий тощо; теорію міжнародної економіки, що вивчає функціонування світової економіки у цілому. З позицій дослідження економічних відносин в економічній теорії можна виділяти політичну економію, предметом якої є аналіз економічних відносин і економічних законів, та економіко, що вивчає закономірності ринкової економічної системи. Водночас, можна й ототожнити поняття «політична економія» та «економічна теорія». При визначенні предмета політичної економії (економічної теорії) з метою його більш чіткого і широкого осмислення доцільно виділяти: Ф сферу дослідження - економічне середовище, у якому здійснюється господарська діяльність; If 's ' ■► об'єкт дослідження — економічні явища і процеси в економічній •♦ предмет дослідження — життєдіяльність «економічної людини», ■руп людей і держави, їх економічна поведінка і економічна політика у ів'язку з тим економічним середовищем, у якому вони знаходяться. Основне завдання політичної економії (економічної теорії) - здій-пювати не просто описання явищ і процесів в економіці, а виявити їх ізаємозв'язки та взаємозумовленість, тобто розкрити систему економічних явищ і процесів та систему законів, які ними управляють. У цьому полягає відмінність економічної теорії (політичної економії) від конкретних економічних наук. У предметі економічної теорії (політичної економії) прийнято виділити дві сторони - позитивну і нормативну (за термінологією А. Сміта). Позитивна сторона предмета полягає у проведенні абстрактного |«теоретичного дослідження економіки та її елементів, а нормативна - у підготовці рекомендацій загального характеру для раціональної економічної поведінки усіх господарюючих суб'єктів - від окремої людини до держави, у формуванні уявлень про цілі та напрями економічного розвитку. Нормативна економічна теорія є науковою основою для розробки економічної політики держави. У якості універсальної науки економічна теорія (політична економія) виконує ряд важливих функцій: теоретико-пізнавальну, аналітичну, Практичну, прогностичну, виховну і методологічну. sj\ Теоретична, або пізнавальна, функція полягає у поясненні законів, (І принципів, процесів і явищ економічного життя, аналітична — в аналізі економічних явищ і процесів, практична — у визначенні мети і напрямів економічного розвитку, рекомендацій для економічної поведінки суб'єктів економіки та економічної політики держави, t виховна — у вихованні раціонального економічного мислення, визначенні правил ринкової економічної поведінки, методологічна функція полягає у створенні теоретичної основи для системи конкретних економічних наук. Ще представник історичної школи В. Рошер у першій половині XIX иіття підкреслював, що економічні знання дає не тільки економічна |ии, а ціла низка самостійних конкретних економічних наук, кожна з К має свій специфічний предмет, особливе завдання і певні логічні поми дослідження. Конкретні економічні науки виробляють систему правил, необхід- ■ них для практичної господарської діяльності, а тому відносяться не до області загальної теорії, а до мистецтва у господарській практиці. Найважливіше завдання економічної теорії — бути основою, каркасом не лише усієї системи економічних наук, а й економічних навчальних дисциплін, що робить її основою вищої економічної освіти. Економічна теорія (політична, економія) є методологічним фунда- І ментом цілого комплексу економічних наук: Ф галузевих (економіка промисловості, сільського господарства, будівництва, торгівлі та інші); Ф функціональних (фінанси, бухгалтерський облік, аудит, банківська справа, страхова справа, менеджмент, маркетинг, прогнозування і державне регулювання економіки та інші); ■► інформаційно-аналітичних (статистика, економічний аналіз, еконо-міко-математичні методи, економетрія тощо); * спеціальних (міжгалузевих) (економічна географія, розміщення продуктивних сил, історія економіки та економічних вчень, логістика, демографія, економічна політика тощо). Водночас, економічна теорія - це одна з наук про суспільство, поряд з історією, філософією, соціологією, політологією, правом, релієзнавст-вом та іншими. Вона покликана розкривати тільки одну сторону соціальних явищ - економічну, інші суспільні науки - усі інші їх сторони. Тому лише вся сукупність соціальних наук разом у змозі пояснити усе суспільне життя людей. Економічна теорія враховує знання, здобуті як конкретними економічними, так і іншими соціальними, фундаментальними (зокрема, математикою) і природничими науками, без врахування яких отримані теоретичні висновки можуть виявитись хибними чи некоректними. . Економічна теорія - це не набір правил про те, як стати багатим. Вона не дає, та й не може дати готові відповіді на всі питання життя. jЈS Економічна теорія — лише інструмент, спосіб мислення та осмис- pv| лення економічної дійсності. Оволодіння цим інструментом зможе допомогти кожному зробити вірний вибір у багатьбх господарських і життєвих ситуаціях. Водночас, економічну теорію потрібно відрізняти від економічної політики. Політична економія (економічна теорія) розвивалася у пошуках відповіді на питання, поставлених господарською практикою та економічною політикою, але залишається тільки інструментом рсмислення економічної дійсності та прогнозування її розвитку. 