Етапи підготовки дослідження

Кожне наукове дослідження (курсова, бакалаврська, магістерська робота) мають спільні риси і містять взаємопов’язані етапи виконання дослідження:

1) вибір теми; визначення мети й завдань, об'єкту й предмету дослідження;

2) складання попереднього плану;

3) пошук і накопичення необхідної наукової інформації з теми;

4) вивчення, аналіз, систематизація й обробка матеріалів;

5) висунення наукової гіпотези й теоретичних передумов дослідження; уточнення плану;

6) вибір методів дослідження як інструментів здобуття фактичного матеріалу;

7) написання чорнового варіанту основної частини роботи;

8) написання вступу й висновків;

9) складання списку джерел і літератури; оформлення додатків;

10) редагування й оформлення роботи;

11) подання чорнового варіанту роботи науковому керівникові;

12) усунення зауважень і доопрацювання роботи з урахуванням рекомендацій наукового керівника;

13) чистове оформлення роботи;

14) підготовка до захисту і захист наукового дослідження (попередній захист бакалаврських і магістерських робіт – на засіданні кафедри, потім – перед Державною екзаменаційною комісією).

Вибір теми

Першим і найважливішим етапом дослідження є вибір його проблеми й теми. Проте часто тема дослідження уточнюється вже в процесі роботи і може відрізнятися від обраної і сформульованої на першому етапі назви теми.

Робота над темою починається на третьому курсі написанням курсової роботи як частина майбутньої кваліфікаційної праці.

Магістерська підготовка може розглядатися як перший крок до аспірантури й підготовки кандидатської дисертації, вибір теми магістерської роботи повинен обумовлюватися не лише актуальністю, науковою і практичною значущістю майбутніх результатів, але й подальшою перспективою в дослідженні обраної проблематики.

Перелік тем магістерських робіт пропонує кафедра. Однак студент-магістрант має право запропонувати свою тему роботи, належно обґрунтувавши її доцільність.

Після вибору теми курсової роботи студент пише заяву на ім’я завідувача кафедри; для затвердження теми кваліфікаційної роботи студент пише заяву на ім'я ректора інституту з проханням затвердити тему й керівника (див. додаток 1).

На допомогу студентові для підготовки курсової чи кваліфікаційної роботи кафедра призначає наукового керівника. Керівник допоможе правильно сформулювати тему, скласти календарний план підготовки роботи (див. додаток 2), порекомендує літературу та інформаційні матеріали, регулярно консультуватиме, підготує письмовий відгук на підготовлену кваліфікаційну роботу (див. додаток 8).

2.3. Складання попереднього плану

Обравши тему наукового дослідження, студент за порадами наукового керівника і зважаючи на власні наукові інтереси, виробляє попередній план.

Залежно від теми, характеру фактичного матеріалу та методів дослідники найчастіше вдаються до хронологічного (що розглядає явище чи процес у його розвитку в часі), проблемного (тематичного) принципу укладання такого плану або поєднують їх у формі проблемно-хронологічного підходу.

У плані слід уникати дуже загальних фраз і назв, але й не слід сильно його звужувати. Неправильно називати пункти плану одним словом, так само як і не рекомендуються дуже довгі назви, що займають більше трьох рядків.

Доцільніше побудувати кваліфікаційну роботу так:

- зміст;

- вступ;

- розділи (три-чотири) основної частини з можливим поділом на підрозділи;

- висновки;

- список використаних джерел і літератури;

- додатки (за необхідності).

Робота не повинна складатися з одного розділу, а розділ – з одного підпункту. Прийнято писати не менше трьох розділів. Доцільно буде, якщо подальші пункти плану будуть логічно випливати з попередніх (див. додаток 7).

Збір і обробка матеріалу

Розпочинають дослідження з пошуку інформації. Для цього студент повинен відшукати оптимальну кількість різних за своїм походженням документів (опублікованих і неопублікованих), вивчити літературу з даної теми (монографії, статті, матеріали наукових конференцій), статистичні матеріали, результати соціологічних опитувань, використати електронний ресурс тощо.

У пошуках джерел і літератури допоможуть бібліографічні каталоги (систематичні й алфавітні), зокрема електронні, які є в бібліотеках.

Існує кілька методик опрацювання літератури з вибраної теми. Так, вивчення наукових публікацій можна починати з фундаментальних робіт, і просуватися від загального до часткового, від базових положень до конкретних. Щодо хронологічного порядку опублікованої літератури, то спершу варто вивчити найновіші праці.

За іншою методикою від самого початку роботи вивчення літератури починається саме з тих, що безпосередньо стосуються обраної проблеми або дотичні до неї.

Важливо наголосити на критичному ставленні до джерел чи літератури, оскільки наукове дослідження передбачає опрацювання робіт різного періоду, які були написані з урахуванням конкретної суспільно-політичної ситуації, і за характером їхнього положення чи трактування не відповідають реаліям сьогодення. Надзвичайно важливим є критичний відбір матеріалів, зіставлення різних джерел інформації для вироблення власної позиції автора.

Склавши попередньо бібліографію, дослідник приступає до пошуку матеріалів. Робити це належить спочатку в бібліотеках, а потім – в архівах, науково-дослідних закладах, інформаційних й аналітичних центрах.

Як робити виписки

Зібраний матеріал накопичується шляхом виписок. Є кілька способів ведення виписок віднайденого матеріалу (цитати й перекази).

Цитата – це частина тексту, переданого дослівно та використовується для підтвердження тієї чи іншої точки зору або для доказу достовірності якогось факту. Цитати використовують у тексті дослідження для того, щоб без перекручень передати думку автора першоджерела.

При цитуванні джерел слід дотримуватися таких правил: цитати мають органічно «вписуватися» в контекст дослідження; використання цитат повинен визначатися потребами розробки теми кваліфікаційної роботи; цитати мають бути точними; не можна перекручувати основну точну зору автора; необхідно точно зазначати джерело цитування.

Перекази – це передача основного змісту документа словами дослідника, але без перекручення його положень.

Починаючи роботу, передусім, слід ознайомитися в загальному з характером публікації. Розрізняють два види читання: «швидке» й «повільне». Перше дає змогу дослідникові відповісти на запитання, чи варто цю книжку або статтю уважно читати. Друге передбачає поглиблене вивчення джерел.

Отже, спочатку вивчіть зміст, передмову чи вступ видання. Далі вибірково перегляньте матеріали розділів, які викликають найбільше зацікавлення: постарайтеся побіжно, вихоплюючи окремі абзаци чи фрагменти тексту, усвідомити відповідність його проблемі Вашого дослідження, прогляньте висновки до розділів й загальні висновки до роботи. На останньому етапі з таких фрагментів формується конспект роботи – зв’язне й стисле викладення своїми словами опрацьованого матеріалу з підтвердженням на необхідні запозичені цитати.

РОЗДІЛ 3