ТОП 10:

Обсяг курсової роботи та її оформлення



 

Орієнтовний обсяг курсової роботи – 30-35 друкованих сторінок формату А-4. Комп’ютерний варіант повинен бути якісним, придатним до читання, надрукований 14 шрифтом через 1,5 інтервал. Аркуш курсової роботи повинен мати поля: ліве – 30 мм, верхнє – 20 мм, праве – 10 мм, нижнє — 20 мм (див. Додаток 1).

Текст курсової роботи може ілюструватись кресленнями, схемами, фотографіями, графіками, таблицями, які також виконуються на стандартних аркушах паперу формату А4. Кількість ілюстрацій повинна бути достатньою для того, щоб надати тексту зрозумілості та конкретності. Усі ілюстрації (фотографії, схеми тощо) називають рисунками і нумерують послідовно. Ілюстративний матеріал розміщують у тексті одразу після посилання на нього.

Виконання роботи на ксероксі не допускається. Роботи, виконані на ксероксі, повертаються для повторного виконання.

Будь-які скорочення слів, понять у викладі роботи (в заголовках, підзаголовках, плані, тексті, посиланнях на джерела), крім загальноприйнятих (напр., КК, КПК, ст.) неприпустимими, або надаються перед планом роботи у “ПЕРЕЛІКУ УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ”. Надання курсової роботи, викладеної з помилками, неграмотно чи з неприпустимими скороченнями слів тягне за собою її повернення для повторного виконання.

В курсовій роботі повинен бути титульний лист, на якому зазначається:

1) найменування ВНЗ;

2) найменування кафедри;

3) найменування навчальної дисципліни;

4) повне та точне найменування теми курсової роботи;

5) прізвище та ініціали автора, курс, факультет та номер його учбової групи;

6) місце (місто) та рік виконання роботи.

1. Зміст курсової роботи–це план курсової роботи, згідно з яким вона виконується, що містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів, які мають заголовок, зокрема, вступу, загальних висновків, списку використаних джерел

2. Вступна частинакурсової роботи повинна віддзеркалювати теоретичну роботу автора. У вступі курсової роботи розкривається актуальність теми дослідження, мета і завдання курсової роботи, визначається її об’єкт і предмет, методи дослідження та ступінь її наукової розробки

Розглянемо більш детально компоненти вступу:

- актуальність теми - розкри­вається шляхом аналізу та порівняння з відомими дослідженнями обраної проблеми, визначення необхідності та доцільності дослідження для розвитку відповідної галузі;

- мета і завдання курсової роботи – мета курсової роботи повинна бути тісно пов’язана з назвою її теми. На основі сформульованої мети студент має визначити основні завдання, які необхідно розв’язати в процесі виконання курсової роботи. Завдання повинні конкретизувати основну мету роботи;

- визначення об’єкта і предмета курсової роботи. Об’єкт – це загальний образ явища процесу, що вивчається (наприклад, нормативно-правові акти, соціальна робота і т. д.), предмет дослідження – це частина об’єкта, яка досліджується;

- вибір методів проведення дослідження. У вступі визначають методи дослідження (способи), які використовувались при написанні курсової роботи.

Метод – це спосіб досягнення поставленої мети. Метод об’єднує суб’єктивні й об’єктивні аспекти пізнання. Представимо стислу характеристику основних загальнонаукових методів пізнання.

Абстрагування – це метод відвертання уваги в думках від несуттєвих, зв’язків, відношень предметів і виділення декількох сторін, що цікавлять дослідника.

Аксіоматичний метод – це метод побудови наукової теорії, при якому деякі твердження (аксіоми) приймаються без доведень і тоді використовуються для отримання решти знань (за певними логічними правилами).

Аналіз – це метод пізнання, при якому предмет дослідження (об’єкт, властивості тощо) розкладається на окремі складові частини.

Аналогія –це один із методів наукового пізнання, за допомогою якої одержують знання про предмети і явища на основі їх подібності з іншими.

Експеримент – це метод науково-дослідницької діяльності, в результаті якої перевіряється істинність гіпотез або виявляються закономірності об’єктивного світу. Під час експерименту дослідник втручається в процес, який він вивчає, з метою пізнання. При цьому одні умови досліду ізолюються, інші виключаються, а деякі підсилюються або послаблюються.

