Аналіз співвідношення лінійного, функціонального і лінійно -функціонального персоналу

Посада	Форма супідрядності управлінських функцій
лінійна	функціональна	лінійно-функціональна
1. Керівник господарства	+
2. Старший диспетчер	+
3. Головний агроном			+
4. Агроном		+
5. Керуючий відділком	+
і т.д.
Всього по господарству

4.Визначення рівня централізації управлінських функцій. Ступінь централізації управлінських функцій визначається за формулою:

Л

Ц = --- 100 %,

З

де Ц - ступінь централізації управлінських функцій;

Л - чисельність лінійного персоналу апарату управління;

3 - загальна чисельність управлінських працівників (лінійний, функціональний і лінійно-функціональний персонал).

При цьому необхідно мати на увазі, що принцип оптимального співвідношення централізації і децентралізації є історичною категорією. Тому конкретний рівень централізації управлінських функцій повинен відповідати сучасному рівню соціально-економічного розвитку підприємства й, отже, визначатися ситуаційним підходом. Наприклад, середнє значення рівня централізації для багатьох агроформувань України дорівнює 0,5 - 0,6.

5.Оцінка навантаження працівників управління на різних рівнях ієрархії, співставлення її з нормами керованості.

Людина працює в оптимальному режимі, коли взаємодіє з 3 – 7 людьми. В науковій літературі можна знайти такі дані: норма керованості для керівника організації 5-6 осіб, для менеджера середньої ланки управління 9-12 осіб, а для операційних менеджерів – 25-40 осіб.

Нагаєв В.М пише, що багаторічними дослідженнями в галузі аграрного менеджменту встановлено, що найбільш оптимальною нормою керованості є: для керівника господарства 5-8 керівників виробничих підрозділів і 7-8 керівників служб; для керівників вторинних виробничих підрозділів (керуючих відділками, начальників цехів) 8-12 керівників підрозділів і спеціалістів; для керівників первинних виробничих підрозділів (бригадирів бригад, завідувачів ферм) 20-30 працівників.

Зауважимо, що Шатун В.Т. говорить, що зменшити норму керованості можна навчанням підлеглих, підготовкою їх до самостійного прийняття рішень і,отже, зменшенням числа контактів з керівником); заохоченням співробітництва між членами трудового колективу, самостійного врегулювання розбіжностей і взаємної консультації; спрощенням прийняття рішень у стандартних ситуаціях шляхом встановлення детальних правил (алгоритмів) прийняття рішень для можливих виробничих ситуацій.

6. Загальні висновки по аналізу структури управління сільськогосподарського підприємства.

Мало просто зробити висновки, необхідно намітити шляхи подальшого удосконалення і раціоналізації існуючої структури управління з використанням ситуаційного та системного підходів (оптимізація кількості рівнів управління, рівня централізації, обсягу керованості управлінського персоналу тощо).

Методика проектування удосконаленої структури управління

1.Визначення оптимальної кількості рівнів і ланок управління.

Формування внутрішньогосподарських підрозділів залежить в основному від організаційно-технічних умов, тому проектування нових ланок і рівнів управління повинно погоджуватися з наміченими змінами в організаційній структурі господарства. При цьому необхідно дотримуватися таких принципів удосконалення структури управління: мінімізації числа рівнів; економічності; відповідності організаційному устрою підприємства.

2. Визначення системи супідрядності управлінських функцій.

Якщо мова йде про с.-г. підприємство то, на думку Нагаєва В.М., у першу чергу варто звернути увагу на те, що на рівні первинних виробничих колективів насамперед здійснюється процес праці по обробітку с.-г. культур і догляду за тваринами; на рівні вторинних виробничих підрозділів здійснюється процес виробництва с.-г. продукції шляхом забезпечення узгодженої взаємодії рослинницьких і тваринницьких бригад (ферм) з обслуговуючими підрозділами господарства; на рівні підприємства в цілому відбувається процес відтворення, що відображає постійне, безупинне поновлення виробництва продукції. Тому необхідно всі організаційно-технологічні функції розподілити між окремими ланками і працівниками управ­ління, дати класифікацію запропонованої системи підпорядкованості управлінських функцій. При цьому необхідно забезпечити реалізацію таких принципів аграрного менеджменту: оптимальне співвідношення централізації і децентралізації; чітке розмежування функцій лінійного і функціонального керівництва.

3. Визначення чисельності управлінських працівників на рівнях і ланках.

Необхідно усі виробничі, обслуговуючі та допоміжні підрозділи і служби укомплектувати управлінськими кадрами згідно зі штатним розписом з урахуванням нормативних вимог, можливого скорочення або суміщення посад. При цьому особливу увагу варто приділити реалізації норм керованості і принципам управління: єдиноначальності, персональної відповідальності за доручену справу, виключення подвійного підпорядкування, забезпечення раціонального поділу праці між працівниками управлінського персоналу.

4. Розробка схеми проекту структури управління.

З урахуванням даних аналізу фактичної організаційної структури управління, плану її раціоналізації на перспективу, а також типових моделей необхідно побудувати проектну схему удосконаленої структури управління господарства. При цьому велику увагу варто приділити реалізації таких принципів управління: економічності, надійності в роботі, гнучкості й орієнтації на постійне удосконалювання.

5. Організаційна оцінка проектної структури управління. Організаційна оцінка структури управління виконується згідно з науковими принципами менеджменту за нижченаведеною методикою.