36 /j\ Економічна політика — цілеспрямована система заходів держави у\ у сферах суспічьного виробництва, розподілу, обміну та споживання життєвих благ. Економічна політика покликана відображати економічні інтереси Іуепільства, усіх соціальних груп і спрямована на зміцнення національної економіки у цілому та реалізацію економічних інтересів нації. Економічна політика знаходить варіанти вирішення економічних іблем і приводить у дію їх механізми. Здійснення завдань економічної нтики може призвести до змін в економіці, її удосконаленні і навіть до і їй економічних систем, що знаходить вираз у наступному розвитку ікономічної теорії. Економічна теорія (політична економія) опирається на фактичний і економічної системи, тому за своєю природою має позитивний чіктер і намагається звільнитися від суб'єктивних оцінок економічної П пості. Вона формулює наукові уявлення про усі рівні функціонуючої ІИиноміки. Однак, пізнаючи економіку, політична економія виявляє певні рецепти активного впливу держави на економіку, тобто набуває норма- І нічого характеру. Отже, хоча економічна теорія не є безпосереднім змістом економічної політики держави, вона виступає її теоретичною основою. Економічна політика, нормативна за своїм характером, має опиратися на висно-имі позитивної економічної теорії, інакше держава у цій своїй діяльності •if матиме ніяких шансів на успіх. 5. Методологія політичної економії /*\ Методологія політичної економії (економічної теорії) - наука Ц про методи господарського життя, методи здійснення і дослід- і ження економічних явищ і процесів. Методологія покликана допомогти вирішити головне питання: за допомогою яких наукових способів і прийомів пізнання дійсності економічнії теорія з'ясовує як функціонує і розвивається та чи інша економічна ма. У методологи політичної економії (економічної теорії") можна виді-пі і н кілька основних підходів: І) суб 'єктивний (вихідний пункт аналізу економічних явищ - раціональний господарюючий суб'єкт, а об'єктом аналізу є поведінка цього опально господарюючого суб'єкта; з цих позицій економічна теорія -и "рія раціонального економічного вибору); 37 2) емпіричний (аналіз господарської діяльності на основі власного досвіду і фактах реальної дійсності та застосування різноманітних інструментів дослідження - статистики, кібернетики, математики, економетрії та інших; результатом дослідження стають емпіричні моделі; цей підхід передбачає поділ економіки на сфери мікроекономіки і макроекономіки); 1 3) раціоналістичний (спрямований на відкриття «природних» чи раціональних законів цивілізації, він вимагає дослідження економічної системи як єдиного цілого, а також закономірностей її розвитку, законів, що регулюють дану систему); 4) діалектико-матеріалістичний (єдино правильним вирішенням наукових проблем вважає об'єктивний аналіз явищ, який характеризує І внутрішні зв'язки явищ і процесів у їх розвитку - виникненні, вдоскона- І ленні та вмиранні, тобто в постійному русі, у динаміці, у чому й полягає І суть діалектики). Методологію не можна ототожнювати з методами дослідження, І останні є тільки інструментами, сукупністю способів і прийомів вивчення І предмета дослідження. Як і будь-яка наука, політична економія (економічна теорія) застосовує насамперед емпіричний метод, який грунтується на фактах реальної дійсності і власному досвіді дослідника, а також методи індукції (виведення економічних закономірностей з фактів реального життя на основі сходження від окремих сторін до сутності усього явища в цілому) і дедукції (аналіз на основі руху від загального явища до його окремих, сторін), логічної абстракції (уявного виділення найсуттєвішої сторони явища та її аналізу та ігнорування несуттєвих його ознак і сходження від абстрактного (теоретичного) до конкретного). Діалектичний метод дослідження - процес пізнання явищ у всій різноманітності їх форм та у всій їх суперечливості. Це - синтетичний метод, що включає наукову абстракцію, пізнання загального (спільних властивостей і ознак усіх явищ), особливого (спільних якостей частини явищ) та одиничного (властивостей і ознак окремих явищ), єдності і. боротьби протилежностей у явищі (будь-яке явище суперечливе, єднаючи в собі протилежності, подолання яких - основа розвитку даного явища), поєднання історичного (реальної послідовності розвитку явища) і логічного (необхідної послідовності розвитку), аналіз (поділ явища на окремі сторони і ознаки та їх дослідження) і синтез (поєднання окремих сторін і ознак явища і пізнання його як єдиного цілого), єдність теорії і практики (практика - критерій істини) та інших. Сучасна економічна