Тема 1 політична економія як наука.

Стор. 7 - 43

ВСТУП.

Тема 1 ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ ЯК НАУКА.

Лекція 1.

Економіка - основа життя людини і суспільства.

Виробництво та його основні елементи.

Економічні ресурси і фактори виробництва.

Людина в економіці і економічні відносини людей.

 

1. Економіка - основа життя людини і суспільства.

Розпочинаючи розгляд теоретичних основ економіки, насамперед потрібно знайти відповідь на питання: шо ж таке економіка взагалі, у цілому, який її зміст? Відповідь не така проста, як здається на перший погляд.

У першому наближенні цей феномен людського життя можна визначити так:

Виробництво та його основні елементи.

Виробництво - важлива сфера економіки. Просто неможливо розподілити, обміняти, а тим більше спожити ще не вироблене благо.

Виробництво — сектор економіки, у якому створюються (виробляються) життєві блага.

Виробництво завжди відбувається у русі, безперервному повторенні, тому варто розглядати не виробництво взагалі, а процес виробництва, тобто процес створення благ. Процес виробництва має свої причини, він пов'язаний з певними моментами, без яких відбуватись не може.

Створення благ насамперед пов'язане з процесом праці, який включає власне працю, а також предмети та засоби праці. З процесом праці пов'язане і використання робочої сили людини.

Праця - діяльність людини по створенню життєвих благ, яка завжди спрямована на речовину природи з метою перетворення її у життєві блага і має осмислений та цілеспрямований характер.

Працюючи, людина витрачає свою робочу силу.

Робоча сила — сукупність фізичних, біологічних і розумових здібностей людини, завдяки яким вона може працювати.

Отже, робоча сила є здатністю до праці, а праця - це процес використання робочої сили для створення життєвих благ. У процесі праці здійснюється споживання робочої сили людини, тому останню потрібно постійно поновлювати, тобто відтворювати, що означає відновлення здібності людини до праці, тих властивостей, завдяки яким вона може працювати. Відтворення робочої сили відбувається через особисте споживання людьми необхідних життєвих благ, які й створюються у виробництві.

Звідси випливає, що виробництво - не лише процес створення життєвих благ, необхідних для задоволення різноманітних потреб людини, а й відтворення самої людини з її здатністю до праці, відтворення самого життя, адже тільки виробництво забезпечує появу засобів фізичного та духовного існування людини, її сім'ї та й усього суспільства, а також реалізацію, відновлення та розвиток людських здібностей, людської особистості.

У процесі виробництва людина взаємодіє з природою. Праця людини спрямована на речовину природи - як незайману, так і перероблену попереднім виробництвом - з метою перетворення її у життєві блага.

Економіка існує задля людини, а діяльність людини утворює економіку.

Політична економія вивчає конкретні прояви людського фактора тільки у контексті економічної (господарської) діяльності людини, насамперед у виробництві господарських і споживчих благ.

 

Лекція 2.

 

1. Людські потреби та їх особливості.

2. Альтернативність ресурсів і проблема економічного вибору.

3. Економічний продукт.

4. Предмет і функції політичної економії.

5. Методологія політичної економії.

6. Економічні категорії, закони і принципи.

 

1. Людські потреби та їх особливості.

Економіка виникла, функціонує і розвивається задля задоволення усієї різноманітності потреб людини.

Потреби — поняття, що відображають ставлення людей до умов їх життєдіяльності. Потреби характеризуються відчуттям нестачі певних благ, бажанням володіти ними, щоб здолати це відчуття.

Потреби людей утворюють цілу ієрархію. Особливе місце у ній займають економічні потреби. Автори популярного підручника «Економікс» дають таке визначення економічних потреб: «Потреби - це бажання споживачів придбати та використати товари і послуги, котрі приносять їм задоволення (користь)» (Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс. В 2-х томах. -М Республика, 1992. - Т.1. - С.36).

Різноманітні потреби можна систематизувати і класифікувати - на-самперед за їх суб'єктами.

За своїми суб'єктами потреби поділяються на індивідуальні (особисті) - потреби у споживчих благах (у кожної особи вони мають кількісні і якісні особливості, втамовуються специфічним набором споживчих благ); колективні (зокрема, потреби колективу працівників підприємства кваліфікованому керівництві, відповідних умовах праці, сприятливому гральному кліматі, високих заробітках тощо); суспільні (наприклад, потреби у соціальному захисті, економічному зростанні, забезпеченні роботою і таке інше).

Крім того, можна виділити потреби суб'єктів економіки - домашніх господарста (сімей), підприємств (фірм) і держави.

