Методи управління персоналом

Методи управління персоналом – способи впливу на колективи і окремих працівників з метою здійснення координації їх діяльності в процесі управління.

Методи менеджменту персоналу:

1.Організаційно-розпорядчі (адміністративні) – це різні способи впливу на працівників, що базуються на використанні встановлених організаційних зв’язків, правових положень і норм (формування структури органів управління, затвердження адміністративних норм і нормативів, видання наказів, розпоряджень, підбір і розстановка кадрів, розроблення положень, інструкцій).

2.Економічні методи: прогнозування і планування кадрової роботи, розрахунок балансу робочих місць і трудових ресурсів, визнання потреби в кадрах і джерел її забезпечення, матеріальне стимулювання та ін.

3. Соціально-психологічні методи управління – це способи здійснення управлінського впливу на персонал, що базуються на використанні закономірностей соціології та психології.

За масштабом і способами впливу соціально-психологічні методи управління поділяються на:

· соціологічні методи – спрямовані на групи людей та їх взаємодії в процесі виробництва (зовнішній світ людини);

· психологічні методи – спрямовано впливають на особистість конкретної людини (внутрішній світ людини).

Важливим етапом управління персоналом є планування потреби в працівниках.

Планування персоналу підприємства включає:

· планування потреби в персоналі,

· планування залучення персоналу до організації,

· планування трудової адаптації,

· планування вивільнення чи скорочення персоналу,

· планування використання працівників,

· планування навчання, перепідготовки і підвищення кваліфікації персоналу,

· планування ділової кар'єри і службово-професійного просування,

· планування витрат на персонал.

Для визначення потреби в кваліфікованому персоналі, доцільно використовувати:

· нормативний метод – передбачає розрахунок загальної чисельності працівників на підставі планового обсягу виробництва (продукції, робіт, послуг) і прогресивних норм виробітку. Недоліком цього методу є необхідність постійного перегляду всієї системи норм і нормативів, що представляє складний і трудомісткий процес;

· штатний метод – передбачає використання типових схем управління виробництвом і типових штатних розкладів. Він простий і не трудомісткий;

· штатно-номенклатурний метод передбачає визначення додаткової потреби в спеціалістах на підставі співставлення штатних розкладів і номенклатури посад. Цей метод може забезпечити точність за умови, що потреба в спеціалістах, у штатних розкладах визначена правильно на підставі науково обґрунтованого розрахунку;

· штатно-нормативний метод зводиться до визначення потреби в персоналі за нормативами штатних посад для різних видів діяльності;

· метод насиченості, який зводиться до визначення загальної та додаткової потреби в спеціалістах на перспективу на підставі норм насиченості в базисному періоді з урахуванням необхідності їх підвищення або зниження в плановому періоді. Головним його недоліком є відсутність обґрунтованої розрахункової бази;

· методи математичної статистики дозволяють враховувати залежність, обумовлену зміною чисельності персоналу і техніко-економічних показників;

· метод множинної кореляції може бути використаний при планових розрахунках у цілому по галузі. Однак він не враховує перспективні структурні зміни в складі спеціалістів по підприємствах;

· метод експертних оцінок базується на врахуванні думки досвідчених спеціалістів при визначенні потреби в людських ресурсах;

· метод порівнянь полягає в тому, що на підставі аналізу явищ і процесів у високорозвиненій системі в цілому робиться проектування для менш розвиненої системи;

· метод екстраполяції, який передбачає аналіз зміни чисельності персоналу за минулий період і перенесення виявлених тенденцій (з деяким корегуванням) на значення показників у плановому періоді. Однак використання цього методу в практиці планування не дозволяє об’єктивно враховувати вплив факторів виробничої діяльності галузі на потребу в спеціалістах, а також змін у розвитку підприємств і зовнішнього середовища. Тому доцільніше використовувати метод скорегованої екстраполяції, який враховує зміни в співвідношенні факторів, що визначають чисельність працівників.