теорія широко застосовує мікроекономічний та І ^економічний аналіз, здійснює моделювання економічних процесів:тичне описання і функціональний аналіз з виявленням причинно-ікових зв'язків) і прогнозування їх розвитку. При цьому широко ювуються математичні, графічні та статистичні методи аналізу. Мікроекономічний аналіз побудований, як правило, на використанні чних величин, тобто застосовується граничний аналіз явищ (як пра-мінімуму ціни, витрат, доходу, прибутку, продукту тощо), а прин-івноважності (ціни, попиту та пропозиції, фірми, ринку, галузі, еко-и в цілому) широко використовується як у мікроекономічному, так і ^економічному аналізі. економічна теорія широко застосовує такий прийом, як розляд еко-них явищ у їх статиці (непорушності, фіксованості певного стану) іміці (у їх русі, у постійному розвитку), що дозволяє глибше дослі-суть і проаналізувати розвиток того чи іншого явища. Це стосується сроекономіки, так і макроекономіки. Іри вивченні економічного життя людей, їх соціальних груп і суспі-а у цілому можливі, доцільні і необхідні економічні експерименти, далеко не завжди можна передбачити усі їх ймовірні результати омічний експеримент - штучне відтворення економічного явища чи;су з метою пізнання у найсприятливіших умовах і наступного ичного застосування). Свідоме масове економічне експериментування проводилося як на мікро-іні (Р. Оуен і П. Ж. Прудбн у XIX столітті, Ф. Тейлор і Г.Форд - у XX стопі та інші), так і на макрорівні (Дж. Лоу на початку XVIII століття, Дж. М.:йнс і М. Фрідман у XX столітті). Закінчуючи розгляд методології економічної теорії і методів еконо-іго теоретичного дослідження, варто згадати слова великого еконо-XX століття Дж. М. Кейнса: «Ідеї економістів і політиків - і коли мають рацію, і коли помиляються - мають значно більше значення, пажається. У дійсності, саме вони й правлять світом» (Кейнс Дж. М. я теория занятости, процента и денег. / Избр. произвел. - М.: Экономика, Методи економічних досліджень дозволяють виявити категорії, за-і принципи, які вивчає політична економія (економічна теорія). 6. Економічні категорії, закони і принципи За допомогою абстрактного (теоретичного) мислення крок за кроком юзкриття сутності економічних явищ і процесів, що вимагає форму- вання певних логічних понять, котрі більш чи менш повно відображають реальну економічну дійсність у її розвитку. y^N Логічні теоретичні поняття, що відображають найбільш загальні Д / суттєві сторони господарського життя суспільства, називають І економічними категоріями. Економічна теорія сформувала велику кількість категорій. Зокрема, І економічними категоріями є такі поняття, як «вартість», «праця», «про- І дукт», «гроші», «ціна», «кредит», «попит», «пропозиція», «ринок», «зай- І нятість», «заробітна плата», «власність», «витрати», «прибуток», «ресур- І си», «інфляція» і безліч інших. Усі економічні категорії поділяються на загальні (характеризують І економічні Явища у всіх економічних системах) і спеі{ифічні (характери- І зують сторони господарського життя окремої економічної'системи). Наприклад, такі економічні категорії, як «вільний ринок», «конкуренція», «обмін» є специфічними, адже характеризують тільки ринкове середовище, а категорії «праця», «продукт», «виробництво», «споживання» є загальними, адже властиві для усіх економічних систем. Економічні категорії, теоретично узагальнюючи реально існуючі економічні відносини, явища і процеси, стають сходинками пізнання об'єктивної економічної реальності, його засобом і результатом. Водночас, явище завжди значно багатше, ніж категорія, яка його позначає. Категорія - поняття наукове і містить у собі тільки пізнані наукою ознаки і властивості явища і не включає ще не пізнані. Це означає, що категорія може розвиватися та збагачуватися по мірі пізнання наукою того явища, яке вона позначає. Категорії мають історичний характер. Економічні явища народжуються, розвиваються і зникають, разом з ними з'являються відповідні категорії, якщо наука у змозі пізнати явища, які ці категорії відображають, вони також змінюються і розвиваються. Наприклад, якщо категорія «гроші» колись позначала одну суть (золото чи срібло), то нині вона значно збагатилася та змінилася (ніхто нині під грошами не розуміє тільки металеві монети). Деякі явища давно зникли, відійшли в далеке минуле, а категорії, що їх позначали, існують тільки у науковій абстракції. Це, приміром, стосується таких категорій, як «раб», «феод», «цеховий устрій» тощо. Однак ми можемо їх використовувати для аналізу давно зниклих економічних явищ і відносин. Лише оволодівши сотнями економічних категорій, студент зможе ній мети - оволодіти курсом економічної теорії (політичної еконо-і. а разом з тим і закласти теоретичну базу для пізнання економічної. мості та оволодіння конкретними економічними науками. Саме еко-іічна теорія формує категорії, що використовуються іншими економіч-і науками. У цьому й полягає її методологічна