ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ЗРОЩЕННЯ В ХУДОЖНІХ ТВОРАХ



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ЗРОЩЕННЯ В ХУДОЖНІХ ТВОРАХ



УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ

2.1 Фразеологічні зрощення у мові твору Л. Костенко “Берестечко”

Оскільки, найбільшого поширення набула в науці про мову класифікація на семантичній основі, за якою фразеологічні зрощення (ідіоми) розглядаються як абсолютно неподільні, нерозкладні словосполучення, значення яких не залежить від їхнього лексичного складу, то, мабуть, лише глибоке етимологічне дослідження може допомогти розкрити механізм утворення таких стійких сполук. У значенні цих фразем немає ніякого, навіть потенційного, зв'язку із значенням їхніх компонентів, наприклад: Щоб у тих болотах мені жаба цицьки дала [28, с. 19], жаба цицьки дасть – пропасти,загинути [22, с. 185]; Я скоріше дуба вріжу, ніж мене поставлять на коліна[28, с. 47], врізати дуба – гинути, помирати [22, с. 179]; Де очі позичав[28, с. 45], очей у Сірка позичити – втратити почуття сорому,честі, власної гідності [22, с. 140]. Використання таких словосполукзбільшує експресивний фон повідомлення, вони допомагаютьчитачеві налаштуватися на український мовно-культурний простір.

Сповнюючись експресивно-оцінними конотаціями, фразеологізми створюють своєрідний модальний план речень (висловлень), а саме: виражають ставлення мовців до дійсності (позитивне чи негативне), передають багатобарвну гаму емоцій (зневаги, співчуття, захоплення) тощо.

Проаналізувавши мову роману Ліни Костенко “Берестечко”, можемо виділити такі основні структурно-граматичні типи фразеологічних одиниць:

– фразеологізми зі структурою іменник + прийменник + іменник здебільшого виконують експресивну функцію: Таке зробив – як швайку з лемеша [28, с. 136]; Від брата до брата ходжу – як від Понтія до Пілата[28, с. 20];

– фразеологізми зі структурою прикметник + іменник, а також прикметник (дієприкметник) + прийменник + іменник увиразнюють оцінне значення, на них тримається сюжет твору: А один песький син з головою рудою нирцем, тихцем під водою підкрався, чаївся, жабуринням умився, козаку межи плечі мечем устромився [28, с. 57]; І знов на нас якась лиха година.І знов свобода зрубана на пні[28,с. 104];

– фразеологізми зі структурою дієслово + іменник з прийменником (чи без нього) виконують функцію підсилення висловлюваної думки: А знов свободу починай з абетки[28, с. 104]; Я ж не піду, як титар із карнавкою, довір’я назбирати на п’ятак [28, с. 41].

Як зазначає О. Демська-Кульчицька, усім іменниковим фразеологізмам властиве категорійне значення предметності, яке виражається через сукупність таких узагальнених значень, як значення особи, не І особи, власне предмета й абстрактного предмета у поєднанні з граматичним значенням роду, числа та відмінка [27, с. 17]. Прикметникові ж фразеологізми, наголошує дослідниця, позначають не ознаку взагалі, як це роблять прикметники, а конкретну ознаку, яка належить тільки певній особі, не особі, власне предметові чи абстрактному предметові. Дієслівні фразеологізми в аналізованому творі переважно називають дії та процеси, джерелом яких є людина, домінують динамічні ознаки, які стосуються фізичного або психічного станів людини, поведінки, моментів людських стосунків.

Фразеологізми як номінативно-експресивні одиниці цілісно відображають елементи денотативної ситуації за допомогою вторинної номінації, частиномовна співвіднесеність певних фразем зумовлює їх відповідну синтаксичну роль у реченні [29, с. 3].

Окрему групу становлять фразеологічні одиниці предикативної структури: А ці уже і вухом не ведуть[28, с. 96]; Король, той має жінку, що в гречку не полізе[28, с. 88]; А кінь летить і летить світ за очі[28, с. 71], вони посилюють загальну експресивність висловлення. Як зауважує В. Розгон, на відміну від лексем, які вони заступають у реченні, фраземи являють собою складніші утворення, що не лише називають предикативну ознаку суб’єкта, а й характеризують його з певним експресивно-образним відтінком [29, с. 3–4].

З метою створення додаткової виразності, своєрідної гри семантичних планів поетеса вдається до розширення меж фразеологічних зворотів та до різноманітних трансформацій сталих словосполук, напр.: О, той не стане політикувати і під мечем не всидить, як Дамокл[28, с. 22]; Він за два дні міняє три личини, та ще й четверту має про запас[28, с. 22]. Фраземи настільки органічно вплітаються в авторський текст і увиразнюють його, що стають основним засобом формування ідіолекту письменниці.

Індивідуальний стиль Ліни Костенко характеризується афористичністю мислення, яка часто ґрунтується на фразеологічному багатстві мови. Фразеологізми акумулюють у собі великий обсяг інформації, наявної у ментальному лексиконі, відображають світ національного світосприйняття предметів і понять, допомагають передати духовно-емоційний досвід певного етносу.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-12-12; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.204.186.91 (0.007 с.)