Домашні господарства є власниками виробничих ресурсів (праці, капіталу, природних ресурсів і підприємницьких здібностей), тому вони мають потребу у їх найраціональнішому застосуванні; підприємства (фірми) потребують зростання рентабельності (доходності) виробництва, двищення конкурентоздатності своїх товарів; держава відображає потребу в економічній цілісності, зростанні своїх доходів (бюджету), сплаті податків та багато іншому.

За об'єктами людські потреби поділяються насамперед на фізіологічні (у їжі, питві, одязі, житлі, продовженні роду тощо), які породжуться біологічною сутністю людини, і соціальні (потреби у спілкуванні,)праці, освіті, інформації, охороні здоров'я, творчості, самовираженні тому подібні), що породжуються соціальною суттю людини.

Виділяють також потреби матеріальні (у матеріальних благах) і духовні (у духовних благах) тощо.

Наведена класифікація багато в чому дуже умовна. Зокрема, особистості, колективні і суспільні потреби значною мірою перекриваються, тобто співпадають. А те, що ще вчора не було першочерговою потребою і вважалося предметом розкоші, нині стало предметом першої необхідності (зокрема, телевізор, персональний комп'ютер чи мобільний телефон). Те, що є предметом розкоші для однієї сім'ї, для іншої - з високим достатком є предметом нагальної необхідності (приміром, басейн чи тенісний корт).

Людина намагається втамувати передусім найнагальніші свої потреби, що стає рушійним мотивом її господарської поведінки. Однак, коли одні потреби втамовуються, на черзі виникають інші. Старі, уже задоволені потреби перестають відігравати мотиваційну роль, а програму людської діяльності визначають нові, ще не задоволені запити. Отже, потреби визначають зміст майбутньої господарської діяльності людини, а результат цієї діяльності повинен задовольняти потреби на прийнятному рівні.

З економічними потребами людини пов'язані її економічні інтереси, тобто усвідомлені людьми економічні потреби. Економічні інтереси є спонукальним мотивом виробництва, вони реалізуються у господарській діяльності людей. Інтересом для найманого працівника є заробітна плата, для підприємця - прибуток, для банкіра - процент, для землевласника -рента. Інтереси покупця і продавця перетинаються у ціні певного блага, однак інтерес першого полягає у її зниженні, а другого - у зростанні. Інтерес виробника знаходиться у зростанні доходу від реалізації благ, які він виробляє, інтерес споживача - у зниженні витрат на придбання благ та їх кількості.

Уся сукупність потреб впливає на виробництво, кількість і номенклатуру створених у ньому благ. Це зумовлює зміни у виробництві, адже потреби мінливі, старі змінюються новими, тобто потреби зумовлюють зміни у виробництві. Але не лише потреби впливають на виробництво, останнє породжує усе нові і нові потреби (зокрема, тільки після появи холодильника чи пральної машини у виробництві у них з'явилася масова потреба).

Отже, потреби зумовлюють розширення виробництва та зміни у його змісті, а виробництво - розширення (зростання) потреб. Так відбувається економічний розвиток: потреби та виробництво «підштовхують» одне одного у своєму поступальному русі.

В економіці діє закон безмежного зростання потреб.

Поскільки в економіці діє закон безмежного зростання потреб людей, то і виробництво зростатиме безмежно. Цимвизначається роль потреб у виробництві.

Головна властивість потреб - їх невтолимість і буквальна безмежність.

Невтолимість і буквальна безмежність властива будь-яким людським потребам - особистим чи колективним, фізіологічним чи соціальним, потребам домашніх господарств чи підприємств. Потреби невтолимі тому, що їх не можна втамувати усі одразу, а безмежні тому, що з'являють ся усе нові й нові потреби, і так буде вічно, поки існуватиме людство, а люди матимуть потреби. Водночас, можливості у задоволенні потреб наштовхуються на обмеженість (рідкісність) виробничих ресурсів.

 

Економічний продукт.

Життєве (господарське чи споживче) благо, створене економічними ресурсами (працею, капіталом, природними ресурсами, підприємницькими здібностями) у їх поєднанні, є економічним продуктом.

Продукт, або благо, може існувати у речовій формі, тобто бути речовим благом, або у неречовій формі, тобто бути неречовим благом, яке економісти називають послугою. У цілому продукт є ефектом виробництва.

Речове благо - продукт, що сприймається органами чуття людини, а неречове благо - продукт, який органами чуття не сприймається, водночас він реально існує і споживається, втамовуючи людські потреби.

Стор. 7 - 43

ВСТУП.

Тема 1 ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ ЯК НАУКА.

Лекція 1.