функція. В економіці, як і у будь-якій іншій сфері суспільного життя та в при-іі. крізь гаданий зовнішній хаос і нагромадження випадковостей промітає собі шлях необхідність, закономірність розвитку. Економічні про-|КИ у суспільстві управляються внутрішніми, властивими їм законами - томічними законами. Будь-який закон відбиває у собі сутність певного явища. Закон і. і "шість - поняття однорідні (однопорядкові), відображають поглиблене ЙІоіання людиною явищ навколишнього світу. Явище при цьому ширше і піе від закону, однак закон вловлює внутрішню сутність явища. jtS Щоб дати визначення економічному законові, потрібно згадати визначення закону, сформульованого філософією: закон - стійке, тривке явище, котре постійно повторюється, це вираз внутрішнього, суттєвого, необхідного, причинно-наслідкового, постійного, загального, якісного і кількісного взаємозв'язку (відношення), властивого дано.му явищу чи процесу. Автор цього визначення - видатний німецький філософ XVIII століття Г. Гегель у книзі «Філософія права» писав про політичну економію як науку, що робить «честь думці», адже вона, маючи перед собою масу випадковостей, ■Ілиіуковує їхні закони. % І економічні закони, як і закони природи, мають об'єктивний харак- і <>бто не залежать від волі і свідомості людей. Однак усе ж не можна южнювати економічні закони з законами природи, як це робили у іупому деякі дослідники - від Конфуція, або Кун Фу-цзи (VI століття т......иої ери, Стародавній Китай), до французького фізіократа Ф. Кенё її VI11 століття). Економічні закони і закони природи мають ряд суттєвих І Ьміпностей: 1) природні закони - це закони природи, економічні закони - закони і огподарської діяльності людей; 2) закони природи вічні (обмежені тільки часом існування нашого і ні ту), економічні ж мають історичний характер, хоча вони, як і при- іакони, є об 'єктивними, але все ж це - закони людської діяльності і і мсіо не існують, тому й змінюються разом зі зміною суті господар- ffckiil діяльності і зникнуть разом з людською цивілізацією; 3) природні закони діють неухильно, як фатум, а економічні - є лише пануючою тенденцією, існують як усереднення явищ, відхиляючись у той чи інший бік; 4) відкриття і застосування законів природи відбувається об'єктивно, поза участю людини, економічні закони застосовуються людиною свідомо чи несвідомо, вони часто прокладають собі дорогу, зустрічаючи протидію з боку відживаючих сил суспільства; 5) природні закони не враховувати не можна, тоді як економічні можна і не враховувати, хоча діяти вони будуть, однак нехтування дією економічних законів може призвести до катастрофічних для даного суспільства наслідків. Економічні закони у сукупності утворюють систему економічних законів. Кожна економічна система має свою систему економічних законів. У системі економічних законів можна виділити різні групи і види законів. Розрізняють загальні, особливі і специфічні економічні закони. Загальні діють у всіх економічних системах, особливі - не у всіх, а хоча б у двох економічних системах, а специфічні - тільки в окремих економічних системах. Так, закони безмежного зростання потреб чи рідкісності ресурсів - загальні, закони попиту і пропозиції, товарного обміну — особливі, а закони конкуренції чи феодальної ренти - специфічні. /~\ Економічні принципи — це, як і закони, узагальнення, але, на від- Д міну від законів, вони містять значні допущення, усереднення, є менш обов'язковими, ніж закони, вказуючи на загальні тенденції економічного розвитку. Зокрема, у ринковій економіці діють економічні принципи раціональності (раціонального, доцільного використання обмежених виробничих ресурсів) і доходності (доходності підприємницької діяльності), однак це зовсім не означає, що у будь-якому господарстві ресурси використовуються однаково раціонально і доцільно, а кожне підприємство обов'язково є прибутковим. Тут виявляється тільки загальна тенденція: підприємства мають різну прибутковість і з різною доцільністю застосовують ресурси, при цьому існує велика кількість нераціональних і нерентабельних підприємств. У західній економічній теорії не вбачають особливої різниці між економічними законами і принципами, об'єднуючи їх поняттям «економічні принципи». Наприклад, книга видатного англійського теоретика А. Маршалла, яка побачила світ у 1890 році, називається «Принципи економікс», хоча там досліджуються не тільки економічні принципи, але й закони. Економічні категорії, закони і принципи є засобами пізнання економічних явищ і процесів. Віднайшовши і дослідивши категорії, закони та принципи певної економічної системи, можна пізнати її сутність, закономірності та тенденції розвитку, спрогнозувати зміни, виявити цілі економічного прогресу, застосувати доцільну економічну політику. - '
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-12-13; просмотров: 221; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.137.162.107 (0.016 с.) |