Тест «Самооцінка стійкості до стресу»

Конфлікти, а також інші негативні чинники нашого життя, створю­ють нервозні стани і часто призводять до стресу. Нижче пропонується тест, який дозволить вам дати самооцінку стійкості до стресу. Результат буде об'єктивнішим, якщо ваші відповіді будуть якомога щирішими.

 

№ п/п	Запитання	Зрідка	Інколи	Часто
1.	Я думаю, що мене недооцінюють в колективі
2.	Я намагаюсь працювати, навіть тоді, коли буваю не цілком здоровим
3.	Я постійно переживаю за якість своєї роботи
4.	Я інколи буваю налаштованим агресивно
5.	Я не терплю критики в свою адресу
6.	Я досить часто буваю роздратованим
7.	Я стараюсь стати лідером там, де це можливо
8.	Мене вважають людиною наполегливою і відважною
9.	Я часто страждаю безсонням
10.	Своїм ворогам я можу дати відсіч
11.	Я емоційно і хворобливо переживаю неприємність
12.	У мене не вистачає часу на відпочинок
13.	У мене виникають конфліктні ситуації
14.	Мені не вистачає влади, щоб реалізувати себе
15.	Мені не вистачає часу, щоб зайнятися улюбленою справою
16.	Я всю роботу виконую швидко
17.	Я відчуваю страх, що втрачу роботу (не поступлю в інститут)
18.	Я дію гарячково, а потім переживаю за свої справи і вчинки

 

 

Далі підрахуйте сумарну кількість балів, які ви набрали, і визнач­те, який рівень вашої стійкості до стресу.

 

Сумарне число балів	Рівень вашої стійкості до стресу
51-54	1 - дуже низький
47-50	2 - низький
43-46	3 - нижчий від середнього
39-42	4 - трохи нижчий від середнього
35-38	5 - середній
31-34	6 - трохи вищий від середнього
27-30	7 - вищий від середнього
23-26	8 - високий
18-22	9 - дуже високий

 

Чим менше число (сумарне) балів ви набрали, тим вища стійкість до стресу і навпаки.

Якщо у вас 1 -й і навіть 2-й рівень стійкості до стресу, то вам необ­хідно кардинально змінювати свій спосіб життя.

 

«Метод дослідження рівня суб'єктивності контролю психічної стабільності» (РСК)

Дана методика дозволяє порівняно швидко та ефективно оціню­вати сформований у досліджуваного рівень суб'єктивного контро­лю над різноманітними життєвими ситуаціями і придатна для за­стосування в клінічній психодіагностиці, при профвідборі, сімейній консультації тощо. Розроблена в НДІ ім. Бехтерева (Москва).

Вперше подібні методи були апробовані в 60-х роках в США.

Найвідомішим із них є шкала локус контролю Дж. Роттера. Ця шкала ґрунтується на двох принципових положеннях.

1. Люди різняться між собою тим, як і де вони локалізують контроль над значущими для себе подіями. Можливі два полярних типи такої локалізації: екстернальний та інтернальний.

У першому випадку людина вважає, що події, які з нею відбува­ються, є результатом дії зовнішніх сил - випадку, інших людей тощо.

В другому випадку людина інтерпретує значущі події як резуль­тат своєї власної діяльності.

Іншими словами, цей опитувальник має на меті розкрити таку якість людини, як трактування поняття «хто винуватий?»

Будь-якій людині властива певна позиція на континуумі, який простягається від екстернального до інтернального типу.

2. Локус контролю, характерний для індивіда, універсальний по відношенню до будь-яких подій і ситуацій, з якими йому доводиться стикатися. Один і той же тип контролю характеризує поведінку осо­бистості як у випадку невдач, так і при досягненні успіхів, причому це рівною мірою стосується різних сфер соціального життя.

Отже, ця оцінна характеристика особистості «хто винуватий?» є практично сталою величиною і майже не піддається корекції, як, скажімо, темперамент.

Встановлено зв'язок поведінки і параметрів особистості з екстернальністю-інтернальністю.

Комформна і поступлива поведінка більш властива людям з екстернальним локусом.

Інтернали, на відміну від екстерналів, менш схильні підпоряд­ковуватися тиску інших, чинять опір, коли відчувають, що ними маніпулюють; вони сильніше реагують, ніж екстернали, на втрату особистої свободи.

Люди з інтернальними локусами контролю краще працюють на самоті, ніж під спостереженням або під час відеозапису. Для екстер­налів характерна зворотна тенденція.

Інтернали та екстернали розрізняються за засобами інтерпре­тації різних соціальних ситуацій, зокрема за способами отримання та механізмами аналізу інформації. Інтернали активніше шукають інформацію і зазвичай більш інформовані, ніж екстернали.

У інтерналів виявлена активніша, ніж у екстерналів, позиція сто­совно свого здоров'я: вони більше знають про свій стан, більше тур­буються за своє здоров'я, приймають профілактичні міри.

Екстернальність корелюється з тривожністю, депресивним ста­ном, психічними захворюваннями. Інтернали надають перевагу не-примусовим методам психокорекції.

 

Вам пропонується опитувальник РСК, який складається із 44 пунктів. На відміну від шка­ли Дж. Роттера, в нього включені пункти, які вимірюють екстернальність-інтернальність в міжособистісних стосунках, а також пун­кти, які вимірюють рівень суб'єктивності контролю стосовно хворо­би і здоров'я.

