І. Прослуховування та конспектування лекцій

 

Однією з важливих форм підготовки спеціалістів у ВНЗ є лекція, оскільки саме на ній відбувається аргументований і цілісний виклад матеріалу. Найголовнішими завданнями викладача на лекції є:

1. Виклад основ української історії.

2. Ознайомлення студентів з новітніми досягненнями історичної науки, найбільш складними та дискусійними питаннями курсу, з різними поглядами на ту чи іншу проблему історії України. Саме цим лекція відрізняється від викладу матеріалів у підручниках та посібниках з курсу „Історія України”.

3. Ознайомлення студентів з методологією предмету, методами наукового дослідження з метою їх використання у самостійній роботі.

Провідна роль під час лекції належить викладачеві, який має зацікавити студентів історією України. Від досвіду та майстерності викладача, його уміння активізувати мислення студента та спонукати його до участі у вирішенні поставленого завдання залежить реалізація мети лекції.

Прослуховування лекції – творчий процес, напружена розумова робота студента, основою якої є його увага, зосередженість. Необхідно не тільки стежити за логікою викладення матеріалу лектором, але і за його інтонацією, жестами, темпом мови. Як правило, коли йдеться про досить важливі проблеми, викладач уповільнює темп мовлення, змінює інтонацію, повторює деякі думки.

Лекцію необхідно не тільки уважно слухати, але й обов`язково конспектувати. Це активізує мислення студента, змушує його систематизувати матеріал, розвиває уміння самостійно викладати думки тощо. Звичайно, конспект лекцій – індивідуальний посібник, який створюється протягом певного часу з урахуванням особливостей самого студента.

На процес сприйняття матеріалу лекції впливають різні чинники: раніше набуті знання, засвоєння матеріалу попередньої лекції чи відповідного розділу посібника курсу.

При конспектуванні лекції необхідно мати на увазі, що на початку лекції викладач називає тему, план, які зорієнтують студентів у проблемах певного розділу курсу. У вступній частині викладач пояснює актуальність теми, визначає мету заняття, встановлює зв’язок з матеріалом попередніх лекцій. Після кожного питання теми, а також у кінці лекції викладач робить висновки.

Суттєву роль відіграють форма й техніка конспектування лекції. Під час конспектування тему лекції, а також окремі питання лекції варто виділяти кольоровими маркерами, робити відступи між питанням, пізніше це дасть можливість швидко зорієнтуватися в конспекті, знайти потрібний матеріал, не перечитуючи всієї лекції. Конспект має містити поля для того, щоб пізніше можна було внести доповнення з інших джерел, власні думки.

З метою прискорення темпу конспектування, звільнення часу для осмислення матеріалу слід використовувати загальноприйняті скорочення окремих слів, наприклад: до нашої ери – до н. е., держава – д-ва, народне господарство – н. г., національно-визвольний – н.-в., соціально-економічний – соц.-ек. тощо. Від складних власних назв можна утворювати абревіатури, наприклад: Революційна українська партія – РУП, Українська Центральна Рада – УЦР, Українська Радянська Соціалістична Республіка – УРСР тощо.

Законспектовану лекцію необхідно прочитати і опрацювати того ж дня, коли вона була прослухана, що дасть можливість закріпити матеріал. Читаючи конспект, варто виділяти важливі моменти кольоровими маркерами, доповнювати пропущене, виправляти помилки, доопрацювати матеріал із позначками на полях, уточнювати окремі фрази. Опрацьовуючи таким чином лекцію, студент має можливість навчитися відрізняти істотне від другорядного, виділяти важливі ідеї, концептуальні положення, докази, аргументи, порівнювати різні гіпотези, оцінки та висновки. Особливу увагу слід звернути на нові поняття та терміни. Аби уточнити їх значення, варто звернутися до спеціальних словників чи довідників. Все це допоможе ґрунтовно засвоїти матеріал, сприятиме розвитку самостійної роботи не тільки над лекціями, але і над підручниками, формуванню власної думки.