Історичний методпізнання - передбачає дослідження виникнення, формування і розвитку об’єктів у хронологічній послідовності, у результаті чого дослідник одержує додаткове знання про процес, який вивчає.

Гіпотетичний методпізнання передбачає розробку наукової гіпотези на основі вивчення суті досліджуваного явища за допомогою описаних вище способів пізнання. Потім формулюються гіпотези, складається схема алгоритму (моделі), здійснюється її вивчення, аналіз і розробка теоретичних положень.

Порівняння – це метод виявлення відмінностей між об’єктами, знаходження в них спільного за допомогою органів чуття чи спеціальних пристроїв.

Підрахунок – це метод знаходження числа, що визначає кількісне співвідношення однотипних об’єктів або їх параметрів, котрі характеризують ті чи інші властивості.

Спостереження – це метод безпосереднього вивчення предметів і явищ шляхом реєстрації подій, явищ, ситуацій, фактів тощо за місцем їх безпосереднього виникнення.

Синтез – це метод поєднання окремих сторін предмета дослідження в єдине ціле.

Узагальнення – це метод визначення загального поняття, в якому відображається головне або основне, що характеризує об’єкти певного класу. За допомогою методу узагальнення утворюються нові наукові поняття, формулювання законів і теорій тощо.

Крім методів, можна визначити рівні, засоби, правила і прийоми, які застосовувалися дослідником.

У вступі бажано вказувати також ступінь наукової розробки проблеми. Остаточне редагування вступної частини роботи доцільно виконувати на завершальній стадії виконання, коли проблема, що досліджується, постає перед автором у повному обсязі.

3.Основна частина курсової роботи. Матеріал основної частини курсової роботи студент повинен викладати послідовно, логічно, взаємопов’язувати окремі його розділи, повністю розкриваючи тему роботи. Для цього необхідно приділити увагу сучасним теоретичним і методичним розробкам, розглянути і творчо осмислити відповідну наукову літературу та періодичні видання, визначити своє ставлення до дискусійних питань теми курсової роботи. На основі аналізу емпіричних або звітних даних, особистих вражень та узагальнень потрібно зробити необхідні висновки, висвітлити досягнуті успіхи, зазначити існуючі недоліки, а також висловити пропозиції щодо можливостей подальшого покращання діяльності об’єкта курсової роботи.

У розділах основної частини надається: огляд літератури за темою: окреслюються основні етапи розвитку наукової думки за проблемою курсової роботи, висвіт­люються нормативні, наукові та навчальні джерела, визначаються невирішені питання.

При роботі над курсовою роботою необхідно звернути увагу і на таке питання, як розбивка тексту на абзаци. Кожен абзац повинен містити в собі певну думку, виражену однією чи кількома фразами або реченнями. При написанні курсової роботи повинні даватися посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в роботі. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

4. Висновки курсової роботи.У висновках курсової роботи описуються найбільш важливі теоретичні та практичні результати курсової роботи, зокрема, формулювання проблеми (задачі), методи її дослідження, значення для науки і практики, рекомендації щодо наукового та практичного використання результатів для вдосконалення практичної діяльності, обґрунтування їх достовірності тощо .

5. Список використаних джерел.

Список нормативного матеріалу та літератури (джерела) зазначається лише в певній послідовності:

1) нормативний матеріал;

2) спеціальна наукова література;

3) матеріали юридичної практики;

4) інші джерела.

Список використаних джерел повинен містити не менше 30 джерел.

Заголовки структурних частин письмової роботи “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ”, “ЗМІСТ”, , “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” друкують великими літерами, обираючи команду “по центру”. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу (крапка в кінці заголовка не ставиться).

Вступ, висновок, кожний розділ, а у випадку поділу роботи на підрозділи – кожен підрозділ, а також список використаного нормативного матеріалу та літератури починається з нової сторінки.

Нумерація сторінок, розділів, підрозділів здійснюється арабськими цифрами без знака “№.” Першою сторінкою письмової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок, але номер сторінки не ставлять, наступною сторінкою додається рецензія на курсову роботу, яку не включають до загальної нумерації сторінок (див. Додаток 3), на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Курсова робота повинна бути підписана автором на останній сторінці після списку використаного нормативного матеріалу та літератури. Тут же необхідно зазначити дату здачі роботи для реєстрації.

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-12-12; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.137.159 (0.014 с.)