У наведеному варіанті опитувальника «Б» відповіді подаються за бінарною шкалою «так» - «ні».

ТЕКСТ ОПИТУВАЛЬНИКА РСК

№п/п	Зміст запитань	Так	Ні
	Просування по службі більше залежить від вдалого збігу обставин, ніж від здібностей і зусиль людини.
	Більшість розлучень відбувається тому, що люди не захотіли пристосуватися один до одного.
	Хвороба - справа випадку; якщо вже судилося захворіти, то нічого не вдієш
	Люди виявляються самотніми від того, що самі не проявляють зацікавленості і доброзичливості до оточуючих.
	Здійснення моїх бажань часто залежить від везіння.
	Марно витрачати зусилля на те, щоб завоювати симпатію інших людей.
	Зовнішні обставини - батьки і добробут - впливають на сімейне щастя не менше, ніж стосунки подружжя.
	Я часто відчуваю, що мало впливаю на те, що зі мною відбувається.
	Як правило, керівництво виявляється ефективнішим, якщо повністю контролювати дії підлеглих, а не покладатися на їхню самостійність.
	Мої оцінки в школі частіше залежали від випадкових обставин (наприклад, від настрою учителя), ніж від моїх власних зусиль.
	Коли я будую плани, то я взагалі вірю, можу здійснити їх.
	Те, що багатьом людям здається вдачею або везінням, насправді є результатом тривалих цілеспрямованих зусиль.
	Думаю, що правильний спосіб життя може більше зарадити здоров'ю, ніж лікарі та ліки.
	Думаю, що правильний спосіб життя може більше зарадити здоров'ю, ніж лікарі та ліки.
	Те добро, що я роблю, зазвичай гідно оцінюється іншими.
	Діти виростають такими, якими їх виховують батьки.
	Думаю, що випадок або доля не відіграють важливої ролі в моєму житті.
	Я стараюсь не планувати далеко наперед, тому що багато що залежить від того, як складуться обставини.
	Мої оцінки в школі найбільше залежали від моїх зусиль і міри підготовленості.
	У сімейних конфліктах я частіше відчуваю вину за собою, ніж за протилежною стороною.
	Життя більшості людей залежить від збігу обставин.
	Я віддаю перевагу таким керівникам, при яких можна самостійно визначати, що і як робити.
	Думаю, що мій спосіб життя жодною мірою не є причиною моїх хвороб.
	Як правило, саме невдалий збіг обставин заважає людям домогтися успіху в своїй справі.
	Врешті-решт за погане управління організацією відповідальні самі люди, які в ній працюють.
	Я часто відчуваю, що нічого не можу змінити в стосунках, які склалися в сім'ї.
	Якщо я дуже захочу, то зможу схилити до себе майже будь-кого.
	На підростаюче покоління впливає так багато різних обставин, що зусилля батьків по їхньому вихованню часто виявляються марними.
	Те, що зі мною стається, - це справа моїх власний рук.
	Тяжко буває зрозуміти, чому керівники чинять так, а не інакше.
	Людина, яка не домоглася успіху в своїй роботі, скоріш за все не доклала достатньо зусиль.
	Найчастіше я можу домогтися від членів моєї сім'ї того, чого хочу.
	У прикрощах і невдачах, які були в моєму житті, найчастіше більшою мірою винні інші люди, ніж я сам.
	Дитину завжди можна уберегти від простуди, якщо за нею дивитися і правильно її одягати.
	У складних ситуаціях я волію зачекати, поки проблеми не розв'яжуться самі по собі.
	Успіх є результатом наполегливої праці і не залежить від випадку або талану.
	Я відчуваю, що від мене більше, ніж від будь-кого, залежить щастя моєї сім'ї.
	Мені завжди було важко зрозуміти, чому я подобаюсь одним людям і не подобаюсь іншим.
	Я завжди волію приймати рішення і діяти самостійно, а не сподіватися на допомогу інших людей чи на долю.
	Шкода, але заслуги людини часто залишаються невизнаними, не дивлячись на всі її чесноти.
	У сімейному житті бувають такі ситуації, які неможливо вирішити навіть при сильному бажанні.
	Здібні люди, які не змогли реалізувати свої можливості, повинні звинувачувати в цьому тільки самих себе.
	Багато з моїх успіхів стали можливими тільки завдяки допомозі інших людей.
	Більшість невдач у моєму житті сталася від не уміння, незнання або лінощів і мало залежала від того, щастить мені чи ні.

КЛЮЧ ДО МЕТОДИКИ

Якщо на більшість суджень ви відповідали «так» (більше 22 за­питань), то у вашій психіці переважає інтернальність, тобто ви зви­нувачуєте більшою мірою себе і покладаєтесь більше на себе, ніж на зовнішній вплив і обставини.

Якщо на більшість суджень ви відповідали «ні» (більше 22 запи­тань), то у вашій психіці переважає екстернальність, тобто вам здається, що ваші успіхи і невдачі більшою мірою залежать не від вас, а «від того хлопця».

Якщо ви в основному відповідали «так» на запитання 2, 4, 11, 12, 13, 15, 16, 17, 19, 20, 22, 25, 27, 29, 31, 32, 34, 36, 39, 42, 44 і «ні» на питання 1, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 14, 18, 21, 23, 24, 26, 28, 30, 33, 35, 38, 40, 41, 43, то це вказує на вашу загальну інтернальність.